Ка­са­цій­ні «філь­три»

Де­я­кі пи­та­н­ня до­пу­ску для пе­ре­гля­ду су­до­вих рі­шень ВС

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | СУДОВА ПРАКТИКА -

ЄСПЛ у Рі­шен­ні від 19.03.1997 р. у спра­ві «Хорнс­бі про­ти Гре­ції» вка­зав, що пра­во на спра­ве­дли­вий су­до­вий роз­гляд га­ран­то­ва­не ст. 6 Кон­вен­ції. Йо­го до­ціль­но тлу­ма­чи­ти крізь при­зму пре­ам­бу­ли Кон­вен­ції, яка про­го­ло­шує вер­хо­вен­ство пра­ва ча­сти­ною за­галь­но­го спад­ку До­го­вір­них Дер­жав. Одним із фун­да­мен­таль­них аспе­ктів вер­хо­вен­ства пра­ва є прин­цип пра­во­вої ви­зна­че­но­сті, який ра­зом з ін­ши­ми ви­ма­гає, щоб оста­то­чні су­до­ві рі­ше­н­ня не ста­ви­ли­ся під сум­нів.

ЄСПЛ у спра­ві «Тре­гу­бен­ко про­ти Укра­ї­ни» вста­но­вив по­ру­ше­н­ня пра­ва на до­ступ до пра­во­су­д­дя в то­му, що де­я­кі ци­віль­но-пра­во­ві спо­ри від­по­від­но до чин­но­го за­ко­но­дав­ства Укра­ї­ни не під­ля­га­ли роз­гля­ду в су­ді. Зокре­ма, згі­дно з п. 44 Рі­ше­н­ня ЄСПЛ від 02.11.2004 р. у спра­ві «Тре­гу­бен­ко про­ти Укра­ї­ни» Суд звер­тає ува­гу на те, що ratio decidendi рі­ше­н­ня Пле­ну­му Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни усу­ва­ло з-під юрис­ди­кції су­дів будь-який роз­гляд са­ме та­кої ка­те­го­рії ци­віль­них спо­рів, як і у цій спра­ві, що­до від­шко­ду­ва­н­ня вар­то­сті май­на. Суд вва­жає, що та­кий ви­ня­ток су­пе­ре­чить пра­ву на до­ступ до су­ду, га­ран­то­ва­но­му ч. 1 ст. 6 Кон­вен­ції.

Від­по­від­но до п. 65 Рі­ше­н­ня ЄСПЛ від 28.11.1999 р. у спра­ві «Бру­ма­ре­ску про­ти Ру­му­нії» Суд за­зна­чає, що су­т­тю рі­ше­н­ня Вер­хов­но­го Су­ду від 01.03.1995 р. бу­ло те, що су­ди вза­га­лі не ма­ють юрис­ди­кції ви­рі­шу­ва­ти та­кі ци­віль­ні спо­ри як по­зов про по­вер­не­н­ня май­на у цій спра­ві. Суд вва­жає, що ви­клю­че­н­ня та­ких справ з юрис­ди­кції су­дів су­пе­ре­чить пра­ву на до­ступ до су­ду, га­ран­то­ва­но­му п. 1 ст. 6 Кон­вен­ції.

Від­по­від­но до сфор­мо­ва­ної пра­кти­ки ЄСПЛ, якщо на­ціо­наль­ний су- до­вий ор­ган не во­ло­діє до­ста­тні­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми, які до­зво­ля­ють йо­му при­йма­ти рі­ше­н­ня у спра­ві, Суд у та­ко­му ви­пад­ку мо­же ви­зна­ти по­ру­ше­н­ня пра­ва на до­ступ до пра­во­су­д­дя (зокре­ма, п. 1 ст. 6 Кон­вен­ції).

То­му вва­жа­є­мо, що більш чі­тке та зро­зумі­ле ви­зна­че­н­ня в за­ко­ні (КАСУ) про­це­су­аль­них «філь­трів» та їх кри­те­рі­їв спри­я­ли б «пра­виль­но­му за­сто­су­ван­ню за­ко­но­дав­ства», що від­по­від­а­ло б пра­кти­ці Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни (п. 54 Рі­ше­н­ня ЄСПЛ від 02.11.2004 р. у спра­ві «Тре­гу­бен­ко про­ти Укра­ї­ни») та ви­клю­ча­ло б по­ру­ше­н­ня пра­ва на спра­ве­дли­вий суд.

Тлу­ма­че­н­ня оці­но­чних по­нять та їх кри­те­рі­їв

І. Пи­та­н­ня пра­ва, що ма­ють фун­да­мен­таль­не зна­че­н­ня для фор­му­ва­н­ня єди­ної пра­во­за­сто­сов­ної пра­кти­ки, на на­шу дум­ку, мо­жуть охо­плю­ва­ти рі­зні пра­во­ві яви­ща.

Фун­да­мен­таль­не зна­че­н­ня (з лат. fundamentalis) – це основ­ний, го­лов­ний, мі­цний, ве­ли­кий, ґрун­тов­ний ка­пі­таль­ний. Сло­во фун­да­мен­таль­ний по­хо­дить від ла­тин­сько­го сло­ва «fundа­mentum», що озна­чає «осно­ва бу­дин­ку, фун­да­мент», тоб­то те, що ле­жить в осно­ві чо­гось.

Пи­та­н­ня пра­ва, що ма­ють фун­да­мен­таль­не зна­че­н­ня для фор­му­ва­н­ня єди­ної пра­во­за­сто­сов­чої пра­кти­ки, мо­жуть охо­плю­ва­ти пра­во­ві яви­ща, що є най­більш сут­тє­ви­ми для та­кої пра­кти­ки та фор­му­ва­н­ня її одна­ко­во­сті. До та­ких явищ мо­жна від­не­сти:

• Си­сте­ма­ти­чне по­ру­ше­н­ня дер­жа­вою основ­них прав, сво­бод та ін­те­ре­сів суб’єктів при­ва­тно­го пра­ва, які га­ран­ту­ю­ться чин­ним за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни, а та­кож Кон­вен­ці­єю про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод, зна­чно за­чі­па­ють ін­те­ре­си їх ве­ли­ко­го ко­ла, що під­твер­джу­є­ться чи­ма­лою кіль­кі­стю по­ді­бних справ, які пе­ре­бу­ва­ють на роз­гля­ді в адмі­ні­стра­тив­них су­дах Укра­ї­ни.

• Си­сте­ма­ти­чне оскар­же­н­ня рі­шень (на­при­клад, нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів, які від­тво­рю­ють зміст або прийня­ті на ви­ко­на­н­ня нор­ма­тив­но-пра­во­во­го акта, ви­зна­но­го су­дом про­ти­прав­ним і не­чин­ним пов­ні­стю або в окре­мій йо­го ча­сти­ні, та пра­во­вих актів ін­ди­ві­ду­аль­ної дії), дій та без­ді­яль­но­сті суб’єктів вла­дних пов­но­ва­жень, які при­зве­ли для дер­жа­ви, фі­зи­чних і юри­ди­чних осіб до най­більш зна­чу­щих та/або ма­со­вих пу­блі­чно-пра­во­вих спо­рів: по­да­тко­ві спо­ри, спо­ри що­до по­вер­не­н­ня на­дмір­но чи по­мил­ко­во спла­че­них до бю­дже­ту ми­тних пла­те­жів, спо­ри що­до пе­ре­ра­хун­ку пен­сій, со­ці­аль­них ви­плат не­пра­це­зда­тним гро­ма­дя­нам, ви­плат за за­галь­но­обов’яз­ко­вим дер­жав­ним со­ці­аль­ним стра­ху­ва­н­ням; спо­ри що­до прийня­т­тя гро­ма­дян на пу­блі­чну слу­жбу, її про­хо­дже­н­ня, не­за­кон­не звіль­не­н­ня з пу­блі­чної слу­жби.

• Ве­ли­ка кіль­кість справ, які пе­ре­бу­ва­ють на роз­гля­ді адмі­ні­стра­тив­них су­дів, у спо­рах за звер­не­н­ням суб'єкта вла­дних пов­но­ва­жень у ви­пад­ках, вста­нов­ле­них за­ко­на­ми Укра­ї­ни (на­при­клад, що­до при­пи­не­н­ня юри­ди­чних осіб чи під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті фі­зи­чних осіб-під­при­єм­ців або ска­су­ва­н­ня дер­жав­ної ре­є­стра­ції при­пи­не­н­ня юри­ди­чних осіб чи під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті фі­зи­чних осіб-під­при­єм­ців).

ІІ. Су­спіль­ний ін­те­рес – це ін­те­рес су­спіль­ства або усе­ре­дне­но­го пред­став­ни­ка цьо­го су­спіль­ства, пов'яза­но­го із за­без­пе­че­н­ням йо­го до­бро­бу­ту, ста­біль­но­сті, без­пе­ки та ста­ло­го роз­ви­тку.

Су­спіль­ний ін­те­рес мо­жна ви­зна­чи­ти як те, що дає ко­ристь су­спіль­ству. При цьо­му те, що ці­ка­вить чи роз­ва­жає су­спіль­ство, не ста­но­вить су­спіль­но­го ін­те­ре­су (на­при­клад, по­дро­би­ці осо­би­сто­го жи­т­тя по­са­до­вої осо­би суб’єкта вла­дних пов­но­ва­жень чи ін­ші по­дро­би­ці, які не сто­су­ю­ться ви­ко­на­н­ня та­кою осо­бою пу­блі­чних фун­кцій). Ви­со­кий сту­пінь су­спіль­но­го ін­те­ре­су мо­жуть ма­ти адмі­ні­стра­тив­ні спра­ви, що ви­ті­ка­ють з ді­яль­но­сті суб’єктів вла­дних пов­но- ва­жень у про­це­сі ви­ко­на­н­ня ни­ми пу­блі­чно-вла­дних управ­лін­ських фун­кцій, які при­зве­ли до по­ру­ше­н­ня основ­них прав, сво­бод та ін­те­ре­сів лю­ди­ни й гро­ма­дя­ни­на.

Су­спіль­ний ін­те­рес мо­же ви­яв­ля­ти­ся та­кож у вла­дно-ор­га­ні­за­цій­ній ро­лі дер­жа­ви та ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня у про­це­сі ре­а­лі­за­ції на­да­них їм чин­ним за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни вла­дних пов­но­ва­жень у від­по­від­них сфе­рах су­спіль­но­го жи­т­тя. Са­ме у від­но­си­нах з ре­а­лі­за­ції вла­дних пов­но­ва­жень дер­жа­ва та ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня мо­жуть та­кож ви­ра­жа­ти су­спіль­ний ін­те­рес, за­до­воль­ня­ю­чи пев­ні по­тре­би дер­жа­ви, окре­мих адмі­ні­стра­тив­но­те­ри­то­рі­аль­них оди­ниць та одно­ча­сно всіх гро­ма­дян.

Су­спіль­ний ін­те­рес не­ро­зрив­но пов' яза­ний з гро­ма­дян­ським су­спіль­ством, основ­ним по­ка­зни­ком ді­є­во­сті яко­го є га­ран­то­ва­не ним за­без­пе­че­н­ня ре­а­лі­за­ції прав і сво­бод лю­ди­ни й гро­ма­дя­ни­на, які ви­зна­ні у сві­то­вій спіль­но­ті за­галь­но­люд­ськи­ми цін­но­стя­ми.

Від адмі­ні­стра­тив­но-пра­во­во­го змі­сту та га­ран­то­ва­но­сті ре­а­лі­за­ції су­спіль­но­го ін­те­ре­су за­ле­жить не ли­ше ре­а­лі­за­ція всіх ін­ших (менш зна­чу­щих ін­те­ре­сів), але й за­га­лом су­спіль­ні від­но­си­ни в адмі­ні­стра­тив­но­му пра­ві, по­ру­ше­н­ня яких мо­же бу­ти пре­дме­том роз­гля­ду су­да­ми адмі­ні­стра­тив­ної юрис­ди­кції.

Зна­чний су­спіль­ний ін­те­рес мо­же бу­ти у та­ких ви­пад­ках:

– у ра­зі від­су­тно­сті єди­но­го пра­во­во­го ви­снов­ку Ви­що­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду Укра­ї­ни, Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни, Вер­хов­но­го Су­ду що­до за­сто­су­ва­н­ня актів за­ко­но­дав­ства в одній ка­те­го­рії адмі­ні­стра­тив­них справ;

– якщо роз­гляд Вер­хов­ним Су­дом адмі­ні­стра­тив­них справ у ка­са­цій­но­му по­ряд­ку слу­гує фор­му­ван­ню одна­ко­вої су­до­вої пра­кти­ки в одній і тій же ка­те­го­рії адмі­ні­стра­тив­них справ (роз­гляд справ з пе­ре­ра­хун­ку пен­сій, со­ці­аль­них ви­плат не­пра­це­зда­тним гро­ма­дя­нам, ви­плат за за­галь­но­обов’яз­ко­вим дер­жав­ним со­ці­аль­ним стра­ху­ва­н­ням), ви­рі­шен­ню пу­блі­чно-пра­во­вих спо­рів, у яких уча­сни­ка­ми ви­сту­пає за одні­єю ка­те­го­рі­єю справ ве­ли­ке ко­ло суб’єктів при­ва­тно­го пра­ва (на­при­клад, по­да­тко­ві спо­ри) або ко­ли від­бу­ва­є­ться ма­со­ве та/або зна­чне по­ру­ше­н­ня суб’єкта­ми вла­дних пов­но­ва­жень основ­них прав, сво­бод та ін­те­ре­сів лю­ди­ни й гро­ма­дя­ни­на (на­при­клад, ти­по­ві спра­ви);

– ко­ли має бу­ти пра­виль­не за­сто­су­ва­н­ня за­ко­но­дав­ства (від­по­від­но до п. 54 Рі­ше­н­ня ЄСПЛ від 02.11.2004 р. у спра­ві «Тре­гу­бен­ко про­ти Укра­ї­ни»), тоб­то у ра­зі до­пу­ску Вер­хов­ним Су­дом до пе­ре­гля­ду су­до­во­го рі­ше­н­ня в адмі­ні­стра­тив­ній спра­ві одні­єї ка­те­го­рії Вер­хов­ний Суд має допу­сти­ти

Су­спіль­ний ін­те­рес мо­жна ви­зна­чи­ти як те, що дає ко­ристь су­спіль­ству

Ан­тон А МОНАЄНКО МОНАЄНКО, д.ю.н., про­фе­сор, за­слу­же­ний юрист Укра­ї­ни, Ін­сти­тут за­ко­но­дав­ства ВРУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.