«Ми по­вин­ні бу­ти на­стіль­ки від­кри­ти­ми, на­скіль­ки це мо­жли­во»

15.05.2018 р. ви­пов­ни­ться 5 мі­ся­ців від по­ча­тку ро­бо­ти но­во­го Вер­хов­но­го Су­ду. Про ва­жли­вість ко­му­ні­ка­цій між су­д­дя­ми, спе­ци­фі­ку ро­бо­ти Ве­ли­кої Па­ла­ти, єд­ність су­до­вої пра­кти­ки та пер­шо­чер­го­ві зав­да­н­ня суд­дів ВС «ЮГ» роз­по­вів су­д­дя цьо­го су­ду, се­кре­тар Ве

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ро­змов­ляв Єгор ЖЕЛТУХІН, го­лов­ний ре­да­ктор «Юри­ди­чної Га­зе­ти»

15.05.2018 р. ви­пов­ни­ться 5 мі­ся­ців від по­ча­тку ро­бо­ти но­во­го Вер­хов­но­го Су­ду. Про ва­жли­вість ко­му­ні­ка­цій між су­д­дя­ми, спе­ци­фі­ку ро­бо­ти Ве­ли­кої Па­ла­ти, єд­ність су­до­вої пра­кти­ки та пер­шо­чер­го­ві зав­да­н­ня суд­дів ВС «ЮГ» роз­по­вів су­д­дя цьо­го су­ду, се­кре­тар Ве­ли­кої Па­ла­ти Все­во­лод КНЯЗЄВ

– Па­не Все­во­ло­де, роз­ка­жіть про но­ві під­хо­ди в ро­бо­ті ВС, які свід­чать про те, що су­до­ва вла­да які­сно змі­ню­є­ться?

– Но­ви­ми під­хо­да­ми є від­кри­тість, підзві­тність та ко­му­ні­ка­ція. В су­до­вій си­сте­мі я пра­цюю з 2001 р. Суд­ді зав­жди бу­ли за­кри­тою ка­стою, пред­став­ни­ки якої зов­сім не спіл­ку­ва­ли­ся з су­спіль­ством та жур­на­лі­ста­ми. Сьо­го­дні си­ту­а­ція зов­сім ін­ша. І хо­ча ми ще не ма­є­мо ве­ли­ко­го до­сві­ду, але на пев­но­му ета­пі су­до­ва си­сте­ма від­чу­ла не­об­хі­дність ко­му­ні­ка­ції з су­спіль­ством та по­тре­бу бу­ти від­кри­ти­ми. На­скіль­ки мо­жли­во, ми вті­лю­є­мо це у жи­т­тя: пред­став­ни­ки су­ду ве­дуть сто­рін­ки у со­ці­аль­них ме­ре­жах, вла­сну сто­рін­ку має і Вер­хов­ний Суд, суд­ді по­стій­но бе­руть участь у пу­блі­чних за­хо­дах. Ми ро­зу­мі­є­мо, що підзві­тні гро­ма­дян­сько­му су­спіль­ству. Ми чи­та­є­мо, що про нас пи­шуть, та при­слу­ха­є­мо­ся до то­го, що нам ка­жуть. Від­по­від­но, ма­є­мо мо­жли­вість ко­ре­гу­ва­ти свою ро­бо­ту з по­тре­ба­ми су­спіль­ства.

Та­кож вар­то від­зна­чи­ти но­ву стру­кту­ру су­до­вих рі­шень, яку суд­ді ВС по­сту­по­во впро­ва­джу­ють. Ми взя­ли за при­клад рі­ше­н­ня ЄСПЛ. Це вда­лий до­свід, адже рі­ше­н­ня ста­ли більш зро­зумі­ли­ми не ли­ше для юри­стів, але й для пе­ре­сі­чних гро­ма­дян, да­ле­ких від юри­спру­ден­ції. Зви­чай­но, в та­ко­му фор­ма­ті ми по­ки що ви­но­си­мо не всі рі­ше­н­ня. Про­те біль­шість но­вих суд­дів вже пи­шуть рі­ше­н­ня за но­вим зраз­ком, як це ро­блять на­ші ко­ле­ги з ЄСПЛ. – Ви ба­га­то го­во­ри­ли про від­кри­тість. До якої ме­жі суд має бу­ти від­кри­тим для су­спіль­ства? – Якщо взя­ти, на­при­клад, кра­ї­ни роз­ви­ну­тої де­мо­кра­тії, там не­має та­кої від­кри­то­сті, яка є в Укра­ї­ні. Однак там є ви­со­ка до­ві­ра до суд­дів. Якщо су­д­дя ви­ніс рі­ше­н­ня, то сто­ро­ни став­ля­ться до цьо­го з по­ва­гою, ро­зу­мі­ю­чи, що во­но є спра­ве­дли­вим та за­кон­ним (хо­ча, як пра­ви­ло, рі­ше­н­ня за­до­воль­няє ли­ше одну зі сто­рін). Так, з ним мо­жна не по­го­джу­ва­ти­ся, але йо­го ви­ко­ну­ють, оскіль­ки існує ав­то­ри­тет су­до­вої вла­ди.

У нас за ро­ки існу­ва­н­ня су­до­вої си­сте­ми у ста­ро­му фор­ма­ті на­ко­пи­чи­ла­ся ве­ли­ка не­до­ві­ра до су­до­вої си­сте­ми, то- му на­ра­зі у нас не­має меж від­кри­то­сті. Ми по­вин­ні бу­ти на­стіль­ки від­кри­ти­ми, на­скіль­ки це мо­жли­во. Ли­ше та­ким чи­ном ми мо­же­мо по­сту­по­во ви­бу­ду­ва­ти до­ві­ру до су­до­вої си­сте­ми. Ми ба­чи­мо, що про суд­дів від­кри­то ба­га­то ін­фор­ма­ції (на­при­клад, суд­дів­ські до­сьє ви­кла­де­ні в ме­ре­жі Ін­тер­нет). Про ко­жно­го суд­дю на­ра­зі мо­жна ді­зна­ти­ся ба­га­то ін­фор­ма­ції. Це до­бре, адже ко­жен уча­сник спра­ви, пе­ре­ві­рив­ши та­ким чи­ном ін­фор­ма­цію, мо­же опо­се­ред­ко­ва­но бу­ти впев­не­ним, що рі­ше­н­ня не бу­де упе­ре­дже­ним чи за­ан­га­жо­ва­ним.

– Який до­свід Ви отри­ма­ли під час про­хо­дже­н­ня всіх ета­пів кон­кур­су до но­во­го Вер­хов­но­го Су­ду?

– На­справ­ді, до­бір був ду­же не­про­стим, адже не­об­хі­дно бу­ло кон­ку­ру­ва­ти з най­кра­щи­ми юри­ста­ми кра­ї­ни. Це був своє­рі­дний стрес-тест, який за­раз до­по­ма­гає в ро­бо­ті. Ве­ли­ку роль ві­ді­гра­ва­ла під­го­тов­ка. На­при­клад, рі­ше­н­ня на пра­кти­чно­му зав­дан­ні по­трі­бно бу­ло на­пи­са­ти від ру­ки. Мо­жли­во, це ви­гля­дає тро­хи смі­шно, але за два дні до пра­кти­чно­го зав­да­н­ня я з ран­ку до но­чі пи­сав гі­по­те­ти­чні про­е­кти рі­шень. Як ре­зуль­тат, на від­мі­ну від де­яких мо­їх ко­лег, я встиг на­пи­са­ти рі­ше­н­ня до кін­ця. – Який основ­ний ме­седж по­вин­ні да­ти но­ві суд­ді гро­ма­дян­сько­му су­спіль­ству? – Основ­ний ме­седж по­ля­гає в то­му, що в Укра­ї­ні є суд, який мо­же за­хи­сти­ти лю­дей та ви­не­сти спра­ве­дли­ве і за­кон­не су­до­ве рі­ше­н­ня. На мою дум­ку, це го­лов­не. Я ро­зу­мію, що не ко­жне рі­ше­н­ня по­до­ба­ти­ме­ться аб­со­лю­тно всім. Адже якщо є по­зи­вач і від­по­від­ач, як пра­ви­ло, рі­ше­н­ня ухва­лю­є­ться на ко­ристь одно­го з них, то­му одна сто­ро­на бу­де не­за­до­во­ле­ною. Однак та­ке рі­ше­н­ня по­вин­но бу­ти на­стіль­ки об­ґрун­то­ва­ним та спра­ве­дли­вим, щоб лю­ди ро­зумі­ли, що на­віть якщо во­ни з ним не зго­дні, во­но є за­кон­ним і пра­виль­ним. Сьо­го­дні це має бу­ти основ­ною на­шої ро­бо­ти.

– Яку кіль­кість справ за май­же пів­рі­чне існу­ва­н­ня ВС всти­гла роз­гля­ну­ти Ве­ли­ка Па­ла­та? Мо­жна їх стру­кту­ру­ва­ти?

– Сьо­го­дні на роз­гля­ді Ве­ли­кої Па­ла­ти пе­ре­бу­ває близь­ко 900 справ. З них вже роз­гля­ну­то близь­ко 300 справ. Однак це най­скла­дні­ші спра­ви, які вза­га­лі є у ВС, то­му що ка­са­цій­ні су­ди у скла­ді ВС пе­ре­да­ють най­скла­дні­ші спра­ви до ВП. Під­кре­слюю, це ду­же не­про­сті спра­ви! Де­які з яких ми обго­во­рю­є­мо го­ди­на­ми, не мо­же­мо зна­йти спіль­ної дум­ки, від­кла­да­є­мо, по­тім ще раз обго­во­рю­є­мо, ще раз від­кла­да­є­мо, щоб все обду­ма­ти, по­спіл­ку­ва­ти­ся з ко­ле­га­ми, про­ана­лі­зу­ва­ти пра­кти­ку ЄСПЛ з цьо­го пи­та­н­ня то­що.

Тоб­то це не ті спра­ви, які мо­жна роз­гля­ну­ти за го­ди­ну чи на­віть до­бу. Ці спра­ви ро­ка­ми на­ко­пи­чу­ва­ли­ся у ВСУ та ви­щих спец­су­дах. Ма­буть, во­ни їх не роз­гля­да­ли, то­му що не хо­ті­ли бра­ти на се­бе від­по­від­аль­ність. Мо­жли­во, є ін­ші при­чи­ни, але я хо­чу ска­за­ти, що ми по­сту­по­во роз­гля­да­є­мо та­кі спра­ви та вже да­є­мо пер­ші ре­зуль­та­ти. Біль­шість гро­ма­дян спри­ймає це по­зи­тив­но. Так, мо­жуть бу­ти не­за­до­во­ле­ні, але ми на­ма­га­є­мо­ся, щоб на­ші рі­ше­н­ня бу­ли взір­цем яко­сті: гра­мо­тні, вмо­ти­во­ва­ні, від­по­від­а­ли за­ко­но­дав­ству.

– Які спра­ви най­скла­дні­ше роз­гля­да­ти? Кри­мі­наль­ні, адмі­ні­стра­тив­ні, го­спо­дар­ські чи ци­віль­ні?

– Скла­дність не за­ле­жить від ка­те­го­рії справ, це ли­ше на­дає пев­ної спе­ци­фі­ки. На­при­клад, кри­мі­наль­ні спра­ви скла­дні з пси­хо­ло­гі­чної по­зи­ції. Мо­ва йде про до­лі лю­дей у пря­мо­му сен­сі цьо­го сло­ва, осо­бли­во в кон­текс­ті ду­же тяж­ких зло­чи­нів. Скла­дни­ми є спра­ви що­до ви­зна­че­н­ня юрис­ди­кції, то­му що ви­ни­кає ба­га­то за­пи­тань. Існу­ють пи­та­н­ня, які ВСУ ро­ка­ми за­ли­шав без від­по­віді. За ці пів­ро­ку ми роз­гля­ну­ли ба­га­то по­ді­бних справ і на де­які да­ли чі­ткі від­по­віді. Ро­бо­ти ду­же ба­га­то! Ми по­чи­на­є­мо пра­цю­ва­ти о 9 ран­ку і ви­хо­ди­мо з ро­бо­ти не ра­ні­ше ніж об 11 ве­чо­ра. Зви­чай­но, якщо по­рів­ня­ти кіль­кість справ з ка­са­цій­ни­ми су­да­ми, то у нас їх мен­ше, але ж во­ни на­ба­га­то скла­дні­ші. – Ко­ли очі­ку­ва­ти на пер­ші уза­галь­не­н­ня су­до­вої пра­кти­ки? Як від­бу­ва­ти­ме­ться про­цес, вра­хо­ву­ю­чи вве­де­н­ня в дію но­вих про­це­су­аль­них ко­де­ксів? – Для то­го щоб зро­би­ти уза­галь­не­н­ня су­до­вої пра­кти­ки, одно­зна­чно, цю

пра­кти­ку по­трі­бно на­пра­цю­ва­ти. Чо­му я про це го­во­рю? То­му що мо­же бу­ти 100 або 1000 справ і ми бу­де­мо впев­не­ні, що вже ма­є­мо пра­кти­ку та го­то­ві зро­би­ти уза­галь­не­н­ня, а по­тім з’яви­ться одна спра­ва, яка пе­ре­вер­не все з ніг на го­ло­ву. То­му ще раз на­го­ло­шую, тут по­трі­бен час, при­найм­ні по­ки ми не ро­з­гля­не­мо ті спра­ви, які дав­но цьо­го по­тре­бу­ють. Га­даю, що до кін­ця ро­ку все ж та­ки бу­де кіль­ка уза­галь­нень у тих ка­те­го­рі­ях справ, які є най­більш бо­лю­чи­ми та що­до яких ви­ни­кає най­біль­ше за­пи­тань. – На яко­му рів­ні від­бу­ва­є­ться ко­му­ні­ка­ція між ВС і су­да­ми пер­шої та апе­ля­цій­ної ін­стан­ції? Чи вза­га­лі во­на по­трі­бна? – Це аб­со­лю­тно не­об­хі­дна річ, оскіль­ки су­до­ва пра­кти­ка фор­му­є­ться на рів­ні пер­шої та апе­ля­цій­ної ін­стан­ції. Суд­ді роз­гля­да­ють ти­ся­чі справ, ви­вча­ють до­ка­зи та вже ма­ють пев­ну дум­ку що­до ті­єї чи ін­шої ка­те­го­рії справ. Як то ка­жуть, су­ди пер­шої ін­стан­ції – це ку­зня су­до­вої пра­кти­ки. До нас до­хо­дять да­ле­ко не всі спра­ви, то­му ко­му­ні­ка­ція має бу­ти обов’яз­ко­вою. Від­бу­ва­є­ться во­на по-рі­зно­му. Зокре­ма, шля­хом про­ве­де­н­ня се­мі­на­рів за уча­стю суд­дів пер­шої та апе­ля­цій­ної ін­стан­цій або не­фор­маль­ної (у до­бро­му зна­чен­ні цьо­го сло­ва) ко­му­ні­ка­ції між су­д­дя­ми рі­зних ін­стан­цій, ко­ли суд­ді ра­дя­ться один з одним. При чо­му іні­ці­а­ти­ву мо­жуть про­яв­ля­ти як суд­ді ниж­чих, так і ви­щих ін­стан­цій.

Ми не по­вин­ні не­хту­ва­ти їхнім до­сві­дом, адже та­ка вза­є­мо­дія за­без­пе­чить кра­щий ре­зуль­тат. Крім то­го, зав­дя­ки су­ча­сним за­со­бам ко­му­ні­ка­ції на­віть не­має по­тре­би у фі­зи­чній зу­стрі­чі, оскіль­ки ба­га­то про­фе­сій­них пи­тань ми мо­же­мо обго­во­рю­ва­ти за до­по­мо­гою рі­зних про­фе­сій­них груп у со­ці­аль­них ме­ре­жах. То­му суд­ді ВС на­ма­га­ю­ться бу­ти яко­мо­га більш ко­му­ні­ка­тив­ни­ми. – І все ж та­ки, які су­ди (пер­шої чи апе­ля­цій­ної ін­стан­ції) до­пу­ска­ють біль­ше по­ми­лок, ухва­лю­ю­чи рі­ше­н­ня? – У ме­не не­має та­кої ста­ти­сти­ки, але пе­вен, що та­кі ре­чі не­ко­ре­ктно по­рів­ню­ва­ти, з огля­ду на низ­ку при­чин (по­чи­на­ю­чи від кіль­ко­сті та за­кін­чу­ю­чи скла­дні­стю справ то­що). У будь-яко­му ви­пад­ку біль­шість рі­шень, які ви­но­ся­ться, є пра­виль­ни­ми та за­кон­ни­ми. Зві­сно, є пев­ний від­со­ток по­мил­ко­вих рі­шень, але йо­го не мо­жна на­зва­ти кри­ти­чним що­до за­галь­ної кіль­ко­сті роз­гля­ну­тих справ. – Ку­лу­ар­но суд­ді го­во­рять про те, що існу­ють роз­бі­жно­сті та про­ти­сто­я­н­ня між «но­ви­ми» та «ста­ри­ми» су­д­дя­ми у скла­ді но­во­го ВС? З ва­шо­го до­сві­ду спіл­ку­ва­н­ня з ко­ле­га­ми, на­скіль­ки це від­по­від­ає дій­сно­сті? – До Ве­ли­кої Па­ла­ти ВС вхо­дять як суд­ді, які ма­ють ве­ли­кий суд­дів­ський до­свід (це суд­ді рі­зних ін­стан­цій), так і на­у­ков­ці та адво­ка­ти. Не бу­ду за­пе­ре­чу­ва­ти, що ча­сто ви­ни­ка­ють ду­же за­пе­клі дис­ку­сії. Про­те ми зна­хо­ди­мо ком­про­міс між ве­ли­ким суд­дів­ським до­сві­дом і під­хо­да­ми, які прив­не­сли та прив­но­сять мо­ло­ді суд­ді. Це за­без­пе­чує хо­ро­шу ком­бі­на­цію для ухва­ле­н­ня ви­ва­же­них рі­шень. Мо­жли­во, че­рез рі­зні по­гля­ди, про­фе­сій­ний та жит­тє­вий до­свід во­ни да­ю­ться нам не­лег­ко, але по­зи­тив­ний ре­зуль­тат ма­є­мо. – Які зав­да­н­ня сто­ять пе­ред су­д­дя­ми но­во­го ВС? Ви­ді­літь три пер­шо­чер­го­ві. – По-пер­ше, від­но­ви­ти до­ві­ру до су­до­вої вла­ди. По-дру­ге, за­без­пе­чи­ти єд­ність су­до­вої пра­кти­ки та її пе­ред­ба­чу­ва­ність. По-тре­тє, за­кон­ні та спра­ве­дли­ві рі­ше­н­ня. Су­спіль­ство має від­чу­ти, що укра­їн­ський суд не­за­ле­жний і по­кли­ка­ний за­хи­ща­ти та від­нов­лю­ва­ти пра­ва гро­ма­дян. – Ста­лість, пе­ред­ба­чу­ва­ність та єд­ність су­до­вої пра­кти­ки – зав­да­н­ня но­во­го ВС. Як цьо­го до­сяг­ти? – На­ра­зі для цьо­го існу­ють до­ста­тньо ді­є­ві ін­стру­мен­ти. Зокре­ма, це ство­ре­н­ня Ве­ли­кої Па­ла­ти, фор­му­ва­н­ня об’єд­на­них па­лат на рів­ні ка­са­цій- них су­дів, ін­сти­тут зраз­ко­вої спра­ви. Тоб­то для ре­а­лі­за­ції су­до­вої ре­фор­ми за­ко­но­да­вець дав сер­йо­зні та ді­є­ві ін­стру­мен­ти, щоб за­без­пе­чи­ти ста­лість та єд­ність пра­кти­ки. Зви­чай­но, но­вий ВС ли­ше по­чи­нає пра­цю­ва­ти та по­трі­бен час, щоб пов­но­цін­но ре­а­лі­зу­ва­ти за­зна­че­ні ін­стру­мен­ти, але ми вже за­раз ба­чи­мо, що цей ме­ха­нізм пра­цює. – В яко­му ста­ту­сі сьо­го­дні пе­ре­бу­ває Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни? Пра­цю­ють чи не пра­цю­ють суд­ді? – Від­по­від­но до кон­сти­ту­цій­них змін бу­ло ство­ре­но но­вий Вер­хов­ний Суд, а Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни під­ля­гає лі­кві­да­ції. Однак за­ко­ном, яким вно­си­ли­ся змі­ни до Кон­сти­ту­ції, не бу­ло пе­ред­ба­че­но чі­ткої про­це­ду­ри лі­кві­да­ції ВСУ. На­ра­зі з цьо­го при­во­ду ви­ни­ка­ють дис­ку­сій­ні пи­та­н­ня. Зокре­ма, як це пра­виль­но зро­би­ти, щоб ма­кси­маль­но вра­ху­ва­ти ін­те­ре­си суд­дів, які за­ли­ши­ли­ся пра­цю­ва­ти, та пра­ців­ни­ків апа­ра­ту. Во­дно­час вже роз­по­ча­то про­цес лі­кві­да­ції ВСУ як юри­ди­чної осо­би, су­д­дям про­по­ну­ю­ться по­са­ди в ін­ших су­дах для пе­ре­ве­де­н­ня та ре­а­лі­за­ції їхніх прав. Ду­маю, що по­сту­по­во це пи­та­н­ня бу­де ви­рі­ше­но. Во­но не є про­стим, але ви­рі­шу­ва­ти йо­го не­об­хі­дно.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.