Іпо­те­ка: отри­мав пре­дмет – за­будь про про­цент

ВС опри­лю­днив по­ста­но­ву що­до ви­ко­ри­ста­н­ня бан­ком пра­ва на по­за­су­до­ве звер­не­н­ня

Yurydychna Gazeta - - АРГУМЕНТ. ПОЗИЦІЯ. ІДЕЯ - Оле­ксандр СТРОКАНЬ, стар­ший юрист пра­кти­ки ви­рі­ше­н­ня спо­рів АО «MITRAX»

Ви­ко­ри­ста­н­ня бан­ком пра­ва на по­за­су­до­ве звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки при­пи­няє ви­мо­ги іпо­те­ко­дер­жа­те­ля що­до ви­ко­на­н­ня бор­жни­ком основ­но­го зо­бов’ яза­н­ня, в то­му чи­слі на­ра­хо­ва­них від­со­тків. Про це по­ві­дом­ляє прес-слу­жба Вер­хов­но­го Су­ду.

Згі­дно з ч. 6 ст. 36 За­ко­ну Украї ни « Про іпо­те­ку » , пі­сля за­вер­ше­н­ня по­за­су­до­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня будь- які на­сту­пні ви­мо­ги іпо­те­ко­дер­жа­те­ля що­до ви­ко­на­н­ня бор­жни­ком основ­но­го зо­бов’ яза­н­ня є не­дій­сни­ми.

Від­по­від­но до ч. 3 ст. 33 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про іпо­те­ку», звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки здій­сню­є­ться на під­ста­ві рі­ше­н­ня су­ду, ви­ко­нав­чо­го на­пи­су но­та­рі­у­са або згі­дно з до­го­во­ром про за­до­во­ле­н­ня ви­мог іпо­те­ко­дер­жа­те­ля.

« З огля­ду на вста­нов­ле­ні го­спо­дар­ськи­ми су­да­ми по­пе­ре­дніх ін­стан­цій об­ста­ви­ни на­бу­т­тя бан­ком пра­ва вла­сно­сті на зе­мель­ну ді­лян­ку ( пре­дмет іпо­те­ки, який за­без­пе­чує ви­ко­на­н­ня зо­бов’яза­н­ня бор­жни­ка за кре­ди­тним до­го­во­ром), у пе­ред­ба­че­но­му За­ко­ном Украї- ни «Про іпо­те­ку» та до­го­во­ром іпо­те­ки по­за­су­до­во­му по­ряд­ку шля­хом на­бу­т­тя пра­ва вла­сно­сті на пре­дмет іпо­те­ки, вра­хо­ву­ю­чи по­ло­же­н­ня ч. 6 ст. 36 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про іпо­те­ку», Вер­хов­ний Суд по­го­див­ся з ви­снов­ком мі­сце­во­го го­спо­дар­сько­го су­ду про на­яв­ність під­став для від­хи­ле­н­ня гро­шо­вих ви­мог бан­ку – про­цен­тів, на­ра­хо­ва­них за кре­ди­тним до­го­во­ром, оскіль­ки банк вже на­був пра­во вла­сно­сті в по­за­су­до­во­му по­ряд­ку на пре­дмет іпо­те­ки, який за­без­пе­чу­вав ви­ко­на­н­ня цьо­го ж до­го­во­ру», – йде­ться у по­ста­но­ві.

По­за­су­до­ве вре­гу­лю­ва­н­ня за­ли­ша­є­ться для фі­нан­со­вих уста­нов одним з най­при­ва­бли­ві­ших спосо­бів звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки, що до­зво­ляє остан­нім за­оща­ди­ти ча­со­ві та фі­нан­со­ві ре­сур­си. Во­дно­час у та­ко­му ви­пад­ку іпо­те­ко­дер­жа­тель зі­штов­ху­є­ться з низ­кою ри­зи­ків, одним з яких є не­мо­жли­вість за­до­во­ле­н­ня бу­дья­ких гро­шо­вих ви­мог за кре­ди­тною за­бор­го­ва­ні­стю, яка за­ли­ши­ла­ся не­по­га­ше­ною, за ра­ху­нок стя­гну­то­го пре­дме­та іпо­те­ки.

Ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпо­те­ку» вста­нов­лює, що пі­сля за­вер­ше­н­ня по­за­су­до­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня будь- які на­сту­пні ви­мо­ги іпо­те­ко­дер­жа­те­ля що­до ви­ко­на­н­ня бор­жни­ком основ­но­го зо­бов'яза­н­ня є не­дій­сни­ми.

Сво­єю по­ста­но­вою від 15.03.2018 р. Ка­са­цій­ний го­спо­дар­ський суд у скла­ді Вер­хов­но­го су­ду під­твер­див по­зи­цію, згі­дно з якою за змі­стом ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпо­те­ку» у кре­ди­то­ра від­су­тні під­ста­ви для за­до­во­ле­н­ня сво­їх гро­шо­вих ви­мог за кре­ди­тним до­го­во­ром пі­сля звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки згі­дно з до­го­во­ром про за­до­во­ле­н­ня ви­мог іпо­те­ко­дер­жа­те­ля.

Я по­го­джу­ю­ся з пра­виль­ні­стю дум­ки ВС, адже во­на спра­ве­дли­во вра­хо­вує си­стем­ний зв’язок між ст. 598 Ци­віль­но­го Ко­де­ксу та ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпо­те­ку».

Згі­дно з ч.1 ст. 598 ЦК Укра­ї­ни, зо­бов'яза­н­ня мо­же бу­ти при­пи­не­но з під­став, ви­зна­че­них до­го­во­ром або за­ко­ном. Тоб­то вка­за­не вста­нов­лює, що на­ве­де­ний у Ко­де­ксі пе­ре­лік під­став для при­пи­не­н­ня зо­бов'яза­н­ня не є ви­чер­пним, а ЗУ «Про іпо­те­ку» як акт ци­віль­но­го за­ко­но­дав­ства мо­же ви­зна­ча­ти вла­сні до­да­тко­ві пра­во­ві під­ста­ви.

Та­ким чи­ном, по­ло­же­н­ня ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпо­те­ку», вста­нов­лю­ю­чи під­ста­ву не­дій­сно­сті пра­ва ви­мо­ги кре­ди­то­ра що­до ви­ко­на­н­ня кре­ди­тно­го зо­бов' яза­н­ня, за сво­єю су­т­тю ви­зна­чає під­ста­ву при­пи­не­н­ня основ­но­го зо­бов'яза­н­ня бор­жни­ка, що від­по­від­ає по- ло­же­н­ням Ци­віль­но­го Ко­де­ксу Укра­ї­ни.

Во­дно­час пра­во­ва по­зи­ція Вер­хов­но­го Су­ду із за­зна­че­но­го пи­та­н­ня по­мил­ко­во не бе­ре до ува­ги, що та­ке тлу­ма­че­н­ня ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпо­те­ку» су­пе­ре­чить пра­во­вій при­ро­ді за­ста­ви, ви­зна­че­ній в ч. 4 ст. 591 Ци­віль­но­го Ко­де­ксу Укра­ї­ни, та на­дає не­ви­прав­да­ні пе­ре­ва­ги бор­жни­кам, зокре­ма у ви­пад­ку пе­ре­да­н­ня в іпо­те­ку кіль­кох пре­дме­тів за рі­зни­ми до­го­во­ра­ми.

До то­го ж по­ста­но­ва Вер­хов­но­го Су­ду зму­шує фі­нан­со­ві уста­но­ви як іпо­те­ко­дер­жа­те­лів ча­сті­ше звер­та­ти­ся са­ме до су­ду що­до звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки, що за про­це­су­аль­но­го спро­ти­ву бор­жни­ка є не­до­ста­тньо ефе­ктив­ним спосо­бом за­хи­сту прав.

Під­су­мо­ву­ю­чи, вар­то за­зна­чи­ти, що су­до­ва пра­кти­ка в бан­ків­ських спо­рах є одні­єю з най­більш ди­на­мі­чних, а то­му ви­ще­за­зна­че­на по­ста­но­ва Вер­хов­но­го Су­ду, най­імо­вір­ні­ше, не бу­де кра­пкою у ви­рі­шен­ні цих пра­во­від­но­син.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.