Адво­кат vs ме­ді­а­тор: то­чки до­ти­ку та ети­чні ме­жі

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА -

Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни ко­жно­му га­ран­ту­є­ться пра­во на про­фе­сій­ну прав­ни­чу до­по­мо­гу. З ме­тою ви­ко­на­н­ня ці­єї на­два­жли­вої со­ці­аль­ної фун­кції в Укра­ї­ні діє ін­сти­тут адво­ка­ту­ри. В сьо­го­дні­шніх ре­а­лі­ях за­хист прав та сво­бод гро­ма­дян у дер­жа­ві мо­жли­вий не ли­ше зав­дя­ки звер­нен­ню до юрис­ди­кцій­них ор­га­нів та пра­во­за­хи­сних ін­сти­ту­тів, але й до аль­тер­на­тив­них спосо­бів ви­рі­ше­н­ня спо­рів, се­ред яких осо­бли­ве мі­сце по­сі­дає ме­ді­а­ція.

Пра­кти­ка ба­га­тьох єв­ро­пей­ських кра­їн свід­чить, що за­сто­су­ва­н­ня адво­ка­та­ми ме­ді­а­тив­них те­хнік та на­ви­чок ме­ді­а­то­ра сьо­го­дні є до­ста­тньо по­ши­ре­ним яви­щем. По­я­сню­є­ться це тим, що вре­гу­лю­ва­н­ня спо­ру за до­по­мо­гою ме­ді­а­ції має низ­ку пе­ре­ваг як для клі­єн­тів у ви­гля­ді збе­ре­же­н­ня пар­тнер­ських сто­сун­ків, а та­кож еко­но­мії фі­нан­со­вих та ча­со­вих ре­сур­сів, так і без­по­се­ре­дньо для адво­ка­та, що на­дає йо­му змо­гу під­ви­щи­ти свою кон­ку­рен­то­спро­мо­жність на су­ча­сно­му рин­ку пра­ці.

Во­дно­час ви­ни­кає на­два­жли­ве пи­та­н­ня що­до мо­жли­во­сті су­мі­ще­н­ня адво­ка­том сво­єї про­фе­сій­ної адво­кат­ської ді­яль­но­сті з ме­ді­а­цій­ною. Від­по­відь на це пи­та­н­ня на­бу­ває осо­бли­во­го зна­че­н­ня, вра­хо­ву­ю­чи, що за­ко­но­дав­ство, яким ма­ють бу­ти вре­гу­льо­ва­ні основ­ні за­са­ди здій­сне­н­ня ме­ді­а­цій­ної ді­яль­но­сті в Укра­ї­ні, ще фор­му­є­ться, про­те пра­кти­ка її вве­де­н­ня вже актив­но ве­де­ться.

Чи є мо­жли­вість су­мі­ще­н­ня ді­яль­но­стей?

На­сам­пе­ред, вар­то від­зна­чи­ти, що від­по­від­но до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про адво­ка­ту­ру та адво­кат­ську ді­яль­ність», адво­кат­ська ді­яль­ність – це не­за­ле­жна про­фе­сій­на ді­яль­ність адво­ка­та що­до здій­сне­н­ня за­хи­сту, пред­став­ни­цтва та на­да­н­ня ін­ших ви­дів пра­во­вої до­по­мо­ги клі­єн­ту. Во­на здій­сню­є­ться на прин­ци­пах вер­хо­вен­ства пра­ва, за­кон­но­сті, не­за­ле­жно­сті, кон­фі­ден­цій­но­сті та уни­кне­н­ня кон­флі­кту ін­те­ре­сів.

Згі­дно з пра­ви­ла­ми ст. 21 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про адво­ка­ту­ру та адво­кат­ську ді­яль­ність», про­фе­сій­ни­ми обов’яз­ка­ми адво­ка­та, окрім ін­шо­го, є до­три­ма­н­ня при­ся­ги адво­ка­та Укра­ї­ни та пра­вил адво­кат­ської ети­ки.

Ст. 9 Пра­вил адво­кат­ської ети­ки одним з основ­них прин­ци­пів адво­кат­ської ді­яль­но­сті ви­зна­че­но не­при­пу­сти­мість кон­флі­кту ін­те­ре­сів, що є су­пе­ре­чні­стю між осо­би­сти­ми ін­те­ре­са­ми адво­ка­та та йо­го про­фе­сій­ни­ми пра­ва­ми й обов’яз­ка­ми, на­яв­ність якої мо­же впли­ну­ти на об’єктив­ність або не­упе­ре­дже­ність під час ви­ко­на­н­ня адво­ка­том йо­го про­фе­сій­них обов’яз­ків, а та­кож на вчи­не­н­ня чи не вчи­не­н­ня ним дій під час здій­сне­н­ня адво­кат­ської ді­яль­но­сті.

Адво­кат не мо­же пред­став­ля­ти або за­хи­ща­ти одно­ча­сно двох чи біль­ше клі­єн­тів, ін­те­ре­си яких є вза­є­мо­су­пе­ре­чли­ви­ми або до­сто­вір­но мо­жуть ста­ти су­пе­ре­чли­ви­ми, а та­кож за та­ких об­ста­вин на­да­ва­ти їм пра­во­ву до­по­мо­гу. У ра­зі ви­ни­кне­н­ня кон­флі­кту ін­те­ре­сів у про­це­сі ре­а­лі­за­ції адво­ка­том до­го­во­ру та­кий до­го­вір по­ви­нен бу­ти ро­зір­ва­ний.

Та­ким чи­ном, За­кон Укра­ї­ни «Про адво­ка­ту­ру та адво­кат­ську ді­яль­ність» та Пра­ви­ла адво­кат­ської ети­ки ре­гла­мен­ту­ють ді­яль­ність адво­ка­та пе­ре­ва­жно як пред­став­ни­ка і за­хи­сни­ка ви­клю­чно одні­єї зі сто­рін спо­ру. Адво­ка­ту пря­мо за­бо­ро­ня­є­ться вхо­ди­ти у сто­сун­ки з ін­шою сто­ро­ною, ін­те­ре­си якої не збі­га­ю­ться з ін­те­ре­са­ми йо­го клі­єн­та, а та­кож бу­ти пред­став­ни­ком одно­ча­сно обох сто­рін. По­ді­бне по­ло­же­н­ня за­крі­пле­но та­кож у п. 3.2.2. Ко­де­ксу по­ве­дін­ки єв­ро­пей­ських адво­ка­тів, від­по­від­но до яко­го адво­кат зо­бов'яза­ний при­пи­ни­ти ді­я­ти для обох або всіх від­по­від­них клі­єн­тів у ра­зі всту­пу їхніх ін­те­ре­сів у вза­єм­ний кон­флікт та у ра­зі ви­ни­кне­н­ня за­гро­зи по­ру­ше­н­ня кон­фі­ден­цій­но­сті або за­гро­зи не­за­ле­жно­сті адво­ка­та.

Во­дно­час ст. 21 Пра­вил адво­кат­ської ети­ки ви­зна­че­ні умо­ви, за яких адво­кат все ж та­ки мо­же ви­сту­па­ти по­се­ре­дни­ком між клі­єн­та­ми. Зокре­ма, це мо­жли­во у тих ви­пад­ках, ко­ли:

• між ін­те­ре­са­ми клі­єн­тів не­має кон­флі­кту або за на­яв­но­сті пи­сьмо­вої зго­ди обох ( всіх) клі­єн­тів, ін­те­ре­си яких пред­став­ляє адво­кат та які є су­пе­ре­чли­ви­ми;

• адво­кат по­яснить ко­жно­му клі­єн­ту су­тність від­но­син по­се­ре­дни­цтва та отри­має зго­ду ко­жно­го клі­єн­та на їх одно­ча­сне пред­став­ни­цтво;

• адво­кат має до­ста­тні під­ста­ви вва­жа­ти, що він змо­же збе­рег­ти об’єктив­ність при одно­ча­сно­му пред­став­ни­цтві ін­те­ре­сів клі­єн­тів і що­до ко­жно­го з них ви­ко­на­ти свої про­фе­сій­ні обов’яз­ки.

У ч. 2 ці­єї ж стат­ті за­зна­че­но, що її по­ло­же­н­ня не по­ши­рю­ю­ться на ви­ко­на­н­ня адво­ка­том фун­кцій ме­ді­а­то­ра. У цьо­му ви­пад­ку дії адво­ка­та ма­ють від­по­від­а­ти між­на­ро­дно-ви­зна­ним ети­чним за­са­дам ме­ді­а­ції, а та­кож основ­ним прин­ци­пам адво­кат­ської ети­ки.

От­же, з ви­ще­на­ве­де­но­го мо­жна зро­би­ти ви­сно­вок, що за­кон дає мо­жли­вість ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ін­стру­мен­ти ме­ді­а­ції у ді­яль­но­сті адво­ка­та.

Крім то­го, від­по­від­но до п. 4 ч. 1 ст. 1 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про без­опла­тну пра­во­ву до­по­мо­гу», ме­ді­а­ція є одним з ви­дів пра­во­вих по­слуг. На­да­н­ня пра­во­вих по­слуг, спря­мо­ва­них на за­без­пе­че­н­ня ре­а­лі­за­ції прав і сво­бод лю­ди­ни та гро­ма­дя­ни­на, за­хи­сту цих прав і сво­бод, їх від­нов­ле­н­ня у ра­зі по­ру­ше­н­ня вва­жа­є­ться пра­во­вою до­по­мо­гою.

У ст. 19 За­ко­ну Укра­ї­ни « Про адво­ка­ту­ру та адво­кат­ську ді­яль- ність» ви­зна­че­ні ви­ди адво­кат­ської ді­яль­но­сті, се­ред яких не­має пря­мої вка­зів­ки на ме­ді­а­цію. Во­дно­час у цій же стат­ті за­зна­че­но, що адво­кат мо­же здій­сню­ва­ти та­кож ін­ші ви­ди адво­кат­ської ді­яль­но­сті, не за­бо­ро­не­ні за­ко­ном. Від­по­від­но до п. 6 ч. 1 ст. 1 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про адво­ка­ту­ру та адво­кат­ську ді­яль­ність», ін­ши­ми ви­да­ми пра­во­вої до­по­мо­ги є ви­ди адво­кат­ської ді­яль­но­сті з на­да­н­ня пра­во­вої ін­фор­ма­ції, кон­суль­та­цій та роз’яснень з пра­во­вих пи­тань, пра­во­во­го су­про­во­ду ді­яль­но­сті клі­єн­та, скла­де­н­ня за­яв, скарг, про­це­су­аль­них та ін­ших до­ку­мен­тів пра­во­во­го ха­ра­кте­ру, спря­мо­ва­них на за­без­пе­че­н­ня ре­а­лі­за­ції прав, сво­бод і за­кон­них ін­те­ре­сів клі­єн­та, не­д­опу­ще­н­ня їх по­ру­шень, а та­кож на спри­я­н­ня їх від­нов­лен­ню у ра­зі по­ру­ше­н­ня.

Та­ким чи­ном, не­зва­жа­ю­чи на те, що в За­ко­ні Укра­ї­ни «Про адво­ка­ту­ру та адво­кат­ську ді­яль­ність» не зга­ду- ється про ме­ді­а­цію, однак на під­ста­ві ана­лі­зу по­ло­жень чин­но­го за­ко­но­дав­ства мо­жна ді­йти ви­снов­ку, що ме­ді­а­ція є ви­дом пра­во­вих по­слуг, що є на­да­н­ням пра­во­вої до­по­мо­ги. При цьо­му на­да­н­ня пра­во­вої до­по­мо­ги є адво­кат­ською ді­яль­ні­стю. Тоб­то ме­ді­а­ція мо­же бу­ти від­не­се­на до ви­дів адво­кат­ської ді­яль­но­сті.

Від­мін­но­сті між адво­кат­ською та ме­ді­а­цій­ною ді­яль­ні­стю

По­єд­ну­ю­чи ці два ви­ди ді­яль­но­сті, не­об­хі­дно вра­хо­ву­ва­ти від­мін­но­сті,

Мо­жли­вість су­мі­ще­н­ня ста­ту­су адво­ка­та з ме­ді­а­цій­ною ді­яль­ні­стю є пи­та­н­ням сфе­ри адво­кат­ської ети­ки

які ха­ра­ктер­ні для ро­бо­ти адво­ка­та і ме­ді­а­то­ра. Го­лов­ним зав­да­н­ням ме­ді­а­то­ра є до­по­мо­га сто­ро­нам кон­флі­кту в ро­зу­мін­ні їхніх ре­аль­них по­треб та ін­те­ре­сів. Ме­ді­а­тор ске­ро­вує всі свої зу­си­л­ля на від­нов­ле­н­ня між сто­ро­на­ми зда­тно­сті кон­стру­ктив­но спіл­ку­ва­ти­ся між со­бою з ме­тою фор­му­ва­н­ня за­галь­но­го ро­зу­мі­н­ня про­бле­ми та прийня­т­тя по­зи­ції ін­шої сто­ро­ни. Крім то­го, він до­по­ма­гає сто­ро­нам у по­шу­ку рі­ше­н­ня, яке бу­ло б вза­є­мо­ви­гі­дним та вза­є­мо­прийня­тним для них обох. Для то­го щоб це зав­да­н­ня бу­ло ви­ко­на­но, ме­ді­а­тор має бу­ти не­за­ле­жним від сто­рін і не ма­ти за­ці­кав­ле­но­сті у змі­стов­но­му аспе­кті ви­рі­ше­н­ня спо­ру.

Адво­ка­ти, здій­сню­ю­чи пред­став­ни­цтво ін­те­ре­сів сво­го клі­єн­та, за­зви­чай на­ма­га­ю­ться схи­ли­ти суд­дю на свій бік та пред­ста­ви­ти по­зи­цію ін­шої сто­ро­ни у най­більш не­ви­гі­дно­му сві­тлі. Це і є клю­чо­вою від­мін­ні­стю ді­яль­но­сті адво­ка­та та ме­ді­а­то­ра. Ме­ді­а­ція – це не зма­га­н­ня у до­ве­ден­ні вла­сної пра­во­ти, це спів­пра­ця та об' єд­на­н­ня зу­силь з опо­нен­том за­для ви­рі­ше­н­ня за­галь­ної про­бле­ми. Ме­ді­а­тор діє одна­ко­во в ін­те­ре­сах усіх сто­рін спо­ру, а то­му він обов'яз­ко­во має не­у­хиль­но до­три­му­ва­ти­ся прин­ци­пів ней­траль­но­сті та не­упе­ре­дже­но­сті.

До то­го ж, на від­мі­ну від адво­ка­та, ме­ді­а­тор не має пра­ва на­да­ва­ти одній зі сто­рін або ко­жній з них окре­мо вка­зів­ки та ре­ко­мен­да­ції що­до ва­рі­ан­тів вре­гу­лю­ва­н­ня спо­ру, а та­кож оці­ню­ва­ти пра­во­ве ста­но­ви­ще сто­рін ме­ді­а­ції. Ме­ді­а­тор має пра­во на­да­ва­ти сто­ро­нам ме­ді­а­ції кон­суль­та­ції ви­клю­чно що­до по­ряд­ку про­ве­де­н­ня ме­ді­а­ції та фі­ксу­ва­н­ня її ре­зуль­та­тів. Це по­ло­же­н­ня зна­йшло своє за­крі­пле­н­ня у про­е­кті За­ко­ну Укра­ї­ни про ме­ді­а­цію (ре­єстр. №3665), який бу­ло прийня­то Вер­хов­ною Ра­дою Укра­ї­ни в пер­шо­му чи­тан­ні за осно­ву.

Ще одні­єю від­мін­ні­стю між адво­кат­ською та ме­ді­а­цій­ною ді­яль­ні­стю є укла­де­н­ня до­го­во­ру, на під­ста­ві яко­го во­ни здій­сню­ю­ться. Зокре­ма, окрім пре­дме­та до­го­во­ру, во­ни рі­зня­ться та­кож кіль­кі­сним скла­дом суб'єктів: ме­ді­а­цій­на уго­да укла­да­є­ться між ме­ді­а­то­ром та сто­ро­на­ми кон­флі­кту, а до­го­вір про на­да­н­ня пра­во­вої до­по­мо­ги в ме­жах адво­кат­ської ді­яль­но­сті є дво­сто­рон­нім до­го­во­ром і під­ля­гає укла­ден­ню ви­клю­чно між адво­ка­том та одні­єю зі сто­рін спо­ру.

До­три­ма­н­ня прин­ци­пу кон­фі­ден­цій­но­сті

Та­кож вар­то від­зна­чи­ти по­ло­же­н­ня ч. 3 ст. 7 про­е­кту За­ко­ну Украї ни про ме­ді­а­цію ( ре­єстр. №3665), від­по­від­но до яко­го ме­ді­а­то­ром не мо­же ви­сту­па­ти адво­кат, пред­став­ник та/ або за­кон­ний пред­став­ник сто­ро­ни ме­ді­а­ції. Осо­ба не мо­же ви­сту­па­ти адво­ка­том або пред­став­ни­ком сто­ро­ни ме­ді­а­ції у спра­ві ( про­ва­джен­ні), в якій во­на на­да­ва­ла або на­дає по­слу­ги ме­ді­а­то­ра. Пе­ред­усім, вста­нов­ле­н­ня та­кої за­бо­ро­ни по­я­сню­є­ться тим, що по­єд­на­н­ня фун­кцій адво­ка­та та ме­ді­а­то­ра за жо­дних об­ста­вин не по­вин­но ні­ве­лю­ва­ти до­три­ма­н­ня прин­ци­пу кон­фі­ден­цій­но­сті.

Ін­фор­ма­ція, яка ста­ла ві­до­мою адво­ка­ту від йо­го клі­єн­та у про­це­сі здій­сне­н­ня про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті та на­да­н­ня пра­во­вої до­по­мо­ги, є кон­фі­ден­цій­ною та вва­жа­є­ться адво­кат­ською та­єм­ни­цею. У ра­зі по­ру­ше­н­ня адво­ка­том обов’ яз­ку збе­рі­га­ти адво­кат­ську та­єм­ни­цю він не­сти­ме від­по­від­аль­ність згі­дно із за­ко­ном.

Ана­ло­гі­чне пра­ви­ло вста­нов­лю­є­ться що­до ін­фор­ма­ції, яка бу­ла отри­ма­на у про­це­сі про­ве­де­н­ня про­це­ду­ри ме­ді­а­ції. Від­по­від­но до ст. 9 про­е­кту За­ко­ну Укра­ї­ни про ме­ді­а­цію (ре­єстр. №3665), уча­сни­ки ме­ді­а­ції (в то­му чи­слі ме­ді­а­тор) та осо­би, за­лу­че­ні до ор­га­ні­за­ції про­це­су ме­ді­а­ції, не ма­ють пра­ва роз­го­ло­шу­ва­ти ін­фор­ма­цію що­до ме­ді­а­ції без пи­сьмо­вої зго­ди сто­рін ме­ді­а­ції.

Під­су­мо­ву­ю­чи ви­ще­ска­за­не, слід за­зна­чи­ти, що мо­жли­вість су­мі­ще­н­ня ста­ту­су адво­ка­та з ме­ді­а­цій­ною ді­яль­ні­стю сьо­го­дні є пе­ре­ва­жно пи­та­н­ням сфе­ри про­фе­сій­ної адво­кат­ської ети­ки. Во­дно­час, якщо го­во­ри­ти про роз­ши­ре­н­ня прав гро­ма­дян, вра­хо­ву­ю­чи про­бле­ми дер­жав­но­го пра­во­су­д­дя та рі­вень кон­флі­ктної на­пру­же­но­сті, ін­те­гра­ція ме­ді­а­ції в укра­їн­ську пра­во­ву си­сте­му ви­яв­ля­є­ться ва­жли­вим зав­да­н­ням не ли­ше для ін­сти­ту­тів гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, але й для дер­жа­ви.

Ме­ді­а­ція – но­вий і ду­же пер­спе­ктив­ний вид ді­яль­но­сті, який зда­тні опа­ну­ва­ти пред­став­ни­ки най­рі­зно­ма­ні­тні­ших про­фе­сій, се­ред яких юри­сти, пси­хо­ло­ги, лі­ка­рі, учи­те­лі, ме­не­дже­ри то­що. Однак го­лов­не, щоб той, хто за­йма­є­ться ме­ді­а­ці­єю, на­справ­ді во­ло­дів не­об­хі­дни­ми на­ви­чка­ми та про­фе­сій­ною ком­пе­тен­тні­стю, вра­хо­ву­ю­чи осо­бли­во­сті про­це­ду­ри та пра­ви­ла уча­сті в ній ме­ді­а­то­ра. За­без­пе­чи­ти це мо­же від­по­від­не за­ко­но­дав­че вре­гу­лю­ва­н­ня за­сад ді­яль­но­сті ме­ді­а­то­ра, яке бу­де спря­мо­ва­не на усу­не­н­ня по­тен­цій­них ри­зи­ків, що мо­жуть ви­ни­кну­ти вна­слі­док су­мі­ще­н­ня основ­ної про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті з ме­ді­а­цій­ною.

На­та­лія Н і КОВАЛКО КОВАЛКО, уче­ний, адво­кат, ме­ді­а­тор

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.