Оскар­же­н­ня по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру:

лай­фхак сто­ро­ні за­хи­сту

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС - В’яче­слав В’ КОЛОМІЙЧУК,КОЛОМІЙЧУК по­мі­чник адво­ка­та, юрист Адво­кат­сько­го бю­ро «Што­ка­лов та Пар­тне­ри»

Вру­че­н­ня по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру по­вин­но бу­ти на­ле­жним чи­ном під­твер­дже­не осо­бою, яка йо­го отри­ма­ла або озна­йом­ле­на зі змі­стом цьо­го по­ві­дом­ле­н­ня ін­шим шля­хом. Факт йо­го на­прав­ле­н­ня по­штою не є до­ка­зом вру­че­н­ня.

Ми­ну­ло вже біль­ше ніж пів­ро­ку, від­то­ді як на­бу­ли чин­но­сті змі­ни до КПК Укра­ї­ни в ча­сти­ні мо­жли­во­сті оскар­же­н­ня по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру. Сфор­мо­ва­на за цей час су­до­ва пра­кти­ка свід­чить про не­ба­жа­н­ня де­яких слід­чих суд­дів про­во­ди­ти ана­ліз ого­ло­ше­ної пі­до­зри та пе­ре­ві­ря­ти до­ка­зи, яки­ми во­на об­ґрун­то­ву­є­ться, по­си­ла­ю­чись на те, що до­ка­зи до­слі­джу­ю­ться су­дом під час роз­гля­ду спра­ви по су­ті. Та­ким чи­ном, слід­чі суд­ді «вми­ва­ють ру­ки», фа­кти­чно ігно­ру­ю­чи фун­кцію су­до­во­го кон­тро­лю за до­три­ма­н­ням прав, сво­бод та ін­те­ре­сів осіб у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні.

Як же ді­я­ти сто­ро­ні за­хи­сту, ко­ли ор­ган до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, фа­кти­чно ігно­ру­ю­чи нор­ми про­це­су, вно­сить ві­до­мо­сті про ого­ло­ше­н­ня пі­до­зри до ЄРДР та про­дов­жує здій­сню­ва­ти подаль­ші про­це­су­аль­ні дії, вра­хо­ву­ю­чи та­ку по­дію? За­хи­сни­кам слід оскар­жу­ва­ти та­кі дії, не обме­жу­ю­чись про­це­су­аль­ним фор­му­лю­ва­н­ням ви­мог, а та­кож не­об­хі­дно більш роз­гор­ну­то ви­кла­да­ти пра­во­ву по­зи­цію сто­сов­но ко­жної під­ста­ви що­до ви­зна­н­ня не­за­кон­ною вчи­не­ної дії або допу­ще­ної без­ді­яль­но­сті ор­га­ном до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня.

Са­ме та­ким чи­ном бу­ло ска­со­ва­но по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру Апе­ля­цій­ним су­дом Ми­ко­ла­їв­ської обла­сті. Вру­че­н­ня по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру по­вин­но бу­ти на­ле­жним чи­ном під­твер­дже­не осо­бою, яка йо­го отри­ма­ла або озна­йом­ле­на зі змі­стом цьо­го по­ві­дом­ле­н­ня ін­шим шля­хом. Факт йо­го на­прав­ле­н­ня по­штою не є до­ка­зом вру­че­н­ня. Та­ку по­зи­цію ви­сло­вив Апе­ля­цій­ний суд Ми­ко­ла­їв­ської обла­сті в ухва­лі № 489/ 4210/ 18 від 14.09.2018 р.

Слід­чий ви­ніс по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру осо­бі та в цей же день на­пра­вив по­ві­дом­ле­н­ня за­со­ба­ми по­што­во­го зв' яз­ку ре­ко­мен­до­ва­ним по­ві­дом­ле­н­ням. На­да­лі слід­чий вніс ві­до­мо­сті до Єди­но­го ре­є­стру до­су­до­вих роз­слі­ду­вань у вка­за­но­му кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні що­до по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру. При цьо­му по­што­ве від­прав­ле­н­ня з по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру фа­кти­чно не бу­ло вру­че­но та бу­ло по­вер­ну­то слід­чо­му з від­мі­ткою про не­мо­жли­вість вру­че­н­ня. Пі­сля отри­ма­н­ня ін­фор­ма­ції про нев­ру­че­н­ня осо­бі по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру слід­чий не ви­клю­чив з Єди­но­го ре­є­стру до­су­до­вих роз­слі­ду­вань ві­до­мо­сті у вка­за­но­му кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні про да­ту та час по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру у вчи­нен­ні кри­мі­наль­них пра­во­по­ру­шень. Оскіль­ки по­што­ве від­прав­ле­н­ня адре­сат не отри­мав, від­по­від­но, по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру не мо­жна вва­жа­ти вру­че­ним. Оскар­же­н­ня без­ді­яль­но­сті слід­чо­го що­до ви­клю­че­н­ня ві­до­мо­стей з ЄРДР КПК Укра­ї­ни не пе­ред­ба­че­но, про­те є мо­жли­вість вклю­чи­ти та­кі ви­мо­ги у скар­зі на по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру.

Від­по­від­но до п. 10 ч. 1 ст. 303 Кри­мі­наль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, на до­су­до­во­му про­ва­джен­ні мо­же бу­ти оскар­же­не по­ві­дом­ле­н­ня слід­чо­го, про­ку­ро­ра про пі­до­зру.

У за­зна­че­ній спра­ві сто­ро­на за­хи­сту звер­ну­ла­ся до слід­чо­го суд­ді зі скар­гою на по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні, одні­єю з ви­мог якої бу­ло зо­бов'яза­ти слід­чо­го ви­клю­чи­ти ві­до­мо­сті з ЄРДР про да­ту та час по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру. Слід­чий су­д­дя від­мо­вив у за­до­во­лен­ні скар­ги, оскіль­ки ст. 303 КПК Укра­ї­ни не пе­ред­ба­чає оскар­же­н­ня та­кої без­ді­яль­но­сті. Та­ке рі­ше­н­ня бу­ло оскар­же­не в апе­ля­цій­но­му по­ряд­ку на під­ста­ві пря­мої дії норм Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни. Апе­ля­цій­ний суд Ми­ко­ла­їв­ської обла­сті за­до­воль­нив вка­за­ну апе­ля­цій­ну скар­гу в цій ча­сти­ні з огля­ду на на­сту­пне.

Від­по­від­но до ст. 42 КПК Укра­ї­ни, пі­до­зрю­ва­ною вва­жа­є­ться осо­ба, що­до якої скла­де­но по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру, однак не вру­че­не їй вна­слі­док нев­ста­нов­ле­н­ня мі­сце­зна­хо­дже­н­ня осо­би, про­те вжи­то за­хо­дів для вру­че­н­ня у спо­сіб, пе­ред­ба­че­ний цим Ко­де­ксом для вру­че­н­ня по­ві­дом­лень.

Згі­дно зі ст. 111 КПК Укра­ї­ни, по­ві­дом­ле­н­ня у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні – це про­це­су­аль­на дія, за до­по­мо­гою якої слід­чий, про­ку­рор, слід­чий су­д­дя чи суд по­ві­дом­ляє пев­но­го уча­сни­ка кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня про да­ту, час та мі­сце про­ве­де­н­ня від­по­від­ної про­це­су­аль­ної дії або про прийня­те про­це­су­аль­не рі­ше­н­ня чи здій­сне­ну про­це­су­аль­ну дію, яке по­вин­но ма­ти пев­ну фор­му і зміст.

Від­по­від­но до ч. 2 ст. 135 КПК Укра­ї­ни, у ра­зі тим­ча­со­вої від­су­тно­сті осо­би за мі­сцем про­жи­ва­н­ня по­віс­тка для пе­ре­да­чі їй вру­ча­є­ться під роз­пи­ску до­ро­сло­му чле­ну сім’ї осо­би чи ін­шій осо­бі, яка з нею про­жи­ває, жи­тло­во-екс­плу­а­та­цій­ній ор­га­ні­за­ції за мі­сцем про­жи­ва­н­ня осо­би або адмі­ні­стра­ції за мі­сцем її ро­бо­ти.

Апе­ля­цій­ний суд Ми­ко­ла­їв­ської обла­сті ді­йшов ви­снов­ку, що до­во­ди за­хи­сни­ка про те, що по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру не бу­ло вру­че­не йо­го підза­хи­сно­му, є слу­шни­ми, оскіль­ки слід­чий не на­дав до­ка­зів ви­ко­на­н­ня ви­мог ч. 2 ст. 135 КПК Укра­ї­ни. Факт на­прав­ле­н­ня по­штою по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру не є до­ка­зом вру­че­н­ня йо­го по­ві­дом­ле­н­ня. Оскіль­ки, від­по­від­но до по­ло­жень ст. 136 КПК Укра­ї­ни, та­ке вру­че­н­ня по­вин­но бу­ти на­ле­жним чи­ном під­твер­дже­не осо­бою, яка йо­го отри­ма­ла або озна­йом­ле­на зі змі­стом цьо­го по­ві­дом­ле­н­ня ін­шим шля­хом.

Хо­ча до­во­ди що­до фа­кти­чної не­о­б­ґрун­то­ва­но­сті пі­до­зри суд не взяв до ува­ги, вва­жаю, що сут­тє­ве по­ру­ше­н­ня норм про­це­су з бо­ку слід­чо­го до­зво­ли­ло сто­ро­ні за­хи­сту по­зба­ви­ти клі­єн­та ста­ту­су пі­до­зрю­ва­но­го. На­да­лі сто­ро­ною за­хи­сту бу­ли ска­со­ва­ні по­ста­но­ви про ого­ло­ше­н­ня осо­би в роз­шук, про зу­пи­не­н­ня до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня та ін­ші до­ку­мен­ти ор­га­ну до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня.

Су­до­ва пра­кти­ка свід­чить про не­ба­жа­н­ня де­яких слід­чих суд­дів про­во­ди­ти ана­ліз ого­ло­ше­ної пі­до­зри

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.