Небезпечна пра­ця

Осо­бли­вість ти­пів та ви­дів пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня важ­ких, шкі­дли­вих та не­без­пе­чних умов пра­ці

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ -

Ан­дрій ПАНЧЕНКО, аспі­рант ка­фе­дри со­ці­аль­но­го пра­ва Львів­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. І. Фран­ка

В те­о­рії пра­ва пе­ре­ва­жає дум­ка, що ви­ди пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня ви­зна­ча­ють спо­сіб впли­ву на су­спіль­ні від­но­си­ни за ко­лом осіб, на яких по­ши­рю­ють дію пра­во­ві нор­ми. Однак се­ред вче­них, які до­слі­ди­ли цей еле­мент пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, та­кож не­має одно­стай­но­сті як у пи­тан­ні кла­си­фі­ка­ції, так і що­до на­зви цьо­го яви­ща, оскіль­ки за рі­зни­ми вер­сі­я­ми йо­му на­да­но на­зву «ви­ду», «ти­пу» та «ре­жи­му» пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня. Ба­га­то вче­них вва­жа­ють, що «ви­ди» й «ти­пи» ре­гу­лю­ва­н­ня ма­ють то­то­жне зна­че­н­ня, тоб­то є одним і тим са­мим еле­мен­том пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, про що більш де­таль­но бу­де за­зна­че­но ниж­че. От­же, не­об­хі­дно про­ана­лі­зу­ва­ти сми­сло­ве на­ван­та­же­н­ня цих тер­мі­нів з ме­тою ко­ре­ктно­го за­сто­су­ва­н­ня.

Ти­пи пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня

До­зво­ли, за­бо­ро­ни, при­пи­си, ре­ко­мен­да­ції та ін­ші спосо­би пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня мо­жна на­зи­ва­ти «ти­па­ми» в ши­ро­ко­му ро­зу­мін­ні, то­му що са­ме во­ни на­ді­ле­ні зда­тні­стю за­галь­но­го ви­ра­же­н­ня (фор­ми ви­ра­зу на­зов­ні) ме­то­ду, спря­мо­ва­ні без­по­се­ре­дньо на по­ве­дін­ку суб’єктів пра­во­від­но­син та спри­йма­ю­ться ни­ми від­по­від­ним чи­ном. У вузь­ко­му ро­зу­мін­ні «тип» ре­гу­лю­ва­н­ня мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти вжи­ва­ю­чи «біо­ло­гі­чне» (тва­рин­не) зна­че­н­ня цьо­го тер­мі­ну, оскіль­ки са­ме «тип» ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для по­зна­че­н­ня біо­ло­гі­чно­го ви­ду тва­рин, ро­слин, ти­пу (ха­ра­кте­ру, зов­ні­шно­сті) лю­ди­ни, що спри­йма­є­ться ото­че­н­ням як най­більш ха­ра­ктер­на ри­са від­по­від­но­го суб’єкта чи об’єкта, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи по­зна­че­н­ня «жорс­ткий», «м’який», «по­мір­ко­ва­ний» або більш об’єктив­ні, зокре­ма: «віль­ний» (за­галь­но до­зво­ле­ний) за най­біль­шою мі­рою сво­бо­ди во­лі упов­но­ва­же­но­го суб’єкта, який за за­галь­ним прин­ци­пом має пра­во вчи­ня­ти будь-які дії, по­ки за­кон не вве­де пев­ний рі­вень обме­жень та­кої во­лі; «обме­же­ний» (спе­ці­аль­но до­зво­ле­ний), адже суб’єкти у сво­їх ді­ях ке­ру­ю­ться най­біль­шою мі­рою не­сво­бо­ди – за­бо­ро­на­ми для ви­зна­че­н­ня мо­жли­вої мі­ри сво­єї по­ве­дін­ки; «обме­же­но віль­ний», за яким упов­но­ва­же­ний суб’єкт ке­ру­є­ться при­пи­са­ми, які не є за­бо­ро­на­ми у пря­мо­му ро­зу­мін­ні, але вста­нов­лю­ють рам­ки, в ме­жах яких та­кі суб’єкти упов­но­ва­же­ні на від­по­від­ні акти (дії, без­ді­яль­ність), про­те во­ля на ви­хід за ме­жі та­ких ра­мок зна­хо­ди­ться під за­бо­ро­ною, то­му во­ля уча­сни­ків пра­во­від­но­син є умов­но обме­же­ною.

До­слі­дни­ки ви­дів пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня на­да­ють рі­зні ви­зна­че­н­ня та на­віть на­зви цьо­го яви­ща, на­во­дять рі­зні кри­те­рії йо­го кла­си­фі­ка­ції. На дум­ку біль­шо­сті вче­них, ви­ди пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня слід роз­рі­зня­ти за кри­те­рі­єм «об­ся­гу» (ко­ла) су­спіль­них від­но­син, на які во­но по­ши­рює дію, у зв’яз­ку з чим основ­ни­ми ви­да­ми є нор­ма­тив­не та ін­ди­ві­ду­аль­не ре­гу­лю­ва­н­ня су­спіль­них від­но­син. Від­мін­ність у ви­зна­че­н­нях, за­про­по­но­ва­них вче­ни­ми-прав­ни­ка­ми, пев­ною мі­рою є шту­чною, але не­об­хі­дною для від­окрем­ле­н­ня явищ, від­мін­них за зна­че­н­ням кри­те­рію рів­ня ре­гу­лю­ва­н­ня від­но­син та ме­ти, на яку спря­мо­ва­ний вплив дер­жа­ви для ре­гу­лю­ва­н­ня су­спіль­них від­но­син.

За­сто­су­ва­н­ня пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня за ко­лом осіб ви­кли­ка­не не­об­хі­дні­стю нор­ма­тив­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня за­галь­но­го ха­ра­кте­ру, яке окре­слює за­галь­ні пра­ва та обов’яз­ки сто­рін пра­во­від­но­син і по­ря­док їх ре­а­лі­за­ції, а та­кож прийня­т­тя актів ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру, які по­ши­рю­ють дію на кон­кре­тних пра­ців­ни­ків. При цьо­му ін­ди­ві­ду­аль­но­му ви­ду пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня на­ле­жить важлива роль, адже ви­ни­кне­н­ня без­по­се­ре­дньо тру­до­вих пра­во­від­но­син пов’яза­не з укла­де­н­ням акту ін­ди­ві­ду­аль­ної дії – тру­до­во­го до­го­во­ру. Са­ме у по­єд­нан­ні з акта­ми нор­ма­тив­ної дії цен­тра­лі­зо­ва­но­го ха­ра­кте­ру, нор­ми яких по­ши­рю­ють вплив на ви­зна­че­не чи не­ви­зна­че­не ко­ло уча­сни­ків тру­до­вих пра­во­від­но­син, нор­ми ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру за­без­пе­чу­ють кон­кре­ти­за­цію прав та обов’яз­ків сто­рін від­по­від­но до спосо­бу до­зво­лу чи ре­ко­мен­да­ції дис­по­зи­тив­но­го ме­то­ду пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня.

Вплив ре­гу­лю­ва­н­ня на су­спіль­ні від­но­си­ни

Вла­дний вплив дер­жа­ви у ви­гля­ді вста­нов­ле­н­ня за­бо­рон та обме­жень для одні­єї сто­ро­ни (ро­бо­то­дав­ця) не­рів­но­мір­но «об­тя­жує» її вста­нов­ле­н­ням до­да­тко­вих прав для ін­шої (пра­ців­ни­ка), то­му одно­зна­чно ви­зна­чи­ти такий тип зов­ні­шньо­го ви­ра­зу (фор­ми) вла­дно­го впли­ву одним із трьох ви­ще за­зна­че­них ти­пів, на на­шу дум­ку, не­мо­жли­во. У зв’яз­ку з цим до­ціль­но оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти вплив на су­спіль­ні від­но­си­ни як гі­бри­дний, де за­галь­но­до­зво­ле­ний (віль­ний) тип ре­гу­лю­ва­н­ня за­сто­со­ва­ний до по­ве­дін­ки у ви­гля­ді пра­ва ви­мо­ги до ро­бо­то­дав­ця про вста­нов­ле­н­ня всіх на­ле­жних умов пра­ці по­си­лю­є­ться за­бо­ро­на­ми (обме­же­н­ня­ми) про­ти вчи­не­н­ня ним пев­них дій. Не­зва­жа­ю­чи на на­яв­ність обов’яз­ку за­без­пе­че­н­ня на­ле­жних умов пра­ці та за­бо­ро­ни йо­го не­ви­ко­на­н­ня, ро­бо­то­дав­цю на­да­но пра­во ви­бо­ру: або ви­ко­на­ти нор­ма­ти­ви з охо­ро­ни пра­ці, або ком­пен­су­ва­ти пра­ців­ни­ку від­по­від­ні втра­ти.

Зав­дя­ки на­яв­ній для ро­бо­то­дав­ця за­кон­ній мо­жли­во­сті ви­бо­ру між по­ру­ше­н­ням прин­ци­пу та до­три­ма­н­ням пра­ва пра­ців­ни­ка на без­пе­чні й здо­ро­ві умо­ви пра­ці та ви­ни­кне­н­ня у пра­ців­ни­ка до­да­тко­вих пов­но­ва­жень у зв’яз­ку з по­ру­ше­н­ням йо­го прав, мо­жна при­пу­сти­ти на­яв­ність двох до­да­тко­вих ти­пів пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня важ­ких, шкі­дли­вих і не­без­пе­чних умов пра­ці (ВШНУП), які зна­хо­дять ви­ра­же­н­ня у та­кій си­ту­а­ції: аль­тер­на­тив­но­об­ме­же­ний (-спе­ці­аль­но­до­зво­ле­ний) з по­зи­ції пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня по­ве­дін­ки ро­бо­то­дав­ця та до­да­тко­во-до­зво­ле­ний (-за­галь­но­до­зво­ле­ний) сто­сов­но пов­но­ва­жень пра­ців­ни­ка, оскіль­ки як обов’язок пер­шо­го, так і пра­во остан­ньо­го ви­ни­ка­ють не з «чи­сто­го» пра­ва ви­бо­ру за «обме­же­но віль­ним» ти­пом пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, а з пра­ва ви­бо­ру дії у пра­во­вих ме­жах. Вра­хо­ву­ю­чи ви­ще­за­зна­че­ний під­хід аб­со­лю­тної без­пе­ки ре­гу­лю­ва­н­ня тру­до­вих від­но­син, пра­во­ве ре­гу­лю­ва­н­ня від­бу­ва­є­ться за змі­ша­ни­ми ти­па­ми, де спосо­би за­бо­ро­ни й до­зво­лу ви­сту­па­ють у «ко­лі­зій­но­му со­ю­зі су­пе­ре­чно­стей – за­бо­ро­ни про­ти по­ру­ше­н­ня по­сту­па­ю­ться до­зво­лу на об­хід та­ких за­бо­рон. Цей тип пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня фор­маль­но мі­стить озна­ки до­зво­лу на дії, за­бо­ро­на вчи­ня­ти які пе­ред­ба­че­на кон­сти­ту­цій­ним прин­ци­пом, ме­жею якої є на­сту­пна за­бо­ро­на – не пе­ре­ви­щу­ва­ти допу­сти­ме зна­че­н­ня пе­ре­ви­ще­н­ня ГДР та ГДК (гра­ни­чно допу­сти­мих рів­нів та кон­цен­тра­цій) шкі­дли­вих ви­ро­бни­чих чин­ни­ків.

Роль ін­ди­ві­ду­аль­но­го ви­ду ре­гу­лю­ва­н­ня

Як за­зна­че­но ви­ще, умо­ви тру­до­во­го до­го­во­ру не мо­жуть по­ру­шу­ва­ти пра­ва пра­ців­ни­ка, ви­зна­че­ні нор­ма­ми за­галь­но­го ха­ра­кте­ру, але пе­ред­ба­ча­ють кон­кре­тні пра­ва та обов’яз­ки сто­рін до­го­во­ру в ін­ди­ві­ду­аль­но­му по­ряд­ку. Як під час укла­де­н­ня тру­до­во­го до­го­во­ру, так і про­тя­гом стро­ку йо­го дії ін­ди­ві­ду­аль­не ре­гу­лю­ва­н­ня по­кли­ка­не до­три­му­ва­ти пра­ва пра­ців­ни­ка на без­пе­чні та здо­ро­ві умо­ви пра­ці шля­хом на­да­н­ня пра­ців­ни­ку не­об­хі­дної ін­фор­ма­ції про стан умов пра­ці із за­сто­су­ва­н­ням ін­стру­мен­та­рію ате­ста­ції ро­бо­чих місць. Ви­ни­кає ло­гі­чне за­пи­та­н­ня, чи мо­жуть нор­ми за­галь­ної дії у сфе­рі охо­ро­ни пра­ці за­сто­со­ву­ва­ти­ся для ре­гу­лю­ва­н­ня кон­кре­тних пра­во­від­но­син без ви­да­н­ня актів ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру, а та­кож чи існу­ють обме­же­н­ня в їх за­сто­су­ван­ні, якщо по­ру­ше­но про­це­ду­ру прийня­т­тя норм ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру на мі­сце­во­му рівні?

Ім­пе­ра­тив­не вста­нов­ле­н­ня обов’яз­ків сто­рін тру­до­вих пра­во­від­но­син по­ля­гає в то­му, що сто­ро­ни зо­бов’яза­ні не ли­ше до­три­му­ва­ти­ся, але й вста­нов­лю­ва­ти від­по­від­ні умо­ви пра­ці, то­му дер­жа­ва га­ран­тує за­без­пе­че­н­ня цьо­го прин­ци­пу вста­нов­ле­н­ням юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті, яка на­стає у ви­пад­ку по­ру­ше­н­ня від­по­від­них при­пи­сів пра­во­вих норм.

Не­по­ві­дом­ле­ні пра­ців­ни­ку обов’яз­ки не мо­жуть бу­ти ним ви­ко­нан­ні, а за та­ких умов не мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся від­по­від­аль­ність до сто­ро­ни, якій та­кі пра­ви­ла не бу­ли вста­нов­ле­ні акта­ми ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру, або яка не озна­йом­ле­на з ни­ми у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку, оскіль­ки за­без­пе­че­н­ня на­ле­жних умов пра­ці та ви­зна­че­н­ня не­спри­я­тли­вих умов по­кла­да­є­ться на ро­бо­то­дав­ця. Ігно­ру­ва­н­ня цьо­го пра­ви­ла остан­нім має на­слід­ком йо­го пра­во­ву від­по­від­аль­ність. Не­на­да­н­ня пра­ців­ни­ку ін­фор­ма­ції обов’яз­ко­во­го ха­ра­кте­ру у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку як сто­сов­но кон­кре­тних умов пра­ці, так і нор­ма­тив­но­го ха­ра­кте­ру бу­де під­ста­вою для звіль­не­н­ня йо­го у від­по­від­ній ча­сти­ні від ма­те­рі­аль­ної, адмі­ні­стра­тив­ної чи кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, а у ви­пад­ку по­ру­ше­н­ня ро­бо­то­дав­цем цьо­го обов’яз­ку тяг­ти­ме від­по­від­аль­ність остан­ньо­го.

З ін­шо­го бо­ку, не­по­ві­дом­ле­н­ня про до­да­тко­ві ви­мо­ги з ме­тою за­без­пе­че­н­ня більш ви­со­ко­го, у по­рів­нян­ні з ви­зна­че­ним чин­ним за­ко­но­дав­ством, рів­ня за­хи­сту жи­т­тя та здо­ров’я пра­ців­ни­ків, а та­кож пільг і ком­пен­са­цій та ін­фор­ма­ції про та­кі умо­ви пра­ці не тя­гне кри­мі­наль­ної чи адмі­ні­стра­тив­ної від­по­від­аль­но­сті, якщо при цьо­му не­має по­ру­ше­н­ня за­ко­нів та підза­кон­них нор­ма­тив­но­пра­во­вих актів з охо­ро­ни пра­ці ор­га­нів вла­ди Укра­ї­ни чи не мі­стить скла­ду зло­чи­ну або адмі­ні­стра­тив­но­го про­сту­пку.

На дум­ку ав­то­ра, ін­ди­ві­ду­а­лі­за­ція пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня у та­ких ви­пад­ках має су­про­во­джу­ва­ти­ся нор­ма­ми мі­ні­маль­них га­ран­тій за­галь­ної

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.