Кі­бер­панк-юрист

Як змі­ню­є­ться про­фе­сія юри­ста і які ви­мо­ги во­на ста­вить до юри­стів май­бу­тньо­го

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ / МЕДІА / ТЕХНОЛОГІЇ -

З юри­ста­ми си­ту­а­ція ін­ша. Юри­спру­ден­ція – су­спіль­на на­у­ка, то­му до­по­ки існу­ють лю­ди як істо­ти не­і­де­аль­ні, до­ти існу­ва­ти­муть юри­сти, зав­да­н­ня яких по­ля­гає у мі­ні­мі­за­ції не­га­тив­них на­слід­ків люд­ських не­до­лі­ків. Адже якою б іде­аль­ною не бу­ла про­гра­ма, по­кли­ка­на ав­то­ма­ти­зу­ва­ти про­це­си в юри­ди­чній ді­яль­но­сті, зав­жди існує люд­ський фа­ктор, який впли­ває на її ви­ко­на­н­ня. То­му на­віть най­кра­щий смарт-кон­тракт (на­віть якщо йо­го роз­ро­бив шту­чний ін­те­лект, а не лю­ди­на) мо­же да­ти збій, як тіль­ки хо­ча б якісь пов’яза­ні з ним аспе­кти за­ле­жа­ти­муть від лю­ди­ни. Та чи бу­де іде­аль­ним шту­чний ін­те­лект?

При цьо­му оче­ви­дним є те, що остан­нім ча­сом про­фе­сія юри­ста стрім­ко змі­ню­є­ться. Ма­буть, це від­бу­ва­є­ться швид­ше, ніж будь-ко­ли ра­ні­ше. Так, сто­лі­т­тя­ми юри­сти ма­ли мо­но­по­лію на ін­фор­ма­цію, оскіль­ки на­віть во­ло­ді­н­ня текс­та­ми за­ко­нів не бу­ло лег­ко до­сту­пним ши­ро­ким ко­лам лю­дей. Так від­бу­ва­ло­ся до кін­ця ХХ сто­лі­т­тя. З роз­ви­тком ін­тер­не­ту, а та­кож по­ши­ре­н­ням он­лайн баз да­них та по­шу­ко­вих си­стем мо­но­по­лія на ін­фор­ма­цію зни­кла. Те­пер всі ма­ють по­стій­ний до­ступ до за­ко­нів.

З роз­ви­тком те­хно­ло­гій з юри­ди­чної ро­бо­ти по­сту­по­во зни­ка­ють і про­дов­жу­ва­ти­муть зни­ка­ти про­це­си, під­да­ні ав­то­ма­ти­за­ції. На­ра­зі всі во­ни пов’яза­ні з ру­тин­ною ро­бо­тою, яка хо­ча і при­но­си­ла по­рів­ня­но лег­кі гро­ші у кон­сал­тинг, однак, як пра­ви­ло, не по­до­ба­ла­ся юри­стам, адже бу­ла не кре­а­тив­ною, а от­же, не­ці­ка­вою. Чим да­лі, тим мен­ше до­ве­де­ться нам сто­я­ти у чер­гах за до­від­ка­ми, ви­тя­га­ми, по­да­н­ням за­яв на ти­по­ві дії. Все мен­ше ча­су за­йма­ти­ме під­го­тов­ка ша­блон­них до­ку­мен­тів. За до­по­мо­гою юри­ди­чних бо­тів ба­га­то про­стих ре­чей лю­ди змо­жуть вза­га­лі ро­би­ти са­мо­стій­но, без за­лу­че­н­ня юри­стів.

Де ж за­ли­ши­ться мі­сце для ро­бо­ти юри­стів-лю­дей? Що по­трі­бно опа­но­ву­ва­ти лю­дям, щоб за­ли­ши­ти­ся в юри­спру­ден­ції вер­сії 2.0?

По-пер­ше, на за­мі­ну зни­клим юри­ди­чним зав­да­н­ням при­хо­дять ін­ші. Де­да­лі біль­шо­го по­пи­ту на­бу­ва­ти­муть ін­же­не­ри, які за­йма­ю­ться ство­ре­н­ням те­хно­ло­гі­чних рі­шень для за­до­во­ле­н­ня юри­ди­чних по­треб, тоб­то по су­ті спри­я­ють зни­кнен­ню вже опи­са­них юри­ди­чних зав­дань для лю­дей. То­му в цьо­му аспе­кті сту­ден­там не­об­хі­дно хо­ча б на при­кла­дно­му рів­ні на­вча­ти­ся про­гра­му­ван­ню, щоб во­ни мо­гли якщо не са­мо­стій­но пи­са­ти юри­ди­чні про­гра­ми, то хо­ча б ро­зу­мі­ти те­хно­ло­гію цих про­це­сів, щоб бу­ти зда­тни­ми вплі­та­ти в них юри­ди­чну скла­до­ву. При цьо­му слід пам’ята­ти, що по­ки ці про­гра­ми ство­рю­ю­ться лю­дьми, а не шту­чним ін­те­ле­ктом, чи хо­ча б якусь роль у їх ство­рен­ні ві­ді­гра­ють лю­ди, не мо­жна усу­ва­ти люд­ський фа­ктор, на­слід­ки яко­го по­стій­но до­ве­де­ться до­ла­ти. Оскіль­ки до­сі не ство­ре­но (і на­ра­зі не пе­ред­ба­ча­є­ться ство­ре­н­ня) іде­аль­ної про­гра­ми чи шту­чно­го ін­те­ле­кту, який зда­тен ро­би­ти все, то при­найм­ні по­єд­на­н­ня рі­зних те­хно­ло­гі­чних рі­шень для ви­рі­ше­н­ня зав­дань за­ли­ша­є­ться за лю­дьми.

По-дру­ге, за юри­ста­ми-лю­дьми за­ли­ши­ться со­ці­аль­на скла­до­ва про­фе­сії, тоб­то спіл­ку­ва­н­ня з лю­дьми. При­найм­ні до по­яви пов­но­цін­них ан­дро­ї­дів лю­ди все одно звер­та­ти­му­ться (що­прав­да, що­до мен­шо­го ко­ла пи­тань) до лю­дей за ви­рі­ше­н­ням сво­їх про­блем. При цьо­му юри­ди­чна скла­до­ва цих про­блем ча­сто для лю­дей (на­віть які пред­став­ля­ють ве­ли­кі кор­по­ра­ції) сто­їть не на пер­шо­му мі­сці. Це зав­жди вар­то пам’ята­ти юри­стам, які за­хо­плю­ю­ться розв’яза­н­ням юри­ди­чних го­ло­во­ло­мок, за­бу­ва­ю­чи про ре­аль­ні по­тре­би клі­єн­та.

Клі­єн­ти ці­ну­ва­ли та ці­ну­ва­ти­муть бі­знес-орі­єн­то­ва­ний під­хід юри­стів, ком­пле­ксне ро­зу­мі­н­ня ни­ми бі­знес-про­це­сів та по­треб клі­єн­та, а та­кож ри­зи­ків, що сто­ять за пев­ни­ми юри­ди­чни­ми пи­та­н­ня­ми. У при­го­ді лю­дям-юри­стам зав­жди бу­дуть на­ви­чки пси­хо­ло­га, вмі­н­ня ве­сти пе­ре­го­во­ри. Для то­го щоб здо­бу­ти пра­кти­ку пе­ре­го­во­рів, сту­ден­там та по­ча­тків­цям мо­жна по­ре­ко­мен- ду­ва­ти хо­ди­ти на спів­бе­сі­ди. У ра­зі успі­ху во­ни здо­бу­дуть пер­ше мі­сце для ста­жу­ва­н­ня, а мо­жли­во, і для ро­бо­ти. В ін­шо­му ви­пад­ку спів­бе­сі­да до­по­мо­же «про­ка­ча­ти» на­ви­чки спіл­ку­ва­н­ня.

Зві­сно, ні­ку­ди не ді­ти­ся від ви­вче­н­ня тра­ди­цій­них юри­ди­чних ди­сци­плін та ре­шти на­ук, що тра­ди­цій­но ви­кла­да­ю­ться у нас у ВНЗ (ло­гі­ка, фі­ло­со­фія та ін.). Однак окрім тра­ди­цій­но­го «джентль­мен­сько­го на­бо­ру», сту­ден­ту-юри­сту не­об­хі­дно по­пі­клу­ва­ти­ся про здо­бу­т­тя пев­них на­ви­чок, які у нас не­ча­сто вда­є­ться опа­ну­ва­ти в ме­жах уні­вер­си­тет­ських про­грам. До них, окрім пе­ре­лі­че­них ви­ще, на­ле­жать та­кож юри­ди­чне пи­сьмо, ора­тор­ське ми­сте­цтво, бі­знес-адмі­ні­стру­ва­н­ня то­що.

Що сто­су­є­ться ви­вче­н­ня кла­си­чних ди­сци­плін, то на­віть якщо у про­це­сі на­вча­н­ня де­які з них зда­ю­ться не­по­трі­бни­ми, на пра­кти­ці по­сту­по­во при­хо­дить усві­дом­ле­н­ня ва­жли­во­сті тих те­о­ре­ти­чних ре­чей, які ви­вча­ли­ся в уні­вер­си­те­ті. Тут, ско­рі­ше, по­трі­бно го­во­ри­ти про якість ви­кла­да­н­ня і ви­кла­да­чів, оскіль­ки не всі з них, на жаль, мо­жуть по­ясни­ти сту­ден­там, у чо­му пра­кти­чна цін­ність тих чи ін­ших ре­чей, а без цьо­го важ­ко ви­кли­ка­ти ці­ка­вість до на­вча­н­ня.

Про во­ло­ді­н­ня ан­глій­ською на­віть не ка­жу, адже без неї мо­жли- во­сті лю­ди­ни в су­ча­сній юри­ди­чній про­фе­сії ду­же обме­же­ні. От­же, чим ра­ні­ше сту­дент на ви­со­ко­му про­фе­сій­но­му рів­ні опа­нує ан­глій­ську, тим кра­ще.

Однак на­вча­н­ня не за­вер­шу­є­ться отри­ма­н­ням ди­пло­му уні­вер­си­те­ту та про­хо­дже­н­ням ста­жу­ва­н­ня в юри­ди­чній фір­мі чи де­ін­де. Так бу­ло зав­жди, а сьо­го­дні – і по­го­тів. Юрист по­ви­нен по­стій­но са­мов­до­ско­на­лю­ва­ти­ся. Чим да­лі, тим біль­ше до ви­мог юри­ста до­да­ва­ти­ме­ться не юри­ди­чних вмінь (на­сам­пе­ред, у сфе­рі те­хно­ло­гій), які ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться в юри­ди­чній ро­бо­ті.

Юрист май­бу­тньо­го – це фа­хі­вець, який не про­сто вміє за­сто­со­ву­ва­ти пра­во­ві нор­ми, але й вмі­ло за­сто­со­вує остан­ні те­хно­ло­гі­чні рі­ше­н­ня для по­кра­ще­н­ня ре­зуль­та­тів сво­єї ро­бо­ти та її при­швид­ше­н­ня, по­стій­но ада­пту­є­ться до змін, орі­єн­ту­є­ться у бі­зне­сі клі­єн­та, ба­чить йо­го ре­аль­ні по­тре­би та ро­зу­міє, де до юри­ди­чних пи­тань до­лу­ча­ю­ться, а та­кож де не­об­хі­дно за­лу­ча­ти ін­ших фа­хів­ців.

От­же, з бур­хли­вим роз­ви­тком те­хно­ло­гій юри­спру­ден­ція пе­ре­стає бу­ти кон­се­рва­тив­ною. Щоб за­ли­ша­ти­ся по­трі­бни­ми, юри­стам не­об­хі­дно від­ки­ну­ти страх змін і транс­фор­му­ва­ти­ся ра­зом з по­тре­ба­ми но­во­го ча­су.

Та­рас Т УТІРАЛОВ УТІРАЛОВ,

пар­тнер та ди­ре­ктор укра­їн­сько­го офі­су між­на­ро­дної юри­ди­чної фір­ми Peterka & Partners

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.