Ві­та­лій КУЛИНИЧ: Ци­фро­ва осо­би­стість: чи мо­жуть ро­бо­ти бу­ти на­ді­ле­ні пра­ва­ми?

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

Пи­та­н­ня на­ді­ле­н­ня ро­бо­тів пра­ва­ми, з огля­ду на стрім­кий роз­ви­ток шту­чно­го ін­те­ле­кту, пе­ре­тво­рю­є­ться із су­то те­о­ре­ти­чно­го у пи­та­н­ня, яке на­бу­ває пра­кти­чно­го змі­сту. Для йо­го ана­лі­зу зу­пи­ни­мо­ся на від­по­від­них ци­віль­них від­но­си­нах, які є най­більш по­ка­зо­ви­ми у цій си­ту­а­ції.

Пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми на­ді­ля­ю­ться уча­сни­ки/суб’єкти від­по­від­них пра­во­від­но­син. Ни­ні ци­віль­ним за­ко­но­дав­ством вста­нов­ле­ні та­кі ви­ди уча­сни­ків/суб’єктів ци­віль­них пра­во­від­но­син: фі­зи­чні осо­би, юри­ди­чні осо­би, дер­жа­ва і те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди.

Основ­ни­ми озна­ка­ми, ха­ра­ктер­ни­ми для та­ких суб’єктів, є ци­віль­на пра­во­зда­тність (зда­тність ма­ти пра­ва та обов’яз­ки), а та­кож ді­є­зда­тність (зда­тність на­бу­ва­ти й здій­сню­ва­ти пра­ва та обов’яз­ки).

При цьо­му ли­ше фі­зи­чні осо­би здатні сво­ї­ми ді­я­ми на­бу­ва­ти й здій­сню­ва­ти свої пра­ва та обов’яз­ки, то­ді як ін­ші суб’єкти (юри­ди­чні осо­би, а та­кож дер­жа­ва і те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди) на­бу­ва­ють і здій­сню­ють пра­ва та обов’яз­ки че­рез свої ор­га­ни, тоб­то за до­по­мо­гою фі­зи­чних осіб.

От­же, не­зва­жа­ю­чи на те, що юри­ди­чні осо­би, дер­жа­ва і те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди не ма­ють мо­жли­во­сті сво­ї­ми ді­я­ми на­бу­ва­ти й здій­сню­ва­ти пра­ва та обов’яз­ки, їм був на­да­ний ста­тус уча­сни­ків/суб’єктів пра­во­від­но­син, тоб­то во­ни бу­ли на­ді­ле­ні від­по­від­ни­ми пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми. На­да­н­ня їм та­ко­го ста­ту­су від­бу­ло­ся у зв’яз­ку з пев­ни­ми мір­ку­ва­н­ня­ми до­ціль­но­сті, які ви­ни­ка­ли у про­це­сі роз­ви­тку су­спіль­ства.

Роз­ви­ток шту­чно­го ін­те­ле­кту як пе­ред­умо­ва на­ді­ле­н­ня ро­бо­тів пра­ва­ми

Ві­до­мий аме­ри­кан­ський ви­на­хі­дник і фу­ту­ро­лог Рей­монд Кур­цвейл пе­ред­ба­чає до­ся­гне­н­ня шту­чним ін­те­ле­ктом рів­ня люд­ських ро­зу­мо­вих зді­бно­стей впро­довж на­сту­пних 16-ти ро­ків.

Оче­ви­дно, що ро­бо­ти, на­ді­ле­ні шту­чним ін­те­ле­ктом на рівні ін­те­ле­кту лю­ди­ни, а з ча­сом ін­те­ле­ктом, який зна­чно пе­ре­ви­щу­ва­ти­ме люд­ський, фа­кти­чно бу­дуть здатні усві­дом­лю­ва­ти зна­че­н­ня сво­їх дій та змо­жуть ке­ру­ва­ти ни­ми. Та­ким чи­ном, ро­бо­ти бу­дуть спро­мо­жні не ли­ше ма­ти пра­ва та обов’яз­ки, а й зда­тність сво­ї­ми ді­я­ми їх на­бу­ва­ти та ство­рю­ва­ти.

Тоб­то та­кі ро­бо­ти біль­ше від­по­від­а­ти­муть озна­кам суб’єктів ци­віль­них від­но­син, ніж окре­мі вста­нов­ле­ні за­ко­ном суб’єкти/уча­сни­ки пра­во­від­но­син (юри­ди­чні осо­би, дер­жа­ва та те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди).

От­же, пи­та­н­ня про те, чи мо­жуть ро­бо­ти бу­ти на­ді­ле­ні пра­ва­ми, за умо­ви, що рі­вень їхньо­го шту­чно­го ін­те­ле­кту зна­хо­ди­ти­ме­ться що­най­мен­ше на рівні ін­те­ле­кту лю­ди­ни, має біль­ше ри­то­ри­чний ха­ра­ктер.

Істо­ри­чний до­свід

Оче­ви­дно, що ро­бо­ти, на­ді­ле­ні шту­чним ін­те­ле­ктом люд­сько­го рів­ня та ви­ще, тоб­то ро­бо­ти з са­мо­усві­дом­ле­н­ням, м’яко ка­жу­чи, не бу­дуть у за­хва­ті від дум­ки про те, що їх мо­жуть ви­мкну­ти в будь-який мо­мент і біль­ше ні­ко­ли не по­вер­ну­ти до існу­ва­н­ня. Тоб­то пра­во на існу­ва­н­ня (жи­т­тя), оче­ви­дно, бу­де пер­шим та основ­ним пра­вом, яке від­сто­ю­ва­ти­муть та­кі ро­бо­ти.

Ві­ро­гі­дність та­ко­го про­ти­сто­я­н­ня ви­пли­ває з істо­рії роз­ви­тку люд­ства, а са­ме з тих її сто­рі­нок, ко­ли ча­сти­на люд­ства, яка пе­ре­бу­ва­ла в раб­стві, тоб­то фа­кти­чно ма­ла ста­тус об’єктів ци­віль­них пра­во­від­но­син, здо­бу­ва­ла свої пра­ва. За­зви­чай бо­роть­ба за та­кі пра­ва су­про­во­джу­ва­ла­ся тра­гі­чни­ми по­ді­я­ми. При цьо­му во­на від­бу­ва­ла­ся між осо­ба­ми, рів­ни­ми за ро­зу­мо­ви­ми зді­бно­стя­ми. Від­по­від­но, на­слід­ки про­ти­сто­я­н­ня між лю­дьми та зна­чно ро­зум­ні­ши­ми ство­рі­н­ня­ми (ро­бо­та­ми) є ще більш про­гно­зо­ва­ни­ми та тра­гі­чни­ми для люд­ства.

У кра­що­му для люд­ства ви­пад­ку йо­го ре­зуль­та­том бу­де на­да­н­ня ро­бо­там ста­ту­су суб’єктів/уча­сни­ків пра­во­від­но­син, тоб­то ста­ту­су осіб, які на­ді­ле­ні від­по­від­ни­ми пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми на ма­кси­маль­но ви­гі­дних для ро­бо­тів умо­вах.

Про­ти­сто­я­н­ня не­мо­жли­во зу­пи­ни­ти

Мо­жли­ві ва­рі­ан­ти дій люд­ства що­до за­по­бі­га­н­ня ви­ни­кнен­ню та­ко­го про­ти­сто­я­н­ня зво­дя­ться або до про­гра­му­ва­н­ня ро­бо­тів та­ким чи­ном, щоб у них не ви­ни­ка­ло від­по­від­них на­мі­рів, або до обме­же­н­ня рів­ня шту­чно­го ін­те­ле­кту ро­бо­тів зна­чно ниж­чим, ніж рі­вень ін­те­ле­кту лю­ди­ни. Однак вка­за­ні ва­рі­ан­ти нав­ряд чи змо­жуть бу­ти ре­а­лі­зо­ва­ні.

Шту­чний ін­те­лект, який ство­рю­є­ться, вклю­чає та­кі ін­стру­мен­ти як ней­рон­ні ме­ре­жі, ма­шин­не на­вча­н­ня, ге­не­ти­чне про­гра­му­ва­н­ня, які вже на ни­ні­шньо­му ета­пі уне­мо­жлив­лю­ють пе­ред­ба­че­н­ня всіх мо­жли­вих ре­а­кцій шту­чно­го ін­те­ле­кту на нав­ко­ли­шнє се­ре­до­ви­ще.

З ін­шо­го бо­ку, ви­ко­ри­ста­н­ня ро­бо­тів з рів­нем ін­те­ле­кту хо­ча б на рівні лю­ди­ни на­дасть на­стіль­ки зна­чні мо­жли­во­сті як для бі­зне­су, так і для за­до­во­ле­н­ня по­треб лю­дей, дер­жав, що люд­ство не бу­де зда­тним обме­жи­ти се­бе у ство­рен­ні шту­чно­го ін­те­ле­кту та­ко­го рів­ня.

На­да­н­ня прав як за­сіб вре­гу­лю­ва­н­ня про­ти­сто­я­н­ня

Та­ким чи­ном, ва­рі­ан­том дій з бо­ку люд­ства, який, мо­жли­во, за­без­пе­чить спів­існу­ва­н­ня лю­дей та ро­бо­тів, бу­де са­ме на­да­н­ня ро­бо­там ста­ту­су суб’єктів, на­ді­ле­них від­по­від­ни­ми пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми. Від­по­від­не нор­ма­тив­не ре­гу­лю­ва­н­ня має на­бу­ти чин­но­сті до ма­со­во­го за­сто­су­ва­н­ня ро­бо­тів із са­мо­усві­дом­ле­н­ням.

При цьо­му вже на по­ча­тко­во­му ета­пі га­ран­то­ва­ни­ми пра­ва­ми ма­ють бу­ти пра­во на існу­ва­н­ня (жи­т­тя) та осо­би­сту не­до­тор­кан­ність, які за­без­пе­чу­ва­ти­муть не­д­опу­ще­н­ня сва­віль­но­го по­збав­ле­н­ня ро­бо­тів пра­ва на існу­ва­н­ня (жи­т­тя) та по­во­дже­н­ня, яке б при­ни­жу­ва­ло їхню гі­дність.

Що сто­су­є­ться об­ся­гів ін­ших прав та обов’яз­ків та­ких ро­бо­тів, во­ни ма­ють ви­зна­ча­ти­ся з ура­ху­ва­н­ням та­ко­го кри­те­рію як при­зна­че­н­ня, для яко­го бу­дуть ство­рю­ва­ти­ся від­по­від­ні ро­бо­ти. Тоб­то на по­ча­тко­во­му ета­пі пра­во­зда­тність ро­бо­тів, най­імо­вір­ні­ше, ма­ти­ме спе­ці­аль­ний ха­ра­ктер. Однак з ча­сом об­сяг прав та обов’яз­ків, які здатні ма­ти ро­бо­ти, роз­ши­рю­ва­ти­ме­ться до та­ких, які мо­же ма­ти фі­зи­чна осо­ба, крім тих, які за сво­єю при­ро­дою мо­жуть на­ле­жа­ти ли­ше лю­ди­ні.

На­слід­ком на­да­н­ня ро­бо­там ста­ту­су уча­сни­ка/суб’єкта пра­во­від­но­син бу­де те, що за за­галь­ним пра­ви­лом пра­ва та обов’яз­ки вна­слі­док дій та­ких ро­бо­тів ви­ни­ка­ти­муть без­по­се­ре­дньо у цих ро­бо­тів.

Що сто­су­є­ться де­лі­ктних зо­бов’язань, то обов’язок з від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, зав­да­ної ро­бо­та­ми, на­ді­ле­ни­ми ста­ту­сом уча­сни­ка пра­во­від­но­син, та­кож має по­кла­да­ти­ся на ро­бо­тів, які за­по­ді­я­ли шко­ду. При цьо­му на по­чат- ко­во­му ета­пі мо­жли­ве по­кла­де­н­ня со­лі­дар­ної/суб­си­ді­ар­ної від­по­від­аль­но­сті на ви­ро­бни­ка та­ких ро­бо­тів (від­по­від­аль­ність за шко­ду вна­слі­док де­фе­кту в про­ду­кції).

Еле­ктрон­ні но­сії як уча­сни­ки ци­віль­них пра­во­від­но­син

Окре­мим ви­дом при­стро­їв та суб’єктом/уча­сни­ком пра­во­від­но­син мо­жуть ста­ти при­строї, які бу­дуть ство­ре­ні шля­хом ска­ну­ва­н­ня люд­ської сві­до­мо­сті та пе­ре­мі­ще­н­ня її на еле­ктрон­ний но­сій, яко­му мо­жна бу­де на­да­ти пев­ну фі­зи­чну фор­му.

Рей­монд Кур­цвейл про­гно­зує мо­жли­вість та­ко­го пе­ре­мі­ще­н­ня сві­до­мо­сті та фа­кти­чно­го без­смер­тя лю­ди­ни до 2030 р. Оче­ви­дно, що та­ким при­стро­ям по­трі­бно на­да­ти ста­тус уча­сни­ка/ суб’єкта ци­віль­них від­но­син. До то­го ж во­ни повинні бу­ти на­ді­ле­ні всі­ма пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми фі­зи­чних осіб, сві­до­мість яких бу­ло ска­но­ва­но, за ви­ня­тком тих, які є не­су­мі­сни­ми з но­вою фі­зи­чною фор­мою та­ких суб’єктів.

Пе­ре­хі­дний пе­рі­од

На­да­н­ня ро­бо­там ста­ту­су суб’єктів/ уча­сни­ків ци­віль­них пра­во­від­но­син, спря­мо­ва­не на за­до­во­ле­н­ня ін­те­ре­сів са­ме ро­бо­тів із са­мо­сві­до­мі­стю. За­без­пе­че­н­ня та­ко­го ста­ту­су ро­бо­там, які не усві­дом­лю­ють се­бе, не має пра­кти­чної не­об­хі­дно­сті. До на­да­н­ня ро­бо­там ста­ту­су суб’єктів/уча­сни­ків ци­віль­них пра­во­від­но­син, пра­ва та обов’яз­ки, які ви­ни­ка­ють з дій ро­бо­тів, бу­дуть ви­ни­ка­ти в осіб, які ви­ко­ри­сто­ву­ють їх для на­бу­т­тя/ство­ре­н­ня від­по­від­них ци­віль­них прав та обов’яз­ків.

Що­до пра­во­від­но­син, які ви­ни­ка­ють вна­слі­док за­по­ді­я­н­ня шко­ди та­ки­ми ро­бо­та­ми, то від­по­від­аль­ність, за­ле­жно від об­ста­вин спра­ви, по­кла­да­ти­ме­ться на во­ло­діль­ців та­ких ро­бо­тів, як на во­ло­діль­ців дже­ре­ла під­ви­ще­ної не­без­пе­ки, або на ви­ро­бни­ків та­ких ро­бо­тів (від­по­від­аль­ність за шко­ду вна­слі­док де­фе­кту в про­ду­кції).

Ві­ро­гі­дно, для пов­ні­стю ав­то­ном­них ро­бо­тів де­лі­ктна від­по­від­аль­ність бу­де змі­щу­ва­ти­ся з во­ло­діль­ців та­ких ро­бо­тів до їх ви­ро­бни­ків. Та­ке при­пу­ще­н­ня ґрун­ту­є­ться на то­му, що во­ло­діль­ці пов­ні­стю ав­то­ном­них ро­бо­тів ма­ють роз­ра­хо­ву­ва­ти на від­су­тність для них від­по­від­аль­но­сті за те, що такий робот не ви­ко­нав на­ле­жним чи­ном по­кла­де­ні на ньо­го фун­кції, чим спри­чи­нив шко­ду.

От­же, най­імо­вір­ні­ше, що вна­слі­док роз­ви­тку шту­чно­го ін­те­ле­кту бу­де ство­ре­но ро­бо­тів із са­мо­сві­до­мі­стю, яким бу­де на­да­но ста­тус уча­сни­ків/суб’єктів ци­віль­них пра­во­від­но­син з по­сту­по­вим роз­ши­ре­н­ням їхніх прав та обов’яз­ків до об­ся­гу прав та обов’яз­ків, які зда­тна ма­ти фі­зи­чна осо­ба.

Ві­та­лій КУЛИНИЧ, стар­ший юрист, су­до­вої пра­кти­ки ЄПАП Укра­ї­на

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.