Cпе­ци­фі­ка роз­гля­ду ЄСПЛ кор­по­ра­тив­них спо­рів

Yurydychna Gazeta - - АКТУАЛЬНО | КОРПОРАТИВНЕ ПРАВО / M&A - Оле­ксандр О ДЕМЕНТЬЄВ ДЕМЕНТЬЄВ, юрист ЮФ Іл­ля­шев та Пар­тне­ри

Пе­ред­усім, не­об­хі­дно ро­зу­мі­ти, що на­зва стат­ті не зов­сім узго­джу­є­ться з ре­аль­ною ро­л­лю Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни. Без­пе­ре­чно, від­по­від­на між­на­ро­дна про­це­су­аль­на си­сте­ма, що діє у Страс­бур­зі, пов’яза­на зі здій­сне­н­ням ін­ди­ві­ду­аль­но­го кон­тро­лю у ра­зі ви­не­се­н­ня рі­шень що­до по­ру­ше­н­ня дер­жа­вою-уча­сни­цею Кон­вен­ції то­го чи ін­шо­го пра­ва та фор­му­ва­н­ням прин­ци­пів і стан­дар­тів за­хи­сту прав лю­ди­ни, має узго­джу­ва­ти­ся з на­ціо­наль­ни­ми пра­во­ви­ми та про­це­су­аль­ни­ми си­сте­ма­ми.

Про­те юрис­ди­кція Єв­ро­пей­сько­го су­ду має суб­си­ді­ар­ний ха­ра­ктер та обме­жу­є­ться при цьо­му ли­ше тлу­ма­че­н­ням і за­сто­су­ва­н­ням са­ме Кон­вен­ції, а не вну­трі­шньо­го за­ко­но­дав­ства Ви­со­ких До­го­вір­них Сто­рін. Прин­цип суб­си­ді­ар­но­сті озна­чає, що ді­яль­ність Су­ду ство­рює ли­ше до­да­тко­ві га­ран­тії прав і сво­бод лю­ди­ни, то­му що за­хист цих прав, на­сам­пе­ред, є обов’яз­ком і зав­да­н­ням са­ме дер­жав-уча­сниць, що ви­пли­ває зі змі­сту ст. 1 Кон­вен­ції.

Це озна­чає, що ЄСПЛ не є чер­го­вою ін­стан­ці­єю, яка до­пов­нює ін­сти­ту­цій­ну си­сте­му на­ціо­наль­них су­до­вих ор­га­нів. Він не мо­же ска­су­ва­ти рі­ше­н­ня на­ціо­наль­но­го су­ду, нор­ма­тив­ний чи ін­ди­ві­ду­аль­ний акт ви­ко­нав­чої вла­ди або за­кон. Йо­го зав­да­н­ням є здій­сне­н­ня «єв­ро­пей­сько­го кон­тро­лю» за до­три­ма­н­ням дер­жа­ва­ми-уча­сни­ця­ми по­ло­жень Кон­вен­ції.

До то­го ж на­два­жли­вим у цьо­му кон­текс­ті є те, що Єв­ро­пей­ський суд не роз­гля­дає спра­ви по су­ті, з по­зи­ції ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, а от­же, не ви­рі­шує спо­ри між юри­ди­чни­ми чи фі­зи­чни­ми осо­ба­ми по су­ті, а ли­ше роз­гля­дає спра­ви з по­зи­ції до­три­ма­н­ням дер­жа­ва­ми-уча­сни­ця­ми по­ло­жень Кон­вен­ції під час роз­гля­ду від­по­від­них справ на­ціо­наль­ни­ми су­да­ми.

Зокре­ма, роз­гля­да­є­ться до­три­ма­н­ня та­ких су­до­вих га­ран­тій: пра­во на без­пе­ре­шко­дний до­ступ до пра­во­суд- дя, пра­во на не­за­ле­жний і не­упе­ре­дже­ний суд, га­ран­тія рів­но­сті сто­рін су­до­во­го про­це­су та прин­ци­пу зма­галь­но­сті, пра­во на гла­сність су­до­во­го про­це­су, пра­во на су­до­вий роз­гляд про­тя­гом ро­зум­но­го тер­мі­ну, пра­во на ком­пен­са­цію у ра­зі су­до­вої по­мил­ки.

Дій­сно, ви­рі­шу­ю­чи пи­та­н­ня про на­яв­ність чи від­су­тність по­ру­ше­н­ня га­ран­то­ва­них Кон­вен­ці­єю прав і сво­бод, Страс­бурзь­кий суд, при­ро­дно, по­ви­нен на­да­ва­ти оцін­ку ді­ям (без­ді­яль­но­сті) на­ціо­наль­них ор­га­нів вла­ди, в то­му чи­слі на­ціо­наль­них су­дів. При цьо­му ЄСПЛ по­стій­но під­кре­слює, що він не дає жо­дних обов’яз­ко­вих вка­зі­вок дер­жа­вам-від­по­від­а­чам сто­сов­но їхньої за­ко­но­дав­чої або су­до­вої ді­яль­но­сті. Ви­бір спосо­бу ви­прав­ле­н­ня си­ту­а­ції, що спри­чи­ни­ла по­ру­ше­н­ня Кон­вен­ції, є пре­ро­га­ти­вою від­по­від­ної дер­жа­ви.

У сво­їй По­ста­но­ві у спра­ві «X та У про­ти Ні­дер­лан­дів» Суд ще у да­ле­ко­му 1985 р. кон­ста­ту­вав, що ко­жна дер­жа­ва-уча­сни­ця, від­по­від­но до ст. 1 Кон­вен­ції, у ме­жах сво­єї юрис­ди­кції ви­знає для всіх пра­ва та обов’яз­ки, ви­зна­че­ні Кон­вен­ці­єю. Та­ке зо­бов’яза­н­ня га­ран­ту­ва­ти ефе­ктив­не ви­ко­ри­ста­н­ня прав, ви­зна­че­них цим до­го­во­ром, мо­же ство­рю­ва­ти для дер­жа­ви по­зи­тив­ні зо­бов’яза­н­ня.

Вра­хо­ву­ю­чи спе­ци­фі­ку справ, пов’яза­них з кор­по­ра­тив­ни­ми спо­ра­ми на на­ціо­наль­но­му рів­ні, мо­жна ді­йти ви­cнов­ку, що їх пе­ре­ва­жна біль­шість пов'яза­на із за­хи­стом май­но­вих прав. Так, у за­галь­но­му ви­пад­ку май­но­ві пра­ва осіб за­хи­ща­ю­ться Про­то­ко­лом №1 до Кон­вен­ції. Згі­дно зі ст. 1 Про­то­ко­лу № 1, ко­жна фі­зи­чна або юри­ди­чна осо­ба має пра­во мир­но во­ло­ді­ти сво­їм май­ном. Ні­хто не мо­же бу­ти по­збав­ле­ний сво­го май­на іна­кше як в ін­те­ре­сах су­спіль­ства та на умо­вах, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном або за­галь­ни­ми прин­ци­па­ми між­на­ро­дно­го пра­ва. Про­те по­пе­ре­дні по­ло­же­н­ня жо­дним чи­ном не обме­жу­ють пра­во дер­жа­ви вво­ди­ти в дію та­кі за­ко­ни, які є не­об­хі­дни­ми, на її дум­ку, для здій­сне­н­ня кон­тро­лю за ко­ри­сту­ва­н­ням май­ном, від­по­від­но до за­галь­них ін­те­ре­сів або для за­без­пе­че­н­ня спла­ти по­да­тків чи ін­ших збо­рів або штра­фів. То­му прин­ци­по­вим є пи­та­н­ня про те, чи під­па­да­ють про­бле­ми за­хи­сту май­но­вих прав акціо­не­рів під за­хист Кон­вен­ції.

Що сто­су­є­ться пра­ва, га­ран­то­ва­но­го ст. 1 Про­то­ко­лу №1, то та­кі по­зи­тив­ні зо­бов’яза­н­ня мо­жуть пе­ред­ба­ча­ти пев­ні за­хо­ди, не­об­хі­дні для за­хи­сту пра­ва вла­сно­сті (див. По­ста­но­ву у спра­ві «Ло­пес Остра про­ти Іспа­нії» від 09.12.1994 р., п. 55), а та­кож у та­ких ви­пад­ках, ко­ли йде­ться про су­до­вий роз­гляд спо­ру між фі­зи­чни­ми чи юри­ди­чни­ми осо­ба­ми. Зокре­ма, це пе­ред­ба­чає для дер­жа­ви зо­бов’яза­н­ня за­без­пе­чу­ва­ти су­до­ву про­це­ду­ру, яка по­вин­на мі­сти­ти не­об­хі­дні про­це­су­аль­ні га­ран­тії (за­зна­че­ні у стат­ті ви­ще), яка та­ким чи­ном до­зво­ляє на­ціо­наль­ним су­дам ефе­ктив­но і спра­ве­дли­во ви­рі­шу­ва­ти всі спо­ри між при­ва­тни­ми осо­ба­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.