На­ка­зне про­ва­дже­н­ня

На­ка­зне про­ва­дже­н­ня про пра­кти­ку за­сто­су­ва­н­ня про­це­су­аль­ної но­ве­ли го­спо­дар­ськи­ми су­да­ми

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА -

На­ка­зне про­ва­дже­н­ня – це ін­сти­тут, що з’явив­ся в го­спо­дар­сько­му про­це­сі пі­сля на­бра­н­ня чин­но­сті но­вою ре­да­кці­єю Го­спо­дар­сько­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни 15.12.2017 р.

Ще на ста­дії обго­во­ре­н­ня про­е­кту ГПК Укра­ї­ни се­ред юри­стів то­чи­ло­ся чи­ма­ло дис­ку­сій нав­ко­ло то­го, чи вза­га­лі до­ціль­но впро­ва­джу­ва­ти від­по­від­ний ін­сти­тут в го­спо­дар­сько­му про­це­сі. Актив­ні кри­ти­ки на­по­ля­га­ли на то­му, що но­во­вве­де­н­ня не від­по­від­ає прин­ци­пам гла­сно­сті та зма­галь­но­сті су­до­чин­ства, озву­чу­ва­ли­ся по­бо­ю­ва­н­ня, що на­ка­зне про­ва­дже­н­ня мо­же ста­ти ін­стру­мен­том зло­вжи­вань та на­віть рей­дер­ських за­хо­плень. При­во­дом для та­ких по­бо­ю­вань ста­ли осо­бли­во­сті про­це­ду­ри стя­гне­н­ня на під­ста­ві су­до­во­го на­ка­зу, оскіль­ки:

• роз­гляд від­по­від­ної за­яви здій­сню­є­ться про­тя­гом 5 днів з мо­мен­ту її над­хо­дже­н­ня без по­ві­дом­ле­н­ня за­яв­ни­ка і бор­жни­ка та без про­ве­де­н­ня су­до­во­го за­сі­да­н­ня (ст. 154 ГПК Укра­ї­ни);

• не ви­зна­че­но, які до­ка­зи мо­жуть вва­жа­ти­ся на­ле­жним під­твер­дже­н­ням існу­ва­н­ня гро­шо­вої за­бор­го­ва­но­сті, щоб ви­мо­га про її стя­гне­н­ня мо­гла бу­ти за­яв­ле­на в на­ка­зно­му про­ва­джен­ні;

• під час роз­гля­ду ви­мог у по­ряд­ку на­ка­зно­го про­ва­дже­н­ня суд не роз­гля­дає об­ґрун­то­ва­ність за­яв- ле­них стя­гу­ва­чем ви­мог по су­ті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК Укра­ї­ни);

• су­до­вий на­каз не під­ля­гає оскар­жен­ню в апе­ля­цій­но­му по­ряд­ку (ч. 3 ст. 154 ГПК Укра­ї­ни).

При­хиль­ни­ки від­по­від­ної но­ве­ли по­си­ла­ли­ся на по­зи­тив­ний до­свід існу­ва­н­ня ана­ло­гі­чних про­це­дур в єв­ро­пей­ських юрис­ди­кці­ях та на­го­ло­шу­ва­ли, що но­вий ін­сти­тут на­вряд чи ста­не ін­стру­мен­том зло­вжи­вань, адже су­до­вий на­каз:

• мо­же бу­ти ска­со­ва­ний за за­явою бор­жни­ка, по­да­ною про­тя­гом 15 днів з дня вру­че­н­ня йо­му су­до­во­го на­ка­зу, яка має бу­ти роз­гля­ну­та су­дом не пі­зні­ше ніж че­рез 2 дні пі­сля її по­да­н­ня (ч. 1 ст. 157 ГПК Укра­ї­ни);

• мо­же ви­да­ва­ти­ся ви­клю­чно за ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду ви­мог, які від­по­від­а­ють та­ким кри­те­рі­ям (ст. 148 ГПК Укра­ї­ни): ви­мо­га про стя­гне­н­ня гро­шо­вої за­бор­го­ва­но­сті ви­ни­кла за до­го­во­ром, укла­де­ним у пи­сьмо­вій (в то­му чи­слі еле­ктрон­ній) фор­мі; су­ма ви­мо­ги не пе­ре­ви­щує 100 роз­мі­рів про­жи­тко­во­го мі­ні­му­му для пра­це­зда­тних осіб.

Во­дно­час най­більш дис­ку­сій­ним за­ли­ша­ло­ся пи­та­н­ня сто­сов­но то­го, які са­ме до­ка­зи в цьо­му ви­пад­ку мо­жуть вва­жа­ти­ся на­ле­жним під­твер­дже­н­ням існу­ва­н­ня гро­шо­вої за­бор­го­ва­но­сті, адже суд має пра­во від­мо­ви­ти у ви­да­чі су­до­во­го на­ка­зу, якщо з по­да­ної за­яви не вба­ча­є­ться ви­ни­кне­н­ня або по­ру­ше­н­ня пра­ва гро­шо­вої ви­мо­ги (ст. 152 ГПК Укра­ї­ни). Від­по­відь на це пи­та­н­ня ма­ла на­да­ти са­ме су­до­ва пра­кти­ка.

Пі­сля спли­ву біль­ше ніж 9 мі­ся­ців з мо­мен­ту на­бра­н­ня чин­но­сті но­вою ре­да­кці­єю ГПК Укра­ї­ни мо­жна го­во­ри­ти про пев­ні тен­ден­ції за ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду від­по­від­них за­яв стя­гу­ва­чів. Зокре­ма, вже уста­ле­ним мо­жна на­зва­ти під­хід, від­по­від­но до яко­го не під­ля­га­ють роз­гля­ду в по­ряд­ку на­ка­зно­го про­ва­дже­н­ня ви­мо­ги про стя­гне­н­ня 3% рі­чних, штра­фних сан­кцій, зби­тків, ін­фля­цій­них втрат. Су­до­ві на­ка­зи ви­да­ю­ться за ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду ви­мог про стя­гне­н­ня основ­ної за­бор­го­ва­но­сті.

Во­дно­час ви­мо­ги про стя­гне­н­ня 3% рі­чних, штра­фних сан­кцій, зби­тків, ін­фля­цій­них втрат у ме­жах на­ка­зно­го про­ва­дже­н­ня су­ди не за­до­воль­ня­ють. Ві­дмов­ля­ю­чи у ви­да­чі на­ка­зів за ці­єю ка­те­го­рі­єю ви­мог, су­ди на­го­ло­шу­ють на то­му, що во­ни не від­по­від­а­ють при­пи­сам ст. 148 ГПК Укра­ї­ни (не є ви­мо­га­ми про стя­гне­н­ня гро­шо­вої за­бор­го­ва­но­сті за до­го­во­ром, укла­де­ним у пи­сьмо­вій фор­мі), за­зна­ча­ю­чи, що за­яв­ни­ки мо­жуть звер­ну­ти­ся з від­по­від­ни­ми ви­мо­га­ми в по­ряд­ку по­зов­но­го про­ва­дже­н­ня. Як при­клад, мо­жна на­ве­сти по­ста­но­ву Ки­їв­сько­го апе­ля­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду від 27.03.2018 р. у спра­ві №910/1002/18 та ухва­лу Го­спо­дар­сько­го су­ду м. Ки­є­ва від 30.03.2018 р. у спра­ві №910/3640/18.

Що­до до­ка­зів, які мо­жуть вва­жа­ти­ся на­ле­жним під­твер­дже­н­ням за­бор­го­ва­но­сті в на­ка­зно­му про­ва­джен­ні, то на­ра­зі пе­ред­ча­сно ствер­джу­ва­ти про на­яв­ність пев­но­го уста­ле­но­го під­хо­ду. За­до­воль­ня­ю­чи за­яви про ви­да­чу су­до­вих на­ка­зів, у біль­шо­сті ви­пад­ків су- ди в мо­ти­ву­валь­ній ча­сти­ні на­ка­зу вза­га­лі не вка­зу­ють, які до­ка­зи бу­ли на­да­ні на під­твер­дже­н­ня існу­ва­н­ня за­бор­го­ва­но­сті, обме­жу­ю­чись ли­ше по­си­ла­н­ням на те, що з від­по­від­ною за­явою звер­ну­ла­ся осо­ба, якій на­ле­жить пра­во ви­мо­ги за до­го­во­ром, а та­кож що су­ма гро­шо­вої ви­мо­ги, за­яв­ле­на до стя­гне­н­ня, не пе­ре­ви­щує су­ми, ви­зна­че­ної ч. 1 ст. 148 ГПК Укра­ї­ни. На­при­клад, са­ме та­ки­ми ар­гу­мен- та­ми обме­жив­ся суд, за­до­воль­ня­ю­чи за­яву про ви­да­чу су­до­во­го на­ка­зу у спра­ві №904/2553/18, що роз­гля­да­ла­ся Го­спо­дар­ським су­дом Дні­про­пе­тров­ської обла­сті.

Во­дно­час, ві­дмов­ля­ю­чи у за­до­во­лен­ні за­яв про ви­да­чу на­ка­зів, су­ди не­рід­ко вка­зу­ють на те, що за­яв­ни­ки не на­да­ли на­ле­жних до­ка­зів без­спір­но­сті за­яв­ле­них ви­мог. Однак мо­ти­ви, з яких суд ді­йшов від­по­від­них ви­снов­ків, в ухва­лах про від­мо­ву в за­до­во­лен­ні за­яв про ви­да­чу су­до­вих на­ка­зів зде­біль­шо­го не на­во­дя­ться. Як при­клад, мо­жна на­ве­сти ухва­лу Го­спо­дар­сько­го су­ду м. Ки­є­ва від 12.04.2018 р. у спра­ві № 910/ 3807/18. У ви­да­чі на­ка­зу бу­ло від­мов­ле­но у зв’яз­ку з тим, що «ма­те­рі­а­ла­ми спра­ви не під­твер­джу­є­ться без­спір­на за­бор­го­ва­ність бор­жни­ка за укла­де­ним між сто­ро­на­ми пи­сьмо­вим до­го­во­ром». Про­те суд жо­дним чи­ном не мо­ти­вує свій ви­сно­вок.

Ви­да­є­ться, що від­су­тність ло­гі­чних ар­гу­мен­тів у су­до­вих на­ка­зах та ухва­лах про від­мо­ву в за­до­во­лен­ні за­яв про їх ви­да­чу не спри­я­ти­ме по­пу­ля­ри­за­ції ін­сти­ту­ту на­ка­зно­го про­ва­дже­н­ня як аль­тер­на­ти­ви по­зов­но­му. У ра­зі не­ви­зна­че­но­сті кри­те­рі­їв без­спір­но­сті ви­мог під час звер­не­н­ня до су­ду кре­ди­то­ри на­да­ва­ти­муть пе­ре­ва­гу по­зов­но­му про­ва­джен­ню, що не до­зво­лить до­сяг­ти основ­ної ме­ти но­во­го ін­сти­ту­ту – роз­ван­та­же­н­ня су­дів.

Хо­ча най­гір­ші по­бо­ю­ва­н­ня кри­ти­ків про ви­ко­ри­ста­н­ня на­ка­зно­го про­ва­дже­н­ня як спосо­бу зло­вжи­вань по­ки що не справ­джу­ю­ться, го­во­ри­ти про йо­го ефе­ктив­ність та­кож пе­ре­дв­ча­сно. Во­дно­час са­ме від фор­му­ва­н­ня су­да­ми єди­но­го під­хо­ду до ви­зна­че­н­ня кри­те­рі­їв «без­спір­но­сті» ви­мог за­ле­жить, на­скіль­ки ши­ро­ко бу­де ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся но­вий ін­сти­тут у май­бу­тньо­му.

Ви­мо­ги про стя­гне­н­ня 3% рі­чних, штра­фних сан­кцій, зби­тків, ін­фля­цій­них втрат у ме­жах на­ка­зно­го про­ва­дже­н­ня су­ди не за­до­воль­ня­ють

Юлія Ю і СТУСОВА СТУСОВА, стар­ший юрист ЮФ Evris

Юлія Ю і ШИШКА ШИШКА, юрист ЮФ Evris

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.