Чи є ухи­ле­н­ня?

Осо­бли­во­сті за­хи­сту пла­тни­ків по­да­тків у кри­мі­наль­них про­ва­дже­н­нях

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | ОПОДАТКУВАННЯ / МИТНЕ ПРАВО - Ана­ста­сія А і ГУРСЬКА, ГУРСЬКА адво­кат, пар­тнер АО «Кло­чков та пар­тне­ри», спів­го­ло­ва Ко­мі­те­ту з кри­мі­наль­но­го пра­ва та про­це­су ААУ

Про­бле­ма ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків існує май­же в усіх кра­ї­нах з рин­ко­вою еко­но­мі­кою. На­дмір­не по­да­тко­ве на­ван­та­же­н­ня, скла­дність та су­пе­ре­чли­вість по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства за­зви­чай стає при­чи­ною за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій фі­скаль­ни­ми ор­га­на­ми, а іно­ді на­віть кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня пла­тни­ків по­да­тків. В укра­їн­ських ре­а­лі­ях ці пи­та­н­ня сто­ять осо­бли­во го­стро, адже зна­чний по­да­тко­вий тиск зму­шує бі­знес шу­ка­ти шля­хи до мі­ні­мі­за­ції опо­да­тку­ва­н­ня та ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти про­га­ли­ни в по­да­тко­во­му за­ко­но­дав­стві.

До­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня та су­до­вий роз­гляд кри­мі­наль­них про­ва­джень що­до ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться ба­га­тьма осо­бли­во­стя­ми, що об­умов­ле­но спе­ци­фі­кою пра­во­вої кон­стру­кції скла­ду зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го ст. 212 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі – КК Укра­ї­ни). Як на­слі­док, до­ста­тньо ча­сто спо­сте­рі­га­є­ться не­о­дно­зна­чність су­до­вої пра­кти­ки із за­зна­че­ної ка­те­го­рії справ. Це по­ясню­є­ться тим, що дис­по­зи­ція ці­єї стат­ті має блан­ке­тний ха­ра­ктер, тоб­то на­ста­н­ня від­по­від­аль­но­сті по­тен­цій­но за­ле­жить від ви­мог по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства, чин­них на мо­мент вчи­не­н­ня ді­я­н­ня, а та­кож від су­ми по­да­тків.

Що­до під­став для вне­се­н­ня ві­до­мо­стей в ЄРДР за ст. 212 ККУ

Від­по­від­но до За­ко­ну Укра­ї­ни №909-VII від 24.12.2015 р., фа­кти­чно змен­ше­но су­му не­спла­че­них по­да­тків, за яку мо­жли­во роз­по­ча­ти кри­мі­наль­не пе­ре­слі­ду­ва­н­ня. Ст. 212 КК Укра­ї­ни пе­ред­ба­чає від­по­від­аль­ність за ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків у зна­чних (ве­ли­ких та осо­бли­во ве­ли­ких) роз­мі­рах. Під зна­чним роз­мі­ром ро­зу­мі­є­ться су­ма, яка в 1000 і біль­ше ра­зів пе­ре­ви­щує не­о­по­да­тко­ву­ва­ний мі­ні­мум до­хо­дів гро­ма­дян (да­лі – НМДГ). При цьо­му НМДГ для ква­лі­фі­ка­ції зло­чи­нів ро­зу­мі­є­ться як по­да­тко­ва со­ці­аль­на піль­га, вста­нов­ле­на п. 169.1 ст. 169 ПК Укра­ї­ни. З 01.01.2016 р. во­на ма­ла б збіль­ши­ти­ся до 100% роз­мі­ру про­жи­тко­во­го мі­ні­му­му. На­то­мість за­ко­ном Укра­ї­ни №909-VII від 24.12.2015 р. її за­ли­ши­ли на рів­ні 50% по­да­тко­вих мі­ні­му­мів.

Во­дно­час кіль­кість кри­мі­наль­них про­ва­джень у спра­вах про ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків свід­чить про те, що біль­шість з них роз­по­чи­на­є­ться у ви­пад­ках, ко­ли вла­сне ухи­ле­н­ня не­має, тоб­то від­су­тній склад зло­чи­ну за ст. 212, 2121 КК Укра­ї­ни. Най­ча­сті­ше тра­пля­ю­ться ви­пад­ки до­на­ра­ху­ва­н­ня в ре­зуль­та­ті зви­чай­ної по­да­тко­вої пе­ре­вір­ки, ко­ли оскар­же­н­ня та­ких до­на­ра­ху­вань ще три­ває і від­су­тнє узго­дже­н­ня. Ча­сто для вчи­не­н­ня ти­ску на по­са­до­ву осо­бу чи суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня ві­до­мо­сті про вчи­не­н­ня кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня без­під­став­но вно­сять до Єди­но­го ре­є­стру до­су­до­вих роз­слі­ду­вань.

Си­ту­а­ція ускла­дню­є­ться тим, що якщо ви­ро­ком су­ду в кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні за­твер­джу­є­ться уго­да про ви­зна­н­ня ви­ну­ва­то­сті (на­при­клад, за ст. 205, 212, 2121, 358, 366 КК Укра­ї­ни), то суб’єкти го­спо­да­рю­ва­н­ня по­збав­ля­ю­ться мо­жли­во­сті ска­су­ва­н­ня в адмі­ні­стра­тив­но­му су­до­чин­стві оскар­жу­ва­них по­да­тко­вих по­ві­дом­лень-рі­шень, оскіль­ки та­кі ви­ро­ки су­ду, від­по­від­но до ч. 4 ст. 72 Ко­де­ксу адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства Укра­ї­ни, ма­ють пре­ю­ди­цій­не зна­че­н­ня. На­да­лі та­кі пла­тни­ки по­да­тків по­тра­пля­ють у си­ту­а­цію, ко­ли во­ни по­збав­ле­ні мо­жли­во­сті ста­ви­ти пи­та­н­ня про до­слі­дже­н­ня до­ка­зів у спра­ві, до­ве­де­н­ня від­су­тно­сті «без­то­вар­но­сті опе­ра­цій», які по­да­тків­ці по­кла­ли в осно­ву об­ґрун­ту­ва­н­ня до­на­ра­ху­вань по­да­тко­вих зо­бов’язань та штра­фних сан­кцій то­що.

От­же, ви­хо­дя­чи із за­зна­че­но­го, най­пер­шим пра­ви­лом під час за­хи­сту осіб за обви­ну­ва­че­н­ням в ухи­лен­ні від спла­ти по­да­тків є якнай- швид­ше оскар­же­н­ня по­да­тко­вих по­ві­дом­лень-рі­шень, що ма­ти­ме пря­мий вплив на мо­жли­вість при­тя­гне­н­ня осо­би за ст. 212 ККУ. Ана­ліз су­до­вої пра­кти­ки та пра­кти­ки до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня де­мон­струє, що в пе­ре­ва­жній біль­шо­сті ви­пад­ків від­по­від­ні кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня від­кри­ва­ю­ться на під­ста­ві акту, скла­де­но­го кон­тро­лю­ю­чим ор­га­ном за ре­зуль­та­том про­ве­де­н­ня пе­ре­вір­ки, де від­обра­жа­ю­ться всі об­ста­ви­ни, що бу­ли вста­нов­ле­ні у про­це­сі її про­ве­де­н­ня (ст. 86 ПК Укра­ї­ни).

До­ста­тньо по­ши­ре­ни­ми ста­ли ви­пад­ки, ко­ли ві­до­мо­сті за ст. 212 КК Укра­ї­ни вно­ся­ться до ЄРДР слід­чи­ми не на під­ста­ві актів до­ку­мен­таль­них пе­ре­ві­рок, а на під­ста­ві ана­лі­ти­чних до­від­ок, ана­лі­зів та на­віть ра­пор­тів опе­ра­тив­них спів­ро­бі­тни­ків по­да­тко­вої мі­лі­ції, які мі­стять ли­ше пев­ні не­о­б­ґрун­то­ва­ні при­пу­ще­н­ня що­до мо­жли­во­го ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків.

Та­ка не­га­тив­на пра­кти­ка най­ча­сті­ше при­зво­дить до без­під­став­но­го по­ча­тку до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня що­до пла­тни­ків по­да­тків, не­о­б­ґрун­то­ва­но­го ти­ску на них шля­хом про­ве­де­н­ня об­шу­ків, ви­їмок (тим­ча­со­во­го до­сту­пу до ре­чей і до­ку­мен­тів), до­пи­тів, про­ве­де­н­ня не­гла­сних слід­чих дій, що ви­кли­кає пев­ний ре­зо­нанс як се­ред пред­став­ни­ків бі­зне­су, так і в су­спіль­стві за­га­лом.

Та­ким чи­ном, основ­ним дже­ре­лом вста­нов­ле­н­ня об­ста­вин, які мо- жуть свід­чи­ти про не­спла­ту по­да­тків вна­слі­док вчи­не­н­ня по­да­тко­во­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, є са­ме акт пе­ре­вір­ки, скла­де­ний за ре­зуль­та­та­ми про­ве­де­н­ня по­да­тко­вої пе­ре­вір­ки, ви­ди якої та­кож ви­зна­че­но По­да­тко­вим ко­де­ксом Укра­ї­ни. При цьо­му ду­же ва­жли­во ро­зу­мі­ти, що акт пе­ре­вір­ки не є без­пе­ре­чним під­твер­дже­н­ням вчи­не­н­ня зло­чи­ну що­до ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків. Це ли­ше один зі спосо­бів вста­нов­ле­н­ня об'єктив­ної сто­ро­ни зло­чи­ну.

Для під­твер­дже­н­ня на­яв­но­сті зло­чи­ну що­до ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків, крім акту пе­ре­вір­ки, ма­ють вста­нов­лю­ва­ти­ся та до­слі­джу­ва­ти­ся ін­ші об­ста­ви­ни, які не­об­хі­дні в те­о­рії кри­мі­наль­но­го пра­ва для ви­зна­че­н­ня та­ко­го зло­чи­ну і ха­ра­кте­ри­зу­ють суб'єктив­ну та об'єктив­ну йо­го сто­ро­ни, суб'єкт та об'єкт. Однак са­ме акт по­да­тко­вої пе­ре­вір­ки вста­нов­лює факт по­да­тко­во­го по­ру­ше­н­ня, ви­зна­чає ви­ди й роз­мір не­спла­че­них по­да­тків, спосо­би та ме­ха­ні­зми та­кої не­спла­ти, мі­стить до­ку­мен­таль­ні до­ка­зи вчи­не­н­ня по­да­тко­во­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, ви­зна­чає ко­ло по­са­до­вих осіб пла­тни­ка, від­по­від­аль­них за не­спла­ту по­да­тків, то­що.

Існує пра­во­ва по­зи­ція, що у ра­зі ска­су­ва­н­ня рі­ше­н­ня кон­тро­лю­ю­чо­го ор­га­ну акт пе­ре­вір­ки пла­тни­ка по­да­тків не є та­ким, що вста­нов­лює факт не­спла­ти по­да­тків і зав­да­н­ня шко­ди дер­жа­ві. То­му на під­ста­ві та­ко­го акту до осо­би не мо­же бу­ти за­сто­со­ва­но ст. 212 КК Укра­ї­ни. Во­дно­час вар­то за­зна­чи­ти, що рі­ше­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду про ска­су­ва­н­ня по­да­тко­во­го по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня за­зда­ле­гідь не вста­нов­лює від­су­тність фа­кту ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків, збо­рів та ін­ших обов'яз­ко­вих пла­те­жів.

По-пер­ше, в ба­га­тьох ви­пад­ках су­до­ве рі­ше­н­ня за ре­зуль­та­та­ми оскар­же­н­ня по­да­тко­во­го по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня (як по­зи­тив­не, так і не­га­тив­не для пла­тни­ка по­да­тків) не є ре­зуль­та­том роз­гля­ду пи­та­н­ня по су­ті, а мо­же бу­ти прийня­то що­до фор­маль­них по­ру­шень. На­при­клад, по­ру­ше­н­ня про­це­ду­ри прийня­т­тя та­ко­го рі­ше­н­ня ( не­до­три­ма­н­ня вста­нов­ле­них стро­ків, оформ­ле­н­ня рі­ше­н­ня не­на­ле­жною по­са­до­вою осо­бою), по­ру­ше­н­ня стро­ків оскар­же­н­ня, не­пра­виль­не оформ­ле­н­ня по­зо­ву та ін. Все це не мо­же впли­ва­ти на ви­зна­че­н­ня на­яв­но­сті чи від­су­тно­сті скла­ду зло­чи­ну.

По-дру­ге, адмі­ні­стра­тив­ні су­ди не ма­ють про­це­су­аль­них мо­жли­во­стей для до­слі­дже­н­ня до­ка­зів ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків, які мо­жуть мі­сти­ти­ся в ма­те­рі­а­лах кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня та які є обов'яз­ко­ви­ми для вра­ху­ва­н­ня під час роз­гля­ду кри­мі­наль­них справ су­да­ми за­галь­ної юрис­ди­кції. При­йма­ю­чи рі­ше­н­ня, адмі­ні­стра­тив­ні су­ди так са­мо,

Най­пер­шим пра­ви­лом під час за­хи­сту осіб за обви­ну­ва­че­н­ням в ухи­лен­ні від спла­ти по­да­тків є якнай­швид­ше оскар­же­н­ня ППР

як і по­са­до­ві осо­би кон­тро­лю­ю­чих ор­га­нів під час про­ве­де­н­ня по­да­тко­вої пе­ре­вір­ки, ви­хо­дять ви­клю­чно з ана­лі­зу пер­вин­них до­ку­мен­тів, які в ба­га­тьох ви­пад­ках мо­жуть бу­ти під­ро­бле­ни­ми й та­ки­ми, що не від­по­від­а­ють від­обра­же­ним у них об­ста­ви­нам.

По-тре­тє, для до­ку­мен­ту­ва­н­ня са­ме зло­чи­ну що­до ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків мо­жли­во­сті зі збо­ру до­ка­зів, від­по­від­но до кри­мі­наль­но­про­це­су­аль­но­го за­ко­но­дав­ства, зна­чно шир­ші, ніж мо­жли­во­сті під час про­ве­де­н­ня по­да­тко­вої пе­ре­вір­ки та роз­гля­ду спра­ви в адмі­ні­стра­тив­но­му су­до­чин­стві. Та­кі за­хо­ди мо­жуть вклю­ча­ти про­ве­де­н­ня рі­зних екс­пер­тиз (як для вста­нов­ле­н­ня еко­но­мі­чно­го зби­тку, так і для до­слі­дже­н­ня справ­жно­сті пер­вин­них до­ку­мен­тів), ви­ко­ри­ста­н­ня до­ка­зів, ви­яв­ле­них під час про­ве­де­н­ня об­шу­ків, а та­кож за­сто­су­ва­н­ня не­гла­сних слід­чих дій (чор­но­ві за­мі­тки, до­слі­дже­н­ня еле­ктрон­них но­сі­їв, ре­зуль­та­ти про­ве­де­н­ня не­гла­сних слід­чих (роз­шу­ко­вих) дій то­що).

Окре­мо вар­то від­зна­чи­ти су­до­ву пра­кти­ку, що скла­ла­ся під час роз­гля­ду кри­мі­наль­них справ що­до ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків з при­во­ду ви­ще­за­зна­че­них пи­тань. Пле­нум Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни у по­ста­но­ві від 08.10.2004 р. №15 «Про де­які пи­та­н­ня за­сто­су­ва­н­ня за­ко­но­дав­ства про від­по­від­аль­ність за ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків, збо­рів, ін­ших обов'яз­ко­вих пла­те­жів» звер­нув ува­гу су­дів на те, що у ра­зі оскар­же­н­ня до су­ду пла­тни­ком по­да­тків рі­ше­н­ня по­да­тко­во­го ор­га­ну обви­ну­ва­че­н­ня осо­би в ухи­лен­ні від спла­ти по­да­тків не мо­же ґрун­ту­ва­ти­ся на та­ко­му рі­шен­ні до оста­то­чно­го ви­рі­ше­н­ня спра­ви су- дом, за ви­ня­тком ви­пад­ків, ко­ли обви­ну­ва­че­н­ня не тіль­ки ба­зу­є­ться на рі­шен­ні, що оскар­жу­є­ться, але й до­ве­де­не на під­ста­ві до­да­тко­во зі­бра­них до­ка­зів згі­дно з ви­мо­га­ми кри­мі­наль­но-про­це­су­аль­но­го за­ко­но­дав­ства Укра­ї­ни.

Іна­кше ка­жу­чи, на­яв­ність спо­ру в адмі­ні­стра­тив­но­му су­до­чин­стві або рі­ше­н­ня су­ду за ре­зуль­та­та­ми оскар­же­н­ня рі­ше­н­ня кон­тро­лю­ю­чо­го ор­га­ну має оці­ню­ва­ти­ся ра­зом з ін­ши­ми до­ка­за­ми у спра­ві. Це не є пе­ре­шко­дою для роз­гля­ду спра­ви по су­ті в кри­мі­наль­но­му су­до­чин­стві. Однак на пра­кти­ці мо­жли­вість ви­не­се­н­ня обви­ну­валь­но­го ви­ро­ку за ст. 212 КК Укра­ї­ни у ра­зі на­яв­но­сті ска­со­ва­но­го рі­ше­н­ня по­да­тко­во­го ор­га­ну зво­ди­ться до мі­ні­му­му.

За­для спра­ве­дли­во­сті не­об­хі­дно за­зна­чи­ти, що при­чи­ною та­кої си­ту­а­ції за­зви­чай є «не­до­о­пра­цю­ва­н­ня» з бо­ку сто­ро­ни обви­ну­ва­че­н­ня, які по­ля­га­ють у не­зі­бран­ні не­об­хі­дно­го ком­пле­ксу ін­ших до­ка­зів, що під­твер­джу­ють ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків.

Та­ким чи­ном, за на­яв­но­сті ли­ше акту по­да­тко­вої пе­ре­вір­ки, у ра­зі від­су­тно­сті будь-яких ін­ших до­ка­зів, зі­бра­них від­по­від­но до ви­мог кри­мі­наль­но-про­це­су­аль­но­го за­ко­но­дав­ства, які свід­чи­ли б про на­яв­ність ознак зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го ст. 212 КК Укра­ї­ни, від­по­від­не су­до­ве рі­ше­н­ня за ре­зуль­та­та­ми оскар­же­н­ня рі­ше­н­ня по­да­тко­во­го ор­га­ну є ви­зна­чаль­ною озна­кою, яка уне­мо­жлив­лює при­тя­гне­н­ня осо­би до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків.

От­же, для здій­сне­н­ня ефе­ктив­но­го за­хи­сту пла­тни­ків по­да­тків від обви­ну­ва­че­н­ня за ст. 212 КК Укра­ї­ни не­об­хі­дно за­сто­со­ву­ва­ти ком­плекс- ний під­хід (як у ме­жах кри­мі­наль­но­го про­це­су, так і че­рез оскар­же­н­ня рі­шень по­да­тко­во­го ор­га­ну в адмі­ні­стра­тив­но­му су­ді). Ли­ше здій­сне­н­ня па­ра­лель­но­го за­хи­сту в адмі­ні­стра­тив­но­му і кри­мі­наль­но­му су­до­чин­стві на­дасть мо­жли­вість ефе­ктив­но та ма­кси­маль­но ви­ко­ри­ста­ти всі про­це­су­аль­ні мо­жли­во­сті що­до за­хи­сту пла­тни­ка.

Що­до тен­ден­цій ква­лі­фі­ка­ції дій з ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків

З ана­лі­зу ви­ро­ків за ст. 212 ККУ вба­ча­є­ться, що остан­нім ча­сом змі­ню­ю­ться тен­ден­ції кри­мі­наль­них про­ва­джень у за­зна­че­ній ка­те­го­рії зло­чи­нів. Якщо у 2016 р. кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня обме­жу­ва­ли­ся, як пра­ви­ло, ст. 212 КК Укра­ї­ни, то в пер­шо­му пів­річ­чі 2017 р. у біль­шо­сті ви­пад­ків во­ни сто­су­ю­ться су­ку­пно­сті зло­чи­нів за ст. 205 КК Укра­ї­ни та ч. 5 ст. 27 і ст. 212 КК Укра­ї­ни. Во­дно­час у цій су­ку­пно­сті основ­не зна­че­н­ня ві­ді­грає ст. 205 КК Укра­ї­ни що­до фі­ктив­но­го під­при­єм­ни­цтва, а ч. 5 ст. 27 і ст. 212 КК Укра­ї­ни йде у «до­ва­жок» як посо­бни­цтво в ухи­лен­ні від опо­да­тку­ва­н­ня ін­шим суб'єктам під­при­єм­ни­цтва.

Однак та­ка си­ту­а­ція є при­чи­ною то­го, що по­ді­бна ква­лі­фі­ка­ція за су­ку­пні­стю зло­чи­нів при­зво­дить до по­тра­пля­н­ня в по­ле зо­ру си­ло­ви­ків ін­ших під­при­ємств у лан­цю­гу го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті під­при­єм­ства, яко­го сто­су­є­ться по­тен­цій­ний пі­до­зрю­ва­ний, пі­до­зрю­ва­ний чи обви­ну­ва­че­ний, на­то­мість та­кі під­при­єм­ства не ма­ють жо­дно­го зв’яз­ку з про­ти­прав­ни­ми ді­я­ми, які ін­кри­мі­ну­ю­ться. То­му по­ді­бна пра­кти­ка ква­лі­фі­ка­ції при­зво­дить до ви­ни­кне­н­ня ви­пад­ко­вих жертв не­ви­пад­ко­вих дій ор­га­нів пра­во­по­ряд­ку. В та­ко­му ви­пад­ку фа­кти­чно від­бу­ва­є­ться то­таль­не втру­ча­н­ня в го­спо­дар­ську ді­яль­ність юри­ди­чних осіб, які по­тра­пи­ли під га­ря­чу ру­ку си­ло­ви­ків.

Всі за­со­би впли­ву та обме­же­н­ня мо­жуть бу­ти за­сто­со­ва­ні до ні в чо­му не вин­них під­при­єм­ців, по­чи­на­ю­чи від то­таль­них об­шу­ків не ли­ше у при­мі­ще­н­нях, в яких то­ва­ри­ство здій­снює свою го­спо­дар­ську ді­яль­ність, але й у жи­тло­вих при­мі­ще­н­нях, ав­то­мо­бі­лях, що на­ле­жать вла­сни­кам, ди­ре­кто­рам, бух­гал­те­рам, клю­чо­вим спе­ці­а­лі­стам під­при­єм­ства. На­да­лі від­бу­ва­є­ться ви­лу­че­н­ня та на­кла­де­н­ня аре­шту на фі­нан­со­во­го­спо­дар­ську до­ку­мен­та­цію, гро­шо­ві ко­шти, бан­ків­ські ра­хун­ки, транс­порт­ні за­со­би. Та­кі дії па­ра­лі­зу­ють ро­бо­ту під­при­єм­ства та спри­чи­ня­ють ко­ло­саль­ні зби­тки вна­слі­док не­мо­жли­во­сті пов­но­цін­но здій­сню­ва­ти го­спо­дар­ську ді­яль­ність.

З цьо­го при­во­ду вар­то звер­ну­ти ува­гу на остан­ню пра­кти­ку Вер­хов­но­го Су­ду, який у спра­ві №74768444 від 19.06.2018 р. у ме­жах про­ве­де­н­ня ана­лі­зу ре­аль­ної го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті крізь при­зму по­ру­ше­ної кри­мі­наль­ної спра­ви що­до кон­тр­аген­та пла­тни­ка по­да­тків під­кре­слив, що нор­ми по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства не став­лять у за­ле­жність до­сто­вір­ність да­них по­да­тко­во­го облі­ку пла­тни­ка по­да­тків від до­три­ма­н­ня по­да­тко­вої ди­сци­плі­ни йо­го кон­тр­аген­та­ми, якщо цей пла­тник (по­ку­пець) мав ре­аль­ні ви­тра­ти у зв'яз­ку з при­дба­н­ням то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), при­зна­че­них для ви­ко­ри­ста­н­ня у йо­го го­спо­дар­ській ді­яль­но­сті. По­ру­ше­н­ня пев­ни­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми то­ва­ру (ро­біт, по­слуг)) у лан­цю­гу по­ста­ча­н­ня ви­мог по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства чи пра­вил ве­де­н­ня го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті не мо­же бу­ти під­ста­вою для ви­снов­ку про по­ру­ше­н­ня по­ку­пцем то­ва­ру (ро­біт, по­слуг) ви­мог за­ко­ну що­до фор­му­ва­н­ня ви­трат та по­да­тко­во­го кре­ди­ту. То­му пла­тник по­да­тків (по­ку­пець то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) не по­ви­нен за­зна­ва­ти не­га­тив­них на­слід­ків, зокре­ма у ви­гля­ді по­збав­ле­н­ня пра­ва на фор­му­ва­н­ня ви­трат чи по­да­тко­во­го кре­ди­ту, за мо­жли­ву не­пра­во­мір­ну ді­яль­ність йо­го кон­тр­аген­та за умо­ви, якщо суд не вста­но­вив фа­ктів, які свід­чать про обі­зна­ність пла­тни­ка по­да­тків що­до та­кої по­ве­дін­ки кон­тр­аген­та та зла­го­дже­ність дій між ни­ми.

Та­ким чи­ном, під час за­хи­сту клі­єн­тів у кри­мі­наль­них про­ва­дже­н­нях що­до ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків не­об­хі­дно вра­хо­ву­ва­ти мо­жли­вість ви­пад­ко­во­го по­тра­пля­н­ня під­при­єм­ців у по­ле зо­ру пра­во­охо­рон­них ор­га­нів та, як на­слі­док, те­хні­чне бло­ку­ва­н­ня го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті під­при­ємств че­рез про­ве­де­н­ня слід­чих дій, а та­кож не­об­хі­дність здій­сне­н­ня за­хи­сту і по­бу­до­ви стра­те­гії за­хи­сту в ме­жах не ли­ше кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, але й адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства, пов’яза­но­го з оскар­же­н­ням рі­шень по­да­тко­вих ор­га­нів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.