Не­по­ру­шні за­по­віді в ро­бо­ті ко­жно­го юри­ста

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Оле­ксандр О НАВАЛЬНЄВ НАВАЛЬНЄВ, ке­ру­ю­чий пар­тнер ЮК «ВОЛХВ»

Роз­кри­ва­ю­чи фі­ло­соф­ське пи­та­н­ня що­до за­по­від­ей юри­ста, на­сам­пе­ред, слід ви­хо­ди­ти з то­го, яких не­по­ру­шних прин­ци­пів має до­три­му­ва­ти­ся лю­ди­на для успі­шної са­мо­ре­а­лі­за­ції в рі­зних сфе­рах сво­го жи­т­тя. На мою дум­ку, це са­мо­від­да­ність, від­по­від­аль­ність, послідовність, ро­зум­ність, до­бро­че­сність, пра­це­лю­бність, не­бай­ду­жість та по­ва­га до ін­ших лю­дей, що є за­по­ру- кою до­ско­на­ло­го роз­ви­тку лю­ди­ни. Вва­жаю, що ли­ше за умо­ви до­три­ма­н­ня та­ких бу­ден­них і зро­зумі­лих ко­жно­му за­по­від­ей лю­ди­на мо­же ре­а­лі­зу­ва­ти­ся в будь-якій про­фе­сії. Про­те для юри­ди­чної про­фе­сії ці мо­раль­ні за­са­ди є най­ва­жли­ві­ши­ми, адже юри­ди­чна про­фе­сія по­ля­гає у на­дан­ні до­по­мо­ги лю­дям, які зна­хо­дя­ться в рі­зних, ча­сто до­ста­тньо скла­дних жит­тє­вих си­ту­а­ці­ях.

Вва­жаю, що для юри­ста основ­ним про­фе­сій­ним на­дба­н­ням є ре­пу­та­ція, яка сфор­мо­ва­на по­ря­дним став­ле­н­ням до клі­єн­тів і су­про­тив­ни­ків у про­це­сі, спів­чу­т­тям і не­бай­ду­жі­стю, від­по­від­аль­ним і са­мо­від­да­ним став­ле­н­ням до спра­ви, що мо­ти­вує юри­ста бу­ти ува­жним до де­та­лей та по­стій­но під­ви­щу­ва­ти свій про­фе­сій­ний рі­вень. За­по­ру­ка успі­ху юри­ста – це по­стій­на ро­бо­та за­для під­ви­ще­н­ня сво­го про­фе­сій­но­го рів­ня та ора­тор­ської май­стер­но­сті, а та­кож роз­ви­ток на­ви­чок шля­хом уча­сті у фа­хо­вих пу­блі­чних дис­ку­сі­ях.

Юри­ди­чна сфе­ра – це не єди­на сфе­ра, в якій юрист мо­же про­я­ви- ти від­по­від­ні про­фе­сій­ні на­ви­чки. Не­ви­пад­ко­во се­ред по­лі­ти­ків, пре­зи­ден­тів і за­ко­но­твор­ців є ба­га­то юри­стів. Во­ни пи­са­ли за­ко­ни, ке­ру­ва­ли дер­жа­ва­ми, ви­рі­шу­ва­ли до­лі лю­дей. Тоб­то юри­ди­чна про­фе­сія на­дає мо­жли­вість впли­ва­ти на до­лю всьо­го люд­ства.

У кон­текс­ті ці­єї те­ми мо­жна на­ве­сти кіль­ка ви­сло­вів 16-го Пре­зи­ден­та США Ав­ра­а­ма Лін­коль­на, який був юри­стом: «За­зна­ти по­раз­ки не­мо­жли­во, до­по­ки ти не здав­ся»; «Як­би у ме­не бу­ло 8 го­дин, щоб зру­ба­ти де­ре­во, то я б ви­тра­тив 6 го­дин на те, щоб на­то­чи­ти со­ки­ру». Са­ме та­ке став­ле­н­ня та ро­зу­мі­н­ня про­фе­сій­ної спра­ви є за­по­ру­кою успі­ху!

Оскіль­ки пи­та­н­ня до­ся­гне­н­ня успі­ху не­ми­ну­че пов’ яза­не з ви­рі­ше­н­ням пи­та­н­ня за­со­бів, то не­об­хі­дно зга­да­ти ще один ви­слів Ав­ра­а­ма Лін­коль­на: «Ні­що не вре­гу­льо­ва­но оста­то­чно, якщо не вре­гу­льо­ва­но спра­ве­дли­во». Адже спра­ве­дли­вість є озна­кою прин­ци­пу вер­хо­вен­ства пра­ва, яким по­ви­нен ке­ру­ва­ти­ся юрист у сво­їй про­фе­сій­ній ді­яль­но­сті.

Юри­ди­чна про­фе­сія про­тя­гом усі­єї істо­рії люд­ства за­ли­ша­є­ться най­ша­но­ва­ні­шою про­фе­сі­єю, яка має свою со­ці­аль­ну мі­сію за­хи­сту прав та ін­те­ре­сів лю­ди­ни й су­спіль­ства за­га­лом. За збе­ре­же­н­ням та­ко­го ста­ту­су юри­ди­чної про­фе­сії сто­ять гли­бо­кі до­ктри­наль­ні по­сту­ла­ти, осво­є­н­ня яких на­да­ють юри­сту ли­ше одну з не­по­ру­шних за­по­від­ей, від­по­від­но до якої юрист має ке­ру­ва­ти­ся у сво­їй ро­бо­ті прин­ци­пом вер­хо­вен­ства пра­ва, в яко­му за­кон­ність є ли­ше одним з еле­мен­тів. Са­ме цьо­го прин­ци­пу має до­три­му­ва­ти­ся юрист без­від­но­сно до по­лі­ти­чної си­ту­а­ції, ста­ну су­до­вої пра­кти­ки, що стрім­ко змі­ню­ю­ться, то­ді як при­ро­дні пра­ва лю­ди­ни та осно­во­по­ло­жні ідеї пра­ва, які ще рим­ські юри­сти ви­зна­ча­ли як на­у­ки про до­бро та спра­ве­дли­вість, за­ли­ша­ю­ться не­змін­ни­ми. Той уні­каль­ний шанс, який на­дає юри­ди­чна про­фе­сія, по­ля­гає у мо­жли­во­сті за­хи­сту при­ва­тних ін­те­ре­сів та ін­те­ре­сів су­спіль­ства. По­шук ба­лан­су між ци­ми дво­ма ін­сти­ту­ці­я­ми є ве­ли­ким ви­кли­ком для ко­жно­го юри­ста.

Окрім то­го, ба­зо­ви­ми за­по­від­я­ми юри­ста є мо­раль­но-ети­чні при­пи­си, яки­ми має ке­ру­ва­ти­ся будь-яка лю­ди­на. Ав­ра­ам Лін­кольн влу­чно за­зна­чив: «Ха­ра­ктер по­ді­бний де­ре­ву, а ре­пу­та­ція – йо­го ті­ні. Ми тур­бу­є­мо­ся про тінь, хо­ча на­справ­ді слід ду­ма­ти про де­ре­во». Юрист по­ви­нен не­сти від­по­від­аль­ність за ко­жен свій крок. Адже він зда­тний не ли­ше до­три­му­ва­ти­ся пра­вил, але й ство­рю­ва­ти їх. Ство­ре­н­ня пра­вил без до­три­ма­н­ня за­галь­них прин­ци­пів та прав лю­ди­ни при­зво­дить до мо­жли­во­сті їх по­ру­ше­н­ня з бо­ку за­ці­кав­ле­них осіб. Тож до­три­му­ю­чись не­по­ру­шних мо­раль­но-ети­чних за­по­від­ей лю­ди­ни, юрист не­о­дмін­но здо­бу­де успіх у про­фе­сій­ній сфе­рі, за­ли­ша­ю­чись у гар­мо­нії з со­бою.

Отри­ма­ний до­свід у про­це­сі про­фе­сій­но­го ста­нов­ле­н­ня за­свід­чує два ва­жли­вих на­прям­ки роз­ви­тку Лю­ди­ни- Юри­ста. Пер­ший по­ля­гає в то­му, що ду­же важ­ко до­сяг­ти хо­ро­ших ре­зуль­та­тів, не ма­ю­чи істин­но­го на­став­ни­ка, став­ле­н­ня до яко­го по­вин­но ґрун­ту­ва­ти­ся на гли­бо­кій по­ва­зі, слу­хня­но­сті та до­ві­рі. Дру­гий по­ля­гає у на­шій вну­трі­шній при­ро­ді вті­лю­ва­ти дум­ки та пла­ни у жи­т­тя, але ли­ше за умо­ви щи­ро­го прийня­т­тя по­ра­зок, вва­жа­ю­чи їх най­цін­ні­шим до­сві­дом і да­рун­ком. При цьо­му вну­трі­шнє на­ла­шту­ва­н­ня зав­жди має бу­ти спря­мо­ва­не на впев­не­ність та не­по­хи­тну ві­ру в пе­ре­мо­гу в бу­дья­кій спра­ві, юри­ди­чним ди­ри­ген­том якої ста­є­те лю­ди­на.

Юрист по­ви­нен не­сти від­по­від­аль­ність за ко­жен свій крок

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.