Пра­кти­чні аспе­кти впро­ва­дже­н­ня еле­ктрон­но­го пра­во­су­д­дя в Укра­ї­ні

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ / МЕДІА / ТЕХНОЛОГІЇ - Ро­діон АБРАМОВИЧ, юрист ЮФ Trusted Advisors

3 жов­тня 2017 р. Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни про­го­ло­су­ва­ла за ухва­ле­н­ня текс­ту за­ко­но­про­е­кту №6232, зав­дя­ки яко­му най­ближ­чи­ми ро­ка­ми бу­де кар­ди­наль­но ре­фор­мо­ва­но під­хід що­до роз­гля­ду го­спо­дар­ських, адмі­ні­стра­тив­них та ци­віль­них справ су­до­ви­ми ін­стан­ці­я­ми Укра­ї­ни.

Се­ред всіх но­во­вве­день, одним із клю­чо­вих та вель­ми очі­ку­ва­них бу­ло за­про­ва­дже­н­ня еле­ктрон­но­го су­до­чин­ства як фор­ми пра­во­су­д­дя, по­кли­ка­ної якщо не ви­рі­ши­ти, то хо­ча б ні­ве­лю­ва­ти зна­чний ма­сив про­блем­них аспе­ктів су­ча­сно­го су­до­чин­ства в Укра­ї­ні. На­сам­пе­ред, мо­ва йде про стро­ки роз­гля­ду су­да­ми від­по­від­них спо­рів і до­сту­пність пра­во­су­д­дя зав­дя­ки за­про­ва­джен­ню єди­ної си­сте­ми еле­ктрон­но­го до­ку­мен­то­обі­гу та мо­жли­во­сті вчи­не­н­ня про­це­су­аль­них дій на від­ста­ні.

Про­те остан­ні по­дії на те­ре­нах ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру Укра­ї­ни свід­чать про фа­кти­чну не­пі­дго­тов­ле­ність су­до­вої си­сте­ми для впро­ва­дже­н­ня еле­ктрон­ної си­сте­ми пра­во­су­д­дя та не­об­хі­дність за­галь­му­ва­ти про­цес впро­ва­дже­н­ня еле­ктрон­но­го су­ду як ча­сти­ни су­до­вої ре­фор­ми при­найм­ні на на­сту­пні кіль­ка ро­ків.

Еле­ктрон­на де­мо­кра­тія

Су­до­чин­ство у фор­мі еле­ктрон­но­го пра­во­су­д­дя є одним із клю­чо­вих аспе­ктів еле­ктрон­ної де­мо­кра­тії як скла­до­вої ін­фор­ма­цій­но­го су­спіль­ства.

Спо­ча­тку ідея ін­фор­ма­цій­но­го су­спіль­ства не ви­хо­ди­ла за ме­жі со- ці­аль­них до­слі­джень. Вка­за­ну кон­це­пцію де­таль­но ви­вча­ла­ли аме­ри­кан­ський со­ціо­лог і по­лі­то­лог Да­ні­ель Бел та япон­ський со­ціо­лог Ене­дзи Ма­су­да, які ви­хо­ди­ли з то­го, що ін­фор­ма­цій­ні те­хно­ло­гії по­вин­ні бу­ти ви­ко­ри­стан­ні в ін­те­ре­сах усьо­го люд­ства та­ким чи­ном, щоб на­да­ти мо­жли­вість зо­се­ре­ди­ти­ся на ра­ціо­наль­но­му ви­ко­ри­стан­ні ча­су, пе­ред­усім, з ме­тою ін­те­ле­кту­аль­но­го роз­ви­тку ко­жно­го ін­ди­ві­ду­у­ма.

Про­те в но­во­му ти­ся­чо­літ­ті за­зна­че­на кон­це­пція бу­ла за­фі­ксо­ва­на (що­до су­спіль­ства за­га­лом) на між­на­ро­дно­му рів­ні під егі­дою ООН та на ре­гіо­наль­но­му рів­ні (що­до юри­спру­ден­ції зокре­ма) під егі­дою Ра­ди Єв­ро­пи.

У 2003 р. в Же­не­ві бу­ло прийня­то Де­кла­ра­цію прин­ци­пів «По­бу­до­ва ін­фор­ма­цій­но­го су­спіль­ства – гло­баль­не зав­да­н­ня в но­во­му ти­ся­чо­літ­ті», в якій бу­ло за­яв­ле­но, се­ред ін­шо­го, про спіль­не пра­гне­н­ня і рі­шу­чість кра­їн-уча­сниць з’їзду по­бу­ду­ва­ти ін­фор­ма­цій­не су­спіль­ство, орі­єн­то­ва­не на ін­те­ре­си лю­дей, від­кри­те для всіх та спря­мо­ва­не на роз­ви­ток. Крім то­го, бу­ло за­зна­че­но, що ін­фор­ма­цій­но-те­ле­ко­му­ні­ка­тив­ні те­хно­ло­гії слід за­сто­со­ву­ва­ти як ва­жли­вий ін­стру­мент на­ле­жно­го дер­жав­но­го управ­лі­н­ня (п. 38 Де­кла­ра­ції).

Зокре­ма, у за­яв­ле­них прин­ци­пах ви­сві­тлю­є­ться ба­жа­н­ня дер­жав зав­дя­ки ви­ко­ри­стан­ню ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій ви­рі­ши­ти про­бле­ми го­ло­ду у сві­ті, за­без­пе­че­но­сті за­галь­ної по­ча­тко­вої осві­ти, спри­я­н­ня прав і мо­жли­во­стей жі­нок, ско­ро­че­н­ня ди­тя­чої смер­тно­сті.

За­сто­су­ва­н­ня ін­фор­ма­цій­но-те­ле­ко­му­ні­ка­тив­них те­хно­ло­гій в кон­текс­ті са­ме юри­спру­ден­ції більш де­таль­но бу­ло кон­кре­ти­зо­ва­но у Ре­ко­мен­да­ції REC(2001)2 Ко­мі­те­ту Мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи, в якій за­зна­че­но, що в осно­ві стра­те­гії роз­ви­тку ІКТ в юри­ди­чно­му се­кто­рі (як і в ін­ших се­кто­рах) має бу­ти за­кла­де­ний прин­цип, від­по­від­но до яко­го ви­ко­ри­ста­н­ня вка­за­них те­хно­ло­гій ґрун­ту­є­ться на ро­зу­мін­ні осо­бли­вих об­ста­вин, умов та зав­дань юри­ди­чно­го се­кто­ру.

По­ря­док прийня­т­тя рі­шень та­кож слід ви­бу­до­ву­ва­ти на чі­тких прин­ци­пах і ці­лях, які на­ле­жним чи­ном від­дзер­ка­лю­ють ці ви­мо­ги та очі­ку­ва­н­ня. Зокре­ма, мо­ва йде про швид­кість та якість пра­во­су­д­дя, уні­фі­ко­ва­ність, про­зо­рість та об­ґрун­то­ва­ність рі­шень, за­сто­су­ва­н­ня більш про­стих та стан­дар­ти­зо­ва­них си­стем.

Від­по­від­но, ви­ко­ри­ста­н­ня ІКТ по­вин­но не про­сто спро­сти­ти та зро­би­ти більш ефе­ктив­ни­ми су­до­ві про­це­ду­ри. Во­ни по­вин­ні кар­ди­наль­но змі­ни­ти під­хід до су­до­чин­ства.

Однак, на від­мін­ну від вче­них-со­ціо­ло­гів, які ро­зумі­ли фун­кціо­наль­ний ха­ра­ктер ІКТ, по­лі­ти­чні ді­я­чі не взя­ли до ува­ги фа­кти­чну не­мо­жли­вість ство­ри­ти аб­со­лю­тно за­хи­ще­ну ін­фор­ма­цій­но-те­ле­ко­му­ні­ка­тив­ну си­сте­му.

«За­хи­ще­ність» еле­ктрон­но­го су­до­чин­ства в Укра­ї­ні

У 2006 р. Єв­ро­пей­ський Суд з прав лю­ди­ни роз­гля­нув спра­ву «Ду­бин­ська про­ти Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції» (скар­га №285/03). Від­по­від­но до ма­те­рі­а­лів спра­ви, по­зи­вач не ма­ла змо­ги ре­а­лі­зу­ва­ти пра­во на спра­ве­дли­вий суд, оскіль­ки су­до­ва ін­стан­ція, а са­ме Чер­та­нів­ський ра­йон­ний суд м. Мо­скви, втра­тив ма­те­рі­а­ли спра­ви, а будь-яка ін­фор­ма­ція що­до за­ре­є­стро­ва­ної за­яви, по­при на­яв­ність ко­пії з від­мі­ткою у по­зи­ва­ча, бу­ла від­су­тня в ре­є­стрі су­ду.

Єв­ро­пей­ський суд від­зна­чив, що по­зи­вач не бу­ла по­ві­дом­ле­на про будь-яке рі­ше­н­ня що­до її спра­ви, якщо та­ке вза­га­лі бу­ло ви­не­се­но. Пі­сля звер­не­н­ня у 2002 р. з про­ха­н­ням про на­да­н­ня ін­фор­ма­ції що­до ста­ну роз­гля­ду спра­ви до Чер­та­нів­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Мо­скви, пред­став­ник су­ду за­пе­ре­чив факт ре­є­стра­ції по­зо­ву су­дом. До­во­ди вла­ди Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції не роз’ясни­ли роз­ви­ток по­дій у спра­ві, що не до­зво­ли­ло Єв­ро­пей­сько­му су­ду вста­но­ви­ти, що ста­ло­ся з ма­те­рі­а­ла­ми спра­ви та по­зо­вом за­яв­ни­ка. Пев­ним є те, що по­зи­вач ні­ко­ли не отри­му­ва­ла су­до­во­го рі­ше­н­ня по су­ті сво­єї спра­ви, а ма­те­рі­а­ли мо­гли бу­ти втра­че­ні су­дом.

При цьо­му Єв­ро­пей­ський суд з прав лю­ди­ни на­го­ло­сив, що бу­ло б

не­ймо­вір­ним, як­би в п. 1 ст. 6 Кон­вен­ції де­таль­но опи­су­ва­ли­ся про­це­су­аль­ні га­ран­тії, які на­да­ю­ться сто­ро­нам ( на спра­ве­дли­вий, пу­блі­чний і своє­ча­сний су­до­вий роз­гляд), при цьо­му не га­ран­ту­ю­чи, що їхній ци­віль­но- пра­во­вий спір бу­де ви­рі­ше­но (Рі­ше­н­ня у спра­ві «Муль­ти­плекс» про­ти Хор­ва­тії» (Multiplex v. Croatia) від 10.07.2003р., скар­га №58112/00, §45; рі­ше­н­ня у спра­ві «Ку­тіч про­ти Хор­ва­тії» (Kutic v. Croatia), скар­га №48778/99, ECHR 2002 II, §25)».

Кон­вен­ція має на ме­ті га­ран­ту­ва­н­ня не тих прав, які є те­о­ре­ти­чни­ми або ілю­зор­ни­ми, а тих прав, які є здій­снен­ни­ми на пра­кти­ці та ефе­ктив­ни­ми.

У 2017 р., по­чи­на­ю­чи з трав­ня мі­ся­ця, від­бу­ло­ся де­кіль­ка ві­ру­сних атак на сер­ве­ри зна­чної кіль­ко­сті дер­жав­них та при­ва­тних уста­нов не ли­ше Укра­ї­ни, а й усьо­го сві­ту.

За да­ни­ми го­ло­ви Єв­ро­по­лу Ро­ба Уейн­рай­та, жер­тва­ми ві­ру­су WannaCry ста­ло по­над 200 тис. комп’ютер­них си­стем у 150 кра­ї­нах сві­ту, при чо­му біль­шість по­стра­жда­лих – пред­став­ни­ки бі­зне­су, вклю­ча­ю­чи ве­ли­кі кор­по­ра­ції. Зокре­ма, ві­рус вра­зив низ­ку комп’ютер­них си­стем ні­ме­цько­го за­лі­зни­чно­го кон­цер­ну Deutsche Bahn. У Ве­ли­ко­бри­та­нії бу­ли за­ра­же­ні комп’ютер­ні си­сте­ми ба­га­тьох лі­ка­рень. В Ро­сій­ській Фе­де­ра­ції жер­тва­ми ста­ли комп’юте­ри Слід­чо­го ко­мі­те­ту, МВС і «Ме­га­фон».

В Укра­ї­ні ві­рус Petya ата­ку­вав 12 тис. комп’юте­рів у рі­зних дер­жав­них і при­ва­тних уста­но­вах, вклю­ча­ю­чи Ка­бмін, опе­ра­то­рів мо­біль­но­го зв’яз­ку, енер­ге­ти­чні ком­па­нії та най­ва­жли­ві­ші транс­порт­ні під­при­єм­ства. Бу­ло вра­же­но комп’ютер­ні си­сте­ми та­ких бан­ків­ських уста­нов: Оща­дбанк, ТАСКо­мерц­банк, Укр­га­збанк, Пів­ден­ний, ОТП Банк. Від ві­ру­сної ата­ки по­стра­жда­ли та­кож Ки­ї­в­енер­го, Укр­енер­го, ДП Ан­то­нов, кор­по­ра­ція ДТЕК, Укр­те­ле­ком, ме­ре­жа гі­пер­мар­ке­тів Епі­центр, Укр­за­лі­зни­ця, Но­ва по­шта, за­прав­ки ТНК, Ки­їв­во­до­ка­нал, Ки­їв­ський ме­тро­по­лі­тен, ае­ро­порт Бо­ри­спіль, опе­ра­то­ри мо­біль­но­го зв’яз­ку та ба­га­то ін­ших.

Те­пер уяві­мо си­ту­а­цію, ко­ли спра­ва на кшталт Steel і Мorris слу­ха­є­ться, на­при­клад, у го­спо­дар­сько­му су­ді м. Ки­є­ва. Від­по­від­но до офі­цій­них да­них, су­до­вий про­цес у по­пе­ре­дній ін­стан­ції зайняв 313 днів су­до­вих за­сі­дань, яким пе­ре­ду­ва­ли 28 про­мі­жних кло­по­тань. Слу­ха­н­ня спра­ви за апе­ля­ці­єю зайня­ло 23 дні. Фа­кти­чна вер­сія спра­ви, яку по­вин­ні бу­ли до­ве­сти за­яв­ни­ки, бу­ла над­зви­чай­но скла­дною та скла­да­ла­ся з 40 тис. сто­рі­нок до­ку­мен­таль­них свід­чень та 130 – усних. Перш ніж су­д­дя роз­гля­дав спра­ву, зміг ви­не­сти по­ста­но­ву що­до основ­но­го пи­та­н­ня, не­об­хі­дно бу­ло ви­рі­ши­ти без­ліч юри­ди­чних і про­це­дур­них пи­тань.

Те­пер ада­пту­є­мо за­зна­че­ну спра­ву до ре­а­лій Укра­ї­ни, ко­ли до­ка­за- ми, від­по­від­но до ст. 74 «но­во­го» Го­спо­дар­сько­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, є будь-які да­ні, на під­ста­ві яких суд вста­нов­лює на­яв­ність або від­су­тність об­ста­вин (фа­ктів), що об­ґрун­то­ву­ють ви­мо­ги та за­пе­ре­че­н­ня уча­сни­ків спра­ви, зокре­ма, які по­да­ю­ться в еле­ктрон­ній фор­мі.

Як­би вка­за­на спра­ва слу­ха­ла­ся у пе­рі­од кі­бе­ра­так, бу­ли б втра­че­ні від­по­від­ні еле­ктрон­ні до­ка­зи по­зи­ва­ча або від­по­від­а­ча, які по­да­ва­ли­ся б ви­клю­чно в еле­ктрон­ній фор­мі та не ма­ли б ана­ло­гів у па­пе­ро­вій фор­мі. У та­ко­му ви­пад­ку не­за­хи­ще­ність су­до­вої еле­ктрон­ної си­сте­ми по­ру­ши­ла б пра­во суб’єктів на до­ступ до су­ду, оскіль­ки за­про­ва­дже­н­ня еле­ктрон­но­го пра­во­су­д­дя є пре­ро­га­ти­вою дер­жа­ви. Без до­ста­тніх га­ран­тій за­хи­ще­но­сті вка­за­ної си­сте­ми пра­во на спра­ве­дли­вий суд ви­гля­дає ілю­зор­ним, про що Єв­ро­пей­ський суд на­го­ло­сив у рі­шен­ні «Ду­бин­ська про­ти Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції».

Вра­хо­ву­ю­чи, що ство­ри­ти аб­со­лю­тно за­хи­ще­ну си­сте­му баз да­них апрі­о­рі не­мо­жли­во, пе­ре­хід до еле­ктрон­но­го пра­во­су­д­дя, якщо до­ка­зи по­да­ю­ться ви­клю­чно в еле­ктрон­ній фор­мі, ста­вить під за­гро­зу прин­цип до­сту­пу до су­ду, оскіль­ки по­тен­цій­но ІКТ не мо­же бу­ти за­хи­ще­на від всіх ти­пів кі­бе­ра­так.

Во­дно­час, якщо від­бу­лась кі­бе­ра­та­ка, про­те сто­ро­ни ма­ють па­пе­ро­ві ана­ло­ги по­да­них до­ка­зів, по­ді­бна си­ту­а­ція ні­ве­лює за­яв­ле­ну швид­кість су­до­во­го про­це­су та йо­го еко­но­мі­чну ефе­ктив­ність, оскіль­ки ви­ни­кне ре­аль­на по­тре­ба пов­ні­стю від­нов­лю­ва­ти всі по­да­ні до­ку­мен­ти та на­да­ва­ти їх до су­ду в па­пе­ро­вій фор­мі, що при­зве­де до зна­чних ча­со­вих та фі­нан­со­вих за­трат.

По­ді­бна (однак не ана­ло­гі­чна) си­ту­а­ція від­бу­лась у пра­кти­ці Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни, ко­ли за­яв­ник не зміг своє­ча­сно отри­ма­ти пов­ну пе­ча­тну вер­сію рі­ше­н­ня су­ду пер­шої ін­стан­ції, що при­зве­ло до не­мо­жли­во­сті по­да­чі об­ґрун­то­ва­ної апе­ля­ції (спра­ва На­djianastsssiou v Greece).

Ви­снов­ки

За­про­ва­дже­н­ня еле­ктрон­но­го пра­во­су­д­дя ста­вить біль­ше пи­тань, ніж дає від­по­від­ей. Крім про­бле­ми за­хи­ще­но­сті си­сте­ми, з’яв­ля­є­ться пи­та­н­ня що­до збе­рі­га­н­ня зна­чних баз да­них та мо­жли­во­сті до­сту­пу до них з пли­ном ча­су. Осо­бли­во го­стро за­зна­че­не пи­та­н­ня по­стає в кон­текс­ті то­го, хто са­ме бу­де роз­по­ря­дни­ком вка­за­них баз да­них, а та­кож яким чи­ном за­без­пе­чу­ва­ти­ме­ться за­хист не ли­ше від сто­рон­ніх втру­чань, а й що­до мо­жли­во­го зло­вжи­ва­н­ня пра­ва­ми вла­сне роз­по­ря­дни­ком, оскіль­ки ін­фор­ма­ція, що на­да­є­ться су­ду та збе­рі­га­є­ться в еле­ктрон­ній си­сте­мі, мо­же на­ле­жа­ти до ко­мер­цій­ної та­єм­ни­ці. У та­ко­му ви­пад­ку ви­ни­ка­ють сер­йо­зні по­бо­ю­ва­н­ня що­до за­хи­ще­но­сті ці­єї ін­фор­ма­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.