ОЧЕВИДНЕ-НЕ­ЙМО­ВІР­НЕ

ЧО­МУ НАМ НЕ СПИТЬСЯ СА­МЕ У ПОВНЮ І ЯК ВЗА­ГА­ЛІ НІ­ЧНЕ СВІ­ТИ­ЛО ВПЛИ­ВАЄ НА НА­ШЕ ЗЕМ­НЕ ЖИ­Т­ТЯ?

Zhinka - - Тема Номера -

По той бік Мі­ся­ця: як ні­чне сві­ти­ло впли­ває на зем­не жи­т­тя?

За єди­ним при­ро­дним су­пу­тни­ком на­шої пла­не­ти, що ми йо­го за­зви­чай ба­чи­мо у ні­чно­му не­бі, люд­ство пиль­но спо­сте­рі­гає з най­дав­ні­ших ча­сів. Пер­ші пре­дме­ти, які мо­жна вва­жа­ти мі­ся­чни­ми ка­лен­да­ря­ми, — зна­йде­ні у пе­че­рах кіс­тки зі зна­ка­ми — ма­ють вік по­над 30 ти­сяч ро­ків. І до­сі лю­ди­на про­дов­жує з’ясо­ву­ва­ти вза­є­мозв’яз­ки між сво­єю пла­не­тою та її най­ближ­чим «ком­пань­йо­ном».

ЗРІСТ ТА СПАДАННЯ

Зі шкіль­них ро­ків ми пам’ята­є­мо, що Мі­сяць — не­бе­сне ті­ло, яке са­ме не сві­ти­ться, а ли­ше від­би­ває со­ня­чне сві­тло. Що ми мо­же­мо ба­чи­ти ли­ше один йо­го бік, бо пе­рі­од йо­го обер­та­н­ня нав­ко­ло Зем­лі до­рів­нює періоду обер­та­н­ня нав­ко­ло вла­сної осі, — то­му до нас він зав­жди звер­не­ний одні­єю сто­ро­ною.

Зна­ють усі й основ­ні мі­ся­чні фа­зи (тоб­то змі­ни ви­ди­мої фор­ми, ви­кли­ка­ні ру­хом за ор­бі­тою). Мо­ло­дик — ко­ли він геть пе­ре­стає бу­ти ви­ди­мим, роз­ та­шо­ва­ний між Зем­лею і Сон­цем; пов­ня — ко­ли йо­го ви­ди­мий бік ба­чи­мо увесь пов­ні­стю; про­мі­жні фа­зи — які ми на­зи­ва­є­мо «зро­ста­ю­чим» і «спа­да­ю­чим». Ба­га­то хто, до ре­чі, ко­ри­сту­є­ться мне­мо­ні­чним пра­ви­лом, як їх від­рі­зни­ти одне від одно­го: ко­ли при­ста­виш до сер­пи­ка паль­ця і ком­бі­на­ція скла­де­ться в лі­те­ру «Р», — от­же, «ро­сте»; ко­ли яв­ляє лі­те­ру «С» — зна­чить, «ста­рий». Але це пра­ви­ло діє ли­ше у на­шій, пів­ні­чній пів­ку­лі: над еква­то­ром сер­пик зав­жди по­вер­не­ний «боком», а за еква­то­ром — про­ти­ле­жною сто­ро­ною.

Мі­сти­ки здав­на вва­жа­ють, що ці фа­зи без­по­се­ре­дньо впли­ва­ють на лю­ди­ну, її са­мо­по­чу­т­тя та по­ве­дін­ку. На­при­клад, під час зро­ста­н­ня Мі­ся­ця від­бу­ва­є­ться на­ко­пи­че­н­ня енер­гії, то­му спри­я­тли­ві­шим є пла­ну­ва­н­ня. Під час спадання вар­то про­дов­жу­ва­ти по­ча­те. А пов­ня вва­жа­є­ться пе­рі­о­дом не­спри­я­тли­вим, ба на­віть не­без­пе­чним, — у цей час «ви­віль­ня­є­ться не­чи­ста си­ла», а лю­ди ста­ють вра­зли­ві­ши­ми. Та­кі твер­дже­н­ня є спір­ни­ми, але існу­ють і на­у­ко­во до­ве­де­ні при­кла­ди кон­кре­тно­го впли­ву Мі­ся­ця на зем­ну при­ро­ду, ча­сти­ною якої є лю­ди­на.

Го­лов­на подія, що роз­гор­та­є­ться на Зем­лі за уча­стю її су­пу­тни­ка, — при­пли­ви й від­пли­ви. Їх ви­кли­ка­ють гра­ві­та­цій­ні си­ли між ци­ми дво­ма ко­смі­чни­ми ті­ла­ми (і за уча­стю Сон­ця та­кож). У то­чці, роз­та­шо­ва­ній під Мі­ся­цем, зав­дя­ки йо­го біль­шо­му тя­жін­ню ви­ни­кає «горб», а ін­ший з про­ти­ле­жної при­чи­ни ви­ни­кає на про­ти­ле­жно­му бо­ці Зем­лі. Ам­плі­ту­да при­пли­вів змі­ню­є­ться впро­довж мі­ся­ця. І най­ви­щий та най­ниж­чий рів­ні води спо­сте­рі­га­ю­ться під час мо­ло­ди­ка та пов­ні зав­дя­ки су­мар­но­му гра­ві­та­цій­но­му впли­во­ві Мі­ся­ця та Сон­ця.

Та­кож си­ла цьо­го яви­ща за­ле­жить від ре­льє­фу дна, гео­гра­фі­чно­го роз­та­шу­ва­н­ня то­що. Най­біль­ші при­пли­ви спо­сте­рі­га­ю­ться у ка­над­ській за­то­ці Фан­ді (ма­кси­маль­на ам­плі­ту­да — 16,6 м).А у Фран­ції на рі­чці Ран­сі їхню енер­гію ви­ко­ри­сто­вує для отри­ма­н­ня еле­ктри­ки най­біль­ша при­плив­на еле­ктро­стан­ція.

ТРИНАДЦЯТЬ ЗНАКІВ ЗОДІАКУ

Як уже за­зна­ча­ло­ся, пер­ші ка­лен­да­рі, в осно­ві яких ле­жить си­но­ди­чний мі­сяць (тоб­то про­мі­жок, за який від­бу­ва­є­ться змі­на фаз), бу­ли ство­ре­ні за си­вої дав­ни­ни. Три­ва­лість си­но­ди­чно­го мі­ся­ця — при­бли­зно 29,53 до­би, то­му ка­лен­дар­ний скла­дав­ся з 29 або 30 днів. А рік — із 354 або 355 днів. Але то­ді ви­хо­ди­ло, що ка­лен­дар­ний рік по­сту­по­во «зсу­ва­є­ться» між при­ро­дни­ми се­зо­на­ми — що­рі­чно на 10 днів, а за 34 со­ня­чних ро­ки «на­бі­гає» ще один мі­ся­чний. Це бу­ло не­зру­чно пе­ред­усім для сіль­сько­го­спо­дар­ських ро­біт. То­му вво­ди­ли­ся від­по­від­ні по­прав­ки. Так, єв­рей­ський, ки­тай­ський, ін­ду­їст­ський, на­ро­дний слов’ян­ський ка­лен­да­рі ста­ли мі­ся­чно­со­ня­чни­ми. А єди­ним мі­ся­чним ка­лен­да­рем, який ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­ють і те­пер, є іслам­ський.

Десь три ти­ся­чі ро­ків то­му астро­но­ми Ста­ро­дав­ньо­го Ва­ви­ло­ну (де в осно­ву жи­т­тя теж був по­кла­де­ний ка­лен­дар, за­сно­ва­ний на фа­зах Мі­ся­ця), сфор­му­лю­ва­ли си­сте­му з 12 су­зір’їв, що ми зна­є­мо її як зо­ді­ак. У по­бу­до­ва­ні на її осно­ві го­ро­ско­пи мо­жна ві­ри­ти або не ві­ри­ти — та фа­ктом є те, що во­ни до­сі ду­же по­пу­ляр­ні у ма­со­вій куль­ту­рі.

Але не­що­дав­но вче­ні NASA по­ві­до­ми­ли гро­мад­сько­сті, що за три ти­ся­чі ро­ків ста­но­ви­ще Зем­ної осі по­мі­тно змі­ни­ло­ся — під впли­вом гра­ві­та­ції то­го са­мо­го Мі­ся­ця, а та­кож Сон­ця, і ще — не­о­дно­рі­дній щіль­но­сті роз­по­ді­лу мас усе­ре­ди­ні Зем­лі. То­му на­справ­ді знаків зодіаку має бу­ти тринадцять — між Скор­піо­ном та Стріль­цем роз­та­шо­ву­є­ться ще один, що на­зи­ва­є­ться Змі­є­но­сцем. І він мо­же ви­яви­ти­ся не остан­нім до­да­тко­вим су­зір’ям…

КЕ­РУЄ ЧИ НЕ КЕ­РУЄ?

Усі­ля­кі во­рож­ки, ві­щу­ни та ін­ші «близь­кі до по­той­бі­чних сфер» лю­ди рі­зних ча­сів і куль­тур ствер­джу­ва­ли та про­дов­жу­ють ствер­джу­ва­ти, що Мі­сяць ке­рує не ли­ше при­пли­ва­ми та від­пли­ва­ми. Лю­ди­на­бо ве­ли­кою мі­рою скла­да­є­ться з рі­ди­ни, то­му та­кож без­по­се­ре­дньо від­чу­ває йо­го вплив. Ме­ ди­ки та пси­хо­ло­ги на­ма­га­ли­ся до­слі­ди­ти це яви­ще, щоб під­твер­ди­ти або спро­сту­ва­ти, але не до­ся­гли єди­ної дум­ки.

Так, у 2000 ро­ці швей­цар­ські вче­ні, вив­ча­ю­чи сон до­бро­воль­ців, ді­йшли ви­снов­ку, що у повню лю­ди­на справ­ді пі­зні­ше за­си­нає, мен­ше спить і від­чу­ває, що гір­ше ви­спа­ла­ся. Але ці до­слі­ди про­во­ди­ли­ся ли­ше на 33 осо­бах. А пі­зні­ше до­слі­дже­н­ня Ін­сти­ту­ту пси­хі­а­трії у Мюн­хе­ні по­ві­до­ми­ло, що чі­тко­го зв’яз­ку між сном і фа­за­ми Мі­ся­ця на­справ­ді не спо­сте­рі­га­є­ться. Аме­ри­кан­ські пси­хо­ло­ги Джеймс Рот­тон та Ай­ван Кел­лі під час вла­сних екс­пе­ри­мен­тів ді­йшли ви­снов­ку, що пов­ня не впли­ває на кіль­кість зло­чи­нів і не­ща­сних ви­пад­ків, а ні­ме­цькі хі­рур­ги під ке­рів­ни­цтвом Ре­не Холь­цхай­ме­ра — що по­ло­же­н­ня Мі­ся­ця не має жо­дно­го сто­сун­ку до за­го­є­н­ня ран. Чо­му ж ми спо­сте­рі­га­є­мо по­ді­бні за­ле­жно­сті? То­му, що за­зда­ле­гідь очі­ку­є­мо пев­них ефе­ктів (на­при­клад, чо­гось не­до­бро­го під час пов­ні). І від­по­від­но на­ла­што­ву­ю­чи­ся, по­мі­ча­є­мо «мі­ся­чний фа­ктор», фі­ксу­є­мо­ся на ньо­му, хо­ча па­ра­лель­но діє ще ку­па рі­зних чин­ни­ків.

Так чи іна­кше, але за всіх те­о­ре­ти­чних спо­рів мі­ся­чний ка­лен­дар ви­ко­ри­сто­ву­є­ться на пра­кти­ці. На­при­клад, на мі­ся­чні фа­зи орі­єн­ту­ю­ться спортс­ме­ни при скла­дан­ні про­грам тре­ну­вань. Жін­ки по­мі­ча­ють пря­мий вплив що­мі­ся­чних змін в ор­га­ні­змі на свій на­стрій і са­мо­по­чу­т­тя. А ще у повню до лі­ка­рень по­тра­пляє най­біль­ша кіль­кість лю­дей з уку­са­ми тва­рин. І най­ви­ща чи­сель­ність по­ло­гів чо­мусь теж при­па­дає на цей са­мий час… Тож та­єм­ни­чі «тем­ні бо­ки Мі­ся­ця» ще на­пев­но че­ка­ють на но­ві від­кри­т­тя.

Юлія Ше­кет

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.