Чи мо­жуть пла­тни­ки єди­но­го по­да­тку укла­да­ти до­го­вір пе­ре­у­сту­пки пра­ва ви­мо­ги бор­гу?

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ / МЕДІА / ТЕХНОЛОГІЇ - ПК Укра­ї­ни),

У го­спо­дар­ській ді­яль­но­сті ду­же ча­сто тра­пля­ю­ться ви­пад­ки, ко­ли за до­го­во­ром по­став­ки то­ва­ру по­ку­пцем є один суб’єкт го­спо­да­рю­ва­н­ня, а опла­чує та­ку по­став­ку – ін­ший. На пра­кти­ці та­кі опе­ра­ції оформ­лю­ють до­го­во­ром це­сії – від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги, пра­во­ва при­ро­да яко­го по­ля­гає у за­мі­ні кре­ди­то­ра у зо­бов’язан­ні.

Укла­де­н­ня та­ких до­го­во­рів між пла­тни­ка­ми єди­но­го по­да­тку І-ІІІ груп ча­сто не­се за со­бою не­га­тив­ні на­слід­ки з бо­ку по­да­тко­вої, яка мо­же ви­зна­ти здій­сне­н­ня опе­ра­ції з пе­ре­у­сту­пки кре­ди­то­ром пра­ва ви­мо­ги бор­гу роз­ра­хун­ка­ми не в гро­шо­вій фор­мі. Зокре­ма, та­ке роз’ясне­н­ня не­що­дав­но бу­ло роз­мі­ще­но на сай­ті Го­лов­но­го управ­лі­н­ня ДФС Укра­ї­ни в За­по­різь­кій обла­сті. Вар­то на­га­да­ти, що від­по­від­но до п. 291.6 ст. 291 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі –

пла­тни­ки єди­но­го по­да­тку І-ІІІ груп по­вин­ні здій­сню­ва­ти роз­ра­хун­ки за від­ван­та­же­ні то­ва­ри (ви­ко­на­ні ро­бо­ти, на­да­ні по­слу­ги) ви­клю­чно в гро­шо­вій фор­мі (го­тів­ко­вій та/або без­го­тів­ко­вій). Пп. 4 п. 298.2.3 ст. 298 ПК Укра­ї­ни ви­зна­че­но, що у ра­зі за­сто­су­ва­н­ня ін­ших спосо­бів роз­ра­хун­ків, ніж ті, що за­зна­че­ні в п. 291.6 ст. 291 ПК Укра­ї­ни, пла­тни­ки єди­но­го по­да­тку зо­бов’яза­ні пе­ре­йти на за­галь­ну си­сте­му опо­да­тку­ва­н­ня.

Про­те по­да­тко­ва не на­во­дить жо­дних ар­гу­мен­тів на ко­ристь то­го, що укла­де­н­ня до­го­во­ру пе­ре­у­сту­пки прав ви­мо­ги бор­гу пла­тни­ка­ми єди­но­го по­да­тку є фор­мою роз­ра­хун­ку за до­го­во­ром ку­пів­лі-про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) не в гро­шо­вій фор­мі. Тож про­по­ну­є­мо Вам про­ана­лі­зу­ва­ти пра­во­ву при­ро­ду цьо­го до­го­во­ру, для то­го щоб від­по­ві­сти на ви­ще­за­зна­че­не за­пи­та­н­ня.

ЦК Укра­ї­ни не ви­окрем­лює до­го­вір це­сії се­ред ін­ших ци­віль­но-пра­во­вих до­го­во­рів, а от­же, цей до­го­вір є не­по­і­ме­но­ва­ним та має озна­ки то­го чи ін­шо­го ци­віль­но-пра­во­во­го до­го­во­ру. Від­по­від­но до ч. 1 ст. 512 ЦК Укра­ї­ни, пе­ре­да­ча пра­ва ви­мо­ги (це­сія) яв­ляє со­бою за­мі­ну кре­ди­то­ра у зо­бов’язан­ні шля­хом пе­ре­да­чі ним сво­їх прав ін­шій осо­бі за уго­дою. Сто­ро­на­ми до­го­во­ру це­сії є це­дент (пер­ві­сний кре­ди­тор), який від­сту­пає пра­во ви­мо­ги, це­сіо­на­рій (но­вий кре­ди­тор), який на­бу­ває пра­во ви­мо­ги, та бор­жник, який має спла­ти­ти ко­шти.

До­го­вір це­сії мо­же бу­ти як опла­тним, так і без­опла­тним. Якщо від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги здій­сню­є­ться без­опла­тно, то жо­дні гро­шо­ві роз­ра­хун­ки при цьо­му не здій­сню­ю­ться.

Що сто­су­є­ться опла­тних до­го­во­рів це­сії, то опе­ра­ція з від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги має роз­гля­да­ти­ся як рі­зно­вид про­да­жу то­ва­рів. За та­ким до­го­во­ром пер­ві­сний кре­ди­тор від­сту­пає своє пра­во ви­мо­ги (від­чу­жує йо­го), а но­вий кре­ди­тор спла­чує за це гро­ші. Зокре­ма, та­кої по­зи­ції до­три­му­є­ться Ви­щий адмі­ні­стра­тив­ний суд Укра­ї­ни у сво­є­му рі­шен­ні від 19.11.2013 р. у спра­ві №2а-7912/12/1370. До то­го ж адмі­ні­стра­тив­ним су­дам, від­по­від­но до ін­фор­ма­цій­но­го ли­ста ВАСУ від 11.12.2013 р. №1713/12/13-13, про­по­ну­є­ться ке­ру­ва­ти­ся са­ме по­зи­ці­єю ВАСУ у спра­ві №2а-7912/12/1370.

Що­до ро­зу­мі­н­ня по­ня­т­тя «роз­ра­хун­ки» звер­не­мо­ся до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про пла­ті­жні си­сте­ми та пе­ре­каз ко­штів в Укра­ї­ні» від 05.04.2001 р. №2346-III. Си­стем­но ана­лі­зу­ю­чи нор­ми За­ко­ну, ми ді­йшли ви­снов­ку, що будь-який роз­ра­ху­нок пе­ред­ба­чає рух пев­ної су­ми ко­штів. По­ня­т­тя «рух гро­шо­вих ко­штів» мі­сти­ться у На­ка­зі Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів Укра­ї­ни «Про за­твер­дже­н­ня на­ціо­наль­но­го по­ло­же­н­ня (стан­дар­ту) бух­гал­тер­сько­го облі­ку 1 «За­галь­ні ви­мо­ги до фі­нан­со­вої зві­тно­сті» від 07.02.2013 р. №73, згі­дно з яким рух гро­шо­вих ко­штів є над­хо­дже­н­ням і ви­бу­т­тям гро­шей та їхніх екві­ва­лен­тів.

За­галь­ною осо­бли­ві­стю гро­шо­вих роз­ра­хун­ків є пе­ре­да­ча гро­шо­вої ком­пен­са­ції одні­єю сто­ро­ною на ко­ристь ін­шої за здій­сне­н­ня пев­них дій. Тоб­то у від­по­відь на по­ста­ча­н­ня то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) від­бу­ва­є­ться рух гро­шо­вих ко­штів та їхніх екві­ва­лен­тів.

Та­ким чи­ном, роз­ра­хун­ки за опла­тним до­го­во­ром з від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги за сво­єю фор­мою є гро­шо­ви­ми, оскіль­ки у від­по­відь на пе­ре­да­чу но­во­му кре­ди­то­ру пра­ва ви­мо­ги пер­ві­сно­му кре­ди­то­ро­ві над­хо­дять гро­шо­ві ко­шти.

От­же, пла­тни­ки єди­но­го по­да­тку мо­жуть здій­сню­ва­ти опе­ра­ції з від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги, а роз­ра­хун­ки за та­ки­ми опе­ра­ці­я­ми бу­дуть вва­жа­ти­ся гро­шо­ви­ми.

Ігор МАСЯКІН, юрист-ана­лі­тик TaxLink

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.