Алі­мен­тар­ний тиск

Но­ве по­си­ле­н­ня за­хи­сту пра­ва ди­ти­ни на на­ле­жне утри­ма­н­ня: кри­ти­чний огляд іні­ці­а­тив Мін’юсту

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ - Олег ПРОСТИБОЖЕНКО, го­ло­ва прав­лі­н­ня Цен­тру сі­мей­но­пра­во­вих до­слі­джень Про­по­зи­ція №1: на­да­н­ня ви­ко­нав­цю пра­ва обме­жу­ва­ти ви­їзд бор­жни­ка за кор­дон

10.11.2017 р. 39 на­ро­дних де­пу­та­тів вне­сли до Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни про­ект за­ко­ну «Про по­си­ле­н­ня за­хи­сту пра­ва ди­ти­ни на на­ле­жне утри­ма­н­ня шля­хом вдо­ско­на­ле­н­ня по­ряд­ку при­му­со­во­го стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­но­сті зі спла­ти алі­мен­тів» (ре­є­стра­цій­ний №7277). Вка­за­ний за­ко­но­про­ект роз­ро­бляв­ся Мі­ні­стер­ством юсти­ції Укра­ї­ни, а мі­ністр юсти­ції П. Пе­трен­ко на­віть при­свя­тив дві го­ди­ни сво­го ча­су для пре­зен­та­ції цьо­го за­ко­но­про­е­кту у Вер­хов­ній Ра­ді Укра­ї­ни (09.11.2017 р.).

Хто ці бор­жни­ки?

За ста­ти­сти­кою Мін’ юсту, з 538 тис. ви­ко­нав­чих про­ва­джень зі спла­ти алі­мен­тів у 15% (май­же 90 тис.) існує за­бор­го­ва­ність. При­чин та­ко­го про­стро­че­н­ня Мін’юст не на­во­дить. Однак у будь-яко­му ви­пад­ку хтось з цих осіб про­сто не отри­мує зар­пла­ту на ро­бо­ті або по­тра­пив у складні жит­тє­ві об­ста­ви­ни, не ви­клю­че­но, що осо­ба на­віть по­мер­ла, але ви­ко­на­вець про це не знає і про­дов­жує на­ра­хо­ву­ва­ти за­бор­го­ва­ність. До то­го ж та­ка кіль­кість ви­ко­нав­чих про­ва­джень вклю­чає не ли­ше алі­мен­ти на ді­тей, але й на до­ро­слих осіб (зокре­ма, на ко­ли­шню дру­жи­ну або чо­ло­ві­ка, пов­но­лі­тні­ми ді­тьми на сво­їх не­пра­це­зда­тних ба­тьків, ба­тька­ми на пов­но­лі­тніх ді­тей, які про­дов­жу­ють на­вча­н­ня). От­же, Мін’юст про­по­нує бо­ро­ти­ся з на­слід­ка­ми, а не при­чи­на­ми. Ро­з­гля­не­мо де­таль­ні­ше за­про­по­но­ва­ні зміни та з’ясу­є­мо пер­спе­кти­ви їх пра­кти­чно­го вті­ле­н­ня.

Спро­ще­н­ня по­ряд­ку вста­нов­ле­н­ня тим­ча­со­во­го обме­же­н­ня у пра­ві ви­їзду бор­жни­ка за ме­жі Укра­ї­ни (по­кла­де­но обов’язок на ви­ко­нав­ця вста­нов­лю­ва­ти тим­ча­со­ве обме­же­н­ня бор­жни­ка у пра­ві ви­їзду за ме­жі Укра­ї­ни у ра­зі на­яв­но­сті за­бор­го­ва­но­сті зі спла­ти алі­мен­тів у роз­мі­рі, що су­ку­пно пе­ре­ви­щує су­му від­по­від­них пла­те­жів за 6 мі­ся­ців без уча­сті су­ду).

Сьо­го­дні обме­же­н­ня ви­їзду за кор­дон бор­жни­ка за ви­ко­нав­чим про­ва­дже­н­ням здій­сню­є­ться су­дом за по­да­н­ням дер­жав­но­го чи при­ва­тно­го ви­ко­нав­ця. Цьо­му при­свя­че­на ст. 377-1 ЦПК Укра­ї­ни, від­по­від­но до якої суд не­гай­но роз­гля­дає та­ке по­да­н­ня без ви­кли­ку чи по­ві­дом­ле­н­ня сто­рін та ін­ших за­ці­кав­ле­них осіб за уча­стю дер­жав­но­го ви­ко­нав­ця, при­ва­тно­го ви­ко­нав­ця.

На­то­мість Мін’юст про­по­нує ви­да­ли­ти за­зна­че­ну ста­т­тю ЦПК Укра­ї­ни. Тоб­то за­мість вста­нов­ле­н­ня ви­ня­тків чи осо­бли­во­стей у спра­вах що­до стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­но­сті за алі­мен­та­ми про­по­ну­є­ться пов­ні­стю ви­клю­чи­ти участь су­ду у ви­рі­шен­ні цьо­го пи­та­н­ня. За за­ду­мом Мін’юсту, во­но пе­ре­хо­дить до дер­жав­но­го чи при­ва­тно­го ви­ко­нав­ця. Якщо сто­сов­но алі­мен­тів пе­ред­ба­че­но мі­ні­маль­ний роз­мір за­бор­го­ва­но­сті, а са­ме су­ма пла­те­жів за 6 мі­ся­ців, то сто­сов­но ін­ших ви­ко­нав­чих про­ва­джень – ні. Це озна­чає, що у бу­дья­ко­му ви­ко­нав­чо­му про­ва­джен­ні, на­віть про стя­гне­н­ня штра­фу за по- ру­ше­н­ня пра­вил до­ро­жньо­го ру­ху, при­ва­тний чи дер­жав­ний ви­ко­на­вець без звер­не­н­ня до су­ду змо­же за­бо­ро­ни­ти ви­їзд осо­би за кор­дон!

Не за­гли­блю­ю­чись у те­о­рію пра­ва, за­ува­жи­мо, що пра­во на ви­їзд за кор­дон є скла­до­вою пра­ва на сво­бо­ду пе­ре­су­ва­н­ня осо­би та мо­же бу­ти обме­же­не ли­ше су­дом (ст. 33 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни). Однак у ра­зі прийня­т­тя пар­ла­мен­том за­зна­че­но­го за­ко­но­про­е­кту обме­жу­ва­ти це пра­во змо­же на­віть при­ва­тний ви­ко­на­вець.

обме­же­н­ня пра­ва на ке­ру­ва­н­ня ав­то­мо­бі­лем, пра­ва на зброю та пра­ва на по­лю­ва­н­ня.

Впро­ва­дже­н­ня но­вих за­со­бів при­му­со­во­го ви­ко­на­н­ня рі­шень, які мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся ли­ше до бор­жни­ка, в яко­го на­яв­на за­бор­го­ва­ність зі спла­ти алі­мен­тів у роз­мі­рі, що су­ку­пно пе­ре­ви­щує су­му від­по­від­них пла­те­жів за 6 мі­ся­ців (тим­ча­со­ве обме­же­н­ня бор­жни­ка у пра­ві на ке­ру­ва­н­ня транс­порт­ни­ми за­со­бом, тим­ча­со­ве обме­же­н­ня бор­жни­ка у пра­ві ко­ри­сту­ва­н­ня во­гне­паль­ною ми­слив­ською, пнев­ма­ти­чною та охо­ло­ще­ною збро­єю, при­стро­я­ми ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­цтва для від­стрі­лу па­тро­нів, спо­ря­дже­них гу­мо­ви­ми чи ана­ло­гі­чни­ми за сво­ї­ми вла­сти­во­стя­ми ме­таль­ни­ми сна­ря­да­ми не­смер­тель­ної дії; тим­ча­со­ве обме­же­н­ня бор­жни­ка у пра­ві на по­лю­ва­н­ня).

Сум­нів­ним ви­да­є­ться мо­жли­вість обме­же­н­ня вка­за­них прав бор­жни­ка, осо­бли­во пра­ва на ке­ру­ва­н­ня транс­порт­ним за­со­бом. При цьо­му за­ко­но­про­ект не мі­стить ме­ха­ні­зму ре­а­лі­за­ції та­ких обме­жень: яким чи­ном та­ке обме­же­н­ня бу­де за­сто­со­ву­ва­ти­ся, у який спо­сіб ор­га­ни вла­ди бу­дуть по­ві­дом­ле­ні про на­яв­ні обме­же­н­ня сто­сов­но кон­кре­тної осо­би, як ви­ко­на­вець ска­со­ву­ва­ти­ме та­кі за­хо­ди, яким чи­ном осо­ба бу­де по­ві­дом­ле­на про те, що та­ке обме­же­н­ня бу­ло до неї за­сто­со­ва­но, то­що.

Про­по­зи­ція 2:

Сьо­го­дні ви­ко­на­вець не не­се жо­дної від­по­від­аль­но­сті за не­своє­ча­сне по­ві­дом­ле­н­ня бор­жни­ка про вчи­ню­ва­ні дії. На пра­кти­ці ду­же ча­сто по­ві­дом­ле­н­ня при­хо­дять із за­пі­зне­н­ням че­рез не­до­фі­нан­су­ва­н­ня або ба­наль­не не­дбаль­ство ви­ко­нав­ця. Від­те­пер при­чи­ною цьо­го мо­же бу­ти зло­вжи­ва­н­ня з бо­ку ви­ко­нав­ця «на про­ха­н­ня» стя­гу­ва­ча (для зве­де­н­ня ра­хун­ків з бор­жни­ком). То­му біль­ше ніж про­гно­зо­ва­ною є ситуація, на­при­клад, ко­ли осо­ба ді­зна­є­ться про обме­же­н­ня її пра­ва на ви­їзд за кор­дон вже в пун­кті пе­ре­ти­ну кор­до­ну.

Одні­єю з най­біль­ших вад за­ко­но­про­е­кту є те, що Мін’юст про­по­нує за­сто­со­ву­ва­ти всі ці обме­же­н­ня не­за­ле­жно від ви­ни бор­жни­ка. Зна­че­н­ня має ли­ше роз­мір за­бор­го­ва­но­сті. На­при­клад, якщо пла­тник алі­мен­тів є да­ле­ко­бій­ни­ком чи мо­ря­ком, який по кіль­ка мі­ся­ців пе­ре­бу­ває за кор­до­ном, а то­му не­ре­гу­ляр­но спла­чує алі­мен­ти, або якщо осо­бі не ви­пла­чу­ють зар­пла­ту впро­довж кіль­кох мі­ся­ців – це не ма­ти­ме жо­дно­го зна­че­н­ня, до осо­би все одно бу­дуть за­сто­со­ва­ні від­по­від­ні обме­же­н­ня її прав.

Про­по­зи­ція 3: со­ці­аль­ні ро­бо­ти для по­га­ше­н­ня за­бор­го­ва­но­сті

Впро­ва­дже­н­ня но­во­го ви­ду адмі­ні­стра­тив­но­го стя­гне­н­ня у ви­гля­ді со­ці­аль­них ро­біт, що по­ля­га­ють у ви­ко­нан­ні осо­бою, яка вчи­ни­ла адмі­ні­стра­тив­не пра­во­по­ру­ше­н­ня, у віль­ний від ро­бо­ти чи на­вча­н­ня час опла­тних су­спіль­но-ко­ри­сних ро­біт, вид яких ви­зна­ча­ти­муть ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

За­га­лом, су­тність со­ці­аль­них ро­біт по­ля­гає у ви­ко­нан­ні бор­жни­ком су­спіль­но-ко­ри­сних ро­біт, ко­шти від яких бу­дуть спря­мо­ва­ні на по­га­ше­н­ня за­бор­го­ва­но­сті за алі­мен­та­ми. Та­ка ідея не­о­дно­ра­зо­во ви­слов­лю­ва­ла­ся ав­то­ром цих ряд­ків та Упов­но­ва­же­ним Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни з прав ди­ти­ни М. Ку­ле­бою. Однак за­про­по­но­ва­ний Мін’юстом спо­сіб ре­а­лі­за­ції ці­єї ідеї не ви­три­мує жо­дної кри­ти­ки. Зокре­ма, про­по­ну­є­ться до­пов­ни­ти Ко­декс Укра­ї­ни про адмі­ні­стра­тив­ні пра­во­по­ру­ше­н­ня но­вою стат­тею «Не­спла­та алі­мен­тів», а со­ці­аль­ні ро­бо­ти зро­би­ти ви­дом від­по­від­аль­но­сті за ці­єю стат­тею.

Якщо для ви­ще­за­зна­че­них обме­жень прав бор­жни­ка за алі­мен­та­ми ви­на не має зна­че­н­ня та ре­а­лі­зу­ва­ти це на пра­кти­ці ще якось бу­де мо­жли­во (оскіль­ки це ро­би­ти­ме ви­ко­на­вець), то в на­шо­му ви­пад­ку такий під­хід не спра­цює. Осо­ба мо­же бу­ти при­тя­гну­та до адмі­ні­стра­тив­ної від­по­від­аль­но­сті ли­ше у ра­зі на­яв­но­сті її ви­ни (уми­слу чи не­обе­ре­жно­сті) (ст. 9-11 КУпАП). То­му су­ди про­сто не за­сто­со­ву­ва­ти­муть цю ста­т­тю, якщо від­су­тня ви­на осо­би. Зві­сно, існу­ва­ти­ме пев­на кіль­кість справ, однак не бу­де до­ся­гну­то основ­но­го при­зна­че­н­ня – зму­си­ти без­ро­бі­тних не­пла­тни­ків алі­мен­тів ви­ко­ну­ва­ти со­ці­аль­ні ро­бо­ти, ко­шти за які спря­мо­ву­ва­ти­му­ться на спла­ту алі­мен­тів.

За ста­ти­сти­кою, з 538 тис. ви­ко­нав­чих про­ва­джень зі спла­ти алі­мен­тів у 90 тис. існує за­бор­го­ва­ність

Про­по­зи­ція 4: обме­же­н­ня не­май­но­вих прав бор­жни­ків за алі­мен­та­ми

Вста­нов­ле­н­ня при­пи­су, від­по­від­но до яко­го пе­ред­ба­ча­є­ться, що у ра­зі на­яв­но­сті за­бор­го­ва­но­сті зі спла­ти алі­мен­тів у роз­мі­рі, що су­ку­пно пе­ре­ви­щує су­му від­по­від­них пла­те­жів за 6 мі­ся­ців, пи­та­н­ня тим­ча­со­во­го ви­їзду ди­ти­ни за ме­жі Укра­ї­ни на строк, що пе­ре­ви­щує 1 мі­сяць, са­мо­стій­но ви­рі­шує той з ба­тьків, з яким рі­ше­н­ням су­ду ви­зна­че­но мі­сце про­жи­ва­н­ня ди­ти­ни.

За­га­лом, за­зна­че­ні зміни охо­плю­ють шир­ше ко­ло пи­тань, ніж за­яв­ле­но. Зокре­ма, змі­на­ми до ст. 157 СК Укра­ї­ни пе­ред­ба­ча­є­ться, що той з ба­тьків, з ким про­жи­ває ди­ти­на, ма­ти­ме пра­во са­мо­стій­но без дру­го­го з ба­тьків ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня що­до мі­сця про­жи­ва­н­ня ди­ти­ни, мі­сця та фор­ми її на­вча­н­ня, отри­ма­н­ня нею ме­ди­чної до­по­мо­ги, оздо­ров­ле­н­ня, а та­кож ма­ти­ме пра­во ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня що­до тим­ча­со­во­го ви­їзду ди­ти­ни за ме­жі Укра­ї­ни на строк до 1 мі­ся­ця. У ви­пад­ку, якщо на­яв­на за­бор­го­ва­ність зі спла­ти алі­мен­тів, то­ді на­віть на строк по­над 1 мі­сяць.

На­сам­пе­ред, такий під­хід озна­ча­ти­ме по­ру­ше­н­ня прин­ци­пу рів­но­сті прав та обов’яз­ків ба­тьків, пе­ред­ба­че­но­го, зокре­ма, ст. 141 СК Укра­ї­ни та низ­кою між­на­ро­дних пра­во­вих актів. Сьо­го­дні дер­жа­ви За­хо­ду (єв­ро­пей­ські кра­ї­ни, США, Ка­на­да) за­про­ва­джу­ють спіль­ну ба­тьків­ську від­по­від­аль­ність, ко­ли ба­тьки ви­рі­шу­ють спіль­но всі пи­та­н­ня що­до жи­т­тя ди­ти­ни. При цьо­му, за­ле­жно від об­ста­вин, суд мо­же роз­ді­ли­ти між ба­тька­ми та­ку від­по­від­аль­ність у рі­зних про­пор­ці­ях. У цьо­му ви­пад­ку го­лов­ним є те, що до­пу­ска­є­ться такий по­діл ба­тьків­ської від­по­від­аль­но­сті. За будь-яких об­ста­вин змі­на мі­сця про­жи­ва­н­ня здій­сню­є­ться за зго­дою обох ба­тьків. Нав­ряд чи най­кра­щим ін­те­ре­сам ди­ти­ни від­по­від­ає во­люн­та­рист­ська змі­на мі­сця про­жи­ва­н­ня чи на­вчаль­но­го за­кла­ду одним із ба­тьків (на­при­клад, пе­ре­їзд з ве­ли­ко­го мі­ста у сіль­ську мі­сце­вість, пе­ре­ве­де­н­ня ди­ти­ни з лі­цею/гім­на­зії у зви­чай­ну шко­лу) за умо­ви, що дру­гий з ба­тьків за­пе­ре­чує і го­то­вий збе­рег­ти ста­лість жит­тє­во­го се­ре­до­ви­ща ди­ти­ни.

Окрім то­го, роз­ро­бни­ки у при­кін­це­вих по­ло­же­н­нях за­ко­но­про­е­кту не пе­ред­ба­ча­ють, чи за­сто­со­ву­ва­ти­ме­ться но­ва ре­да­кція ст. 157 СК Укра­ї­ни до су­до­вих рі­шень, ви­не­се­них до прийня­т­тя за­ко­ну. Прин­цип не­зво­ро­тно­сті у ча­сі нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів дає під­ста­ви вва­жа­ти, що це по­ло­же­н­ня не під­ля­га­ти­ме за­сто­су­ван­ню до вже прийня­тих су­до­вих рі­шень. Однак у та­ко­му ви­пад­ку по­стає пи­та­н­ня про те, як та­ким ба­тькам ви­рі­шу­ва­ти від­по­від­ні про­бле­ми? Якщо допу­сти­ти зво­ро­тність у ча­сі від­по­від­ної нор­ми, то­ді фа­кти­чно від­бу­ва­є­ться обме­же­н­ня прав то­го з ба­тьків, хто по­го­див­ся ви­зна­чи­ти мі­сце про­жи­ва­н­ня ди­ти­ни ра­зом з дру­гим із ба­тьків. За­га­лом, це по­ло­же­н­ня май­же по­збав­ляє одно­го з ба­тьків мо­жли­во­стей впли­ва­ти на жи­т­тя ди­ти­ни, одно­ча­сно ви­ма­га­ю­чи від ньо­го за будь-яку ці­ну спла­чу­ва­ти алі­мен­ти.

От­же, вне­се­н­ня змін до ст. 157 СК Укра­ї­ни в за­про­по­но­ва­ній ре­да­кції є не­прийня­тним, не від­по­від­ає за­хі­дно­єв­ро­пей­сько­му до­сві­ду та є кро­ком на­зад, у по­рів­нян­ні з чин­ною ре­да­кці­єю. Ре­шта іні­ці­а­тив Мін’юсту, без­пе­ре­чно, за­слу­го­вує на ува­гу. Однак спо­сіб їх ре­а­лі­за­ції у вка­за­но­му за­ко­но­про­е­кті не зов­сім про­фе­сій­ний. Цей про­ект за­ко­ну є тен­ден­цій­ним та аб­со­лю­тно не­зба­лан­со­ва­ним. На на­шу дум­ку, в та­ко­му ви­гля­ді за­ко­но­про­ект не мо­же бу­ти прийня­тий пар­ла­мен­том.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.