Пра­во­ві ню­ан­си ви­зна­н­ня до­го­во­рів не­дій­сни­ми

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ДОГОВІРНЕ ПРАВО - Бо­г­дан Б ШИШКОВСЬКИЙ, ШИШКОВСЬКИЙ юрист KPMG Law Ukraine Юлія Ю і ПІДЛІСНА, ПІДЛІСНА юрист KPMG Law Ukraine

За за­галь­ним пра­ви­лом, під­ста­вою не­дій­сно­сті пра­во­чи­ну є не­до­дер­жа­н­ня в мо­мент йо­го вчи­не­н­ня сто­ро­ною (сто­ро­на­ми) ви­мог, вста­нов­ле­них ст. 203 ЦК Укра­ї­ни що­до об­ся­гу ді­є­зда­тно­сті, во­ле­ви­яв­ле­н­ня та спря­мо­ва­но­сті на ре­аль­не на­ста­н­ня на­слід­ків. Во­дно­час у про­це­сі здій­сне­н­ня лі­кві­да­цій­ної про­це­ду­ри (як у ме­жах справ про бан­крут­ство, так і в ме­жах про­це­ду­ри ви­ве­де­н­ня не­пла­то­спро­мо­жних бан­ків з рин­ку) до­ста­тньо ча­сто ви­ни­ка­ють спе­ци­фі­чні пи­та­н­ня ви­зна­н­ня не­дій­сни­ми тих чи ін­ших до­го­во­рів за іні­ці­а­ти­вою бан­ку, бор­жни­ка або кре­ди­то­рів. При цьо­му ви­мо­ги що­до не­дій­сно­сті та­ких до­го­во­рів у біль­шо­сті ви­пад­ків ґрун­ту­ю­ться на під­ста­вах, пе­ред­ба­че­них спе­ці­аль­ни­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми. От­же, не­об­хі­дно окре­мо зу­пи­ни­ти­ся на акту­аль­них пра­во­вих під­ста­вах та ню­ан­сах ви­зна­н­ня до­го­во­рів не­дій­сни­ми (ні­кчем­ни­ми) в ме­жах лі­кві­да­цій­ної про­це­ду­ри.

Ні­кчем­ність від­мо­ви не­пла­то­спро­мо­жно­го бан­ку від вла­сних май­но­вих ви­мог

Вна­слі­док еко­но­мі­чної кри­зи 2013-2014 рр. зна­чну кіль­кість укра­їн­ських бан­ків бу­ло від­не­се­но до ка­те­го­рії не­пла­то­спро­мо­жних, які на­ра­зі пе­ре­бу­ва­ють у ста­ні лі­кві­да­ції та в управ­лін­ні Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб.

Фонд га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб, в управ­лін­ні яко­го пе­ре­бу­ва­ють не­пла­то­спро­мо­жні бан­ки, з ме­тою фор­му­ва­н­ня до­ста­тньої лі­кві­да­цій­ної ма­си здій­снює пе­ре­вір­ку ді­яль­но­сті бан­ку за остан­ній рік до за­про­ва­дже­н­ня тим­ча­со­вої адмі­ні­стра­ції, в то­му чи­слі ви­яв­ляє ні­кчем­ні пра­во­чи­ни на під­ста­ві ст. 38 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про си­сте­му га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб» (да­лі –

За­кон про га­ран­ту­ва­н­ня). За­зна­че­на ста­т­тя мі­стить ви­чер­пний пе­ре­лік пра­во­чи­нів, які є ні­кчем­ни­ми у ра­зі їх укла­де­н­ня бан­ком за рік до за­про­ва­дже­н­ня тим­ча­со­вої адмі­ні­стра­ції.

Однак у ба­га­тьох ви­пад­ках ні­кчем­ність та­ких до­го­во­рів оскар­жу­є­ться ін­шою сто­ро­ною. Вар­то роз­гля­ну­ти одне з най­більш не­о­дно­зна­чних в су­до­вій пра­кти­ці пи­та­н­ня ні­кчем­но­сті до­го­во­рів вна­слі­док від­мо­ви бан­ку від вла­сних май­но­вих ви­мог на під­ста­ві п. 1 ч. 3 ст. 38 За­ко­ну про га­ран­ту­ва­н­ня. Зна­чна кіль­кість бан­ків пе­ред вве­де­н­ням тим­ча­со­вої адмі­ні­стра­ції укла­да­ли до­го­во­ри, за яки­ми без­під­став­но при­пи­ня­ли за­без­пе­че­н­ня за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми. В ре­зуль­та­ті та­кі до­го­во­ри або ста­ва­ли блан­ко­ви­ми за сво­єю пра­во­вою при­ро­дою, або на­да­лі за­без­пе­чу­ва­ли­ся менш цін­ни­ми акти­ва­ми. В остан­ньо­му ви­пад­ку одним з ар­гу­мен­тів від­су­тно­сті від­мо­ви від вла­сних май­но­вих прав бу­ло по­си­ла­н­ня на «опла­тність» та­кої від­мо­ви, яка ви­клю­ча­ла ні­кчем­ність до­го­во­ру про при­пи­не­н­ня за­без­пе­чу­валь­них зо­бов’язань.

Від­по­від­но до п. 1 ч. 3 ст. 38 За­ко­ну про га­ран­ту­ва­н­ня, банк без­опла­тно здій­снив від­чу­же­н­ня май­на, взяв на се­бе зо­бов’яза­н­ня без вста­нов­ле­н­ня обов’яз­ку кон­тр­аген­та що­до вчи­не­н­ня від­по­від­них май­но­вих дій, від­мо­вив­ся від вла­сних май­но­вих ви­мог. От­же, вна­слі­док дво­зна­чно­сті пра­во­вої нор­ми по­ста­ло пи­та­н­ня про те, чи сто­су­є­ться «без­опла­тність» ви­клю­чно від­чу­же­н­ня май­на, чи та­кож від­мо­ви від вла­сних май­но­вих ви­мог.

Вер­хов­ний Суд ви­рі­шив цю су­пе­ре­чність, на­го­ло­сив­ши, що пра­виль­не за­сто­су­ва­н­ня нор­ми п. 1 ч. 3 ст. 38 За­ко­ну про га­ран­ту­ва­н­ня по­ля­гає в то­му, що при­пи­не­н­ня бан- ком за­без­пе­чу­валь­них зо­бов’язань за на­яв­но­сті не­по­га­ше­них зо­бов’язань за кре­ди­тним до­го­во­ром ста­но­вить від­мо­ву бан­ка від вла­сних май­но­вих ви­мог, на­віть у ра­зі на­сту­пно­го на­да­н­ня та­ко­му бан­ку в за­ста­ву ін­ших акти­вів.

Зокре­ма, Вер­хов­ний Суд у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду в по­ста­но­ві від 04.04.2018 р. у спра­ві №914/1316/16 вка­зав на не­ко­ре­ктність по­зи­ції апе­ля­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду що­до від­су­тно­сті під­став для ви­зна­н­ня оспо­рю­ва­них до­го­во­рів не­дій­сни­ми у зв'яз­ку з тим, що за­мість при­пи­не­них спір­ни­ми до­го­во­ра­ми за­без­пе­чу­валь­них зо­бов'язань банк взяв в іпо­те­ку ін­ше май­но, а от­же, від­су­тній факт без­опла­тної від­мо­ви бан­ку від вла­сних май­но­вих ви­мог, пе­ред­ба­че­ний ст. 38 За­ко­ну про га­ран­ту­ва­н­ня

Вер­хов­ний Суд на­го­ло­сив на су­пе­ре­чно­сті та­ко­го під­хо­ду за­зна­че­ній ви­ще нор­мі за­ко­ну, від­по­від­но до якої без­опла­тність має зна­че­н­ня ли­ше у ви­пад­ку, ко­ли банк здій­снив від­чу­же­н­ня май­на, то­ді як у ви­пад­ку від­мо­ви від вла­сних май­но­вих ви­мог опла­тність чи без­опла­тність від­мо­ви не впли­ває на ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня про ні­кчем­ність пра­во­чи­ну.

Ви­зна­чаль­ним фа­ктом ні­кчем­но­сті та­ких до­го­во­рів є те, що до­го­во­ри про ро­зір­ва­н­ня до­го­во­рів за­ста­ви/ іпо­те­ки/усту­пки пра­ва ви­мо­ги, укла­де­ні на за­без­пе­че­н­ня ви­ко­на­н­ня зо­бов'язань за кре­ди­тним до­го­во­ром, бу­ли укла­де­ні про­тя­гом одно­го ро­ку до дня за­про­ва­дже­н­ня тим­ча­со­вої адмі­ні­стра­ції. От­же, вна­слі­док їх укла­де­н­ня банк від­мо­вив­ся від вла­сних май­но­вих ви­мог, що ви­пли­ва­ли із за­зна­че­них до­го­во­рів.

Та­ким чи­ном, Вер­хов­ний Суд по­ста­вив кра­пку в спір­них пи­та­н­нях ні­кчем­но­сті пра­во­чи­нів на під­ста­ві п. 1 ч. 2 ст. 38 За­ко­ну про га­ран­ту­ва­н­ня, зокре­ма роз­ме­жу­вав дві окре­мі під­ста­ви ні­кчем­но­сті пра­во­чи­нів (до­го­во­рів) не­пла­то­спро­мо­жно­го бан­ку – без­опла­тне здій­сне­н­ня від­чу­же­н­ня май­на та від­мо­ва від вла­сних май­но­вих ви­мог, не­за­ле­жно від її опла­тно­сті. Від­по­від­на одно­зна­чна су­до­ва пра­кти­ка ство­рює для Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів ефе­ктив­ний ме­ха­нізм за­хи­сту від не­до­бро­со­ві­сних бор­жни­ків не­пла­то­спро­мо­жних бан­ків та до­зво­ляє по­вер­ну­ти втра­че­ні акти­ви бан­ків для подаль­шо­го по­га­ше­н­ня за­бор­го­ва­но­сті пе­ред їхні­ми кре­ди­то­ра­ми.

Фа­кто­ринг чи від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги

Та­кож до­сить ча­сто в су­до­вій пра­кти­ці зу­стрі­ча­ю­ться спо­ри що­до ви­зна­н­ня не­дій­сни­ми до­го­во­рів від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги. Одним з най­більш опти­маль­них спосо­бів вре­гу­лю­ва­н­ня про­блем­них зо­бов’язань для осіб, які не ма­ють ре­сур­сів для са­мо­стій­но­го стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­но­сті, є від­пла­тне від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги за та­ки­ми зо­бов’яза­н­ня­ми. Зокре­ма, про­даж пра­ва ви­мо­ги що­до чи­слен­них зо­бов’язань у ви­пад­ку не­пла­то­спро­мо­жних бан­ків до­зво­ляє збіль­ши­ти лі­кві­да­цій­ну ма­су та по­вер­ну­ти фі­зи­чним осо­бам вкла­дни­кам га­ран­то­ва­ні дер­жа­вою вкла­ди.

При цьо­му на пра­кти­ці бор­жни­ки на­ма­га­ю­ться уни­ка­ти ви­ко­на­н­ня сво­їх зо­бов’язань пе­ред но­ви­ми кре­ди­то­ра­ми, ви­ма­га­ю­чи в су­до­во­му по­ряд­ку ви­зна­н­ня та­ко­го до­го­во­ру від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги не­дій­сним. Основ­ним ар­гу­мен­том та­ких по­зов­них ви­мог є те, що опла­тне від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги ма­ло озна­ки до­го­во­ру фа­кто­рин­гу. Від­по­від­но до ч. 3 ст. 1079 ЦК Укра­ї­ни, фа­кто­ром мо­же бу­ти ли­ше банк або ін­ша фі­нан­со­ва уста­но­ва, яка згі­дно із за­ко­ном має пра­во здій­сню­ва­ти фа­кто­рин­го­ві опе­ра­ції. В біль­шо­сті ви­пад­ків пра­во ви­мо­ги від­сту­па­є­ться юри­ди­чним осо­бам, які не ма­ють ста­ту­су фі­нан­со­вих уста­нов.

Пра­во­за­сто­сов­чим орі­єн­ти­ром для ви­рі­ше­н­ня окре­сле­но­го пи­та­н­ня мо­же бу­ти по­ста­но­ва Вер­хов­но­го Су­ду у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду від 31.01.2018 р. у спра­ві №910/7038/17. В цій по­ста­но­ві Вер­хов­ний Суд на­го­ло­сив, що між до­го­во­ром про від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги та до­го­во­ром фа­кто­рин­гу (фі­нан­су­ва­н­ня під від­сту­пле­н­ня пра­ва гро­шо­вої ви­мо­ги) є ли­ше одна спіль­на ри­са – во­ни ба­зу­ю­ться на за­мі­ні кре­ди­то­ра у зо­бов'язан­ні (від­сту­плен­ні пра­ва ви­мо­ги).

Одні­єю з від­мін­них ознак фа­кто­рин­гу від ін­ших пра­во­чи­нів, які пе­ред­ба­ча­ють від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги, є пе­ре­да­ча гро­шо­вих ко­штів у роз­по­ря­дже­н­ня за пла­ту, тоб­то вза­мін на пра­ва ви­мо­ги, клі­єнт отри­мує по­слу­гу, що по­ля­гає у пе­ре­да­чі гро­шо­вих ко­штів у роз­по­ря­дже­н­ня на пев­ний час, з обов'яз­ком по­вер­не­н­ня цих ко­штів та опла­ти ча­су ко­ри­сту­ва­н­ня ни­ми.

До­го­вір фа­кто­рин­гу та ку­пів­лі­про­да­жу пра­ва гро­шо­вої ви­мо­ги ма­ють від­мін­но­сті у стро­ках дії та­ких до­го­во­рів. До­го­вір ку­пів­лі-про­да­жу пра­ва гро­шо­вої ви­мо­ги при­пи­няє свою дію пі­сля то­го, як пер­ві­сний кре­ди­тор пе­ре­дав но­во­му кре­ди­то­ру пра­во ви­мо­ги до бор­жни­ка, а но­вий кре­ди­тор опла­тив її вар­тість. До­го­вір фа­кто­рин­гу діє та­кож пі­сля то­го, як фа­ктор опла­тив клі­єн­ту вар­тість гро­шо­вої ви­мо­ги, а клі­єнт пе­ре­дав фа­кто­ру пра­во гро­шо­вої ви­мо­ги до

тре­тіх осіб, до мо­мен­ту ко­ли бор­жник (або клі­єнт, якщо це пе­ред­ба­че­но до­го­во­ром фа­кто­рин­гу) ви­пла­тить фа­кто­ро­ві ко­шти за пер­ві­сним до­го­во­ром.

Вра­хо­ву­ю­чи за­зна­че­не, Вер­хов­ний Суд по­го­див­ся з ви­снов­ка­ми су­дів пер­шої та апе­ля­цій­ної ін­стан­цій про те, що спір­ний до­го­вір за сво­єю пра­во­вою при­ро­дою був опла­тним до­го­во­ром від­сту­пле­н­ня пра­ва ви­мо­ги, а не до­го­во­ром фа­кто­рин­гу, оскіль­ки за укла­де­ним до­го­во­ром жо­дна зі сто­рін не пе­ре­да­ла гро­шо­ві ко­шти в роз­по­ря­дже­н­ня дру­гої сто­ро­ни (клі­єн­та) за пла­ту.

Не­дій­сність до­го­во­рів, укла­де­них за ре­зуль­та­та­ми про­ве­де­н­ня ау­кціо­нів у ме­жах справ про бан­крут­ство

У про­це­сі лі­кві­да­ції суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня в ме­жах про­це­ду­ри бан­крут­ства та­кож по­ши­ре­ною є пра­кти­ка су­до­во­го оскар­же­н­ня за­ін­те­ре­со­ва­ни­ми осо­ба­ми, чиї пра­ва по­ру­ше­но, про­це­ду­ри про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну з про­да­жу май­на бан­кру­та, за ре­зуль­та­та­ми яко­го бу­ли укла­де­ні до­го­во­ри ку­пів­лі-про­да­жу.

Згі­дно з ви­мо­га­ми ч. 3 ст. 55 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про від­нов­ле­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті бор­жни­ка або ви­зна­н­ня йо­го бан­кру­том» (да­лі – За­кон про

бан­крут­ство), ви­зна­н­ня ре­зуль­та­тів ау­кціо­ну не­дій­сни­ми тя­гне за со­бою ви­зна­н­ня не­дій­сним укла­де­но­го з пе­ре­мож­цем до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу. При цьо­му за­ко­но­дав­ством пе­ред­ба­ча­є­ться до­ста­тньо ши­ро­кий пе­ре­лік під­став (по­ру­шень під час про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну) ви­зна­н­ня ре­зуль­та­тів ау­кціо­ну не­дій­сни­ми, про біль­шість з яких до­бро­со­ві­сний по­ку­пець май­на мо­же на­віть не здо­га­ду­ва­ти­ся.

Зокре­ма, осо­бли­вої ува­ги за­слу­го­ву­ють та­кі під­ста­ви ви­зна­н­ня ре­зуль­та­тів ау­кціо­ну не­дій­сни­ми: не за­лу­че­н­ня ор­га­ні­за­то­ра ау­кціо­ну як уча­сни­ка спра­ви про бан­крут­ство (по­ста­но­ви Вер­хов­но­го Су­ду у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду від 07.03.2018 р. у спра­ві №24/5005/10848/2012 та від 22.05.2018 р. у спра­ві №911/531/14), від­су­тність від­по­від­но­го рі­ше­н­ня ко­мі­те­ту кре­ди­то­рів бор­жни­ка на про­даж май­на на ау­кціо­ні (по­ста­но­ва Вер­хов­но­го Су­ду у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду від 03.04.2018 р. у спра­ві №915/210/15), від­су­тність на­ле­жно­го ого­ло­ше­н­ня про про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну на май­но, що уне­мо­жли­ви­ло на­ле­жний рі­вень кон­ку­рен­ції уча­сни­ків та про­даж май­на за най­ви­щою ці­ною (по­ста­но­ва Вер­хов­но­го Су­ду у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду від 24.04.2018 р. у спра­ві №910/10369/15).

Та­кож вар­то за­зна­чи­ти, що на­яв­ність аре­шту май­на під час про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну та під час укла­де­н­ня до­го­во­ру є до­ста­тньою під­ста­вою для ви­зна­н­ня ре­зуль­та­тів ау­кціо­ну не­дій­сни­ми. Вер­хов­ний Суд у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду по­ста­но­вою від 24.04.2018 р. у спра­ві №910/10369/15 під­твер­див та­ку по­зи­цію та ви­знав ре­зуль­та­ти ау­кціо­ну не­дій­сни­ми вна­слі­док про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну за на­яв­но­сті аре­шту май­на бор­жни­ка.

При цьо­му на­яв­ність чи від­су­тність та­ких аре­штів на мо­мент без­по­се­ре­дньо­го укла­де­н­ня до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу жо­дним чи­ном не впли­ва­ють на факт пра­во­мір­но­сті про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну. Су­до­ва пра­кти­ка роз­гля­дає про­то­кол про про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну, в яко­му ви­зна­че­но пе­ре­мож­ця, як пра­во­чин, який та­кож має від­по­від­а­ти всім ви­мо­гам чин­но­го за­ко­но­дав­ства. Зокре­ма, ви­зна­че­н­ня у про­то­ко­лі всіх істо­тних умов го­спо­дар­сько­го до­го­во­ру мо­же тра­кту­ва­ти­ся су­да­ми як та­ке, що вчи­не­но без до­ста­тньої пра­во­вої під­ста­ви, оскіль­ки на май­но бан­кру­та бу­ло на­кла­де­но арешт.

Під час оформ­ле­н­ня ре­зуль­та­тів ау­кціо­ну май­бу­тнім по­ку­пцям вар­то пе­ре­ві­ря­ти на­яв­ність у про­то­ко­лі про про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну всіх не­об­хі­дних ві­до­мо­стей, що свід­чать про за­кон­ність про­ве­де­н­ня та­ко­го ау­кціо­ну. Зокре­ма, Вер­хов­ний Суд у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду у по­ста­но­ві від 07.05.2018 р. у спра­ві №Б-50/232-09 на­го­ло­сив, що від­су­тність у про­то­ко­лі ау­кціо­ну ві­до­мо­стей про по­ря­док по­сту­по­во­го зни­же­н­ня вар­то­сті май­на на крок ау­кціо­ну, про­по­зи­ції уча­сни­ків ау­кціо­ну, а та­кож при­чи­ни зни­же­н­ня по­ча­тко­вої вар­то­сті май­на уне­мо­жлив­лю­ють вста­нов­ле­н­ня дій­сно­го во­ле­ви­яв­ле­н­ня уча­сни­ків ау­кціо­ну, що є гру­бим по­ру­ше­н­ням За­ко­ну про бан­крут­ство. Ва­жли­вість від­обра­же­н­ня всіх за­зна­че­них ві­до­мо­стей у про­то­ко­лі, на­сам­пе­ред, пов’язу­є­ться з тим, що про­то­кол, скла­де­ний за ре­зуль­та­та­ми ау­кціо­ну, є пра­во­вою під­ста­вою для подаль­шо­го укла­де­н­ня між за­мов­ни­ком та пе­ре­мож­цем ау­кціо­ну до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу май­на.

Та­ким чи­ном, вра­хо­ву­ю­чи ве­ли­ку кіль­кість бор­жни­ків зі зна­чним об­ся­гом за­бор­го­ва­но­сті, за­кон­ність про­це­ду­ри про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну з про­да­жу май­на бор­жни­ка на­бу­ває клю­чо­во­го зна­че­н­ня для на­ле­жно­го та пов­но­го по­га­ше­н­ня та­кої за­бор­го­ва­но­сті пе­ред чи­слен­ни­ми кре­ди­то­ра­ми. При цьо­му су­до­ва пра­кти­ка сфор­му­ва­ла чі­ткий ме­ха­нізм за­хи­сту ін­те­ре­сів кре­ди­то­рів у ра­зі по­ру­ше­н­ня вка­за­ної про­це­ду­ри з ме­тою не­д­опу­ще­н­ня не­до­бро­со­ві­сних дій бор­жни­ків.

Ви­сно­вок

От­же, про­тя­гом остан­ньо­го ча­су пра­кти­ка Вер­хов­но­го Су­ду сфор­му­ва­ла де­та­лі­зо­ва­ні кри­те­рії не­дій­сно­сті тих чи ін­ших до­го­во­рів, роз­тлу­ма­чу­ю­чи від­по­від­ні по­ло­же­н­ня за­ко­но­дав­ства. Пе­ред укла­де­н­ням до­го­во­рів не­об­хі­дно ком­пле­ксно про­ана­лі­зу­ва­ти акту­аль­ну су­до­ву пра­кти­ку з від­по­від­но­го пи­та­н­ня та на під­ста­ві та­ко­го ана­лі­зу вжи­ти за­хо­дів, спря­мо­ва­них на мі­ні­мі­за­цію або усу­не­н­ня ри­зи­ків що­до ви­зна­н­ня та­ких до­го­во­рів не­дій­сни­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.