Адмі­на­решт не про­по­ну­ва­ти?

За­сто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го аре­шту май­на та ко­штів пла­тни­ка по­да­тків, вра­хо­ву­ю­чи пра­кти­ку ЄСПЛ

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА - Ан­тон А МОНАЄНКО МОНАЄНКО, д.ю.н., про­фе­сор, За­слу­же­ний юрист Укра­ї­ни, Ін­сти­тут за­ко­но­дав­ства ВРУ

Пер­ший про­то­кол кон­вен­ції

У зв’яз­ку з плу­та­ни­ною по­нять адмі­ні­стра­тив­но­го аре­шту май­на та ко­штів по­ста­ло пи­та­н­ня про те, чи мо­жна роз­гля­да­ти за­сто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го аре­шту май­на/ ко­штів пла­тни­ка по­да­тків, пе­ред­ба­че­ний п. 94.2 ст. 94 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, як по­збав­ле­н­ня пра­ва вла­сно­сті/пра­ва мир­но­го во­ло­ді­н­ня май­ном у кон­текс­ті ст. 1 Пер­шо­го про­то­ко­лу до Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод.

Від­по­від­но до ст. 1 Пер­шо­го про­то­ко­лу до Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод, ко­жна фі­зи­чна або юри­ди­чна осо­ба має пра­во мир­но во­ло­ді­ти сво­їм май­ном. Ні­хто не мо­же бу­ти по­збав­ле­ний сво­єї вла­сно­сті іна­кше як в ін­те­ре­сах су­спіль­ства та на умо­вах, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном і за­галь­ни­ми прин­ци­па­ми між­на­ро­дно­го пра­ва.

Про­те по­пе­ре­дні по­ло­же­н­ня жо­дним чи­ном не обме­жу­ють пра­во дер­жа­ви вво­ди­ти в дію та­кі за­ко­ни, які во­на вва­жає за не­об­хі­дне, щоб здій­сню­ва­ти кон­троль за ко­ри­сту­ва­н­ням май­ном від­по­від­но до за­галь­них ін­те­ре­сів або для за­без­пе­че­н­ня спла­ти по­да­тків чи ін­ших збо­рів та штра­фів.

З ана­лі­зу ст. 1 Про­то­ко­лу ви­пли­ває, що во­на га­ран­тує за­хист від втру­ча­н­ня у пра­ва вла­сни­ка з бо­ку дер­жа­ви. Втру­ча­н­ня мо­же на­бу­ва­ти та­ких форм як втру­ча­н­ня у ко­ри­сту­ва­н­ня май­ном, по­збав­ле­н­ня май­на та кон­троль за ко­ри­сту­ва­н­ням вла­сно­сті.

В на­шо­му ви­пад­ку ін­те­рес пред­став­ляє по­збав­ле­н­ня май­на (пра­ва вла­сно­сті), яке за­сто­со­ву­є­ться в по­да­тко­вих спо­рах для за­без­пе­че­н­ня спла­ти по­да­тків і збо­рів усі­ма зо­бов’яза­ни­ми осо­ба­ми. Вар­то за­зна­чи­ти, що кон­троль дер­жа­ви над вла­сні­стю мо­же пе­ред­ба­ча­ти як пев­ні обме­же­н­ня, так і пев­ні обов’яз­ки для фі­зи­чних та юри­ди­чних осіб що­до здій­сне­н­ня ни­ми тих чи ін­ших дій в ча­сти­ні за­без­пе­че­н­ня спла­ти по­да­тків і збо­рів.

Згі­дно зі ст. 1 Про­то­ко­лу, стя­гне­н­ня дер­жа­вою по­да­тків та ін­ших обов’яз­ко­вих пла­те­жів, а та­кож вжи­т­тя кон­троль­них за­хо­дів що­до їх спла­ти за рі­ше­н­ням від­по­від­них ор­га­нів вла­ди роз­гля­да­ю­ться ЄСПЛ як на­ле­жні за­хо­ди дер­жа­ви для за­без­пе­че­н­ня кон­тро­лю за ко­ри­сту­ва­н­ням вла­сні­стю, за­кон­но­го втру­ча­н­ня у ко­ри­сту­ва­н­ня май­ном, за­кон­но­го по­збав­ле­н­ня май­на.

У спра­ві Га­зус про­ти Ні­дер­лан­дів 1995 р. ЄСПЛ прийняв рі­ше­н­ня, що дії дер­жа­ви з ви­лу­че­н­ня май­на у ком­па­нії в ра­ху­нок по­га­ше­н­ня по­да­тко­во­го бор­гу бу­ли пра­во­мір­ни­ми, оскіль­ки від­бу­ло­ся не по­збав­ле­н­ня вла­сно­сті, як ви­зна­че­но у ч. 1 ст. 1 Про­то­ко­лу, а за­сто­су­ва­н­ня за­хо­дів кон­тро­лю за ко­ри­сту­ва­н­ням вла­сно­сті від­по­від­но до ч. 2 ст. 1 Про­то­ко­лу. Крім то­го, дії вла­ди бу­ли за­сно­ва­ні на за­ко­ні, по­збав­ле­н­ня май­на від­бу­ва­ло­ся в ін­те­ре­сах су­спіль­ства. То­му за рі­ше­н­ням ЄСПЛ дер­жа­ва ре­а­лі­зу­ва­ла своє пра­во на кон­троль за ко­ри­сту­ва­н­ням май­на для за­без­пе­че­н­ня стя­гне­н­ня по­да­тків та ін­ших обов’яз­ко­вих пла­те­жів.

При­йма­ю­чи рі­ше­н­ня, ЄСПЛ ке­ру­є­ться та­кож прин­ци­пом спра­ве­дли­во­го ба­лан­су між при­ва­тним та су­спіль­ним ін­те­ре­са­ми, оскіль­ки в по­да­тко­вій сфе­рі в дер­жа­вах зав­жди існує ши­ро­ка сфе­ра за­сто­су­ва­н­ня роз­су­ду. По­збав­ле­н­ня вла­сно­сті, втру­ча­н­ня у ко­ри­сту­ва­н­ня май­ном, кон­троль за ко­ри­сту­ва­н­ням вла­сні­стю з бо­ку дер­жа­ви ма­ють бу­ти ви­прав­да­ні від­по­від­ною ме­тою, яку пе­ре­слі­дує дер­жа­ва під час здій­сне­н­ня кон­троль­них за­хо­дів, а та­кож від­по­від­а­ти прин­ци­пу спра­ве­дли­во­го ба­лан­су при­ва­тно­го та су­спіль­но­го ін­те­ре­сів (рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Спор­ронг та Льон­рот про­ти Шве­ції» 1982 р.).

Втру­ча­н­ня у пра­ва вла­сни­ка з бо­ку дер­жа­ви є мо­жли­вим за та­ких об­ста­вин:

• має бу­ти ви­прав­да­ним за умо­ви йо­го за­кон­но­сті (рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Ен­трік про­ти Фран­ції» 1994 р., рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Пе­ду­ра­ру про­ти Ру­му­нії» 2005 р., рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Бе­є­лер про­ти Іта­лії» 2000 р., рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Ку­шо­глу про­ти Бол­га­рії» 2007 р.);

• має пе­ре­слі­ду­ва­ти ле­гі­тим­ну ме­ту в су­спіль­них ін­те­ре­сах (рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Спа­деа і Ска­ла­брі­но про­ти Іта­лії» 1995 р.);

• втру­ча­н­ня мо­же бу­ти здій­сне­не в ін­те­ре­сах су­спіль­ства (рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Стреч про­ти Об’єд­на­но­го Ко­ро­лів­ства» 2003 р.);

• рі­ше­н­ня має бу­ти про­пор­цій­ним та не ста­но­ви­ти на­дмір­но­го тя­га­ря (рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Літ­гоу та ін­ші про­ти Спо­лу­че­но­го Ко­ро­лів­ства» 1986 р.).

Дер­жа­ва ко­ри­сту­є­ться ши­ро­кою сво­бо­дою роз­су­ду як що­до ви­бо­ру спосо­бу вжи­т­тя кон­троль­них за­хо­дів, так і що­до вста­нов­ле­н­ня то­го, чи ви­прав­да­ні на­слід­ки вжи­т­тя та­ких за­хо­дів з огля­ду на за­галь­ний ін­те­рес для до­ся­гне­н­ня ме­ти за­ко­ну (рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Зволь­ськи та Зволь­ська про­ти Ре­спу­блі­ки Че­хії» 2002 р.).

От­же, на на­шу дум­ку, за­сто­су­ва­н­ня дер­жа­вою адмі­ні­стра­тив­но­го аре­шту ко­штів на ра­хун­ках у бан­ку здій­сню­є­ться на під­ста­ві від­по­від­ної нор­ми за­ко­ну, зна­хо­ди­ться в ме­жах до­три­ма­н­ня прин­ци­пу спра­ве­дли­во­го ба­лан­су між при­ва­тним і су­спіль­ним ін­те­ре­сом, оскіль­ки дер­жа­ва, стя­гу­ю­чи по­да­тки та збо­ри, під­три­мує свій пу­блі­чний фі­нан­со­вий ін­те­рес шля­хом за­сто­су­ва­н­ня до осіб та­ких обме­жень як адмі­ні­стра­тив­ний арешт ко­штів та на­кла­дає та­ке обме­же­н­ня на осо­бу з ме­тою за­без­пе­че­н­ня ви­ко­на­н­ня її по­да­тко­во­го обов’яз­ку для за­до­во­ле­н­ня ін­те­ре­сів су­спіль­ства.

То­му за­сто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го аре­шту са­ме май­на (а не ко­штів) пла­тни­ка по­да­тків, пе­ред­ба­че­не п. 94.2 ст. 94 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, не мо­жна роз­гля­да­ти як по­збав­ле­н­ня пра­ва вла­сно­сті/ пра­ва мир­но­го во­ло­ді­н­ня май­ном у кон­текс­ті ст. 1 Пер­шо­го про­то­ко­лу до Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод, а мо­жна роз­гля­да­ти як втру­ча­н­ня у ко­ри­сту­ва­н­ня май­ном, про­те яке є до­зво­ле­ним від­по­від­но до за­ко­ну обме­же­н­ням дер­жа­ви.

За­сто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го аре­шту ко­штів пла­тни­ка по­да­тків, пе­ред­ба­че­не п. 94.6 ст. 94, та за під­став, ви­зна­че­них пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, та­кож не мо­жна роз­гля­да­ти як по­збав­ле­н­ня пра­ва вла­сно­сті/ пра­ва мир­но­го во­ло­ді­н­ня ко­шта­ми у кон­текс­ті ст. 1 Пер­шо­го про­то­ко­лу до Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод, а мо­жна роз­гля­да­ти як втру­ча­н­ня у ко­ри­сту­ва­н­ня май­ном, про­те яке є до­зво­ле­ним від­по­від­но до за­ко­ну обме­же­н­ням дер­жа­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.