Юрій Дро­го­бич

Yuri Drohobych

Zdorovye - - CONTENTS -

Пер­ший з віт­чиз­ня­них док­торів ме­ди­ци­ни Юрій Дро­го­бич на­ро­ди­вся в Дро­го­би­чі у ро­дині ре­міс­ни­ка Ми­хай­ла Ко­тер­ма­ка у 1450 роц

Ма­ти Юрія по­мер­ла, ко­ли він був ще хлоп­че­ням. Йо­го ра­зом зі стар­шою сест­рою ро­стив бать­ко, який хо­тів, щоб хло­пе­ць став вче­ною лю­ди­ною, то­му по­слав йо­го на нав­чан­ня до дя­ка. Юрій про­явив се­бе най­к­ра­щим уч­нем се­ред тих ді­тей, що нав­ча­ли­ся у дя­ка. Якось вчи­тель роз­по­вів дітям про за­тем­нен­ня сон­ця, ця роз­по­відь вра­зи­ла Юрія і він ви­рі­шив на­по­лег­ли­во вчи­ти­ся, щоб ста­ти звіз­да­рем. Та но­ве нещастя ви­па­ло на до­лю юна­ка – по­мер бать­ко. Дро­го­би­ць­кі влад­ні му­жі про­яви­ли тур­бо­ту про Юрія і вла­шту­ва­ли йо­го пи­сар­чу­ком у Ль­во­ві. Він од­но­час­но пра­ц­ю­вав та нав­чав­ся — удос­ко­на­лю­вав свої знан­ня з ла­тинсь­кої мо­ви, вив­чав ін­ші мо­ви, спіл­ку­ю­чись щод­ня з іно­зем­ни­ми куп­ця­ми та по­до­ро­жу­ю­чи зі львівсь­ки­ми куп­ця­ми в ін­ші краї­ни. У Ль­во­ві Юрій Ко­тер­мак за­кін­чив ка­фед­раль­ну шко­лу, у якій вив­чав ба­га­то ін­ших на­ук.

У ці ча­си зем­лі під­кар­патсь­кої Дро­го­бич­чи­ни, Га­ли­ць­кої Русі та Ль­вів бу­ли під вла­дою Поль­щі. Пра­г­ну­чи ово­лодіти но­ви­ми знан­ня­ми, Юрій у 1469 ро­ці по­дав­ся до Кра­ківсь­ко­го універ­си­те­ту. За рік, у 1470 ро­ці, одер­жує сту­пінь ба­ка­лав­ра. Юрій відві­дує лек­ції з аст­ро­но­мії, фі­ло­со­фії, ме­ди­ци­ни та ма­те­ма­ти­ки. За­кін­чив­ши курс нав­чан­ня в універ­си­теті, юнак успіш­но скла­дає іс­пи­ти і 1473 ро­ку йо­му при­сво­ю­ють зван­ня ма­гіст­ра, що на­да­ва­ло йо­му пра­во са­мо­стій­но чи­та­ти лек­ції в універ­си­теті.

Щоб про­до­в­жи­ти нав­чан­ня, мо­ло­дий ма­гістр Кра­ківсь­ко­го універ­си­те­ту йде піш­ки до італійсь­ко­го мі­ста Бо­лоньї, дав­ши обі­цян­ку на фа­куль­теті піс­ля за­кін­чен­ня нав­чан­ня по­вер­ну­ти­ся до Кра­ко­ва. Він пря­му­вав до най­старі­шо­го в Єв­ро­пі ви­що­го нав­чаль­но­го за­кла­ду — зна­ме­ни­то­го Бо­лонсь­ко­го універ­си­те­ту віль­них ми­стецтв

та ме­ди­ци­ни. В епо­ху Від­род­жен­ня це був один із цен­трів на­у­ко­вої дум­ки. Юрія ва­би­ла до се­бе ме­ди­ци­на, але, за універ­си­тетсь­ким ста­ту­том, він по­ви­нен був спо­чат­ку ово­лодіти ма­те­ма­ти­кою, аст­ро­но­мією, фі­ло­со­фією, вдос­ко­на­ли­ти знан­ня з ла­тині і гре­ць­кої, по­езії та ри­то­ри­ки. Се­ред сла­вет­них про­фе­сорів, лек­ції яких слу­хав Юрій, був Га­бріе­ле Зер­бі, визна­ний од­ним з піо­нерів ге­ро­ко­мії — гі­гіє­ни ста­ре­чо­го віку. Цей про­фе­сор ви­кла­дав та­кож ло­гіку та тео­ре­тич­ну ме­ди­ци­ну, го­во­ря­чи су­час­ною мо­вою, ос­но­ви па­то­ло­гії та ана­то­мію.

Юрій Ко­тер­мак (Юрій з Дро­го­би­ча — так на­зи­ва­ли в Бо­лоньї на­шо­го вче­но­го зем­ля­ка) з 1478 р. ви­кла­дає аст­ро­ло­гію у Бо­лонсь­ко­му універ­си­теті. Крім то­го, у свят­ко­ві дні на фі­ло­соф­сь­ко­му та ме­дич­но­му фа­куль­те­тах він ви­кла­дав ме­ди­ци­ну. У ті ча­си ко­жен лікар по­ви­нен був ро­зу­міти­ся на аст­ро­ло­гії, щоб з розта­шу­ван­ням небес­них сил мог­ти прий­ня­ти рі­шен­ня, ко­ли кра­ще про­во­ди­ти хірур­гіч­ну опе­ра­цію, ко­ли пу­сти­ти кров, зна­ти, у який пе­ріод ліки ді­ють най­більш ефек­тив­но. Юрій Ко­тер­мак пи­ше на­при­кін­ці 1477 – на по­чат­ку 1478 ро­ку свій пер­ший про­гноз аст­ро­но­міч­них явищ на 1478 рік. Ко­тер­мак роз­гля­дав вплив пла­нет на зем­ні події не як фа­таль­ний, а як спри­ят­ли­вий чи неспри­ят­ли­вий. Він при­во­дить сло­ва Пет­рар­ки: ”Зав­ба­чене ли­хо менш бо­лю несе нам…” Ру­ко­пис (нині збері­гаєть­ся в Мюн­хенсь­кій дер­жав­ній біб­ліо­те­ці) був по­мі­че­ний вче­ни­ми Єв­ро­пи, так са­мо, як і йо­го ін­ші пра­ці. У 1478 ро­ці Ко­тер­мак одер­жує сту­пінь док­то­ра фі­ло­со­фії (за ін­ши­ми да­ни­ми – у 1476 р. [4, с. 153]). Він про­до­в­жує опа­но­ву­ва­ти ме­ди­ци­ну. У Фран­ції, Ні­меч­чині, Угор­щині пе­ре­пи­су­ють йо­го пра­ці, він стає ві­до­мий в Єв­ро­пі аст­ро­ном, фі­ло­соф, ме­дик та пись­мен­ник.

По­при свою зна­ме­ни­тість, вче­ний бі­дує. Він пи­сав своє­му зем­ля­ко­ві в ли­сті, що зберіг­ся: “Що з то­го, що лю­ди­на знає всі на­у­ки, ко­ли во­на бід­на і зне­до­ле­на…”.

1481 ро­ку (сто­сов­но ін­ших да­них – 1480 р. [1, с.164]) у Бо­лоньї за ре­зуль­та­та­ми го­ло­су­ван­ня рек­то­ром універ­си­те­ту бу­ло обра­но Юрія з Дро­го­би­ча. Во­се­ни 1481 р. Юрій Ко­тер­мак от­ри­мує сту­пінь док­то­ра ме­ди­ци­ни (за ін­ши­ми да­ни­ми – у 1476 р. [4, с. 153] чи у 1482 [1, с. 164]). Іс­ну­ють де­я­кі дані, що йо­го док­торсь­ка ди­сер­та­ція з ме­ди­ци­ни на­зи­ва­лась “Кар­мі­на де урі­наріум юді­ціум”, тоб­то “Мір­ку­ван­ня про очи­щен­ня сечі”. Це бу­ла пра­ця про прин­ци­пи то­го­час­но­го ліку­ван­ня.

Юрій Ко­тер­мак пе­ре­бу­вав на по­са­ді рек­то­ра Бо­лонсь­ко­го універ­сти­те­ту до 1482 ро­ку, а у 1483 р. пе­реї­хав до м. Фе­ре­ру у Пів­ніч­ній Італії. Це мі­сто у ті дав­ні ча­си бу­ло ве­ли­ким куль­тур­ним цен­тром. Слав­но­звіс­ний “Юді­ціум пре­но­стікон” (в пе­ре­кла­ді по­вністю зву­чить так: “Про­гно­стич­ні мір­ку­ван­ня що­до по­точ­но­го 1483 ро­ку ма­гіст­ра Геор­гія Дро­го­би­ча з Русі, док­то­ра фі­ло­со­фії та ме­ди­ци­ни (Рим, 1483, 7 лю­то­го)) був пер­шою дру­ко­ва­ною кни­гою ла­тинсь­кою мо­вою, яку він ви­дав. Ко­тер­мак не тіль­ки по­дав точ­ні ро­з­ра­хун­ки тер­мінів на­ступ­них небес­них явищ, що ма­ли спо­стері­га­тись у різ­них гео­гра­фіч­них ре­гіо­нах, а й зро­бив спро­бу визна­чен­ня гео­гра­фіч­них ко­ор­ди­нат і впер­ше — міст Га­ли­ць­кої Русі, Поділ­ля, Во­ло­щи­ни. Вра­жає на­ма­ган­ня Ко­тер­ма­ка пе­ред­ба­чи­ти ймо­вір­ність епі­де­мій в Італії, Фран­ції, Польсь­ко­му ко­ролів­стві та Сілезії, ін­ших краї­нах, “як­що не бу­де на­леж­но­го за­без­пе­чен­ня міст”, “як­що не бу­де на­леж­ної обе­реж­но­сті”. На дум­ку Ко­тер­ма­ка, по­ше­сті, які ви­ни­ка­ли вна­слі­док напли­ву по­до­рож­ніх у Ри­мі, мож­на бу­ло б змен­ши­ти за­в­дя­ки ра­ціо­наль­но­му управ­лін­ню мі­стом та пиль­но­сті на­се­лен­ня.

Ця унікаль­на пра­ця іс­нує сьо­год­ні тіль­ки в двох чи трьох при­мір­ни­ках, та, на жаль, за ме­жа­ми Украї­ни. Ко­тер­мак мріє про по­вер­нен­ня до рід­но­го краю, де пе­ре­бувє у 1486-1487 ро­ках. Але по при­бут­ті рід­на зем­ля зустрі­ла йо­го спу­стош­ли­ви­ми на­бі­га­ми та­тар, ві­до­мо­стя­ми про чер­го­ве зруй­ну­ван­ня Киє­ва, про зни­щені та по­гра­бо­вані хра­ми. На жаль, вче­ний не зміг знай­ти міс­це на Бать­ків­щині, де він міг би за­сто­су­ва­ти свої знан­ня та та­лант. Він на­прав­ляєть­ся до Бра­ти­сла­ви. На про­тязі двох ро­ків він бу­де ві­це-канц­ле­ром і про­фе­со­ром Істро­політансь­кої ака­де­мії.

Вче­ний ви­рі­шує по­вер­ну­тись до Кра­ко­ва, де він міг би опіку­ва­ти­ся українсь­ки­ми юна­ка­ми, які ви­рі­ши­ли над­ба­ти знан­ня у Кра­ківсь­ко­му універ­си­теті. З 1488 р. Ко­тер­мак ви­кла­дає ме­ди­ци­ну у цьо­му універ­си­теті. Він вчив сту­ден­тів не ли­ше ме­ди­ци­ні, а й ме­дич­ній аст­ро­ло­гії, був та­кож неа­би­я­ким знав­цем схід­ної фі­ло­со­фії та по­езії.

Дум­ка про необ­хід­ність за­ходів обе­реж­но­сті та пиль­но­сті під час по­ше­стей знай­ш­ла роз­ви­ток і в на­ступ­но­му трак­таті Ко­тер­ма­ка про со­няч­ні і мі­сяч­ні за­тем­нен­ня, який він на­пи­сав в 1490 ро­ці вже в Кра­ко­ві (ко­пія ру­ко­пи­су зна­хо­дить­ся в Па­ризь­кій на­ціо­наль­ній біб­ліо­те­ці). Та­кож він пи­ше про ймо­вір­ні хво­ро­би лю­дей, ви­хо­дя­чи з то­го, що лю­ди “різ­но­го тем­пе­ра­мен­ту і різ­ної ком­плек­ції” (кон­сти­ту­ції ор­ганіз­му) неод­на­ко­во ре­а­гу­ють на ті ж са­мі впли­ви.

По Кра­ко­ву по­ши­рю­ва­лась добра сла­ва про ліка­ря-прак­ти­ка Юрія Дро­го­би­ча. Йо­го та­кож на­зи­ва­ли Геор­гієм з Русі та Юрієм зі Ль­во­ва. Крім то­го, що Юрій зай­мав­ся лікарсь­кою прак­ти­кою, він та­кож сам ви­го­тов­ляв ліки. Ко­тер­мак от­ри­мав ти­тул “ко­ролівсь­кий лікар Геор­гіус зі Ль­во­ва”.

Ці­ка­во, що йо­го лек­ції в універ­си­теті слу­хав сла­вет­ний в май­бут­ньо­му Ми­ко­ла Ко­пер­ник.

Юрій Ко­тер­мак брав ак­тив­ну участь і у куль­тур­но­му русі тих часів. На по­чат­ку 90-х ро­ків він був од­ним з тих, хто зай­ма­ли­ся під­го­тов­кою до дру­ку ста­ро­слов’янсь­ких книг ки­ри­ли­цею, що бу­ли необ­хід­ні в Україні. Це – “Ось­ми­глас­ник”, “Ча­со­сло­ве­ць”, “Тріодь піс­на” та “Тріодь цвіт­на”.

Для здо­ров’я вче­но­го да­ли взна­ки бі­ду­ван­ня та недої­дан­ня сту­дентсь­ких ро­ків, з 1494 р. здо­ров’я вче­но­го по­хит­ну­ло­ся. “Геор­гіус Дро­го­бич по­мер тут у третій день тиж­ня (вів­то­рок) близь­ко 23-ї го­ди­ни” – та­кий за­пис від 4 лю­то­го 1494 р. зна­хо­ди­мо в од­ній з книг Кра­ківсь­кої біб­ліо­те­ки.

Жит­тя та діяль­ність Юрія Ко­тер­ма­ка за­слу­го­вує гли­бо­кої ша­ни. В м. Дро­го­бич у 1999 р. вста­нов­ле­но пам’ят­ник зна­но­му зем­ля­ко­ві.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.