«Якщо твоя про­фе­сія не є спра­вою жи­т­тя, кра­ще її змі­ни­ти»

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ро­змо­ву ве­ла На­та­лія ЧОП, жур­на­ліст «Юри­ди­чної Га­зе­ти»

Пі­сля 5-ти ро­ків ро­бо­ти в юри­ди­чно­му кон­сал­тин­гу ке­рів­ник юри­ди­чно­го від­ді­лу McDonald’s в Укра­ї­ні Іри­на МУСІЙЧУК ви­рі­ши­ла ста­ти кор­по­ра­тив­ним юри­стом. Про­пра­цю­вав­ши в кіль­кох між­на­ро­дних ком­па­ні­ях, у 2013 р. во­на при­єд­на­ла­ся до McDonald’s. Сьо­го­дні Іри­на є одні­єю з кра­щих жі­нок-кор­по­ра­тив­них юри­стів Укра­ї­ни

Ке­рів­ник юри­ди­чно­го від­ді­лу ком­па­нії McDonald’s в Укра­ї­ні Іри­на МУСІЙЧУК роз­по­ча­ла кар’єру ще в уні­вер­си­те­ті. Че­рез 5 ро­ків ро­бо­ти в юри­ди­чно­му кон­сал­тин­гу во­на змі­ни­ла на­пря­мок і ста­ла кор­по­ра­тив­ним юри­стом. Пі­сля ро­бо­ти в кіль­кох між­на­ро­дних ком­па­ні­ях у 2013 р. при­єд­на­лась до McDonald’s. Сьо­го­дні Іри­на Мусійчук є одним з кра­щих кор­по­ра­тив­них юри­стів Укра­ї­ни згі­дно з до­слі­дже­н­ням Ukrainian Women in Law 2018

– Іри­но, роз­ка­жіть свою істо­рію до McDonald’s.

– Свою кар’єру в юри­спру­ден­ції я роз­по­ча­ла, ко­ли на­вча­ла­ся на 5 кур­сі юри­ди­чно­го фа­куль­те­ту КНУ іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка. Пер­шим мі­сцем ро­бо­ти ста­ла мі­сце­ва юри­ди­чна ком­па­нія, клі­єн­та­ми якої бу­ли іно­зем­ні гро­ма­дя­ни та юри­ди­чні осо­би. Це до­зво­ли­ло ме­ні вдо­ско­на­лю­ва­ти не ли­ше про­фе­сій­ні на­ви­чки, але й рі­вень ан­глій­ської мо­ви, яку я па­ра­лель­но ви­вча­ла на фа­куль­те­ті іно­зем­ної фі­ло­ло­гії (за­раз – Ін­сти­тут фі­ло­ло­гії).

Вва­жаю, що мо­ва бу­ла клю­чо­вим чин­ни­ком у роз­ви­тку мо­єї кар’єри, оскіль­ки кон­суль­ту­ва­н­ня іно­зем­них клі­єн­тів та подаль­ша ро­бо­та у транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­ці­ях ста­ла мо­жли­вою зав­дя­ки зна­н­ням ан­глій­ської мо­ви. То­му на­вча­н­ня «у ква­дра­ті» (зран­ку – на юри­ди­чно­му фа­куль­те­ті, а вве­че­рі – на фа­куль­те­ті іно­зем­ної фі­ло­ло­гії) цьо­го вар­ту­ва­ло. Та­кож у пер­ший рік ро­бо­ти я ви­гра­ла грант за про­гра­мою СUPP (CanadianUkrainian Parliamentary Program) на ста­жу­ва­н­ня у Ка­над­сько­му пар­ла­мен­ті та про­тя­гом 3-х мі­ся­ців ма­ла мо­жли­вість ви­вча­ти ви­бор­чий і пар­ла­мент­ський про­це­си в цій кра­ї­ні.

Пі­сля 5 ро­ків ро­бо­ти в юри­ди­чно­му кон­сал­тин­гу я ви­рі­ши­ла змі­ни­ти на­пря­мок, став­ши кор­по­ра­тив­ним юри­стом. Цьо­му спри­я­ла ро­бо­та ау­тсор­сю­ри­стом на кіль­кох під­при­єм­ствах, що бу­ли клі­єн­та­ми юри­ди­чної ком­па­нії, а та­кож до­свід, який я там отри­ма­ла. До­ста­тньо швид­ко на­ді­йшла про­по­зи­ція ро­бо­ти в укра­їн­сько­му пред­став­ни­цтві пів­ден­но­ко­рей­ської ком­па­нії «DAEWOO». Ім­по­ну­ва­ло, що ро­бо­та кор­по­ра­тив­ним юри­стом до­зво­ляє більш де­таль­но ви­вчи­ти спе­ци­фі­ку та мо­дель бі­зне­су, зро­зу­мі­ти йо­го по­тре­би, очі­ку­ва­н­ня від юри­ди­чної до­по­мо­ги, у по­рів­нян­ні зі стан­дар­тним кон­суль­ту­ва­н­ням юри­ди­чної ком­па­нії.

Ко­ли я отри­ма­ла мо­жли­вість очо­ли­ти юри­ди­чний від­діл у ком­па­нії ОБІ Укра­ї­на (aфі­лі­йо­ва­на з ні­ме­цькою OBI AG), це був від­по­від­аль­ний та на­ди­ха­ю­чий мо­мент, оскіль­ки це пер­ша ке­рів­на по­са­да у мо­їй кар’єрі. Це над­зви­чай­но ці­ка­вий і на­си­че­ний пе­рі­од жи­т­тя, що зба­га­тив ме­не не ли­ше без­цін­ни­ми зна­н­ня­ми, але й зна­йом­ством з та­ла­но­ви­ти­ми та щи­ри­ми лю­дьми, з яки­ми я під­три­мую дру­жні від­но­си­ни й за­раз.

На­сту­пним кар’єр­ним кро­ком і не­стан­дар­тним до­сві­дом ста­ла ро­бо­та в гол­ланд­ській ком­па­нії, що за­йма­ла­ся ре­а­лі­за­ці­єю про­е­ктів за Кі­от­ським Про­то­ко­лом до Рам­ко­вої кон­вен­ції ООН зі змін клі­ма­ту. Це був но­вий ви­клик, оскіль­ки за мі­ні­маль­ний час не­об­хі­дно бу­ло ви­вчи­ти аб­со­лю­тно но­вий на­пря­мок і ма­сив нор­ма­тив­но-пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня. У 2012 р. строк дії Кі­от­сько­го про­то­ко­лу за­кін­чив­ся і я пе­ре­йшла пра­цю- ва­ти у ме­ре­жу «WATSONS», що пов’яза­на з транс­на­ціо­наль­ною ком­па­ні­єю Hutchison Whampoa (Гон­конг).

У 2013 р. я при­єд­на­лась до McDonald’s і вже біль­ше ніж 4 ро­ки на­ша юри­ди­чна ко­ман­да до­по­ма­гає бі­зне­су ство­рю­ва­ти чу­до­ві мо­мен­ти для до­ро­слих і ма­лень­ких від­ві­ду­ва­чів ре­сто­ра­нів McDonald’s в Укра­ї­ні, за­без­пе­чу­ю­чи юри­ди­чний су­про­від та від­по­від­ність ро­бо­ти під­при­єм­ства ви­мо­гам чин­но­го за­ко­но­дав­ства і вну­трі­шніх стан­дар­тів. – Юри­спру­ден­ція – це Ва­ша спра­ва жи­т­тя? – На мою дум­ку, якщо твоя про­фе­сія не є спра­вою жи­т­тя, кра­ще її змі­ни­ти, скіль­ки б зу­силь це не вар­ту­ва­ло. Як пра­ви­ло, біль­шу ча­сти­ну на­шо­го ча­су ми про­во­ди­мо на ро­бо­ті, то­му, якщо про­фе­сій­на ді­яль­ність не при­но­сить за­до­во­ле­н­ня і на­тхне­н­ня, по­трі­бно че­сно це ви­зна­ти та прийня­ти

рі­ше­н­ня, чи вар­то ро­би­ти те, що не по­до­ба­є­ться. Вва­жаю, що для юри­стів і ме­ди­ків це пи­та­н­ня є осо­бли­во акту­аль­ним, оскіль­ки ми пра­цю­є­мо з лю­дьми, в ба­га­тьох ви­пад­ках впли­ва­ю­чи та ви­рі­шу­ю­чи їхню до­лю, то­му про­фе­сій­не по­кли­ка­н­ня є ва­го­мим еле­мен­том під час ви­бо­ру на­прям­ку на­вча­н­ня і подаль­шої ро­бо­ти.

Во­дно­час су­ча­сний світ на­стіль­ки мін­ли­вий, що го­во­ри­ти про спра­ву жи­т­тя за­раз до­во­лі ри­зи­ко­ва­но. Ми всі є свід­ка­ми то­го, на­скіль­ки бли­ска­ви­чно змі­ню­є­ться на­ше се­ре­до­ви­ще, стає більш гло­ба­лі­зо­ва­ним, ді­джи­таль­ним, як швид­ко ви­ни­ка­ють но­ві про­фе­сії та транс­фор­му­ю­ться або на­віть зни­ка­ють ті, що існу­ва­ли ві­ка­ми. Без­пе­ре­чно, роз­ви­ток шту­чно­го ін­те­ле­кту, вдо­ско­на­ле­н­ня фор­му­ва­н­ня BIG DATA, спосо­бів її ви­ко­ри­ста­н­ня, но­ві роз­роб­ки й те­хні­чні до­ся­гне­н­ня су­ча­сних на­у­ко­вих ла­бо­ра­то­рій, про які ми мо­же­мо ли­ше здо­га­ду­ва­ти­ся, впли­ва­ють на юри­ди­чну про­фе­сію та зміст на­шої ро­бо­ти. Це по­трі­бно вра­хо­ву­ва­ти як по­ча­тків­цям, так і юри­стам зі ста­жем.

Квін­те­сен­ці­єю су­ча­сних ви­мог до про­фе­сіо­на­лів є сло­ва аме­ри­кан­сько­го фі­ло­со­фа, фу­ту­ро­ло­га Ель­ві­на Тоф­фле­ра (Alvin Toffler) про те, що без­гра­мо­тни­ми XXI сто­лі­т­тя бу­дуть не ті, хто не вмі­ють чи­та­ти або пи­са­ти, а ті, хто не вмі­ють вчи­ти­ся, роз­у­чу­ва­ти­ся і пе­ре­на­вча­ти­ся. То­му, від­по­від­а­ю­чи на Ва­ше за­пи­та­н­ня, мо­жу ска­за­ти, що юри­спру­ден­ція – це дій­сно спра­ва мо­го жи­т­тя. При цьо­му я ро­зу­мію, що по­трі­бно бу­ти го­то­вою до по­стій­них змін і но­вих ви­кли­ків. – В чо­му основ­ні пе­ре­ва­ги ро­бо­ти кор­по­ра­тив­но­го юри­ста? – На мою дум­ку, ве­ли­кою пе­ре­ва­гою ро­бо­ти кор­по­ра­тив­но­го юри­ста є те, що ти ма­єш мо­жли­вість ви­вчи­ти бі­знес у де­та­лях, до­ско­наль­но ро­зу­мі­ю­чи йо­го по­тре­би та про­бле­ми. Кор­по­ра­тив­ний юрист є чле­ном ко­ман­ди ком­па­нії, то­му, при­йма­ю­чи рі­ше­н­ня, він вра­хо­вує, на­сам­пе­ред, пра­кти­чні аспе­кти йо­го ре­а­лі­за­ції та дов­го­стро­ко­ві на­слід­ки для бі­зне­су.

Без­по­се­ре­дній до­свід і зна­н­ня осо­бли­во­стей бі­знес-про­це­сів сво­єї ком­па­нії є зна­чною пе­ре­ва­гою кор­по­ра­тив­но­го юри­ста, у по­рів­нян­ні із зов­ні­шнім ра­дни­ком. Не по­трі­бно ви­тра­ча­ти ба­га­то ча­су для по­яснень і ви­вче­н­ня ма­те­рі­а­лів, оскіль­ки юрист ком­па­нії що­дня спів­пра­цює з ін­ши­ми від­ді­ла­ми, має не­об­хі­дні зна­н­ня для ква­лі­фі­ко­ва­ної ді­а­гно­сти­ки си­ту­а­ції та її мо­жли­вих не­га­тив­них на­слід­ків. Не менш зна­чу­щою є осо­би­ста ко­му­ні­ка­ція з ко­ле­га­ми. Ін­ко­ли без­по­се­ре­дня роз­мо­ва зі спе­ці­а­лі­стом, який до­ві­ряє юри­сту, бу­де більш змі­стов­ною та ва­жли­вою для ви­рі­ше­н­ня юри­ди­чно­го пи­та­н­ня, ніж ви­вче­н­ня сто­су па­пе­ро­вих чи еле­ктрон­них до­ку­мен­тів.

Однак, бу­ти про­сто юри­стом не до­ста­тньо для ефе­ктив­ної ро­бо­ти у бі­знес-се­ре­до­ви­щі, адже сприйня­т­тя спе­ци­фі­ки під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті ком­па­нії по­тре­бує вдо­ско­на­ле­н­ня

знань не ли­ше у сво­їй про­фе­сій­ній сфе­рі, але й ро­зу­мі­н­ня прин­ци­пів фун­кціо­ну­ва­н­ня то­го чи ін­шо­го бі­зне­су, на чо­му ком­па­нія за­ро­бляє, яка спе­ци­фі­ка мар­ке­тин­го­вої стра­те­гії та пла­ну­ва­н­ня, які най­но­ві­ші тен­ден­ції роз­ви­тку про­ду­кту на рин­ку, ро­зу­мі­н­ня впо­до­бань клі­єн­тів і ба­га­тьох ін­ших пи­тань, що до­зво­ля­ють най­більш ефе­ктив­но ви­зна­чи­ти зо­ни юри­ди­чно­го ри­зи­ку та за­вча­сно на­да­ти ква­лі­фі­ко­ва­ну пра­во­ву до­по­мо­гу.

Без­по­се­ре­дня вза­є­мо­дія та до­по­мо­га ко­ле­гам у на­ла­шту­ван­ні й фун­кціо­ну­ван­ні бі­знес-про­це­сів мо­же слу­гу­ва­ти по­штов­хом для роз­ши­ре­н­ня вла­сної ква­лі­фі­ка­ції або на­віть пе­ре­ква­лі­фі­ка­ції та отри­ма­н­ня но­вих про­фе­сій. До­во­лі ча­сто in-house юри­сти по­чи­на­ють за­йма­ти­ся пи­та­н­ня­ми не­ру­хо­мо­сті, по­да­тко­во­го кон­суль­ту­ва­н­ня, кон­тро­лін­гу, ком­пла­єн­су, HR, GR або на­віть від­кри­ва­ють вла­сний бі­знес.

За­га­лом, вва­жаю, що ро­бо­та кор­по­ра­тив­ним юри­стом до­зво­ляє більш зва­же­но до­три­му­ва­ти­ся так зва­но­го «work-life balance», якщо по­рів­ню­ва­ти з ро­бо­тою в юри­ди­чно­му кон­сал­тин­гу. Хо­ча, без­пе­ре­чно, все за­ле­жить від лю­ди­ни та її вмі­н­ня за­сто­со­ву­ва­ти цей прин­цип у сво­є­му жит­ті. – Які існу­ють під­во­дні ка­ме­ні у Ва­шій сфе­рі? – В на­шій сфе­рі, ма­буть, як і в ін­ших га­лу­зях еко­но­мі­ки Укра­ї­ни, най­більш зна­чу­щи­ми чин­ни­ка­ми, що не­га­тив­но впли­ва­ють на ро­бо­ту під­при­єм­ства, є не­до­ско­на­ле за­ко­но­дав­ство, від­су­тність ста­ло­го та стра­те­гі­чно­го під­хо­ду в по­да­тко­вій сфе­рі, ар­ха­ї­чність ба­га­тьох нор­ма­тив­но­пра­во­вих актів. Не­зва­жа­ю­чи на зна­чні кро­ки, які Укра­ї­на зро­би­ла за остан­ні ро­ки в на­прям­ку лі­бе­ра­лі­за­ції ро­бо­ти бі­зне­су, спро­ще­н­ня ба­га­тьох ре­гу­ля­тор­них про­це­дур, ми й за­раз зму­ше­ні пра­цю­ва­ти в пра­во­во­му по­лі, яке не мо­жна на­зва­ти ін­ве­сти­цій­но-орі­єн­то­ва­ним і про­зо­рим. На жаль, Укра­ї­на й на­да­лі по­сі­дає остан­ні мі­сця у між­на­ро­дних рей­тин­гах ін­ве­сти­цій­ної при­ва­бли­во­сті, рів­ня ко­ру­пції, со­ці­аль­ної за­хи­ще­но­сті та до­бро­бу­ту гро­ма­дян. – Що Ви вва­жа­є­те сво­їм най­ва­жли­ві­шим до­ся­гне­н­ням у McDonald’s? – За час мо­єї ро­бо­ти в McDonald’s бу­ло ба­га­то ви­зна­чаль­них про­е­ктів, але най­більш ва­го­мим вва­жаю не­ко­мер­цій­ний про­ект, у ре­а­лі­за­цію яко­го McDonald’s як за­снов­ник вклав чи­ма­лі зу­си­л­ля – ство­ре­н­ня і до­по­мо­га у ро­бо­ті Бла­го­дій­ної Ор­га­ні­за­ції «Фун­да­ція Дім Ро­наль­да Ма­кДо­наль­да в Укра­ї­ні». Фун­да­ція від­кри­ває сі­мей­ні кім­на­ти в укра­їн­ських лі­кар­нях, щоб сім’ї мо­гли за­ли­ша­ти­ся ра­зом, у той час ко­ли ді­ти пе­ре­бу­ва­ють на лі­ку­ван­ні.

Ко­жен день, зу­стрі­ча­ю­чи но­ві ви­кли­ки та пра­цю­ю­чи над скла­дни­ми про­е­кта­ми, ро­зу­мі­єш, що най­цін­ні­ше в мо­їй ро­бо­ті – це спіл­ку­ва­н­ня з лю­дьми та уні­каль­ний про­фе­сій­ний до­свід. Вва­жаю, що зав­дя­ки юри­ди­чній ко­ман­ді McDonald’s, яку я очо­люю, ми мо­же­мо за­про­по­ну­ва­ти най­більш ефе­ктив­ні та юри­ди­чно зва­же­ні рі­ше­н­ня для ви­кли­ків, що по­ста­ють пе­ред бі­зне­сом. – Які кни­ги най­біль­ше впли­ну­ли на Вас як на осо­би­стість? – Цей пе­ре­лік до­ста­тньо зна­чний, оскіль­ки у шкіль­ні та сту­дент­ські ро­ки я чи­та­ла ба­га­то ху­до­жньої лі­те­ра­ту­ри. Най­більш ва­го­ми­ми тво­ра­ми, яки­ми я за­хо­плю­ва­ла­ся – це ро­бо­ти Га­брі­е­ля Гар­сіа Мар­ке­са, Оле­ся Гон­ча­ра, Ер­не­ста Хе­мін­гу­ея, Со­мер­се­та Мо­е­ма, Мар­ка Тве­на, Дже­ро­ма Се­лін­дже­ра, Мі­ла­на Кун­де­ри, Ми­хай­ла Бул­га­ко­ва, Лі­ни Ко­стен­ко, Ва­си­ля Сту­са, а та­кож ба­га­тьох ін­ших укра­їн­ських та іно­зем­них ав­то­рів.

За­раз кни­га за­ли­ша­є­ться мо­їм улю­бле­ним про­від­ни­ком у світ но­вих знань і від­крит­тів, але у більш про­фе­сій­ній, бі­знес-орі­єн­то­ва­ній сфе­рі. Ра­джу звер­ну­ти ува­гу на тво­ри на­у­ков­ців та фу­ту­ро­ло­гів, се­ред яких мо­жу ре­ко­мен­ду­ва­ти тво­ри Да­ні­е­ля Ка­не­ма­на «Ду­май по­віль­но... Ви­рі­шуй швид­ко», Мар­шал­ла Голд­смі­та «Най­кра­ща вер­сія се­бе: Пра­ви­ла на­бу­т­тя ща­стя і сен­су на ро­бо­ті та в жит­ті», Гайя Ка­ва­са­кі, Кье­л­ля Норд­стре­ма, Мі­тіо Ка­ку, Юва­ля Ноя Ха­ра­рі, Адрі­а­на Сли­во­цько­го та ба­га­тьох ін­ших. Ва­жли­во вра­хо­ву­ва­ти, що сьо­го­де­н­ня про­по­нує не­о­бме­же­ну мо­жли­вість ви­бо­ру для чи­та­ча і то­му ви­ма­гає більш при­скі­пли­во­го та зва­же­но­го під­хо­ду до лі­те­ра­ту­ри, яку ми спо­жи­ва­є­мо. – Що, на Ва­шу дум­ку, най­ва­жли­ві­ше на шля­ху до успі­ху? – Най­го­лов­ні­ше – за­ли­ша­ти­ся лю­дя­ним, до­бро­зи­чли­вим і від­кри­тим до ото­че­н­ня. Успіх – це від­но­сна ка­те­го­рія. Не­зва­жа­ю­чи на пев­ні стан­дар­ти та сте­ре­о­ти­пи, що існу­ють в су­спіль­стві, ко­жен з нас ви­зна­чає для се­бе йо­го кри­те­рії. Не ва­жли­во, яку по­са­ду обі­ймає лю­ди­на або який має ста­ток, го­лов­ним є вплив, який во­на здій­снює на своє ото­че­н­ня, су­спіль­ство, кра­ї­ну.

Та­кож по­трі­бно пам’ята­ти, що без ві­ри в се­бе, по­стій­ної пра­ці над со­бою, сво­ї­ми не­до­лі­ка­ми, без са­мо­ди­сци­плі­ни успіх мо­же так і за­ли­ши­ти­ся не­здій­снен­ною мрі­єю. – Для Вас ща­стя – це… – Це жи­т­тя в усіх йо­го яскра­вих, ча­сом не­пе­ре­дба­чу­ва­них про­я­вах і бар­вах. Я по­чу­ва­ю­ся ща­сли­вою лю­ди­ною і на­ма­га­ю­ся ро­би­ти все для то­го, щоб моє ото­че­н­ня та мої рі­дні лю­ди та­кож бу­ли ща­сли­ви­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.