Пра­во­ва ре­гла­мен­та­ція со­ці­аль­но­го за­хи­сту в Укра­ї­ні

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ - Мо­є­му вчи­те­лю, про­фе­со­ру Вла­дле­ну Гна­то­ви­чу Гон­ча­рен­ку, при­свя­чу­є­ться…

На­при­кін­ці сі­чня цьо­го ро­ку Вла­длен Гна­то­вич по­про­сив ме­не ви­сло­ви­ти свої мір­ку­ва­н­ня сто­сов­но осу­ча­сне­н­ня роз­мі­ру пен­сій. У лю­то­му 2018 р. в Ака­де­мії адво­ка­ту­ри Укра­ї­ни від­бу­ли­ся зу­стрі­чі за кру­глим сто­лом що­до пра­во­вої ре­гла­мен­та­ції со­ці­аль­но­го за­хи­сту в Укра­ї­ні. Де­ба­ти сто­су­ва­ли­ся су­ча­сних ре­а­лій со­ці­аль­но­го за­хи­сту як ре­аль­но­го, уні­вер­саль­но­го та ба­га­то­аспе­ктно­го су­спіль­но­го яви­ща.

В Укра­ї­ні пра­во­ва ре­гла­мен­та­ція со­ці­аль­но­го за­хи­сту як еко­но­мі­чної, пра­во­вої та со­ці­аль­ної ка­те­го­рії роз­ви­ва­є­ться крізь при­зму впро­ва­дже­н­ня під­пи­са­них і ра­ти­фі­ко­ва­них між­на­ро­дних до­го­во­рів Укра­ї­ни. Так, згі­дно з Мі­жна­ро­дним па­ктом ООН про еко­но­мі­чні, со­ці­аль­ні та куль­тур­ні пра­ва 1966 р. (да­лі –

Пакт), Укра­ї­на зо­бов’яза­лась вжи­ти «…в ма­кси­маль­них ме­жах на­яв­них ре­сур­сів за­хо­дів для то­го, щоб за­без­пе­чи­ти по­сту­по­во пов­не здій­сне­н­ня ви­зна­них у цьо­му Па­кті прав усі­ма на­ле­жни­ми спосо­ба­ми, вклю­ча­ю­чи, зокре­ма, вжи­т­тя за­ко­но­дав­чих за­хо­дів» (ч. 1 ст. 2). Оскіль­ки для ре­а­лі­за­ції со­ці­аль­них прав не­об­хі­дні еко­но­мі­чні та со­ці­аль­ні пе­ред­умо­ви, які від­су­тні в ба­га­тьох дер­жа­вах, Пакт ли­ше у за­галь­них ри­сах ви­зна­чає обов’яз­ки дер­жав. Наш спів­ві­тчи­зник, ві­до­мий вче­ний І. І. Лу­ка­шук, слу­шно на­го­ло­шу­вав, що ч. 1 ст. 2 Па­кту має «…зна­чною мі­рою про­грам­ний ха­ра­ктер».

Пакт та зо­бов’яза­н­ня Укра­ї­ни

Згі­дно із за­зна­че­ним Па­ктом, ра­ти­фі­ко­ва­ним у 1973 р., Укра­ї­на зо­бов’яза­лась за­без­пе­чи­ти пра­во ко­жної лю­ди­ни «на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня, вклю­ча­ю­чи со­ці­аль­не стра­ху­ва­н­ня» (ст. 9), а та­кож пра­во ко­жно­го «на до­ста­тній жит­тє­вий рі­вень для ньо­го та йо­го сім'ї», вклю­ча­ю­чи «основ­не пра­во ко­жної лю­ди­ни на сво­бо­ду від го­ло­ду» (ст. 11).

Вар­то за­зна­чи­ти, що За­галь­на де­кла­ра­ція прав лю­ди­ни 1948 р. (да­лі –

Де­кла­ра­ція), з якою не­ро­зрив­но пов’яза­ний Пакт, та­кож про­го­ло­шує пра­во лю­ди­ни на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня та на здій­сне­н­ня не­об­хі­дних для «під­трим­ки її гі­дно­сті та віль­но­го роз­ви­тку її осо­би прав» в еко­но­мі­чній, со­ці­аль­ній та куль­тур­ній сфе­рах за до­по­мо­гою на­ціо­наль­них зу­силь і між­на­ро­дної спів­пра­ці та «від­по­від­но до стру­кту­ри й ре­сур­сів ко­жної дер­жа­ви» (ст. 22).

Від­по­від­но до Де­кла­ра­ції, ко­жна лю­ди­на має пра­во на та­кий жит­тє­вий рі­вень, який є не­об­хі­дним для під­трим­ки її здо­ров'я і до­бро­бу­ту та чле­нів її сім'ї, а та­кож пра­во на за­без­пе­че­н­ня у ра­зі на­ста­н­ня со­ці­аль­но­го ри­зи­ку.

Пакт і Де­кла­ра­ція за­крі­плю­ють пра­во ко­жної лю­ди­ни на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня (вклю­ча­ю­чи со­ці­аль­не стра­ху­ва­н­ня) та ви­зна­ча­ють той рі­вень жи­т­тя, який лю­ди­ні має га­ран­ту­ва­ти­ся як со­ці­аль­но мі­ні­маль­ний рі­вень, що вклю­чає все не­об­хі­дне для за­без­пе­че­н­ня здо­ров’я і до­бро­бу­ту лю­ди­ни та чле­нів її сім’ї.

Де­кла­ра­ція, на від­мі­ну від ст. 9 Па­кту, мі­стить пе­ре­лік со­ці­аль­них ри­зи­ків, за­хист від на­ста­н­ня яких має га­ран­ту­ва­ти дер­жа­ва. Для рин­ко­вої еко­но­мі­ки до то­го ча­су не бу­ли вла­сти­ві ме­ха­ні­зми за­хи­сту на­се­ле­н­ня від со­ці­аль­них ри­зи­ків, оскіль­ки во­ни ви­ма­га­ли зна­чних ма­те­рі­аль­них за­трат.

За­ко­но­дав­ча ба­за

За­ко­но­дав­ство не­за­ле­жної Укра­ї­ни що­до со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня роз­ви­ва­ло­ся у кон­текс­ті пра­ва гро­ма­дян на со­ці­аль­ний за­хист. В За­ко­ні Укра­ї­ни «Про еко­но­мі­чну са­мо­стій­ність Укра­їн­ської РСР» від 03.08.1990 р. бу­ло про­пи­са­но, що дер­жа­ва «…за­без­пе­чує со­ці­аль­ний за­хист гро­ма­дян» (ст. 9).

В За­ко­ні Укра­ї­ни «Про зайня­тість на­се­ле­н­ня» від 05.07.2012 р. бу­ли про­пи­са­ні га­ран­тії дер­жа­ви що­до за­хи­сту прав гро­ма­дян на пра­цю та ре­а­лі­за­ції їхніх прав на со­ці­аль­ний за­хист від без­ро­бі­т­тя. Укра­їн­ські за­ко­но­дав­ці ви­зна­чи­ли со­ці­аль­ний за­хист у ра­зі на­ста­н­ня без­ро­бі­т­тя як «…ком­плекс за­хо­дів, пе­ред­ба­че­ний за­галь­но­обов'яз­ко­вим дер­жав­ним со­ці­аль­ним стра­ху­ва­н­ням на ви­па­док без­ро­бі­т­тя та за­ко­но­дав­ством про зайня­тість на­се­ле­н­ня (п. 21 ст. 1).

За­кон Укра­ї­ни «Про ста­тус і со­ці­аль­ний за­хист гро­ма­дян, які по­стра­жда­ли вна­слі­док Чор­но­биль­ської ка­та­стро­фи» від 28.02.1991 р. ре­гла­мен­тує со­ці­аль­ний за­хист по­стра­жда­лих вна­слі­док ава­рії на ЧАЕС.

За­ко­ном Укра­ї­ни «Про осно­ви со­ці­аль­ної за­хи­ще­но­сті ін­ва­лі­дів в Укра­ї­ні» від 21.03.1991 р. вста­нов­ле­но, що «со­ці­аль­ний за­хист ін­ва­лі­дів є скла­до­вою ді­яль­но­сті дер­жа­ви… та по­ля­гає у на­дан­ні пен­сії, дер­жав­ної до­по­мо­ги, ком­пен­са­цій­них та ін­ших ви­плат, пільг, со­ці­аль­них по­слуг, здій­снен­ні ре­а­бі­лі­та­цій­них за­хо­дів, вста­нов­лен­ні опі­ки (пі­клу­ва­н­ня) або за­без­пе­чен­ні сто­рон­ньо­го до­гля­ду» (ст. 4).

За­кон Укра­ї­ни «Про со­ці­аль­ний і пра­во­вий за­хист вій­сько­во­слу­жбов­ців та чле­нів їхніх сі­мей» від 20.12.1991 р. ви­зна­чає де­фі­ні­цію «со­ці­аль­ний за­хист» що­до вій­сько­во­слу­жбов­ців як ді­яль­ність (фун­кція) дер­жа­ви, спря­мо­ва­на на вста­нов­ле­н­ня си­сте­ми пра­во­вих і со­ці­аль­них га­ран­тій, що за­без­пе­чу­ють ре­а­лі­за­цію кон­сти­ту­цій­них прав та сво­бод, за­до­во­ле­н­ня ма­те­рі­аль­них і ду­хов­них по­треб вій­сько­во­слу­жбов­ців від­по­від­но до осо­бли­во­го ви­ду їхньої слу­жбо­вої ді­яль­но­сті, ста­ту­су в су­спіль­стві, під­трим­ку со­ці­аль­ної ста­біль­но­сті у вій­сько­во­му се­ре­до­ви­щі (ст. 1). Та­кож цим За­ко­ном ви­зна­но пра­во вій­сько­во­слу­жбов­ців на їх за­без­пе­че­н­ня у ра­зі на­ста­н­ня со­ці­аль­но­го ри­зи­ку, а та­кож в ін­ших ви­пад­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном. Зго­дом бу­ли ухва­ле­ні За­ко­ни Укра­ї­ни «Про ста­тус ве­те­ра­нів вій­ни, га­ран­тії їх со­ці­аль­но­го за­хи­сту» від 22.10.1993 р. та «Про основ­ні за­са­ди со­ці­аль­но­го за­хи­сту ве­те­ра­нів пра­ці та ін­ших гро­ма­дян по­хи­ло­го ві­ку в Укра­ї­ні» від 16.12.1993 р.

Де­фі­ні­ція «со­ці­аль­ний за­хист» сто­сов­но ді­тей бу­ла ви­зна­че­на За­ко­ном Укра­ї­ни «Про ор­га­ни і слу­жби у спра­вах ді­тей та спе­ці­аль­ні уста­но­ви для ді­тей» від 24.01.1995 р. як «ком­плекс за­хо­дів і за­со­бів со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го та пра­во­во­го ха­ра­кте­ру… що­до за­без­пе­че­н­ня прав ді­тей на жи­т­тя, роз­ви­ток, ви­хо­ва­н­ня, осві­ту, ме­ди­чне об­слу­го­ву­ва­н­ня, на­да­н­ня ма­те­рі­аль­ної під­трим­ки» (ст. 1).

От­же, со­ці­аль­ний за­хист на­се­ле­н­ня роз­гля­дав­ся за­ко­но­дав­ця­ми то­го ча­су як більш уні­вер­саль­на що­до со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня си­сте­ма під­трим­ки на­се­ле­н­ня, орі­єн­то­ва­на не ли­ше на кла­си­чні со­ці­аль­ні ри­зи­ки, але на й ри­зи­ки, прив­не­се­ні Чор­но­биль­ською ка­та­стро­фою, зро­ста­н­ням рів­ня без­ро­бі­т­тя, спе­ци­фі­кою фор­му­ва­н­ня то­го­ча­сної еко­но­мі­чної си­сте­ми. Укра­їн­ські за­ко­но­дав­ці тих ро­ків ви­зна­ча­ли со­ці­аль­ний за­хист ме­тою со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки дер­жа­ви.

На­у­ков­ці на­го­ло­шу­ють, що із за­сто­су­ва­н­ням по­ня­т­тя «со­ці­аль­ний за­хист» у ч. 1 ст. 46 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни вар­то по­го­ди­ти­ся «ли­ше в кон­текс­ті йо­го ро­зу­мі­н­ня як фун­кції дер­жа­ви». Со­ці­аль­ний за­хист ви­зна­є­ться си­сте­мою за­ко­но­дав­чо за­крі­пле­них еко­но­мі­чних і пра­во­вих га­ран­тій,

що за­без­пе­чу­ють до­дер­жа­н­ня фун­да­мен­таль­них со­ці­аль­них прав лю­ди­ни та до­ся­гне­н­ня со­ці­аль­но прийня­тно­го рів­ня жи­т­тя, а та­кож фун­кцію дер­жа­ви. На­ра­зі за­вча­сно ствер­джу­ва­ти про пе­ре­ро­ста­н­ня си­сте­ми со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня Укра­ї­ни в си­сте­му со­ці­аль­но­го за­хи­сту на­се­ле­н­ня.

Пра­во на со­ці­аль­ний за­хист гро­ма­дян – це кон­сти­ту­цій­не пра­во, що вклю­чає пра­во на за­без­пе­че­н­ня у ра­зі на­ста­н­ня кла­си­чних со­ці­аль­них ри­зи­ків та в ін­ших ви­пад­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном. Укра­їн­ські кон­сти­ту­цій­ні за­ко­но­дав­ці сфор­му­лю­ва­ли ч. 1 ст. 46 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни у кон­текс­ті Па­кту – «пра­во ко­жної лю­ди­ни на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня…» (ст. 9). Ч. 2 ст. 46 Кон­сти­ту­ції під­твер­джує прин­цип Па­кту – «пра­во ко­жної лю­ди­ни... на со­ці­аль­не стра­ху­ва­н­ня» (ст. 9). Пра­во на со­ці­аль­ний за­хист га­ран­ту­є­ться як за­галь­но­обов'яз­ко­вим дер­жав­ним со­ці­аль­ним стра­ху­ва­н­ням бю­дже­тних та ін­ших дже­рел со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня, так і ство­ре­н­ням ме­ре­жі дер­жав­них, ко­му­наль­них, при­ва­тних за­кла­дів для до­гля­ду за не­пра­це­зда­тни­ми.

За­кон Укра­ї­ни «Про за­галь­но­обов’яз­ко­ве дер­жав­не со­ці­аль­не стра­ху­ва­н­ня» від 23.09.1999 р. ви­зна­чив пра­во­ві, фі­нан­со­ві та ор­га­ні­за­цій­ні за­са­ди за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ва­н­ня, га­ран­тії пра­цю­ю­чих гро­ма­дян що­до їх со­ці­аль­но­го за­хи­сту у зв’яз­ку з на­ста­н­ням стра­хо­во­го ри­зи­ку. Вар­то на­го­ло­си­ти, що на від­мі­ну від си­сте­ми за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ва­н­ня, що охо­плює за­без­пе­че­н­ня ли­ше пра­ців­ни­ка (сім’ю у ра­зі смер­ті го­ду­валь­ни­ка), си­сте­ми за­без­пе­че­н­ня, що фі­нан­су­ю­ться дер­жа­вою, га­ран­ту­ють у від­по­від­них ви­пад­ках со­ці­аль­ну під­трим­ку ко­жно­му чле­ну су­спіль­ства.

Так, За­кон Укра­ї­ни «Про дер­жав­ну до­по­мо­гу сім'ям з ді­тьми» від 21.11.1992 р. вста­нов­лює га­ран­то­ва­ний дер­жа­вою рі­вень ма­те­рі­аль­ної під­трим­ки сі­мей з ді­тьми шля­хом на­да­н­ня дер­жав­ної гро­шо­вої до­по­мо­ги, вра­хо­ву­ю­чи склад сім'ї, її до­хо­ди та вік ді­тей. Під­трим­ка спря­мо­ва­на на за­без­пе­че­н­ня прі­о­ри­те­ту дер­жав­ної до­по­мо­ги сім'ям з ді­тьми у за­галь­ній си­сте­мі со­ці­аль­но­го за­хи­сту на­се­ле­н­ня (пре­ам­бу­ла).

В Укра­ї­ні, як і в ба­га­тьох дер­жа­ва­хчле­нах ЄС, са­мо­стій­ною під­ста­вою для отри­ма­н­ня со­ці­аль­ної до­по­мо­ги за на­ціо­наль­ни­ми си­сте­ма­ми ви­зна­є­ться рі­вень бі­дно­сті. Ч. 3 ст. 46 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни кон­кре­ти­зує при­пис Па­кту – «пра­во ко­жно­го на до­ста­тній жит­тє­вий рі­вень» для ньо­го та чле­нів йо­го сім'ї...» (ст. 11). Ре­а­лі­за­ція цьо­го пра­ва у сфе­рі со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня – одна з гос трих про­блем в Укра­ї­ні, що по­тре­бує сво­го ви­рі­ше­н­ня. На жаль, не­має під­став ствер­джу­ва­ти, що сьо­го­дні ре­а­лі­зу­є­ться прин­цип вста­нов­ле­н­ня рів­ня со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня, що га­ран­тує гі­дний рі­вень жи­т­тя лю­ди­ни.

Во­дно­час Укра­ї­на не звіль­ня­є­ться від юри­ди­чно­го обов’яз­ку що­до йо­го вті­ле­н­ня у жи­т­тя від­по­від­но до ра­ти­фі­ка­ції Па­кту та згі­дно з яким не­се зо­бов’яза­н­ня. Орі­єн­та­ція рів­ня со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня на вста­нов­ле­ний за­ко­ном про­жи­тко­вий мі­ні­мум – це прин­цип пра­ва со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня. Цей рі­вень со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня за кон­сти­ту­цій­ною нор­мою – «не ниж­чий від про­жи­тко­во­го мі­ні­му­му, вста­нов­ле­но­го за­ко­ном».

На­ра­зі Укра­ї­на здій­снює ді­яль­ність що­до під­пи­са­н­ня та ра­ти­фі­ка­ції між­на­ро­дних до­го­во­рів у сфе­рі со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня. Так, ра­ти­фі­ку­вав­ши Єв­ро­пей­ську со­ці­аль­ну хар­тію (пе­ре­гля­ну­ту) 1996 р. із за­ява­ми (да­лі – Укра­ї­на взя­ла на се­бе зо­бов'яза­н­ня вва­жа­ти ч. I Хар­тії 1996 р. де­кла­ра­ці­єю ці­лей, до здій­сне­н­ня яких во­на бу­де пра­гну­ти всі­ма від­по­від­ни­ми за­со­ба­ми (За­кон Укра­ї­ни від 14.09.2006 р.). Вар­то за­зна­чи­ти, що в ЄСХп здій­сне­но чі­тке роз­ме­жу­ва­н­ня між пра­вом на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня (ст. 12) та пра­вом на со­ці­аль­ну та ме­ди­чну до­по­мо­гу (ст. 13).

Укра­ї­на не взя­ла зо­бов'яза­н­ня вва­жа­ти обов'яз­ко­вою ст. 12 «Пра­во на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня», а от­же, не зо­бов'яза­лась до­кла­да­ти зу­силь для по­сту­по­во­го під­не­се­н­ня си­сте­ми со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня на більш ви­со­кий рі­вень (п. 3 ст. 12). Укра­ї­на не взя­ла зо­бов'яза­н­ня вва­жа­ти обов'яз­ко­вою ст. 13 «Пра­во на со­ці­аль­ну та ме­ди­чну до­по­мо­гу», а та­кож ст. 19 «Пра­во тру­дя­щи­хмі­гран­тів і чле­нів їхніх сі­мей на за­хист і до­по­мо­гу». На­ра­зі за­крі­пле­но пра­во на за­хист від бі­дно­сті та со­ці­аль­но­го від­чу­же­н­ня (ст. 30).

Вар­то за­зна­чи­ти, що Укра­ї­на не ра­ти­фі­ку­ва­ла осно­во­по­ло­жні кон­вен­ції Ра­ди Єв­ро­пи що­до со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня, зокре­ма Єв­ро­пей­ську кон­вен­цію про со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня 1972 р. (зі змі­на­ми 1994 р.). Кон­вен­ція ви­зна­є­ться тим актом, на під­ста­ві яко­го в май­бу­тньо­му мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся та укла­да­ти­ся дво­сто­рон­ні до­го­во­ри й ба­га­то­сто­рон­ні уго­ди з єв­ро­пей­ськи­ми дер­жа­ва­ми.

Укра­ї­на ра­ти­фі­ку­ва­ла Кон­вен­цію МОП про основ­ні ці­лі та нор­ми со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки №117 (За­кон Укра­ї­ни від 16.09.2015 р.), Кон­вен- цію МОП №102 Про мі­ні­маль­ні нор­ми со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня 1952 р. (За­кон Укра­ї­ни від 16.03.2016 р.). Від­по­від­но до ці­єї Кон­вен­ції, вста­нов­ле­ний вік до­по­мо­ги по ста­ро­сті (за на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством – пен­сії) не по­ви­нен пе­ре­ви­щу­ва­ти 65 ро­ків або та­кої ви­щої ві­ко­вої ме­жі, яка мо­же бу­ти ви­зна­че­на ком­пе­тен­тни­ми ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди, вра­хо­ву­ю­чи пра­це­зда­тність осіб по­хи­ло­го ві­ку в цій дер­жа­ві (ст. 26). Вста­нов­ле­но, що на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство мо­же при­зу­пи­ня­ти на­да­н­ня пен­сії, якщо осо­ба, яка має на неї пра­во, за­йма­є­ться будь-якою вста­нов­ле­ною опла­чу­ва­ною ді­яль­ні­стю, а та­кож змен­шу­ва­ти її роз­мір. Однак че­ка­ють під­пи­са­н­ня та ра­ти­фі­ка­ції ін­ші осно­во­по­ло­жні кон­вен­ції МОП, Ра­ди Єв­ро­пи.

Хар­тія фун­да­мен­таль­них прав Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу 2009 р. (Charter of Fundamental Rights of the EU), у кон­текс­ті со­лі­дар­но­сті, під­твер­ди­ла пра­во на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня та со­ці­аль­ну до­по­мо­гу (ст. 34). По-пер­ше, ЄС ви­знає і до­три­му­є­ться пра­ва на отри­ма­н­ня до­по­мо­ги за со­ці­аль­ним стра­ху­ва­н­ням та на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня у ра­зі на­ста­н­ня кла­си­чних со­ці­аль­них ри­зи­ків від­по­від­но до умов, пе­ред­ба­че­них пра­вом ЄС, на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством і пра­кти­кою. По-дру­ге, ко­жна осо­ба, яка про­жи­ває чи пе­ре­мі­щу­є­ться на за­кон­них під­ста­вах те­ри­то­рі­єю ЄС, та­кож має пра­во на ви­пла­ту до­по­мо­ги у сфе­рі со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня та со­ці­аль­ні піль­ги згі­дно з пра­вом ЄС, на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством і пра­кти­кою. По-тре­тє, ЄС ви­знає та до­три­му­є­ться пра­ва на отри­ма­н­ня со­ці­аль­ної до­по­мо­ги й жи­тло­вих суб­си­дій, що при­зна­че­ні для за­без­пе­че­н­ня гі­дно­го існу­ва­н­ня для всіх, хто не має до­ста­тніх ко­штів, від­по­від­но до умов, вста­нов­ле­них пра­вом ЄС та на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством і пра­кти­кою.

Єв­ро­пей­ські вче­ні від­зна­ча­ють, що прин­ци­пи Хар­тії 2009 р. – «…про­грам­ні по­ло­же­н­ня, які мі­стять ви­зна­че­н­ня ме­ти, до до­ся­гне­н­ня якої ЄС має пра­гну­ти». Зокре­ма, прин­ци­пом є пра­ва осіб лі­тньо­го ві­ку. ЄС під­твер­джує та по­ва­жає пра­во осіб лі­тньо­го ві­ку ве­сти гі­дне й не­за­ле­жне жи­т­тя, а та­кож бра­ти участь у со­ці­аль­но­му і куль­тур­но­му жит­ті (ст. 25). Кон­сти­ту­цій­ною озна­кою со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня є спо­сіб со­ці­аль­но­го за­хи­сту, що га­ран­ту­є­ться за­галь­но­обов'яз­ко­вим дер­жав­ним со­ці­аль­ним стра­ху­ва­н­ням, та ін­ші дже­ре­ла со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня (зокре­ма, бла­го­дій­ни­цтво).

Окрім то­го, за­крі­пле­н­ня у пра­во­вих при­пи­сах пе­ре­лі­ку со­ці­аль­них ри­зи­ків, що ви­зна­ю­ться дер­жа­вою як під­ста­ви для на­да­н­ня тих чи ін­ших ви­дів за­без­пе­че­н­ня (стра­хо­вих та ін­ших), та ко­ла осіб, що під­ля­га­ють за­без­пе­чен­ню. Та­кож нор­му­ва­н­ня дер­жав­но­го со­ці­аль­но­го стан­дар­ту за­без­пе­че­н­ня, ниж­че яко­го со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня не мо­же бу­ти, за­ко­но­дав­че ви­зна­че­н­ня ви­дів за­без­пе­че­н­ня, йо­го рів­ня та умов на­да­н­ня.

На­ра­зі Укра­ї­на здій­снює ді­яль­ність що­до під­пи­са­н­ня та ра­ти­фі­ка­ції між­на­ро­дних до­го­во­рів у сфе­рі соц­за­без­пе­че­н­ня

Лі­дія Лі і ГРУЗІНОВА, ГРУЗІНОВА

до­цент ка­фе­дри ци­віль­но­го, го­спо­дар­сько­го пра­ва та про­це­су Ака­де­мії адво­ка­ту­ри Укра­ї­ни, м. Ки­їв

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.