Ви­ко­на­н­ня рі­шень ЄСПЛ: за­сто­су­ва­н­ня за­хо­дів ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ - Іри­на КОБЕЦЬ, юрист LCF

Ви­ко­на­н­ня рі­шень ЄСПЛ є до­ста­тньо скла­дним про­це­сом, оскіль­ки Суд у сво­їх рі­ше­н­нях мо­же вжи­ти за­хо­ди як ін­ди­ві­ду­аль­но­го, так і за­галь­но­го ха­ра­кте­ру, ре­а­лі­за­ція яких мо­же бу­ти до­ста­тньо три­ва­лою.

Хо­ті­ло­ся б звер­ну­ти ува­гу са­ме на за­хо­ди ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру, спря­мо­ва­ні на за­без­пе­че­н­ня від­нов­ле­н­ня по­ру­ше­них прав кон­кре­тно­го за­яв­ни­ка.

Основ­ни­ми та­ки­ми за­хо­да­ми є від­шко­ду­ва­н­ня спра­ве­дли­вої са­ти­сфа­кції, а та­кож від­нов­ле­н­ня на­стіль­ки, на­скіль­ки це мо­жли­во, по­пе­ре­дньо­го юри­ди­чно­го ста­ну (restitutio in integrum), яке здій­сню­є­ться, як пра­ви­ло, шля­хом по­втор­но­го роз­гля­ду спра­ви чи від­шко­ду­ва­н­ня за­бор­го­ва­но­сті за рі­ше­н­ням на­ціо­наль­но­го су­ду.

Від­шко­ду­ва­н­ня спра­ве­дли­вої са­ти­сфа­кції та за­бор­го­ва­но­сті за рі­ше­н­ням на­ціо­наль­но­го су­ду

Всі ви­пла­ти за рі­ше­н­ня­ми ЄСПЛ здій­сню­ю­ться за бю­дже­тною про­гра­мою №3601170 «Пла­те­жі на ви­ко­на­н­ня рі­шень за­кор­дон­них юрис­ди­кцій­них ор­га­нів, прийня­тих за на­слід­ка­ми роз­гля­ду справ про­ти Укра­ї­ни». В Дер­жав­но­му бю­дже­ті на 2017 р. на вка­за­ну про­гра­му пе­ред­ба­че­но ви­да­тки за­галь­ним роз­мі­ром май­же 750 млн грн. За­крі­пле­ний ме­ха­нізм здій­сне­н­ня від­шко­ду­ва­н­ня до­ста­тньо про­стий та зро­зумі­лий.

Кон­троль за від­шко­ду­ва­н­ням про­во­дить Мі­ні­стер­ство юсти­ції Укра­ї­ни. При цьо­му ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня від­кри­ва­є­ться та здій­сню­є­ться не­за­ле­жно від по­да­чі осо­бою за­яви про ви­пла­ту. Над­си­ла­н­ня Мі­ні­стер­ством дер­жав­ній ви­ко­нав­чій слу­жбі рі­ше­н­ня ЄСПЛ є до­ста­тнім для від­кри­т­тя ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня та здій­сне­н­ня ви­пла­ти. За­яв­ни­ку не­об­хі­дно ли­ше по­ві­до­ми­ти свої пла­ті­жні ре­кві­зи­ти.

Мі­ні­стер­ство юсти­ції Укра­ї­ни на офі­цій­но­му веб-сай­ті відзві­ту­ва­ло, що за 3,5 ро­ки бу­ло пов­ні­стю по­га­ше­но бор­ги пе­ред укра­їн­ськи­ми гро­ма­дя­на­ми за рі­ше­н­ня­ми Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни. Тоб­то на сьо­го­дні існує чі­ткий та ді­є­вий ме­ха­нізм від­шко­ду­ва­н­ня за ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду справ ЄСПЛ спра­ве­дли­вої са­ти­сфа­кції та за­бор­го­ва­но­сті за рі­ше­н­ням на­ціо­наль­но­го су­ду, який кон­тро­лю­є­ться Мі­ні­стер­ством юсти­ції Укра­ї­ни.

На­ра­зі зі шпальт ЗМІ не схо­дить пи­та­н­ня ви­пла­ти від­шко­ду­ва­н­ня за рі­ше­н­ням ЄСПЛ у спра­ві «Бур­мич та ін­ші про­ти Укра­ї­ни», в яко­му Суд, не роз­гля­да­ю­чи 12 143 спра­ви, пе­ре­дав їх до Ко­мі­те­ту Мі­ні­стрів, щоб остан­ній ра­зом з Уря­дом Укра­ї­ни зна­йшов ви­рі­ше­н­ня си­стем­ної про­бле­ми не­ви­ко­на­н­ня або не­своє­ча­сно­го ви­ко­на­н­ня рі­шень на­ціо­наль­них су­дів. Як ві­до­мо, та­ке пи­та­н­ня вже по­ру­шу­ва­ло­ся ЄСПЛ у спра­ві «Юрій Ми­ко­ла­йо­вич Іва­нов про­ти Укра­ї­ни».

Во­дно­час про­це­ду­ра ви­ко­на­н­ня вка­за­но­го рі­ше­н­ня на сьо­го­дні за­ли­ша­є­ться не­зро­зумі­лою. Очі­ку­є­ться, що Ко­мі­тет мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи здій­снить пев­ні пе­ре­го­вор­ні про­це­си з Уря­дом Укра­ї­ни. За ре­зуль­та­та­ми пе­ре­го­во­рів має бу­ти ви­рі­ше­но, як ви­ко­ну­ва­ти рі­ше­н­ня, в то­му чи­слі в ча­сти­ні ви­пла­ти від­шко­ду­ва­н­ня за­яв­ни­кам як за вка­за­ни­ми 12 тис. спра­ва­ми, так і всім май­бу­тнім за­яв­ни­кам за но­ви­ми скар­га­ми, які вже не бу­дуть роз­гля­да­ти­ся ЄСПЛ, а одра­зу пе­ре­да­ва­ти­му­ться до Ко­мі­те­ту Мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи.

Пе­ре­гляд спра­ви на­ціо­наль­ним су­дом

Кон­ста­та­ція у рі­шен­ні ЄСПЛ по­ру­ше­н­ня кон­вен­цій­них прав За­яв­ни­ка є під­ста­вою для пе­ре­гля­ду Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни рі­шень на­ціо­наль­них су­дів що­до та­ко­го за­яв­ни­ка. При цьо­му варто вра­хо­ву­ва­ти, що не в будь-яко­му ви­пад­ку за­до­во­ле­н­ня скар­ги ЄСПЛ є під­ста­вою для пе­ре­гля­ду рі­шень Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни.

На­при­клад, зна­чна кіль­кість справ про­ти Укра­ї­ни сто­су­є­ться на­дмір­ної три­ва­ло­сті ци­віль­но­го про­ва­дже­н­ня та від­су­тно­сті в на­ціо­наль­но­му за­ко­но­дав­стві ефе­ктив­них за­со­бів юри­ди­чно­го за­хи­сту, за до­по­мо­гою яких за­яв­ни­ки мо­гли б по­да­ти скар­ги що­до три­ва­ло­сті про­ва­дже­н­ня («Ан­ти­мо­но­ва та ін­ші про­ти Укра­ї­ни», «Са­єн­ко та ін­ші про­ти Укра­ї­ни» то­що).

ЄСПЛ у за­зна­че­них спра­вах ви­знав скар­ги прийня­тни­ми та вста­но­вив, що як спра­ве­дли­ву са­ти­сфа­кцію Укра­ї­на по­вин­на ви­пла­ти­ти ви­зна­че­ні су­ми ко­штів. Не­по­оди­но­ки­ми є ви­пад­ки, ко­ли в та­ких ка­те­го­рі­ях справ за­яв­ни­ки зго­дом звер­та­ли­ся до Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни із за­ява­ми про пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень по су­ті.

Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни об­ґрун­то­ва­но від­мов­ляє у за­до­во­лен­ні за­яв про пе­ре­гляд, оскіль­ки ви­ко­на­н­ням рі­шень ЄСПЛ у та­ко­му ви­пад­ку є ви­клю­чно ви­пла­та спра­ве­дли­вої са­ти­сфа­кції, а під­ста­ви для пе­ре­гля­ду спра­ви від­су­тні, оскіль­ки по­втор­ний роз­гляд спра­ви не від­но­вить по­ру­ше­них прав, ви­кли­ка­них три­ва­лі­стю ци­віль­но­го про­ва­дже­н­ня у спра­ві за йо­го по­зо­вом та не усу­не та­ко­го не­до­лі­ку як від­су­тність у на­ціо­наль­но­му за­ко­но­дав­стві ефе­ктив­них за­со­бів юри­ди­чно­го за­хи­сту (по­ста­но­ви ВСУ від 11.09.2017 р. №2-573/2008, від 21.11.2016 р. №6-28/11).

Ана­ло­гі­чно, вста­нов­ле­н­ня ЄСПЛ не­ви­ко­на­н­ня або не­своє­ча­сно­го ви­ко­на­н­ня рі­шень на­ціо­наль­них су­дів не мо­же бу­ти під­ста­вою для пе­ре­гля­ду спра­ви Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни по су­ті.

При­кла­дом ефе­ктив­но­го спосо­бу від­нов­ле­н­ня по­ру­ше­них прав шля­хом пе­ре­гля­ду спра­ви ВСУ є рі­ше­н­ня, в яких ЄСПЛ вста­но­вив по­ру­ше­н­ня пра­ва на спра­ве­дли­вий роз­гляд спра­ви не­за­ле­жним і без­сто­рон­нім су­дом або по­ру­ше­н­ня пра­ва на за­хист вла­сно­сті.

По­ка­зо­ви­ми, на жаль, з не­га­тив­ної сто­ро­ни для на­шої дер­жа­ви, в цьо­му аспе­кті є рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­вах «Бо­чан про­ти Укра­ї­ни» та «Бо­чан про­ти Укра­ї­ни (№2)». По­чи­на­ю­чи з 1997 р. на­ціо­наль­ни­ми су­да­ми роз­гля­да­ла­ся спра­ва що­до пра­ва вла­сно­сті па­ні Бо­чан на ча­сти­ну жи­тло­во­го бу­дин­ку. За ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду спра­ви в на­ціо­наль­них су­дах па­ні Бо­чан бу­ло від­мов­ле­но у за­до­во­ле­ні по­зов­них ви­мог. Про­те у рі­шен­ні від 03.12.2007 р. у пер­шій спра­ві «Бо­чан про­ти Укра­ї­ни» ЄСПЛ по­ста­но­вив, що від­бу­ло­ся по­ру­ше­н­ня прав за­яв­ни­ці на спра­ве­дли­вий суд. У рі­шен­ні Суд за­зна­чив, що за­яв­ни­ця, від­по­від­но до укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства, має пра­во на по­втор­ний роз­гляд спра­ви на­ціо­наль­ним су­дом у сві­тлі вста­нов­ле­но­го Су­дом по­ру­ше­н­ня що­до не­до­три­ма­н­ня на­ціо­наль­ни­ми су­да­ми ст. 6 Кон­вен­ції.

Однак Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни від­мо­вив у за­до­во­лен­ні скар­ги про пе­ре­гляд спра­ви за ви­ня­тко­ви­ми об­ста­ви­на­ми, мо­ти­ву­ю­чи тим, що ЄСПЛ ді­йшов ви­снов­ку про за­кон­ність та об­ґрун­то­ва­ність су­до­вих рі­шень і стя­гнув гро­шо­ву ком­пен­са­цію у роз­мі­рі 2 тис. єв­ро ли­ше за по­ру­ше­н­ня су­да­ми Укра­ї­ни «ро­зум­них стро­ків» роз­гля­ду спра­ви (ухва­ла від 14.03.2008 р. №6-11319сво07).

Па­ні Бо­чан вдру­ге звер­ну­ла­ся до ЄСПЛ. Суд у рі­шен­ні від 05.02.2015 р. у спра­ві «Бо­чан про­ти Укра­ї­ни (№2)» по­втор­но вста­но­вив по­ру­ше­н­ня пра­ва на спра­ве­дли­вий суд, за­зна­чив­ши, що об­ґрун­ту­ва­н­ня Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни мо­жна тлу­ма­чи­ти ли­ше як «гру­бе сва­ві­л­ля» або «від­мо­ву у пра­во­суд­ді» у то­му ро­зу­мін­ні, що ви­крив­ле­ний ви­клад рі­ше­н­ня 2007 р. у пер­шій спра­ві «Бо­чан про­ти Укра­ї­ни» при­звів до руй­ну­ва­н­ня спроб за­яв­ни­ці до­мог­ти­ся роз­гля­ду в ме­жах пе­ред­ба­че­ної на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством про­це­ду­ри ка­са­цій­но­го ти­пу її май­но­вих ви­мог на під­ста­ві рі­ше­н­ня Су­ду у по­пе­ре­дній спра­ві.

Вже на під­ста­ві за­зна­че­но­го рі­ше­н­ня ЄСПЛ Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни ска­су­вав рі­ше­н­ня су­дів по­пе­ре­дніх ін­стан­цій та на­пра­вив спра­ву на но­вий роз­гляд до су­ду пер­шої ін­стан­ції (по­ста­но­ва від 22.02.2016 р. №6-1430цс15).

От­же, пе­ре­гляд спра­ви Вер­хо­вим Су­дом Укра­ї­ни бу­де ефе­ктив­ним спосо­бом до­ся­гне­н­ня restitutio in integrum у ра­зі за­сто­су­ва­н­ня одно­го з та­ких кри­те­рі­їв (Ре­ко­мен­да­ції №R(2000)2 Ко­мі­те­ту мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи дер­жа­вам-чле­нам): оскар­же­не рі­ше­н­ня на­ціо­наль­но­го су­ду су­пе­ре­чить Кон­вен­ції по су­ті; в осно­ві ви­зна­но­го по­ру­ше­н­ня бу­ли сут­тє­ві про­це­дур­ні по­мил­ки або не­до­лі­ки, які став­лять під сер­йо­зний сум­нів ре­зуль­тат роз­гля­ду спра­ви на на­ціо­наль­но­му рівні.

За­сто­су­ва­н­ня ін­ших за­хо­дів ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру

Ін­ші за­хо­ди ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру ви­зна­ча­ю­ться за­ле­жно від спе­ци­фі­ки спо­ру. Яскра­вим при­кла­дом є рі­ше­н­ня у спра­ві «Оле­ксандр Вол­ков про­ти Укра­ї­ни», в якій ЄСПЛ по­ста­но­вив, що Укра­ї­на має за­без­пе­чи­ти якнай­швид­ше по­нов­ле­н­ня за­яв­ни­ка на по­са­ді суд­ді Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни.

Вка­за­не рі­ше­н­ня є уні­каль­ним, оскіль­ки ЄСПЛ ді­йшов ви­снов­ку, що від­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­но­го про­ва­дже­н­ня не ста­но­ви­ти­ме на­ле­жну фор­му від­шко­ду­ва­н­ня по­ру­шень прав за­яв­ни­ка, оскіль­ки не­має під­став при­пу­ска­ти, що у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му спра­ва бу­де роз­гля­ну­та від­по­від­но до прин­ци­пів Кон­вен­ції.

До­ста­тньо ці­ка­вим є ви­па­док вжи­т­тя за­хо­дів ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру під час ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня у спра­ві «Дзе­мюк про­ти Укра­ї­ни», в яко­му ЄСПЛ кон­ста­ту­вав по­ру­ше­н­ня пра­ва на по­ва­гу до при­ва­тно­го та сі­мей­но­го жи­т­тя у зв’яз­ку з роз­мі­ще­н­ням кла­до­ви­ща по­бли­зу жи­тла за­яв­ни­ка з по­ру­ше­н­ням норм чин­но­го за­ко­но­дав­ства. Бу­ла про­ве­де- на між­ві­дом­ча на­ра­да, за ре­зуль­та­та­ми якої до­ся­гну­то до­мов­ле­но­сті що­до вжи­т­тя за­хо­дів, спря­мо­ва­них на змен­ше­н­ня не­га­тив­но­го впли­ву кла­до­ви­ща на за­яв­ни­ка та йо­го ро­ди­ну. Про­те не зро­зумі­ло, яким чи­ном бу­де ре­а­лі­зо­ва­но такий за­хід як змен­ше­н­ня не­га­тив­но­го впли­ву, оскіль­ки ні кла­до­ви­ще, ні жи­тло­вий бу­ди­нок пе­ре­мі­сти­ти не­мо­жли­во.

Крім то­го, у спра­вах, в яких ЄСПЛ кон­ста­ту­вав по­ру­ше­н­ня ст. 2 (пра­во на жи­т­тя) та ст. 3 (за­бо­ро­на ка­ту­ва­н­ня) ор­га­на­ми до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, Мі­ні­стер­ство юсти­ції Укра­ї­ни як за­хід ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру пе­ре­да­ва­ло Ге­не­раль­ній про­ку­ра­ту­рі Укра­ї­ни ін­фор­ма­цію для вне­се­н­ня да­них до Єди­но­го ре­є­стру до су­до­вих роз­слі­ду­вань.

Та­ким чи­ном, ЄСПЛ у рі­ше­н­нях за­сто­со­вує ба­га­то­ма­ні­тні за­со­би ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру (як за­галь­но­прийня­ті, так і уні­каль­ні) для ре­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня від­нов­ле­н­ня по­ру­ше­но­го пра­ва.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.