До­го­вір­ні спо­ри: огляд акту­аль­ної пра­кти­ки ВCУ че­рез рі­ше­н­ня ВС

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ДОГОВІРНЕ ПРАВО - Оле­ксій О ійПАЛІЙ ПАЛІЙ, адво­кат, пар­тнер IBC Legal

не­ви­ко­на­н­ня орен­да­рем обов’яз­ків, пе­ред­ба­че­них до­го­во­ром та за­ко­ном; ч. 2 ст. 651 ЦК Укра­ї­ни що­до пра­ва на ро­зір­ва­н­ня до­го­во­ру за рі­ше­н­ням су­ду у ра­зі істо­тно­го по­ру­ше­н­ня до­го­во­ру ін­шою сто­ро­ною), за­зна­чи­ла, що су­ди по­пе­ре­дніх ін­стан­цій на­ле­жним чи­ном до­слі­ди­ли та з'ясу­ва­ли від­су­тність ознак кри­те­рію істо­тно­сті по­ру­ше­н­ня від­по­від­а­чем умов до­го­во­ру що­до вне­се­н­ня орен­дних пла­те­жів у зв’яз­ку з пов­ним по­га­ше­н­ням від­по­від­а­чем за­бор­го­ва­но­сті ста­ном на мо­мент прийня­т­тя рі­ше­н­ня су­дом пер­шої ін­стан­ції, хо­ча до та­ко­го по­га­ше­н­ня і від­бу­ва­ло­ся си­сте­ма­ти­чне нев­не­се­н­ня орен­дних пла­те­жів про­тя­гом 6 мі­ся­ців, що бу­ло під­ста­вою для йо­го ро­зір­ва­н­ня від­по­від­но до умов до­го­во­ру орен­ди зем­лі.

Та­ким чи­ном, основ­ним кри­те­рі­єм істо­тно­сті по­ру­ше­н­ня в цій ка­те­го­рії спо­рів є на­яв­ність не­по­га­ше­ної за­бор­го­ва­но­сті з орен­дної пла­ти са­ме на да­ту роз­гля­ду спра­ви су­дом. пла­те­жу в ме­жах стро­ку кре­ди­ту­ва­н­ня, згі­дно з ч. 5 ст. 261 ЦК Укра­ї­ни, по­чи­на­є­ться пі­сля не­ви­ко­на­н­ня чи не­на­ле­жно­го ви­ко­на­н­ня (зокре­ма, про­стро­че­н­ня ви­ко­на­н­ня) по­зи­чаль­ни­ком обов'яз­ку з вне­се­н­ня чер­го­во­го пла­те­жу та об­чи­слю­є­ться окре­мо що­до ко­жно­го про­стро­че­но­го пла­те­жу.

Вра­хо­ву­ю­чи за­зна­че­ні ви­снов­ки, з мо­мен­ту за­кін­че­н­ня стро­ку кре­ди­ту­ва­н­ня або на­ста­н­ня під­став до­стро­ко­во­го по­вер­не­н­ня по­зи­ки, на­ра­ху­ва­н­ня про­цен­тів за її ко­ри­сту­ва­н­ня при­пи­ня­є­ться, а строк по­зов­ної дав­но­сті що­до ко­жно­го чер­го­во­го пла­те­жу, пе­ред­ба­че­но­го до­го­во­ром, по­чи­нає свій від­лік з да­ти по­ру­ше­н­ня тер­мі­ну вне­се­н­ня ко­жно­го чер­го­во­го пла­те­жу.

В ін­шій По­ста­но­ві Ве­ли­кої Па­ла­ти Вер­хов­но­го Су­ду в га­лу­зі кре­ди­тних від­но­син від 04.07.2018 р. у спра­ві №310/11534/13-ц суд під­три­мав за­зна­че­ну по­зи­цію. Зокре­ма, якщо за рі­ше­н­ням про звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет за­ста­ви за­бор­го­ва­ність за кре­ди­тним до­го­во­ром вка­за­на в та­ко­му рі­шен­ні в пов­но­му об­ся­зі, кре­ди­тор має пра­во на отри­ма­н­ня га­ран­тій на­ле­жно­го ви­ко­на­н­ня зо­бов'яза­н­ня від­по­від­но до ч. 2 ст. 625 ЦК Укра­ї­ни, а не у ви­гля­ді стя­гне­н­ня про­цен­тів. но­сті пла­те­жів, по­ряд­ку спла­ти про­цен­тів за ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­том. У та­ко­му ви­пад­ку має за­сто­со­ву­ва­ти­ся ви­мо­га про спла­ту про­цен­тів від су­ми по­зи­ки, пе­ред­ба­че­на ч. 1 ст. 1048 ЦК Укра­ї­ни, до дня, вста­нов­ле­но­го кре­ди­то­ром у ви­мо­зі про до­стро­ко­ве по­вер­не­н­ня кре­ди­ту шля­хом звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки.

Та­ким чи­ном, пра­во­вий ви­сно­вок Ве­ли­кої Па­ла­ти по­ля­гає в то­му, що до­стро­ко­ве при­пи­не­н­ня кре­ди­тно­го до­го­во­ру, звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет за­ста­ви є на­слід­ком до­стро­ко­во­го при­пи­не­н­ня кре­ди­тно­го зо­бов’яза­н­ня, а от­же, за­мість пра­ва на стя­гне­н­ня про­цен­тів, кре­ди­тор на­бу­ває пра­во на отри­ма­н­ня га­ран­тій, пе­ред­ба­че­них ст. 625 ЦК Укра­ї­ни.

Прийняв­ши за­зна­че­не рі­ше­н­ня, Ве­ли­ка Па­ла­та від­сту­пи­ла від пра­во­во­го ви­снов­ку, ви­кла­де­но­го у по­ста­но­ві Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни від 23.09.2015 р. у спра­ві №6-1206цс15, від­по­від­но до яко­го на­яв­ність су­до­во­го рі­ше­н­ня про за­до­во­ле­н­ня ви­мог кре­ди­то­ра, яке бор­жник не ви­ко­нав, не при­пи­няє пра­во­від­но­си­ни сто­рін кре­ди­тно­го до­го­во­ру, не звіль­няє бор­жни­ка та по­ру­чи­те­ля від від­по­від­аль­но­сті за не­ви­ко­на­н­ня гро­шо­во­го зо­бо-

Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни у по­ста­но­ві від 23.12.2015 р. у спра­ві №6-2587цс15, від­по­від­но до яко­го стра­хо­вик, який ви­пла­тив стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня, має пра­во са­мо­стій­но оби­ра­ти спо­сіб за­хи­сту сво­го по­ру­ше­но­го пра­ва (зокре­ма, пра­во ви­мо­ги до вин­ної осо­би про стя­гне­н­ня ко­штів у роз­мі­рі ви­пла­че­но­го стра­хо­ви­ком від­шко­ду­ва­н­ня).

На­то­мість Ве­ли­ка Па­ла­та вва­жає, що по­кла­да­н­ня обов'яз­ку з від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди у ме­жах стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня на стра­ху­валь­ни­ка, який уклав від­по­від­ний до­го­вір стра­ху­ва­н­ня і спла­чує стра­хо­ві пла­те­жі, су­пе­ре­чить ме­ті ін­сти­ту­ту стра­ху­ва­н­ня ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті. Уклав­ши до­го­вір обов'яз­ко­во­го стра­ху­ва­н­ня ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті, на ви­па­док ви­ни­кне­н­ня де­лі­ктно­го зо­бов'яза­н­ня стра­хо­вик бе­ре на се­бе у ме­жах су­ми стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня ви­ко­на­н­ня обов'яз­ку стра­ху­валь­ни­ка, який зав­дав шко­ди. То­му стра­хо­вик, який ви­пла­тив стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня за до­го­во­ром май­но­во­го стра­ху­ва­н­ня, згі­дно зі ст. 3 і 5 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про обов'яз­ко­ве стра­ху­ва­н­ня ци­віль­но­пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті вла­сни­ків на­зем­них транс­порт­них за­со­бів», ре­а­лі­зує пра­во ви­мо­ги, пе­ред­ба­че­не ст. 993 ЦК Укра­ї­ни та ст. 27 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про стра­ху­ва­н­ня», шля­хом звер­не­н­ня з по­зо­вом до стра­хо­ви­ка, в яко­го зав­да­вач шко­ди за­стра­ху­вав свою ци­віль­но-пра­во­ву від­по­від­аль­ність.

Та­ким чи­ном, за до­го­во­ром май­но­во­го стра­ху­ва­н­ня (на­при­клад, «ав­то­ка­ско») стра­хо­вик має пра­во пред’яви­ти ре­гре­сну ви­мо­гу ли­ше до стра­хо­ви­ка, який уклав до­го­вір обов’яз­ко­во­го стра­ху­ва­н­ня ци­віль­ної від­по­від­аль­но­сті вла­сни­ків на­зем­них транс­порт­них за­со­бів з ви­ну­ва­тцем до­ро­жньо-транс­порт­ної при­го­ди.

В ін­шій спра­ві у сфе­рі стра­хо­вих від­но­син Ве­ли­ка Па­ла­та Вер­хов­но­го Су­ду по­ста­но­вою від 05.06.2018 р. у спра­ві №910/7449/17 від­сту­пи­ла від ви­снов­ку Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни у по­ста­но­ві від 15.04.2015 р. №3-49гс15.

У спра­ві № 3- 49гс15 Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни зро­бив пра­во­вий ви­сно­вок про те, що по­ло­же­н­ня пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про обов'яз­ко­ве стра­ху­ва­н­ня ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті вла­сни­ків на­зем­них транс­порт­них за­со­бів» ви­зна­ча­ють мо­жли­вість від­мо­ви стра­хо­ви­ка у ви­пла­ті стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня стра­ху­валь­ни­ку у ра­зі не­по­да­н­ня за­яви про стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня впро­довж уста­нов­ле­них стро­ків, однак не мі­стять під­став для від­мо­ви у за­до­во­лен­ні ви­мо­ги стра­хо­ви­ка, який ви­пла­тив стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня згі­дно з до­го­во­ром май­но­во­го стра­ху­ва­н­ня, до осо­би, від­по­від­аль­ної за зав­да­ні зби­тки, про від­шко­ду­ва­н­ня ви­пла­че­них ним фа­кти­чних сум у ме­жах, ви­зна­че­них до­го­во­ром ОСЦПВВНТЗ.

Во­дно­час Ве­ли­ка Па­ла­та вва­жає, що за­крі­пле­не в по­ло­же­н­нях пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про обов'яз­ко­ве стра­ху­ва­н­ня ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті вла­сни­ків на­зем­них транс­порт­них за­со­бів» пра­во стра­хо­ви­ка за до­го­во­ром (по­лі­сом) ОСЦПВВНТЗ від­мо­ви­ти у здій­снен­ні ви­пла­ти стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня у ра­зі про­пу­ску вста­нов­ле­но­го стро­ку на звер­не­н­ня до ньо­го із за­явою про ви­пла­ту стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня не за­ле­жить від суб'єкта звер­не­н­ня з від­по­від­ною за­явою, тоб­то під­ля­гає за­сто­су­ван­ню (в то­му чи­слі у ви­пад­ку, ко­ли з та­кою за­явою звер­та­є­ться не без­по­се­ре­дньо по­тер­пі­лий, а осо­ба, яка здій­сни­ла від­шко­ду­ва­н­ня по­тер­пі­ло­му зав­да­но­го зби­тку вна­слі­док по­шко­дже­н­ня на­ле­жно­го йо­му транс­порт­но­го за­со­бу на під­ста­ві до­го­во­ру до­бро­віль­но­го май­но­во­го стра­ху­ва­н­ня).

От­же, стра­хо­вик за до­го­во­ром «ав­то­ка­ско» мо­же втра­ти­ти пра­во на ре­грес у ра­зі не­своє­ча­сно­го по­да­н­ня за­яви про ви­пла­ту стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня до стра­хо­ви­ка, який уклав до­го­вір обов’яз­ко­во­го стра­ху­ва­н­ня ци­віль­ної від­по­від­аль­но­сті вла­сни­ків на­зем­них транс­порт­них за­со­бів з ви­ну­ва­тцем до­ро­жньо-транс­порт­ної при­го­ди.

В ін­шій спра­ві що­до по­ряд­ку ви­зна­че­н­ня стро­ку по­зов­ної дав­но­сті у стра­хо­вих від­но­си­нах Ве­ли­ка Па­ла­та Вер­хов­но­го Су­ду під­три­ма­ла пра­во­ву по­зи­цію та не вва­жа­ла за не­об­хі­дне від­сту­пи­ти від ана­ло­гі­чних ви­снов­ків, ви­кла­де­них у по­ста­но­вах Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни від 25.12.2013 р. у спра­ві №6-112цс13, від 17.02.2016 р. у спра­ві №6-2471цс15, від 18.05.2016 р. у спра­ві №6-2809цс15.

Суть пра­во­вої по­зи­ції Ве­ли­кої Па­ла­ти в цій спра­ві та в ін­ших по­ді­бних спра­вах Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни зво­ди­ться до то­го, що по­зов­на дав­ність у спо­рах про стя­гне­н­ня ко­штів з осо­би, вин­ної у ско­єн­ні ДТП, на ко­ристь стра­хо­вої ком­па­нії, яка ви­пла­ти­ла стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня по­тер­пі­лій у ДТП осо­бі в по­ряд­ку ст. 993 ЦК Укра­ї­ни та ст. 27 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про стра­ху­ва­н­ня» (в по­ряд­ку су­бро­га­ції), має об­чи­слю­ва­ти­ся з мо­мен­ту ДТП, а не з мо­мен­ту ви­пла­ти стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня.

Та­ким чи­ном, Ве­ли­ка Па­ла­та під­три­ма­ла під­хід Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни у по­ді­бних спра­вах, який по­ля­гав у роз­ме­жу­ван­ні під­став ви­зна­че­н­ня по­зов­ної дав­но­сті у ре­гре­сних зо­бов’яза­н­нях, в яких пра­во ви­мо­ги ви­ни­кає з мо­мен­ту ви­ко­на­н­ня тре­тьою осо­бою обов’яз­ку бор­жни­ка, та зо­бов’яза­н­нях су­бро­га­ції, в яких де­лі­ктне зо­бов'яза­н­ня не при­пи­ня­є­ться, а змі­ню­є­ться ли­ше одна зі сто­рін та­ко­го зо­бов'яза­н­ня – кре­ди­тор. Тоб­то за­мі­на сто­рін у зо­бов'язан­ні не змі­нює по­ряд­ку об­чи­сле­н­ня і пе­ре­бі­гу по­зов­ної дав­но­сті та об­чи­слю­є­ться з да­ти ви­ни­кне­н­ня зо­бов’яза­н­ня (на­ста­н­ня ДТП).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.