Пе­ре­ва­жна біль­шість укра­їн­ських юри­стів пе­ре­бу­ває по цей бік «Бер­лін­ської сті­ни»

Про за­хі­дну прав­ни­чу тра­ди­цію, роль Кон­сти­ту­ції та не­об­хі­дність вне­се­н­ня до неї змін, не­до­ско­на­лість по­лі­ти­чних ін­сти­ту­тів та про­фе­сій­ні та­бу суд­дів КСУ «ЮГ» роз­по­вів су­д­дя цьо­го су­ду Сер­гій ГОЛОВАТИЙ

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

Про за­хі­дну прав­ни­чу тра­ди­цію, роль Кон­сти­ту­ції та не­об­хі­дність вне­се­н­ня до неї змін, не­до­ско­на­лість по­лі­ти­чних ін­сти­ту­тів та про­фе­сій­ні та­бу суд­дів КСУ «ЮГ» роз­по­вів су­д­дя цьо­го су­ду

Сер­гій ГОЛОВАТИЙ

– Па­не Сер­гію, якщо го­во­ри­ти про кон­сти­ту­цій­не пра­во­су­д­дя в Укра­ї­ні у кон­текс­ті сві­то­вих мо­де­лей кон­сти­ту­цій­ної юсти­ції, чи є нам чим пи­ша­ти­ся?

– До­зволь­те одра­зу вас по­прав­лю, не існує та­ко­го, що мо­жна бу­ло б на­зва­ти «сві­то­ві мо­де­лі» кон­сти­ту­цій­ної юсти­ції. Є на­ціо­наль­ні мо­де­лі. Пе­ре­ва­жну біль­шість та­ких на­ціо­наль­них мо­де­лей у кра­ї­нах Єв­ро­пи по­бу­до­ва­но на ідеї, яку ви­су­нув та об­ґрун­ту­вав «ба­тько» кон­це­пції кон­сти­ту­цій­ної юрис­ди­кції – ав­стрі­єць Ганс Кель­зен. Кон­сти­ту­ція як до­ку­мент на па­пе­рі з'яви­ла­ся на світ ли­ше у дру­гій по­ло­ви­ні XVIII сто­лі­т­тя. Пер­шою бу­ла Кон­сти­ту­ція США 1787 р. Дру­гий до­ку­мент сві­то­ві по­да­ру­ва­ли фран­цу­зи – Де­кла­ра­ція прав лю­ди­ни й гро­ма­дя­ни­на 1789 р. (яка за­кла­ла осно­ви май­бу­тньої Кон­сти­ту­ції Фран­ції). За­га­лом, ці два до­ку­мен­ти – аме­ри­кан­ський і фран­цузь­кий – по­кла­ли по­ча­ток кон­сти­ту­ції як пи­са­но­го до­ку­мен­та в су­ча­сно­му ро­зу­мін­ні, суть яких зво­ди­ться при­найм­ні до двох ре­чей, що від­то­ді ста­нов­лять суть кон­сти­ту­ціо­на­лі­зму: су­спіль­ство, в яко­му не здій­сне­но роз­по­ді­лу вла­ди, а пра­ва лю­ди­ни не за­хи­ще­но, не має кон­сти­ту­ції (як ін­сти­ту­ту). То­му я вва­жаю, що го­во­ри­ти про сві­то­ві мо­де­лі тро­хи па­фо­сно. Укра­ї­на має пи­са­ну Кон­сти­ту­цію. Однак ми ще за­над­то мо­ло­да дер­жа­ва, щоб впли­ва­ти або нав’язу­ва­ти сві­ту укра­їн­ський кон­сти­ту­ціо­на­лізм. Без­пе­ре­чно, ми в чо­мусь уні­каль­ні, але у ві­тчи­зня­но­го кон­сти­ту­цій­но­го пра­во­су­д­дя все ще по­пе­ре­ду.

– Чи існує іде­аль­на мо­дель Кон­сти­ту­ції, яка мо­гла б ста­ти взір­цем для на­шої кра­ї­ни?

– Ні­чо­го іде­аль­но­го не існує. Кон­сти­ту­ція не є ви­ня­тком. Без ро­зу­мі­н­ня су­ті цьо­го яви­ща про­сте фі­ксу­ва­н­ня юри­ди­чних прин­ци­пів у пи­са­но­му ва­рі­ан­ті ні­чо­го не дає. Ве­ли­ка Бри­та­нія не має пи­са­ної Кон­сти­ту­ції, Ізра­їль та­кож. Про­те во­ни на­справ­ді ма­ють вла­сну кон­сти­ту­цію – той юри­ди­чний ін­сти­тут, який по­єд­нує те, про що ми го­во­ри­ли: прин­цип роз­по­ді­лу вла­ди плюс га­ран­то­ва­ні ін­сти­ту­ти та ме­ха­ні­зми за­хи­сту люд­ських прав. Ін­ший при­клад – СРСР, в яко­му хо­ча й бу­ло ви­пи­са­но на па­пе­рі Кон­сти­ту­цію, але по су­ті це бу­ла де­кла­ра­ція, за на­яв­но­сті якої цін­ність лю­ди­ни та її жи­т­тя не ви­зна­ва­ли­ся. То­му ми ствер­джу­є­мо: в СРСР кон­сти­ту­ція бу­ла, а кон­сти­ту­ціо­на­лі­зму не бу­ло. – Вра­хо­ву­ю­чи ре­а­лії, чи мо­жна вва­жа­ти, що Укра­ї­на має не­за­ле­жну одну від одної су­до­ву, ви­ко­нав­чу та за­ко­но­дав­чу гіл­ки вла­ди? – Ін­сти­ту­цій­но у нас цей прин­цип ви­пи­са­но. Та­кож є пев­ні еле­мен­ти, але во­ни не­до­ста­тньо ва­го­мі, щоб ка­за­ти, що від­по­від­но до на­шої Кон­сти­ту­ції у нас одна гіл­ка вла­ди є за­ле­жною від ін­шої. Та­ке за­ле­жить не від текс­ту Кон­сти­ту­ції, а від лю­дей, які пе­ре­бу­ва­ють на вла­дних по­са­дах. Однак Кон­сти­ту­ція та­ку не­за­ле­жність га­ран­тує. А вже як це здій­сню­є­ться – пи­та­н­ня по­лі­ти­чної та юри­ди­чної куль­ту­ри, мо­ра­лі, від­по­від­аль­но­сті та вре­шті­решт сум­лі­н­ня. Зна­є­те, є та­кий ви­слів: «Ко­ні не вин­ні». Він чі­тко вка­зує на ви­пад­ки ли­це­мір­но­го не­ба­жа­н­ня ба­чи­ти дій­сних ви­ну­ва­тців яко­гось яви­ща чи про­це­су.

– Чи по­трі­бні змі­ни до Кон­сти­ту­ції?

– Пер­ше фун­да­мен­таль­не вдо­ско­на­ле­н­ня вже від­бу­ло­ся. Це бу­ли змі­ни до Кон­сти­ту­ції в ча­сти­ні пра­во­су­д­дя, ухва­ле­ні у черв­ні 2016 р. За­ли­шив­ся ли­ше один «черв’як», що на­да­лі ще мо­же «то­чи­ти» це яблу­ко – ста­тус про­ку­ра­ту­ри, де йде­ться про по­лі­ти­чну за­ле­жність Ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра від Пар­ла­мен­ту. Тоб­то за­ли­ши­ла­ся нор­ма, яка по су­ті до­зво­ляє звіль­ни­ти Ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра че­рез ви­слов­лю­ва­н­ня йо­му не­до­ві­ри по­лі­ти­чним, а не про­фе­сій­ним ін­сти­ту­том вла­ди. Про­те, на мою дум­ку, пи­та­н­ня від­по­від­аль­но­сті юри­ди­чних ін­сти­ту­тів ма­ють ви­рі­шу­ва­ти­ся ви­клю­чно в си­сте­мі юри­ди­чних ін­сти­ту­тів, а не по­лі­ти­чної вла­ди. За та­кою ло­гі­кою, чо­му б то­ді Пар­ла­мент не на­ді­ли­ти пов­но­ва­же­н­ням ви­слов­лю­ва­ти не­до­ві­ру Го­ло­ві Вер­хов­но­го Су­ду

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.