Кан­ди­дат на по­са­ду юри­ста очи­ма пар­тне­ра: що грає і хто ви­грає

Yurydychna Gazeta - - АКТУАЛЬНО -

Да­ле­ко не зав­жди вда­є­ться вда­ло ви­найня­ти но­во­го юри­ста, не­зва­жа­ю­чи на впро­ва­дже­ні про­це­си від­бо­ру, філь­три, спів­бе­сі­ди, те­сти то­що. Ми ді­йшли ви­снов­ку, що успі­шний вступ у тру­до­ві від­но­си­ни – це рів­но­прав­ний про­цес оці­ню­ва­н­ня кан­ди­да­та фір­мою і фір­ми кан­ди­да­том на пре­дмет мо­жли­во­сті по­бу­до­ви вза­є­мо­ви­гі­дних та успі­шних сто­сун­ків. Усі гра­ні цих сто­сун­ків ма­ють зна­че­н­ня: роз­мір опла­ти, ці­ка­ві про­е­кти, про­фе­сій­ний роз­ви­ток, мо­жли­вість кар’єр­но­го зро­ста­н­ня, роз­по­ря­док дня, ав­ра­ли та ро­бо­та у по­за­ро­бо­чий час, ко­ле­ктив, роз­та­шу­ва­н­ня і ком­форт офі­су, ва­го­мість брен­ду… Ба­ланс емо­цій та здо­ро­во­го глу­зду ке­рує на­шим жи­т­тям, а у ви­бо­рі бі­знес-пар­тне­рів він є ар­хі­ва­жли­вим.

До­свід ро­бо­ти ва­жли­вий?

Без­пе­ре­чно, до­свід ро­бо­ти ва­жли­вий. Про­те все за­ле­жить від си­ту­а­ції. На­при­клад, бе­ре­мо ста­жи­ста на лі­то. Він справ­ля­є­ться, про­яв­ляє іні­ці­а­ти­ву, ста­вить пра­виль­ні за­пи­та­н­ня, лег­кий у спіл­ку­ван­ні, «ка­за­нок ва­рить». Пі­сля за­кін­че­н­ня ста­жу­ва­н­ня він отри­мує про­по­зи­цію на по­са­ду по­мі­чни­ка юри­ста, ма­ю­чи за пле­чи­ма ли­ше три кур­си уні­вер­си­те­ту. Чи ва­жли­вий у йо­го ви­пад­ку до­свід ро­бо­ти? Ні.

За ре­ко­мен­да­ці­єю бе­ре­мо на ви­про­бу­валь­ний тер­мін юри­ста. До­свід ро­бо­ти – ні про що. Однак ре­ко­мен­да­ція хо­ро­ша, враження від спіл­ку­ва­н­ня по­зи­тив­не, мо­ти­ва­ція змі­ни ро­бо­ти зро­зумі­ла. Мі­сяць спів­пра­ці по­ка­зує пер­спе­кти­ву, юрист за­ли- ша­є­ться в ко­ман­ді. Чи ва­жли­вий у йо­го ви­пад­ку до­свід ро­бо­ти? Ви­хо­дить, теж ні.

Бе­ре­мо на ви­про­бу­ва­н­ня юри­ста, який про­пра­цю­вав у від­по­від­ній пра­кти­ці по­пе­ре­дні кіль­ка ро­ків, брав участь у ці­ка­вих про­е­ктах. Має ба­гаж знань та на­ви­чок, одра­зу вклю­ча­є­ться в ро­бо­ту. До фа­хо­во­го рів­ня за­пи­тань не­має. Ви­про­бу­ва­н­ня по­ка­зує пра­цьо­ви­тість, ста­ран­ність, ко­ман­дно­го грав­ця. Чи мав зна­че­н­ня до­свід ро­бо­ти? Без­пе­ре­чно, так (ви­зна­чаль­не, для стар­ту).

Alma mater

Та­кож має зна­че­н­ня, де юрист на­вчав­ся, з ким спіл­ку­вав­ся, а го­лов­не – як вчив­ся. Від­по­від­ні прав­ни­чі шко­ли ма­ють від­мін­но­сті у під­хо­дах та яко­сті на­вча­н­ня. Спів­бе­сі­ди з ви­пу­скни­ка­ми-кан­ди­да­та­ми (з те­ста­ми на гра­мо­тність та зна­н­ня) яскра­во де­мон­стру­ють ці від­мін­но­сті. Тож для мо­ло­до­го фа­хів­ця­ви­пу­скни­ка має зна­че­н­ня на­яв­ність ди­пло­му уні­вер­си­те­ту, що ко­ту­є­ться се­ред юр­фірм. Однак для юри­ста, який вже по­пра­цю­вав, здо­був до­свід, опа­ну­вав пев­ні на­ви­чки та вмі­н­ня, сфор­му­вав пор­тфо­ліо про­е­ктів, зна­че­н­ня на­зви уні­вер­си­те­ту (та й ко­льо­ру ди­пло­му з йо­го оцін­ка­ми) пе­ре­стає бу­ти ва­жли­вим в очах ро­бо­то­дав­ця. Об­сяг на­бу­то­го фа­хо­во­го до­сві­ду обер­не­но про­пор­цій­ний ва­го­мо­сті ва­шо­го ди­пло­му.

Мо­ви

Без ан­глій­ської «во­но да­лі не їде». Гра­мо­тна та віль­на укра­їн­ська і ро­сій­ська мо­ва є обов’яз­ко­вою ви­мо- гою, ан­глій­ська пи­сьмо­ва та «юри­ди­чна» має бу­ти на ви­со­ко­му рів­ні. Фа­кти­чно, юрист по­ви­нен з лег­кі­стю пе­ре­хо­ди­ти з одні­єї мо­ви на ін­шу в цьо­му три­ку­тни­ку. На пе­ре­го­во­рах та у спіл­ку­ван­ні з клі­єн­та­ми до­ста­тньо ча­сто так і від­бу­ва­є­ться. Зві­сно, існу­ють ні­ші, де ан­глій­ська мо­ва не ду­же по­трі­бна (ко­ли клі­єн­ти май­же зав­жди укра­ї­но­мов­ні чи ро­сій­сько­мов­ні). Однак у та­ких ні­шах по­де­ко­ли «про­пли­ва­ють ан­гло­мов­ні ка­ра­сі», але не зна­єш мо­ви – не ма­єш клі­єн­та.

Фа­хо­ві зна­н­ня

«Па­хать, па­хать і ще раз па­хать». Гриз­ти гра­ні­ти на­у­ки, а зго­дом до­бро­со­ві­сно від­то­чу­ва­ти май­стер­ність у під­го­тов­ці до­ку­мен­тів, фор­му­ван­ні пра­во­вих по­зи­цій, пу­блі­чних ви­сту­пах, кон­суль­та­ці­ях… Іна­кше які­сні пра­во­знав­ці не ви­ро­ста­ють.

Soft skills

Скіль­ки ви­дів інтелекту за­раз на­ра­хо­ву­ють? 5? 7? 12? Лю­ди – істо­ти со­ці­аль­ні, емо­цій­ні та ча­сто не­ло­гі­чні. Во­ни під­па­да­ють під вплив об­ста­вин, силь­них осо­би­сто­стей, ма­со­вих пси­хо­зів… Клі­єн­ти юри­ди­чної ком­па­нії – це лю­ди з пев­ною про­бле­мою, яку по­трі­бно ви­рі­ши­ти. Клі­єнт оці­нює ро­бо­ту юри­ста емо­цій­но, хто що не ка­зав би. Ві­до­мі анек­до­ти­чні си­ту­а­ції, ко­ли юрист про­гра­вав спра­ву і так це по­да­вав клі­єн­ту, що остан­ній за­ли­шав­ся ща­сли­вим. Тож емо­цій­ний ін­те­лект, зда­тність вста­нов­лю­ва­ти «rapport» (ви­кли­ка­ти до­ві­ру, емо­цій­ний кон­такт) є не менш ва­жли­вим чин­ни­ком успі­ху, ніж про- фе­сій­на спро­мо­жність, а на пев­но­му рів­ні роз­ви­тку на­віть більш ва­жли­вим, адже екс­пер­ти­зу мо­жна ку­пи­ти, а до­ві­ру та емо­цій­ний кон­такт – ні.

Ро­бо­та в ко­ман­ді

Жи­т­тя да­рує нам зу­стрі­чі з не­зви­чни­ми лю­дьми, від них ми вчи­мо­ся, на них ми тре­ну­є­мо наш дух. Ко­ман­дна ро­бо­та – річ не­про­ста. У пра­виль­но пі­ді­бра­ній ко­ман­ді ко­жен за­ймає своє мі­сце, ви­ко­нує свою фун­кцію та пра­цює на за­галь­ну си­нер­гію. Пам’ята­є­те ви­слів: «Зір­ко­ва ко­ман­да – це не ко­ман­да зі­рок»? Не ко­жен мо­же бу­ти ча­сти­ною ко­ман­ди. Є пре­кра­сні фа­хів­ці, які не мо­жуть пра­цю­ва­ти ра­зом з ки­мось. «Спір­ний» ха­ра­ктер, пер­фе­кціо­нізм, за­ви­ще­ні ви­мо­ги до се­бе та ін­ших… Про­те та­кі лю­ди іно­ді мо­жуть ви­бу­ду­ва­ти бі­знес-пі­ра­мі­ду, вер­ши­ною якої є во­ни пре­кра­сні. За­га­лом, це всіх вла­што­вує. Ко­жно­му своє.

Во­дно­час, осо­бли­во у ве­ли­кій ко­ман­ді, мо­же ти­хень­ко існу­ва­ти по­се­ре­дній фа­хі­вець, який ба­лан­сує на гра­ні «ні­би­то ко­ри­сний – а мо­же звіль­ни­ти». Та­кий стан ре­чей мо­же існу­ва­ти до­ста­тньо дов­го че­рез на­галь­ність ін­ших про­блем та зав­дань бі­зне­су.

Ці­ка­во, що зда­тність пра­цю­ва­ти в ко­ман­ді фор­му­є­ться ще з ди­тин­ства (як і біль­шість ін­ших ба­зо­вих на­ви­чок), роз­ви­ва­є­ться ко­ман­дни­ми ви­да­ми спор­ту. У до­ро­сло­му віці від­по­лі­ру­ва­ти ці на­ви­чки стає важ­че. Про­те в су­ча­сно­му сві­ті на­ви­чки ко­ман­дної ро­бо­ти є ар­хі­ва­жли­ви­ми, ми їх ці­ну­є­мо, по­ва­жа­є­мо та роз­ви­ва­є­мо.

Мов­ле­н­ня

Лю­ди­на, яка ці­ло­до­бо­во ди­ви­ться те­ле­ві­зор і грає у ві­део­і­гри, ні­ко­ли не змо­же чі­тко та які­сно ви­сло­ви­ти свою дум­ку, гра­мо­тно по­бу­ду­ва­ти ре­че­н­ня, ви­ступ, про­ве­сти пе­ре­го­во­ри. Лю­ди­на, яка чи­тає книж­ки, нав­па­ки, має зна­чний слов­ни­ко­вий за­пас, гра­мо­тно го­во­рить, ла­ко­ні­чно й по су­ті ви­слов­лює дум­ки, вміє чі­тко до­не­сти та від­сто­я­ти свою по­зи­цію. От­же, чи­та­н­ня лі­те­ра­ту­ри є ва­жли­вим чин­ни­ком. Ба­жа­но, щоб це все ж та­ки бу­ла не ли­ше юри­ди­чна лі­те­ра­ту­ра, але й кла­си­чні тво­ри.

Зда­тність чу­ти клі­єн­та

Пра­виль­но зро­зу­мі­ти зав­да­н­ня та по­чу­ти клі­єн­та – один з най­го­лов­ні­ших чин­ни­ків. Ко­му­ні­ка­ція з клі­єн­том зав­жди має бу­ти на ви­со­ко­му рів­ні з ме­тою по­чу­ти ба­че­н­ня клі­єн­та, пра­виль­но йо­го ін­терв’юва­ти, чі­тко ви­бу­ду­ва­ти ба­че­н­ня та очі­ку­ва­н­ня клі­єн­та. При цьо­му ва­жли­во пра­виль­но по­ста­ви­ти за­пи­та­н­ня та ді­зна­ти­ся до­да­тко­ву ін­фор­ма­цію, яка мо­же бу­ти ва­жли­вою для за­хи­сту ін­те­ре­сів клі­єн­та, однак, на йо­го дум­ку, має дру­го­ря­дне зна­че­н­ня для спра­ви. Пра­виль­но на­ла­го­дже­на ко­му­ні­ка­ція та­кож озна­чає від­сто­ю­ва­н­ня вла­сних меж, щоб клі­єнт не ба­чив у юри­сті по­стій­но­го по­мі­чни­ка з будь-яких пи­тань, «не сів на го­ло­ву». При цьо­му за­ли­ша­є­ться ва­жли­вим своє­ча­сне ін­фор­му­ва­н­ня клі­єн­та що­до пла­ну дій із за­хи­сту, пред­став­ле­н­ня ін­те­ре­сів, ви­ко­на­ної ро­бо­ти, на­слід­ків, змін у спра­ві, по­ясне­н­ня на­слід­ків та подаль­шо­го роз­ви­тку по­дій.

Пун­кту­аль­ність

Для юри­ста є не­при­пу­сти­мим за­пі­зне­н­ня, зрив де­длай­нів, не­своє­ча­сне ін­фор­му­ва­н­ня пар­тне­рів, ко­лег, клі­єн­тів сто­сов­но змін об­ста­вин у спра­ві, не­своє­ча­сне ви­ко­на­н­ня по­став­ле­них зав­дань та не ін­фор­му­ва­н­ня що­до пе­ре­не­се­них стро­ків ви­ко­на­н­ня зав­дань. Своє­ча­сність за­зна­че­них дій вка­зує на до­ві­ру, по­ва­гу до та­ко­го юри­ста, оскіль­ки са­ме та­ко­му юри­сту до­ві­ря­ти­муть скла­дні та ці­ка­ві про­е­кти, ро­зу­мі­ю­чи, що на та­ку лю­ди­ну мо­жна по­кла­сти­ся.

Охай­ність

«Все в жит­ті по­чи­на­є­ться з не­при­бра­них шкар­пе­ток». Охай­ність – це не ли­ше зов­ні­шній ви­гляд або на­яв­ні­стю до­ро­го­го ді­ло­во­го ко­стю­ма. Охай­ність про­яв­ля­є­ться та­кож у до­ку­мен­тах, які ува­жно роз­кла­де­ні в адво­кат­сько­му до­сьє, у вча­сно впи­са­но­му в бі­лінг за­пи­су, а та­кож у на­чи­ще­но­му взут­ті та охай­но­му зов­ні­шньо­му ви­гля­ді. Юрист зав­жди має ви­гля­да­ти пре­зен­та­бель­но, адже на­пе­ред не­ві­до­мо, які зу­стрі­чі, слід­чі дії, су­до­ві за­сі­да­н­ня мо­жуть від­бу­ва­ти­ся про­тя­гом дня.

Оле­ксій БЕЖЕВЕЦЬ, адво­кат, пар­тнер ЮК «Пра­во­вий Альянс»

Та­рас БЕЗПАЛИЙ, адво­кат, ра­дник ЮК «Пра­во­вий Альянс»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.