Оці­но­чні по­ня­т­тя у но­вій ре­да­кції КАСУ: на­у­ко­вий по­гляд

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО - Те­тя­на КОЛОМОЄЦЬ,

• не­о­б­ґрун­то­ва­не чи шту­чне об’єд­на­н­ня по­зов­них ви­мог з ме­тою змі­ни під­су­дно­сті спра­ви або за­ві­до­мо без­під­став­не за­лу­че­н­ня осо­би як від­по­від­а­ча (спів­від­по­від­а­ча) з ті­єю ж ме­тою;

• узго­дже­н­ня умов при­ми­ре­н­ня, спря­мо­ва­них на шко­ду пра­вам тре­тіх осіб, а та­кож уми­сне не­по­ві­дом­ле­н­ня про осіб, які ма­ють бу­ти за­лу­че­ні до уча­сті у спра­ві.

Із за­зна­че­но­го ви­пли­ває, що оці­но­чне по­ня­т­тя «зло­вжи­ва­н­ня про­це­су­аль­ни­ми пра­ва­ми» кон­кре­ти­зо­ва­не одно­ча­сно на­ве­де­н­ням ви­пад­ків, які ни­ми охо­плю­ю­ться, та шля­хом вста­нов­ле­н­ня їхніх ознак. Однак не мо­жна за­ли­ши­ти по­за ува­гою той факт, що по­ло­же­н­ня про зло­вжи­ва­н­ня про­це­су­аль­ни­ми пра­ва­ми вво­дять чи­ма­ло но­вих оці­но­чних по­нять.

Вар­то за­зна­чи­ти, що по­ді­бною є си­ту­а­ція з пра­ви­ла­ми про спро­ще­не по­зов­не про­ва­дже­н­ня. Зокре­ма, во­ни зо­бов’язу­ють роз­гля­да­ти спра­ви не­зна­чної скла­дно­сті у по­ряд­ку спро­ще­но­го по­зов­но­го про­ва­дже­н­ня. Для ви­зна­че­н­ня то­го, чи на­ле­жить спра­ва до «справ не­зна­чної скла­дно­сті», від су­ду ви­ма­га­є­ться вра­ху­ва­ти де­які об­ста­ви­ни, се­ред яких зна­че­н­ня спра­ви для сто­рін, чи ста­но­вить роз­гляд спра­ви зна­чний су­спіль­ний ін­те­рес, об­сяг та ха­ра­ктер до­ка­зів у спра­ві (зокре­ма, чи по­трі­бно у спра­ві при­зна­ча­ти екс­пер­ти­зу, ви­кли­ка­ти свід­ків то­що). Во­дно­час вста­нов­лю­є­ться пе­ре­лік ка­те­го­рій справ, які за за­ко­ном не вва­жа­ю­ться не­зна­чни­ми (ст. 257 КАСУ).

Окрім то­го, ство­рю­є­ться пра­во­ва осно­ва для за­лу­че­н­ня до роз­гля­ду спра­ви екс­пер­та з пи­тань пра­ва. Як екс­перт з пи­тань пра­ва мо­же за­лу­ча­ти­ся осо­ба, яка є ви­зна­ним фа­хів­цем у га­лу­зі пра­ва (ч. 1 ст. 69 КАСУ), що є оці­но­чним по­ня­т­тям. По­руч із цим вста­нов­ле­но, що ви­сно­вок екс­пер­та у га­лу­зі пра­ва не є до­ка­зом, має «до­по­мі­жний (кон­суль­та­тив­ний) ха­ра­ктер» (ч. 1 ст. 113 КАСУ). Та­кож вво­дя­ться оці­но­чні по­ня­т­тя «до­сто­вір­ний до­каз» та «до­ста­тність до­ка­зів» (ст. ст. 75-76 КАСУ).

Пі­дби­ва­ю­чи під­сум­ки, слід за­ува­жи­ти, що оці­но­чні по­ня­т­тя актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться у про­це­сі вдо­ско­на­ле­н­ня пра­вил адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства. Роз­ши­ре­н­ня та де­та­лі­за­ція йо­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня су­про­во­джу­є­ться збіль­ше­н­ням їх кіль­ко­сті (по­явою но­вих та змі­ною вже на­яв­них), а та­кож за­сто­су­ва­н­ням рі­зних під­хо­дів до їх кон­кре­ти­за­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.