ЗДО­РОВ’Я

ЖИРОВІ КЛІТИНИ ВМІ­ЮТЬ ВИРОБЛЯТИ ГОРМОНИ, АБИ «ЗА­ХИ­СТИ­ТИ» СЕ­БЕ ВІД НА­ШИХ СПРОБ ЇХ ПО­ЗБУ­ТИ­СЯ. СА­МЕ ТО­МУ СХУДНУТИ ВАЖ­КО, АЛЕ ПО­ТРІ­БНО!

Zhinka - - Тема Номера - На­та­лія Ян­ко­ва

Ри­зи­ки ожи­рі­н­ня для жін­ки — не просто зай­ва ва­га!

Ожи­рі­н­ня ви­зна­ча­ють як хро­ні­чне за­хво­рю­ва­н­ня, що ха­ра­кте­ри­зу­є­ться на­дмір­ним на­ко­пи­че­н­ням жи­ру в ор­га­ні­змі, і є ре­зуль­та­том три­ва­ло­го по­ру­ше­н­ня енер­ге­ти­чно­го ба­лан­су, ко­ли над­хо­дже­н­ня енер­гії в ор­га­нізм з їжею пе­ре­ви­щує йо­го енер­ге­ти­чні ви­тра­ти. Утім, ствер­джу­ва­ти, що ожи­рі­н­ня — це са­ме хво­ро­ба, у за­галь­но­прийня­то­му ро­зу­мін­ні цьо­го сло­ва, бу­ло б не­пра­виль­ним. Адже фа­кто­рів, що при­зво­дять до на­ко­пи­че­н­ня в ор­га­ні­змі не­нор­маль­ної кіль­ко­сті жи­ру, ду­же ба­га­то, і да­ле­ко не всі во­ни є ме­ди­чни­ми. Так са­мо і лі­ку­ва­н­ня не­ду­ги є май­же не ефе­ктив­ним за ви­ко­ри­ста­н­ня ви­ня­тко­во ме­ди­чних пре­па­ра­тів і хі­рур­гі­чно­го втру­ча­н­ня. Той, хто ба­жає по­збу­ти­ся зай­вої ва­ги, му­сить бу­кваль­но змі­ни­ти спо­сіб сво­го жи­т­тя — раз і на­зав­жди.

ЧО­МУ МИ ГЛАДШАЄМО?

Ожи­рі­н­ня мо­же бу­ти спри­чи­не­не рі­зни­ми фа­кто­ра­ми: зов­ні­шні­ми, вну­трі­шні­ми, де­мо­гра­фі­чни­ми, со­ці­аль­ни­ми, гор­мо­наль­ни­ми, спад­ко­ви­ми. Але, як пра­ви­ло, до роз­ви­тку хво­ро­би при­зво­дять одра­зу кіль­ка з них.

Зов­ні­шні фа­кто­ри на­ко­пи­че­н­ня на­дмір­но­го жи­ру в ор­га­ні­змі пов’яза­ні з на­шим спосо­бом жи­т­тя. Це ці­лий ком­плекс чин­ни­ків, які не до­да­ють нам здо­ров’я за­га­лом: пе­ре­їда­н­ня, гі­по­ди­на­мія, стре­со­ві си­ту­а­ції, па­лі­н­ня та вжи­ва­н­ня ал­ко­го­лю. Так, якщо ви зви­кли їсти ба­га­то, осо­бли­во жир­ної їжі, ваш ор­га­нізм не всти­га­ти­ме пе­ре­тво­рю­ва­ти зай­ві ка­ло­рії на ко­ри­сну енер­гію. На­дмір­ний при­йом

їжі — най­по­ши­ре­ні­ші при­чи­ни роз­ви­тку хво­ро­би. Ри­зик зна­чно зро­стає для тих, хто ве­де ма­ло­ру­хли­вий спо­сіб жи­т­тя. Брак фі­зи­чної актив­но­сті не до­зво­ляє ор­га­ні­зму по­збу­ти­ся на­дли­шку енер­гії. Ча­сто до ожи­рі­н­ня при­зво­дить вжи­ва­н­ня пев­них лі­ків, зокре­ма сте­ро­ї­дних гор­мо­нів і пре­па­ра­тів від пси­хі­чних роз­ла­дів.

Вну­трі­шні фа­кто­ри ви­зна­ча­ють по­ру­ше­н­ня фун­кції цен­трів апе­ти­ту і си­то­сті. Ці по­ру­ше­н­ня да­ю­ться взна­ки на­яв­ні­стю «син­дро­му ні­чної їжі» та ін­ших роз­ла­дів хар­чо­вої по­ве­дін­ки. Ре­гу­ля­ція про­це­сів трав­ле­н­ня здій­сню­є­ться нер­во­вою си­сте­мою і гор­мо­на­ми: ор­га­нізм ре­а­гує на вид їжі, її за­пах, смак, дум­ки про неї та без­по­се­ре­дньо на над­хо­дже­н­ня їжі до ор­га­нів трав­ле­н­ня. При цьо­му по­трі­бно роз­рі­зня­ти го­лод і апе­тит: го­лод — це по­тре­ба ор­га­ні­зму, апе­тит — це по­тре­ба ду­ші. Пер­вин­не від­чу­т­тя на­си­че­н­ня ви­ни­кає уже під час їди зав­дя­ки по­дра­знен­ню ре­це­пто­рів ро­та й шлун­ку, а пов­не (вто­рин­не) на­стає тіль­ки че­рез пів­то­ри­дві го­ди­ни, ко­ли по­жив­ні ре­чо­ви­ни над­хо­дять у кров.

До вну­трі­шніх фа­кто­рів на­ле­жить і зни­же­н­ня ада­птив­но­го тер­мо­ге­не­зу, за яко­го зай­ві ка­ло­рії пе­ре­тво­рю­ю­ться на жир, а не те­пло. Ада­птив­ний тер­мо­ге­нез — змі­ни ре­жи­му ви­тра­ча­н­ня енер­гії пі­сля різ­ко­го чи три­ва­ло­го пе­ре­їда­н­ня або не­до­їда­н­ня. Са­ме ця вла­сти­вість на­шо­го ор­га­ні­зму ча­сто не до­зво­ляє утри­му­ва­ти ва­гу в нор­мі пі­сля сху­дне­н­ня: на зни­же­н­ня ва­ги ор­га­нізм ре­а­гує зни­же­н­ням ви­тра­ча­н­ня енер­гії, тоб­то упо­віль­не­н­ням про­це­сів обмі­ну ре­чо­вин. Тож, для за­по­бі­га­н­ня ожи­рін­ню вар­то сві­до­мо кон­тро­лю­ва­ти від­чу­т­тя апе­ти­ту і збіль­шу­ва­ти фі­зи­чну актив­ність.

До де­мо­гра­фі­чних фа­кто­рів на­ле­жать збіль­ше­н­ня три­ва­ло­сті жи­т­тя,

жі­но­ча стать, ра­со­ва та на­ціо­наль­на при­на­ле­жність. Так, до­ве­де­но, що ва­гі­тність сут­тє­во збіль­шує ри­зик роз­ви­тку ожи­рі­н­ня: жін­ки ча­сто на­би­ра­ють зай­ву ва­гу з на­ро­дже­н­ням ко­жної ди­ти­ни.

Ва­жли­ве зна­че­н­ня ма­ють і со­ці­аль­ні фа­кто­ри: рі­вень осві­ти й за­без­пе­че­н­ня жи­т­тя, пра­це­вла­шту­ва­н­ня, ро­ди­чі. Адже на­віть для то­го, щоб пра­виль­но хар­чу­ва­ти­ся, по­трі­бно не ли­ше усві­дом­лю­ва­ти ко­ристь здо­ро­вої їжі, але й ма­ти до­ста­тній рі­вень до­хо­дів, аби за­без­пе­чи­ти нею свою родину.

Спад­ко­ві фа­кто­ри об­умов­ле­ні гор­мо­наль­ни­ми по­ру­ше­н­ня­ми, що зни­жу­ють чи бло­ку­ють чут­тє­вість цен­тру си­то­сті. І хо­ча ге­не­ти­чні осо­бли­во­сті ві­ді­гра­ють ва­жли­ву роль у схиль­но­сті до ожи­рі­н­ня, тим не мен­ше, во­ни не по­збав­ля­ють мо­жли­во­сті кон­тро­лю­ва­ти ва­гу. Ли­ше де­які рід­кі­сні ге­не­ти­чні за­хво­рю­ва­н­ня не до­зво­ля­ють уни­кну­ти ожи­рі­н­ня.

ЧИМ ЗАГРОЖУЮТЬ ЖИРОВІ КЛІТИНИ?

Не­га­тив­ні на­слід­ки ожи­рі­н­ня для здо­ров’я жін­ки ве­ли­че­зні й не­за­пе­ре­чні. Ожи­рі­н­ня, осо­бли­во абдо­мі­наль­не (ко­ли надлишки жи­ру на­ко­пи­чу­ю­ться в основ­но­му в ді­лян­ці та­лії і жи­во­та), має клю­чо­ве зна­че­н­ня для роз­ви­тку ме­та­бо­лі­чно­го син­дро­му. Спра­ва в то­му, що жи­ро­ва тка­ни­на фун­кціо­нує як ен­до­крин­ний ор­ган і са­мо­стій­но ви­ро­бляє гормони, що впли­ва­ють на ді­яль­ність усіх си­стем ор­га­ні­зму, і ве­дуть до по­ру­ше­н­ня гор­мо­наль­но­го фо­ну.

Абдо­мі­наль­не ожи­рі­н­ня по­ді­ля­є­ться на під­шкір­но­абдо­мі­наль­не та ві­сце­раль­не. При пер­шо­му жирові клітини на­ко­пи­чу­ю­ться під шкі­рою, при дру­го­му — у са­мій че­рев­ній по­ро­жни­ні, бу­кваль­но огор­та­ю­чи вну­трі­шні ор­га­ни та по­ру­шу­ю­чи їх фун­кції. Са­ме ві­сце­раль­не ожи­рі­н­ня най­не­без­пе­чні­ше для здо­ров’я, оскіль­ки при­зво­дить до зна­чно­го під­ви­ще­н­ня у кро­ві кіль­ко­сті жир­них ки­слот. Це ве­де до осла­бле­н­ня чу­тли­во­сті ор­га­ні­зму до ін­су­лі­ну, що стає при­чи­ною за­хво­рю­ва­н­ня на цукро­вий ді­а­бет ІІ ти­пу. Крім то­го, роз­ви­ва­є­ться гі­пер­то­нія, іше­мі­чна хво­ро­ба сер­ця, ате­ро­скле­роз су­дин та ін­ші сер­йо­зні за­хво­рю­ва­н­ня сер­це­во­су­дин­ної си­сте­ми. За ожи­рі­н­ня по­ру­шу­є­ться ро­бо­та ор­га­нів дихання, що при­зво­дить до за­паль­них про­це­сів у ле­ге­нях. Пе­ре­ван­та­же­н­ня шлун­ко­во­ки­шко­во­го тра­кту ви­кли­кає збіль­ше­н­ня роз­мі­рів шлун­ку й тон­ко­го ки­ше­чни­ку, че­рез що ми спо­жи­ва­є­мо ще біль­ше їжі. У тих, хто стра­ждає на ожи­рі­н­ня, ча­сто ді­а­гно­сту­ють хво­ро­би пе­чін­ки, жов­чно­го мі­ху­ра, ни­рок. На­дмір­ної ва­ги не ви­три­му­ють су­гло­би і хре­бет: роз­ви­ва­ю­ться ар­тро­зи, ви­ни­ка­ють ви­крив­ле­н­ня. А нер­во­ва си­сте­ма від­по­від­ає на на­дмір­ну кіль­кість жи­ру го­лов­ним бо­лем, за­па­мо­ро­че­н­ням, втом­лю­ва­ні­стю, без­со­н­ням, пе­ре­па­да­ми на­строю і дра­тів­ли­ві­стю.

На­дмір­на ва­га й ожи­рі­н­ня пов’яза­ні із сут­тє­вим по­гір­ше­н­ням здо­ров’я з рі­зних при­чин і у чо­ло­ві­ків, і в жі­нок. І ри­зи­ки зро­ста­ють про­пор­цій­но зі збіль­ше­н­ням ва­ги. Пі­сля то­го, як жирові клітини утво­рю­ю­ться, во­ни залишаються у ва­шо­му ті­лі на­зав­жди. Щоб три­ма­ти в нор­мі здо­ро­ву ва­гу ті­ла, по­трі­бно одно­ча­сно до­три­му­ва­ти­ся зба­лан­со­ва­ної ді­є­ти і ре­гу­ляр­но за­йма­ти­ся фі­зи­чни­ми впра­ва­ми. Це вбе­ре­же лю­ди­ну від ожи­рі­н­ня. Але для то­го, щоб по­збу­ти­ся ожи­рі­н­ня як ме­ди­ко­со­ці­аль­ної про­бле­ми, по­трі­бні змі­ни і су­спіль­но­го се­ре­до­ви­ща та куль­тур­них норм.

ВООЗ ПРОГОЛОСИЛА ОЖИ­РІ­Н­НЯ ГЛОБАЛЬНОЮ ЕПІДЕМІЄЮ. ЗА ПРО­ГНО­ЗА­МИ ЇЇ ЕКС­ПЕР­ТІВ, ПРИ ЗБЕ­РЕ­ЖЕН­НІ НИ­НІ­ШНІХ ТЕМПІВ ЗРО­СТА­Н­НЯ, ДО 2025 Р. У СВІ­ТІ НАЛІЧУВАТИМЕТЬСЯ ПО­НАД 300 МЛН ЛЮ­ДЕЙ

ІЗ ОЖИРІННЯМ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.