E-де­кла­ра­ція: обе­ре­жно, по­бі­чні ефе­кти!

Yurydychna Gazeta - - АКТУАЛЬНО | ЕЛЕКТРОННЕ ДЕКЛАРУВАННЯ -

Впро­довж остан­ніх ро­ків дер­жа­ва пла­но­мір­но вжи­ває за­хо­дів, спря­мо­ва­них на бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю, в то­му чи­слі шля­хом ство­ре­н­ня не­об­хі­дної нор­ма­тив­но-пра­во­вої ба­зи та впро­ва­дже­н­ня си­сте­ми еле­ктрон­но­го де­кла­ру­ва­н­ня. Ін­фор­ма­ція з де­кла­ра­ції осо­би, упов­но­ва­же­ної на ви­ко­на­н­ня фун­кцій дер­жа­ви або мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня (яка біль­ше ві­до­ма як еле­ктрон­на де­кла­ра­ція), на­дає пов­не уяв­ле­н­ня про ма­те­рі­аль­не ста­но­ви­ще де­кла­ран­та (зокре­ма, на­ле­жне йо­му ру­хо­ме та не­ру­хо­ме май­но, гро­шо­ві акти­ви, цін­ні па­пе­ри то­що).

Пи­та­н­ня що­до пу­блі­чно­сті та­кої ін­фор­ма­ції не­о­дно­ра­зо­во ста­ва­ло пре­дме­том для дис­ку­сій, оскіль­ки ціл­ком зро­зумі­ло, що ні­хто (в то­му чи­слі чи­нов­ник) не во­лів би ви­став­ля­ти на ши­ро­кий за­гал вла­сні ста­тки. Сво­го ча­су в Мі­ні­стер­стві юсти­ції Укра­ї­ни ви­слов­лю­ва­ли дум­ку, що «до­ступ до всі­єї ін­фор­ма­ції в де­кла­ра­ції чи­нов­ни­ка має бу­ти у пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, але не слід її ро­би­ти від­кри­тою для всіх охо­чих з нею озна­йо­ми­ться, оскіль­ки та­ким чи­ном мо­жуть ви­ни­кну­ти за­гро­зи для де­кла­ран­та з бо­ку злов­ми­сни­ків».

Однак у кон­текс­ті цьо­го пи­та­н­ня Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни ще у 2012 р. за­зна­чив: «На­ле­жність ін­фор­ма­ції про фі­зи­чну осо­бу до кон­фі­ден­цій­ної ви­зна­ча­є­ться в ко­жно­му кон­кре­тно­му ви­пад­ку. Пе­ре­бу­ва­н­ня осо­би на по­са­ді, пов’яза­ній зі здій­сне­н­ням фун­кцій дер­жа­ви або ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, пе­ред­ба­чає не ли­ше га­ран­тії за­хи­сту прав ці­єї осо­би, але й до­да­тко­ві пра­во­ві об­тя­же­н­ня. Пу­блі­чний ха­ра­ктер як ор­га­нів-суб’єктів вла­дних пов­но­ва­жень, так і їхніх по­са­до­вих осіб ви­ма­гає опри­лю­дне­н­ня пев­ної ін­фор­ма­ції для фор­му­ва­н­ня гро­мад­ської дум­ки про до­ві­ру до вла­ди та під­трим­ку її ав­то­ри­те­ту в су­спіль­стві».

Сьо­го­дні вже мо­жна кон­ста­ту­ва­ти, що ін­фор­ма­ція про май­но­ве ста­но­ви­ще де­кла­ран­тів пе­ре­бу­ває в за­галь­но­му до­сту­пі та мо­же бу­ти отри­ма­на без на­дмір­них зу­силь бу­дья­кою осо­бою.

Що­до за­гро­зи для де­кла­ран­тів з бо­ку злов­ми­сни­ків, то та­кі по­бо­ю­ва­н­ня справ­ди­ли­ся, про­те ли­ше час­тко­во, оскіль­ки ця за­гро­за, всу­пе­реч за­не­по­ко­є­н­ням, ви­ни­кла не з бо­ку кри­мі­наль­них еле­мен­тів, а з бо­ку Дер­жав­ної фі­скаль­ної слу­жби Укра­ї­ни (да­лі – ДФС).

Про­тя­гом остан­ньо­го ча­су ор­га­ни ДФС здій­сни­ли пе­ре­вір­ки низ­ки суб’єктів еле­ктрон­но­го де­кла­ру­ва­н­ня, під час про­ве­де­н­ня яких ви­ко­ри­ста­ли да­ні з еле­ктрон­них де­кла­ра­цій. У про­це­сі та­ких пе­ре­ві­рок ДФС пе­ре­ві­ря­ла своє­ча­сність, до­сто­вір­ність, пов­но­ту на­ра­ху­ва­н­ня та спла­ти по­да­тку на до­хо­ди фі­зи­чних осіб, а та­кож вій­сько­во­го збо­ру за пе­рі­од з 1998 р. до 2014-2016 рр. Для про­ве­де­н­ня цих пе­ре­ві­рок у ДФС на­віть роз­ро­би­ли спе­ці­аль­ні ме­то­ди­чні ре­ко­мен­да­ції що­до ор­га­ні­за­ції про­ве­де­н­ня до­ку­мен­таль­них пе­ре­ві­рок пла­тни­ків по­да­тків-фі­зи­чних осіб, яки­ми від­по­від­но до ви­мог за­ко­но­дав­ства по­да­но де­кла­ра­ції осіб, упов­но­ва­же­них на ви­ко­на­н­ня фун­кцій дер­жа­ви або мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня (да­лі – Ме­то­ди­чні ре­ко­мен­да­ції).

У Ме­то­ди­чних ре­ко­мен­да­ці­ях вка­за­но, що ме­тою пе­ре­ві­рок є «ви­яв­ле­н­ня роз­бі­жно­стей у зна­чних роз­мі­рах між да­ни­ми де­кла­ра­цій суб’єктів де­кла­ру­ва­н­ня, а та­кож за­зна­че­них у них осіб, про ста­тки (гро­шо­ві акти­ви, вар­тість при­дба­но­го май­на, вра­хо­ву­ю­чи ін­фор­ма­цію про фі­нан­со­ві зо­бов’яза­н­ня, ви­да­тки та пра­во­чи­ни, вне­ски до ста­ту­тних фон­дів то­що) та на­яв­ною в кон­тро­лю­ю­чо­му ор­га­ні ін­фор­ма­ці­єю про отри­ма­н­ня та­ки­ми осо­ба­ми до­хо­дів».

За­га­лом, у ме­жах та­ких пе­ре­ві­рок ДФС ви­вча­ла два аспе­кти. По-пер­ше, на під­ста­ві да­них еле­ктрон­ної де­кла­ра­ції ви­зна­чав­ся за­галь­ний роз­мір ста­тків де­кла­ран­та. Тоб­то фа­кти­чно скла­да­ла­ся во­єди­но вар­тість усьо­го за­де­кла­ро­ва­но­го май­на (гро­шо­вих ко­штів, цін­них па­пе­рів, ру­хо­мо­го та не­ру­хо­мо­го май­на то­що). У та­кий спо­сіб ДФС вста­нов­лю­ва­ла су­му ви­трат, яких фа­кти­чно за­знав де­кла­рант для при­дба­н­ня на­ле­жно­го йо­му май­на. По-дру­ге, на під­ста­ві ін­фор­ма­ції з баз да­них та по­да­тко­вих де­кла­ра­цій ви­зна­чав­ся за­галь­ний роз­мір отри­ма­но­го де­кла­ран­том до­хо­ду за весь пе­рі­од, що під­ля­гав пе­ре­вір­ці.

За ре­зуль­та­та­ми та­ко­го ана­лі­зу, як пра­ви­ло, вар­тість май­на зна­чно пе­ре­ви­щу­ва­ла роз­мір до­хо­дів, отри­ма­них де­кла­ран­том. На цій під­ста­ві ДФС зро­би­ла ви­сно­вок, що отри­ма­них де­кла­ран­том до­хо­дів не­до­ста­тньо для при­дба­н­ня на­ле­жно­го йо­му май­на, а от­же, це май­но бу­ло при­дба­но шля­хом ви­ко­ри­ста­н­ня ін­ших до­хо­дів. На су­му та­кої по­зи­тив­ної рі­зни­ці між вар­ті­стю ста­тків та су­мою до­хо­дів де­кла­ран­та ДФС на­ра­хо­ву­ва­ла по­да­тко­ві зо­бов’яза­н­ня з по­да­тку на до­хо­ди фі­зи­чних осіб та вій­сько­во­го збо­ру, а та­кож штра­фні сан­кції.

На­да­ю­чи оцін­ку та­ко­му під­хо­ду ДФС, мо­жна ді­йти ви­снов­ку, що пра­во­ва об­ґрун­то­ва­ність йо­го за­сто­су­ва­н­ня є до­ста­тньо сум­нів­ною. На­сам­пе­ред, на це вка­зує та об­ста­ви­на, що у ра­зі за­сто­су­ва­н­ня та­ко­го під­хо­ду біль­шість ви­снов­ків ДФС фа­кти­чно ґрун­ту­є­ться на при­пу­ще­н­нях, а не на ана­лі­зі кон­кре­тних фа­ктів. Для при­кла­ду мо­жна на­ве­сти де­які по­ло­же­н­ня Ме­то­ди­чних ре­ко­мен­да­цій, в яких мі­стя­ться та­кі вка­зів­ки що­до про­ве­де­н­ня пе­ре­вір­ки:

• «Роз­мір гро­шо­вих акти­вів в іно­зем­ній ва­лю­ті, за­зна­че­них у де­кла­ра­ції, пе­ре­ра­хо­ву­є­ться в на­ціо­наль­ній ва­лю­ті Укра­ї­ни за офі­цій­ним кур­сом На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни ста­ном на 31 гру­дня зві­тно­го ро­ку або на да­ту при­дба­н­ня ва­лю­ти, що під­твер­джу­є­ться на­да­ни­ми пла­тни­ком до­ку­мен­та­ми». Тоб­то якщо кви­тан­ція про при­дба­н­ня іно­зем­ної ва­лю­ти не збе­ре­гла­ся, то не ва­жли­во, ко­ли та­ка іно­зем­на ва­лю­та фа­кти­чно бу­ла при­дба­на (у цьо­му ро­ці, 5 чи 10 ро­ків то­му), оскіль­ки ДФС вар­тість іно­зем­ної ва­лю­ти пе­ре­ра­хує за кур­сом ста­ном на 31 гру­дня зві­тно­го ро­ку. У зв’яз­ку з цим по­стає пи­та­н­ня про те, чо­му са­ме ста­ном на 31 гру­дня? На жаль, від­по­віді на ньо­го не існує.

• «У ра­зі не­за­зна­че­н­ня де­кла­ран­том вар­то­сті цін­но­го ру­хо­мо­го май­на кон­тро­лю­ю­чий ор­ган са­мо­стій­но ви­зна­чає вар­тість та­ко­го май­на, ви­хо­дя­чи з то­го, що мі­ні­маль­на вар­тість оди­ни­ці май­на від­по­від­ає роз­мі­ру 100 мі­ні­маль­них за­ро­бі­тних плат на 1 сі­чня зві­тно­го ро­ку». Та­ке по­ло­же­н­ня об­умов­ле­но тим, що згі­дно з п. 3 ч. 1 ст. 46 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про за­по­бі­га­н­ня ко­ру­пції», в де­кла­ра­ції ма­ють за­зна­ча­ти­ся ві­до­мо­сті про цін­не ру­хо­ме май­но, вар­тість яко­го пе­ре­ви­щує 100 про­жи­тко­вих мі­ні­му­мів, вста­нов­ле­них для пра­це­зда­тних осіб на 1 сі­чня зві­тно­го ро­ку.

От­же, ви­зна­ча­ю­чи ста­тки де­кла­ран­та, ДФС при­пу­скає, що вар­тість ко­жної оди­ни­ці за­де­кла­ро­ва­но­го цін­но­го ру­хо­мо­го май­на ста­но­вить що­най­мен­ше 100 про­жи­тко­вих мі­ні­му­мів, хо­ча на­справ­ді вар­тість та­ко­го май­на мо­же бу­ти зна­чно біль­шою. Во­дно­час ні для ко­го не се­крет,

що під ти­ском за­гро­зи кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у ра­зі не­на­ле­жно­го де­кла­ру­ва­н­ня ба­га­то суб’єктів де­кла­ру­ва­н­ня за­зна­чи­ли в еле­ктрон­ній де­кла­ра­ції все май­но, яке має більш-менш зна­чну цін­ність. Окрім то­го, за­ко­но­дав­ство не за­бо­ро­няє де­кла­ру­ва­ти цін­не ру­хо­ме май­но, вар­тість яко­го є мен­шою від за­зна­че­ної ме­жі. Та­ким чи­ном, до де­кла­ра­цій по­тра­пля­ло май­но, вар­тість яко­го мен­ша ніж 100 про­жи­тко­вих мі­ні­му­мів. Тоб­то на оста­то­чний роз­мір опо­да­тко­ву­ва­но­го до­хо­ду, який ви­зна­ча­ла ДФС, впли­ва­ли при­пу­ще­н­ня остан­ньо­го що­до вар­то­сті цін­но­го ру­хо­мо­го май­на.

• Оскіль­ки опо­да­тко­ву­ва­ний до­хід, який ви­зна­ча­є­ться ДФС за ре­зуль­та­та­ми та­кої пе­ре­вір­ки, яв­ляє со­бою по­зи­тив­ну рі­зни­цю між ста­тка­ми де­кла­ран­та та йо­го до­хо­да­ми, це уне­мо­жлив­лює вста­нов­ле­н­ня кон­кре­тних дже­рел по­хо­дже­н­ня та­ко­го до­хо­ду, тоб­то опе­ра­цій, за ре­зуль­та­та­ми яких він був отри­ма­ний. То­му на пра­кти­ці, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи при­клад, на­ве­де­ний у Ме­то­ди­чних ре­ко­мен­да­ці­ях, ДФС іден­ти­фі­кує до­хід за до­по­мо­гою по­ло­же­н­ня пп. 164.2.20 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, згі­дно з яким до за­галь­но­го мі­ся­чно­го (рі­чно­го) опо­да­тко­ву­ва­но­го до­хо­ду пла­тни­ка вклю­ча­ю­ться ін­ші до­хо­ди, крім за­зна­че­них у ст. 165 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни.

Як вже за­зна­ча­ло­ся, ДФС не кон­кре­ти­зує дже­ре­ла по­хо­дже­н­ня та зміст опо­да­тко­ву­ва­но­го до­хо­ду, який під­ля­гає опо­да­тку­ван­ню, та не за­зна­чає, вна­слі­док яких опе­ра­цій та­кі до­хо­ди бу­ли отри­ма­ні. Та­ким чи­ном, не мо­жна одно­зна­чно ствер­джу­ва­ти, що та­кі до­хо­ди не на­ле­жать до «до­хо­дів, які не вклю­ча­ю­ться до роз­ра­хун­ку за­галь­но­го мі­ся­чно­го (рі­чно­го) опо­да­тко­ву­ва­но­го до­хо­ду», а от­же, від­су­тні під­ста­ви, щоб ствер­джу­ва­ти про отри­ма­н­ня де­кла­ран­том «ін­ших до­хо­дів».

Дру­га об­ста­ви­на, на яку слід звер­ну­ти ува­гу, на­да­ю­чи оцін­ку під­хо­ду ДФС – це ме­то­ди, що за­сто­со­ву­ю­ться під час пе­ре­вір­ки, а са­ме ви­зна­че­н­ня ба­зи опо­да­тку­ва­н­ня шля­хом зі­став­ле­н­ня вар­то­сті ста­тків та су­ми до­хо­дів де­кла­ран­та. Та­кий під­хід роз­гля­да­є­ться як не­пря­мий ме­тод по­да­тко­во­го кон­тро­лю.

Нор­ма­тив­не ви­зна­че­н­ня за­зна­че­но­го ме­то­ду бу­ло на­ве­де­не в Ме­то­ди­ці ви­зна­че­н­ня сум по­да­тко­вих зо­бов’язань за не­пря­ми­ми ме­то­да­ми (да­лі – Ме­то­ди­ка), за­твер­дже­ній По­ста­но­вою Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни №697 від 27.05.2002 р. Згі­дно з Ме­то­ди­кою, під не­пря­ми­ми ме­то­да­ми ви­зна­че­н­ня сум по­да­тко­вих зо­бов’язань пла­тни­ків по­да­тків ма­є­ться на ува­зі ви­зна­че­н­ня сум їхніх по­да­тко­вих зо­бов’язань за оцін­кою ви­трат пла­тни­ка по­да­тків, при­ро­сту йо­го акти­вів, кіль­ко­сті осіб, які пе­ре­бу­ва­ють з ним у від­но­си­нах на­йму, а та­кож оцін­кою ін­ших еле­мен­тів по­да­тко­вих баз, що при­йма­ю­ться для роз­ра­хун­ку по­да­тко­во­го зо­бов’яза­н­ня сто­сов­но кон­кре­тно­го по­дат- ку, збо­ру (обов’яз­ко­во­го пла­те­жу) від­по­від­но до за­ко­ну.

За­зна­че­на Ме­то­ди­ка втра­ти­ла чин­ність у 2005 р. Вже про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су по­да­тко­ве за­ко­но­дав­ство не пе­ред­ба­чає мо­жли­во­сті ви­зна­че­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань за до­по­мо­гою не­пря­мих ме­то­дів. Та­кож ці­ка­вим є те, що на­віть то­ді, ко­ли за­ко­но­дав­ство до­пу­ска­ло за­сто­су­ва­н­ня не­пря­мих ме­то­дів, во­ни не мо­гли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся для ви­зна­че­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань фі­зи­чних осіб.

На­ра­зі впро­ва­дже­н­ня не­пря­мих ме­то­дів по­да­тко­во­го кон­тро­лю пе­ре­бу­ває на ста­дії ста­нов­ле­н­ня. П. 8 розд. ІІ При­кін­це­вих по­ло­жень За­ко­ну Укра­ї­ни «Про вне­се­н­ня змін до По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни та де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до по­да­тко­вої ре­фор­ми» Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни до 01.03.2015 р. бу­ло до­ру­че­но роз­ро­би­ти та по­да­ти на роз­гляд Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни за­ко­но­дав­чі про­по­зи­ції що­до фор­му­ва­н­ня «ну­льо­вої» ба­зи опо­да­тку­ва­н­ня для здій­сне­н­ня в май­бу­тньо­му кон­тро­лю за до­хо­да­ми та ви­тра­та­ми гро­ма­дян, а та­кож за­про­ва­ди­ти не­пря­мі ме­то­ди кон­тро­лю за від­по­від­ні­стю до­хо­дів і ви­трат фі­зи­чних осіб, пе­ред­ба­чив­ши на рів­ні за­ко­ну кон­кре­тні ме­ха­ні­зми та по­ря­док здій­сне­н­ня не­пря­мих ме­то­дів кон­тро­лю. Сьо­го­дні в Пар­ла­мен­ті за­ре­є­стро­ва­но де­кіль­ка за­ко­но­про­е­ктів що­до цьо­го пи­та­н­ня, однак від­по­від­ний за­кон так і не був прийня­тий.

Та­ким чи­ном, до прийня­т­тя від­по­від­ної за­ко­но­дав­чої ба­зи будь-які дії ДФС із за­сто­су­ва­н­ня не­пря­мих ме­то­дів по­да­тко­во­го кон­тро­лю є не­пра­во­мір­ни­ми, оскіль­ки су­пе­ре­чать по­ло­жен­ню ч. 2 ст. 19 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни.

Вар­то за­ува­жи­ти, що ана­ло­гі­чних ви­снов­ків до­три­му­ю­ться су­ди Укра­ї­ни (зокре­ма, Вер­хов­ний Суд у по­ста­но­вах від 08.05.2018 р. у спра­ві №820/3302/17 та від 07.08.2018 р. у спра­ві №820/4024/17, Дні­про­пе­тров­ський апе­ля­цій­ний адмі­ні­стра­тив­ний суд у по­ста­но­ві від 30.08.2018 р. у спра­ві №808/1099/18).

Не­має сум­ні­вів, що впро­ва­дже­н­ня E-де­кла­ра­цій є не­об­хі­дним кро­ком в одві­чній бо­роть­бі дер­жа­ви з ко­ру­пці­єю. Однак, як це ча­сто бу­ває в Укра­ї­ні, від­су­тність пов­но­цін­но­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня при­зво­дить до то­го, що кон­тро­лю­ю­чі ор­га­ни на вла­сний роз­суд ви­рі­шу­ють пра­во­ві ко­лі­зії та про­га­ли­ни, при цьо­му за­сто­со­ву­ю­чи ме­то­ди на­ра­ху­ва­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань, які не пе­ред­ба­че­ні чин­ним за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни.

Не­ба­жа­н­ня по­да­тків­ців вста­нов­лю­ва­ти кон­кре­тний вид і дже­ре­ло до­хо­ду, ви­ко­ри­ста­н­ня ме­то­дів, не­до­зво­ле­них чин­ним за­ко­но­дав­ством, не да­ва­ти­ме мо­жли­во­сті су­дам під­три­му­ва­ти по­зи­цію «фі­ска­лів». Та­кий фі­скаль­ний під­хід по­да­тків­ців та спо­тво­ре­не тлу­ма­че­н­ня по­ло­жень по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства ні­ве­лю­ють будь-які по­зи­тив­ні ефе­кти Е-де­кла­ру­ва­н­ня.

Те­тя­на Т ДАНІЛЬЦЕВА ДАНІЛЬЦЕВА, пар­тнер ADER HABER

Ста­ні­слав С і КАРПОВ КАРПОВ, адво­кат, стар­ший юрист ADER HABER

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.