Cтра­хо­ві спо­ри: огляд пра­кти­ки Вер­хов­но­го Су­ду

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - О Олег КАЧМАР КАЧМАР, адво­кат, пар­тнер ЮФ «Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри» Оле­ксан­дра О БОР­ТМАН БОР­ТМАН, по­мі­чник адво­ка­та, юрист ЮФ «Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри»

Біль­шість стра­хо­вих спо­рів, які бу­ли роз­гля­ну­ті Вер­хов­ним Су­дом у 2018 р., скла­да­ють спо­ри про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди ( стя­гне­н­ня стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня), зав­да­ної осо­ба­ми, ци­віль­но­пра­во­ва від­по­від­аль­ність яких бу­ла за­стра­хо­ва­на, вна­слі­док на­ста­н­ня до­ро­жньо- транс порт­ної при­го­ди. Окрім то­го, по­ча­ли на­бу­ва­ти «по­пу­ляр­но­сті» спо­ри про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, зав­да­ної втра­тою ван­та­жу, які пов’ яза­ні зі стра­ху­ва­н­ням від­по­від­аль­но­сті екс­пе­ди­то­ра. Та­кож Вер­хов­ний Суд роз­гля­дав ін­ші стра­хо­ві спо­ри, пов’ яза­ні з від­мо­вою у ви­пла­ті стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня, не­по­вер­не­н­ням стра­хо­ви­ком стра­хо­вих пла­те­жів у зв’ яз­ку з від­мо­вою стра­ху­валь­ни­ка від до­го­во­ру стра­ху­ва­н­ня то­що. Про­по­ну­є­мо роз­гля­ну­ти най­ва­жли­ві­ші, на на­шу дум­ку, пра­во­ві по­зи­ції, ви­слов­ле­ні Вер­хов­ним Су­дом за остан­ні пів­ро­ку.

1. Стра­хо­вик, який ви­пла­тив стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня за до­го­во­ром май­но­во­го стра­ху­ва­н­ня, по­ви­нен звер­та­ти­ся з по­зо­вом до стра­хо­ви­ка, у яко­го за­стра­хо­ва­на ци­віль­но- пра­во­ва від­по­від­аль­ність осо­би, яка за­по­ді­я­ла шко­ду, а не до ці­єї осо­би.

У ли­пні Ве­ли­ка Па­ла­та Вер­хов­но­го Су­ду від­сту­пи­ла від по­зи­ції Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни, ви­слов­ле­ної у по­ста­но­ві від 23.12.2015 р. у спра­ві №6-2587цс15, та ви­рі­ши­ла про­бле­му не­о­дна­ко­во­го за­сто­су­ва­н­ня норм За­ко­ну Укра­ї­ни «Про стра­ху­ва­н­ня» Ка­са­цій­ним ци­віль­ним су­дом та Ка­са­цій­ним го­спо­дар­ським су­дом.

Пра­во­ва по­зи­ція Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни 2015 р. та Ка­са­цій­но­го ци­віль­но­го су­ду 2018 р.

У бе­ре­зні-кві­тні 2018 р. Вер­хов­ний Суд (Ка­са­цій­ний ци­віль­ний суд) прийняв низ­ку по­ста­нов у спра­вах про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, зав­да­ної дже­ре­лом під­ви­ще­ної не­без­пе­ки вна­слі­док на­ста­н­ня до­ро­жньо-транс­порт­них при­год, у яких Суд ді­йшов ви­снов­ку, що по­тер­пі­лий має пра­во одер­жа­ти пов­не від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­ної шко­ди від осо­би, яка її за­вда­ла, в ме­жах де­лі­ктно­го зо­бов'яза­н­ня, не­за­ле­жно від то­го, чи за­стра­хо­ва­на ци­віль­но-пра­во­ва від­по­від­аль­ність осо­би, яка за­вда­ла шко­ду.

Суть вка­за­них спо­рів по­ля­га­ла в то­му, що осо­би, яким бу­ло зав­да­но шко­ди вна­слі­док до­ро­жньо-транс­порт­ної при­го­ди, звер­та­ли­ся до су­ду з по­зо­ва­ми про її від­шко­ду­ва­н­ня не до стра­хо­ви­ків, які за­стра­ху­ва­ли від­по­від­аль­ність вла­сни­ків транс­порт­них за­со­бів, а без­по­се­ре­дньо до осіб, які за­по­ді­я­ли шко­ду.

При цьо­му Суд ви­хо­див з то­го, що за­по­ді­я­н­ня по­тер­пі­ло­му шко­ди осо­бою, ци­віль­на від­по­від­аль­ність якої за­стра­хо­ва­на, вна­слі­док до­ро­жньо-транс­порт­ної при­го­ди по­ро­джує де­лі­ктне зо­бов'яза­н­ня, в яко­му пра­во по­тер­пі­ло­го ви­ма­га­ти від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­ної шко­ди в пов­но­му об­ся­зі ко­ре­спон­ду­є­ться з від­по­від­ним обов'яз­ком осо­би, яка за­вда­ла шко­ди, від­шко­ду­ва­ти шко­ду. Во­дно­час до­ро­жньо-транс­порт­на при­го­да слу­гує під­ста­вою для ви­ни­кне­н­ня до­го­вір­но­го зо­бов'яза­н­ня згі­дно з до­го­во­ром стра­ху­ва­н­ня, в яко­му по­тер­пі­лий так са­мо має пра­во ви­мо­ги до бор­жни­ка (в до­го­вір­но­му зо­бов'язан­ні ним є стра­хо­вик).

Суд вста­но­вив, що за­зна­че­ні зо­бов'яза­н­ня не ви­клю­ча­ють одне одно­го, оскіль­ки одер­жа­н­ня по­тер­пі­лим стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня за до­го­во­ром стра­ху­ва­н­ня ци­віль­ної від­по­від­аль­но­сті не обов'яз­ко­во при­пи­няє де­лі­ктне зо­бов'яза­н­ня, адже стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня мо­же бу­ти не­до­ста­тньо для пов­но­го по­кри­т­тя шко­ди, а осо­ба, яка за­вда­ла шко­ди, за­ли­ша­є­ться зо­бов'яза­ною.

У вка­за­них спо­рах Вер­хов­ний Суд ді­йшов ви­снов­ку, що пра­во по­тер­пі­ло­го на від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди за ра­ху­нок осо­би, яка за­вда­ла шко­ди, є аб­со­лю­тним і не мо­же бу­ти при­пи­не­не чи обме­же­не до­го­во­ром, сто­ро­ною яко­го по­тер­пі­лий не був, хо­ча цей до­го­вір укла­де­ний на ко­ристь тре­тіх осіб. За­ко­но­дав­ство на­дає по­тер­пі­ло­му пра­во одер­жа­ти стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня, але не зо­бов'язує йо­го одер­жу­ва­ти. При цьо­му ві­дмо­ва по­тер­пі­ло­го від пра­ва на одер­жа­н­ня стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня за до­го­во­ром стра­ху­ва­н­ня не при­пи­няє йо­го пра­ва на від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди в де­лі­ктно­му зо­бов'язан­ні.

Та­ким чи­ном, Вер­хов­ний Суд вва­жає, що по­тер­пі­ло­му як кре­ди­то­ру на­ле­жить пра­во ви­мо­ги в обох ви­дах зо­бов'язань – де­лі­ктно­му та до­го­вір­но­му. По­тер­пі­лий на вла­сний роз­суд оби­рає спо­сіб здій­сне­н­ня сво­го пра­ва шля­хом звер­не­н­ня ви­мо­ги ви­клю­чно до осо­би, яка за­вда­ла шко­ди, про від­шко­ду­ва­н­ня ці­єї шко­ди, або шля­хом звер­не­н­ня до стра­хо­ви­ка, у яко­го осо­ба, яка за­вда­ла шко­ди, за­стра­ху­ва­ла свою ци­віль­ну від­по­від­аль­ність, з ви­мо­гою про ви­пла­ту стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня, або шля­хом звер­не­н­ня до стра­хо­ви­ка та на­да­лі до осо­би, яка за­вда­ла шко­ди (ст. 1194 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни).

Та­ко­го ви­снов­ку ді­йшов Вер­хов­ний Суд у по­ста­но­вах від 21.03.2018 р. у спра­ві № 569/ 13697/ 15- ц, від 28.03.2018 р. у спра­ві №296/587/17, від 25.04.2018 р. у спра­ві №686/ 24612/15-ц, від 25.04.2018 р. у спра­ві №678/20/16-ц. Та­кої ж по­зи­ції до­три­му­вав­ся Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни у по­ста­но­ві від 23.12.2015 р. у спра­ві №6-2587цс15. Про­те існує та­кож про­ти­ле­жна по­зи­ція Вер­хов­но­го Су­ду з цьо­го при­во­ду.

Пра­во­ва по­зи­ція Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду

У 2018 р. Вер­хов­ний Суд прийняв низ­ку по­ста­нов у спо­рах, що сто­су­ва­ли­ся стя­гне­н­ня стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня в ра­ху­нок від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, зав­да­ної екс­пе­ди­то­ром в ре­зуль­та­ті втра­ти ван­та­жу, в яких Вер- хов­ний Суд ді­йшов ін­ших ви­снов­ків. У за­зна­че­них спра­вах стра­хо­ві ком­па­нії звер­та­ли­ся до су­ду з по­зо­ва­ми про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, зав­да­ної втра­тою ван­та­жу, са­ме до екс­пе­ди­то­рів, не­зва­жа­ю­чи на те, що їхня від­по­від­аль­ність бу­ла за­стра­хо­ва­на.

Вер­хов­ний Суд вва­жає, що до цих спір­них пра­во­від­но­син під­ля­гає за­сто­су­ван­ню ст. 1194 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, а шко­да під­ля­гає стя­гнен­ню не з екс­пе­ди­то­ра (осо­би, яка за­вда­ла шко­ди), а зі стра­хо­ви­ка, який за­стра­ху­вав від­по­від­аль­ність екс­пе­ди­то­ра. Во­дно­час екс­пе­ди­тор як стра­ху­валь­ник не­се ци­віль­ну від­по­від­аль­ність за за­по­ді­я­ну ним шко­ду у зв'яз­ку з втра­тою пе­ре­да­но­го йо­му для пе­ре­ве­зе­н­ня ван­та­жу ли­ше в ме­жах рі­зни­ці між фа­кти­чним роз­мі­ром зав­да­ної шко­ди та стра­хо­вим від­шко­ду­ва­н­ням.

Та­ку пра­во­ву по­зи­цію Вер­хов­ний Суд ви­сло­вив май­же у той са­мий пе­рі­од у по­ста­но­вах від 27.02.2018 р. у спра­ві № 910/ 2503/ 17 та від 26.04.2018 р. у спра­ві №910/1978/17.

По­зи­ція Ве­ли­кої Па­ла­ти

У ли­пні Ве­ли­ка Па­ла­та Вер­хов­но­го Су­ду оста­то­чно ви­рі­ши­ла окре­сле­ну про­бле­му та від­сту­пи­ла від ви­снов­ку, сфор­му­льо­ва­но­го Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни у по­ста­но­ві від 23.12.2015 р. у спра­ві №6-2587цс15.

У по­ста­но­ві від 04.07.2018 р. у спра­ві №755/18006/15-ц Ве­ли­ка Па­ла­та вка­за­ла, що від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди осо­бою, від­по­від­аль­ність якої за­стра­хо­ва­на, мо­жли­ве за умо­ви, що згі­дно з цим до­го­во­ром або За­ко­ном у стра­хо­ви­ка не ви­ник обов'язок з ви­пла­ти стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня або роз­мір зав­да­ної шко­ди пе­ре­ви­щує лі­міт від­по­від­аль­но­сті стра­хо­ви­ка. Про­те по­кла­да­н­ня обов'яз­ку з від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди у ме­жах стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня

на стра­ху­валь­ни­ка, який уклав від­по­від­ний до­го­вір стра­ху­ва­н­ня від­по­від­аль­но­сті та спла­чує стра­хо­ві пла­те­жі, су­пе­ре­чить ме­ті ін­сти­ту­ту стра­ху­ва­н­ня ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті.

Ве­ли­ка Па­ла­та вва­жає, що уклав­ши до­го­вір обов'яз­ко­во­го стра­ху­ва­н­ня ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті, у ра­зі ви­ни­кне­н­ня де­лі­ктно­го зо­бов'яза­н­ня стра­хо­вик бе­ре на се­бе ви­ко­на­н­ня обов'яз­ку стра­ху­валь­ни­ка у ме­жах су­ми стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня, а стра­хо­вик, який ви­пла­тив стра­хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня за до­го­во­ром май­но­во­го стра­ху­ва­н­ня, мо­же звер­ну­ти­ся з по­зо­вом до стра­хо­ви­ка, у яко­го за­по­ді­ю­вач шко­ди за­стра­ху­вав свою ци­віль­но-пра­во­ву від­по­від­аль­ність, що від­по­від­ає за­галь­ній ме­ті стра­ху­ва­н­ня.

З огля­ду на за­зна­че­не, Ве­ли­ка Па­ла­та ска­су­ва­ла рі­ше­н­ня су­ду апе­ля­цій­ної ін­стан­ції та за­ли­ши­ла чин­ним рі­ше­н­ня су­ду пер­шої ін­стан­ції про від­мо­ву в по­зо­ві про стя­гне­н­ня шко­ди зі стра­ху­валь­ни­ка. Та­ким чи­ном, Ве­ли­ка Па­ла­та від­сту­пи­ла від пра­во­вої по­зи­ції Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни, сфор­му­льо­ва­ної у 2015 р., вка­зав­ши на те, що від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, зав­да­ної осо­бою, ци­віль­ну від­по­від­аль­ність якої за­стра­хо­ва­но, в ме­жах су­ми стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня має здій­сню­ва­ти стра­хо­вик ці­єї осо­би.

2. По­ру­ше­н­ня стра­ху­валь­ни­ком умов до­го­во­ру стра­ху­ва­н­ня мо­же бу­ти під­ста­вою для від­мо­ви у ви­пла­ті стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня ли­ше в то­му ра­зі, якщо це по­ру­ше­н­ня пе­ре­шко­ди­ло стра­хо­ви­ку пе­ре­ко­на­ти­ся, що ця по­дія є стра­хо­вим ви­пад­ком, та має оці­ню­ва­ти­ся су­дом в ко­жно­му кон­кре­тно­му ви­пад­ку.

Та­ку по­зи­цію Вер­хов­ний Суд ви­слов­лю­вав не­о­дно­ра­зо­во. Якщо стра­ху­валь­ник звер­тав­ся до стра­хо­ви­ка з по­зо­вом про стя­гне­н­ня стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня, а стра­хо­вик за­пе­ре­чу­вав про­ти по­зо­ву, по­си­ла­ю­чись на не­своє­ча­сне йо­го по­ві­дом­ле­н­ня про на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку або на­да­н­ня стра­ху­валь­ни­ком не­прав­ди­вих ві­до­мо­стей про факт на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку, то Суд з’ясо­ву­вав, чи пе­ре­шко­ди­ло це стра­хо­ви­ку пе­ре­ко­на­ти­ся в то­му, що ця по­дія є стра­хо­вим ви­пад­ком.

На­при­клад, у спра­ві № 916/ 4613/15 спір ви­ник між стра­хо­ви­ком і стра­ху­валь­ни­ком у зв’яз­ку з від­мо­вою стра­хо­ви­ка здій­сни­ти ви­пла­ту стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня. За­пе­ре­чу­ю­чи про­ти по­зо­ву, стра­хо­вик за­зна­чив, що стра­ху­валь­ник не по­ві­до­мив про на­ста­н­ня по­дії у вста­нов­ле­но­му до­го­во­ром по­ряд­ку, не на­дав пов­ної та до­сто­вір­ної ін­фор­ма­ції що­до об­ста­вин на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку, що ма­ло істо­тне зна­че­н­ня у ви­зна­чен­ні при­чин, об­ста­вин та на­слід­ків по­дій, чим ство­рив пе­ре­шко­ди у ви­зна­чен­ні ха­ра­кте­ру та роз­мі­ру зби­тків.

Вер­хов­ний Суд за­зна­чив, що у ра­зі на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку стра­хо­вик зо­бов’яза­ний ви­пла­ти­ти стра- хо­ве від­шко­ду­ва­н­ня, а ін­ші умо­ви до­го­во­ру стра­ху­ва­н­ня є під­ста­вою для від­мо­ви у ви­пла­ті ли­ше в то­му ра­зі, якщо та­ке по­ру­ше­н­ня по­ло­жень до­го­во­ру стра­ху­валь­ни­ком пе­ре­шко­ди­ло стра­хо­ви­ку пе­ре­ко­на­ти­ся, що ця по­дія є стра­хо­вим ви­пад­ком, та має оці­ню­ва­ти­ся су­дом в ко­жно­му кон­кре­тно­му ви­пад­ку.

Не­своє­ча­сне по­ві­дом­ле­н­ня стра­ху­валь­ни­ком стра­хо­ви­ка без по­ва­жних на те при­чин про на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку або на­да­н­ня ним не­прав­ди­вих ві­до­мо­стей про факт на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку мо­жуть бу­ти під­ста­вою для від­мо­ви у ви­пла­ті стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня ли­ше у то­му ра­зі, якщо во­ни по­зба­ви­ли стра­хо­ви­ка мо­жли­во­сті вста­но­ви­ти, чи є ця по­дія стра­хо­вим ви­пад­ком.

У по­ста­но­ві від 26.03.2018 р. Вер­хов­ний Суд ді­йшов ви­снов­ку про пра­во­мір­ність від­мо­ви стра­хо­вої ком­па­нії у ви­пла­ті стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня, оскіль­ки по­ру­ше­н­ня стра­ху­валь­ни­ком умов до­го­во­ру дій­сно за­ва­ди­ли стра­хо­вій ком­па­нії вста­но­ви­ти, чи на­справ­ді від­був­ся стра­хо­вий ви­па­док.

На­то­мість у по­ста­но­ві від 21.08.2018 р. у спра­ві №227/3573/ 16-ц Вер­хов­ний Суд ді­йшов ви­снов­ку, що не­по­ві­дом­ле­н­ня стра­хо­ви­ка про на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку не є під­ста­вою для від­мо­ви у ви­пла­ті стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня, оскіль­ки зі­бра­ни­ми у спра­ві до­ка­за­ми вста­нов­ле­но факт на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку, при­чи­ни та об­ста­ви­ни йо­го на­ста­н­ня, а та­кож роз­мір за­по­ді­я­ної шко­ди.

Та­ким чи­ном, не­своє­ча­сне по­ві­дом­ле­н­ня стра­хо­ви­ка про на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку або на­да­н­ня стра­ху­валь­ни­ком не­прав­ди­вих ві­до­мо­стей про факт на­ста­н­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку не є без­умов­ною під­ста­вою для від­мо­ви у ви­пла­ті стра­хо­во­го від­шко­ду­ва­н­ня. В ко­жно­му окре­мо­му ви­пад­ку суд по­ви­нен з’ясу­ва­ти, чи пе­ре­шко­ди­ли та­кі по­ру­ше­н­ня стра­ху­валь­ни­ка вста­но­ви­ти об­ста­ви­ни стра­хо­во­го ви­пад­ку.

3. Стра­хо­вик зо­бов’яза­ний по­вер­ну­ти стра­ху­валь­ни­ку стра­хо­ві пла­те­жі за пе­рі­од, що за­ли­шив­ся до за­кін­че­н­ня стро­ку до­го­во­ру, у ра­зі від­мо­ви стра­ху­валь­ни­ка від до­го­во­ру.

Спір у спра­ві №910/17445/17 ви­ник між стра­хо­ви­ком та стра­ху­валь­ни­ком з при­во­ду при­пи­не­н­ня до­го­во­ру стра­ху­ва­н­ня в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку та з при­во­ду по­вер­не­н­ня стра­хо­вих пла­те­жів. Стра­ху­валь­ник на­пра­вив стра­хо­ви­ку по­ві­дом­ле­н­ня про при­пи­не­н­ня до­го­во­ру та ви­ма­гав по­вер­не­н­ня стра­хо­вих пла­те­жів. Про­те стра­хо­вик не вва­жав, що до­го­вір при­пи­нив­ся, та про­і­гно­ру­вав ви­мо­гу стра­ху­валь­ни­ка що­до по­вер­не­н­ня стра­хо­вих пла­те­жів. З огля­ду на за­зна­че­не, стра­ху­валь­ник звер­нув­ся з по­зо­вом до су­ду про ви­зна­н­ня до­го­во­ру стра­ху­ва­н­ня при­пи­не­ним та стя­гне­н­ня зі стра­хо­ви­ка не­по­вер­ну­тих стра­хо­вих пла­те­жів.

Пе­ре­гля­да­ю­чи спра­ву в ка­са­цій­но­му по­ряд­ку, Вер­хов­ний Суд по­ста­но­вою від 13.06.2018 р. за­ли­шив без змін рі­ше­н­ня су­дів по­пе­ре­дніх ін­стан­цій про за­до­во­ле­н­ня по­зо­ву. Суд вка­зав, що стра­ху­валь­ник ско­ри­став­ся сво­їм пра­вом, пе­ред­ба­че­ним як до­го­во­ром, так і за­ко­ном, по­ві­до­мив стра­хо­ви­ка про до­стро­ко­ве при­пи­не­н­ня до­го­во­ру стра­ху­ва­н­ня, тоб­то ви­ко­нав усі умо­ви до­го­во­ру та ви­мо­ги за­ко­ну, не­об­хі­дні для при­пи­не­н­ня до­го­во­ру. Суд ді­йшов ви­снов­ку, що до­го­вір стра­ху­ва­н­ня при­пи­нив свою дію до­стро­ко­во, у зв'яз­ку з від­мо­вою стра­ху­валь­ни­ка від до­го­во­ру, а то­му стра­хо­ві пла­те­жі за пе­рі­од, що за­ли­шив­ся до за­кін­че­н­ня стро­ку до­го­во­ру, під­ля­га­ють по­вер­нен­ню.

От­же, як і ра­ні­ше, пе­ре­ва­жну біль­шість спо­рів ста­нов­лять спо­ри, пов’яза­ні зі стра­ху­ва­н­ням ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті вла­сни­ків на­зем­них транс­порт­них за­со­бів. Зна­чно мен­шу кіль­кість скла­да­ють спра­ви у спо­рах, пов’яза­них зі стра­ху­ва­н­ням від­по­від­аль­но­сті екс­пе­ди­то­рів та втра­тою ни­ми ван­та­жів. У вка­за­них спо­рах Ве­ли­ка Па­ла­та під­три­ма­ла по­зи­цію Вер­хов­но­го Су­ду, яка по­ля­гає в то­му, що шко­да, зав­да­на осо­бою, ци­віль­но­пра­во­ва від­по­від­аль­ність якої за­стра­хо­ва­на, під­ля­гає від­шко­ду­ван­ню стра­хо­ви­ком, у яко­го за­стра­хо­ва­на від­по­від­аль­ність осо­би, а не осо­бою, яка за­вда­ла шко­ди.

Пе­ре­ва­жна біль­шість спо­рів пов’яза­на зі стра­ху­ва­н­ням ци­віль­но-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.