ЗООСВІТ

ГО­ВО­РИ­ТИ ПРО ЦИХ ССАВЦІВ БЕЗ ЗА­ХО­ПЛЕ­Н­НЯ НЕ­МО­ЖЛИ­ВО. ДРУЖЕЛЮБНІ ТА ГРАЙЛИВІ, ВО­НИ ДИВУЮТЬ МОРАЛЬНИМИ ЯКОСТЯМИ ФІ­ЛО­СО­ФІВ, А ЗДАТНІСТЮ ВІД­ЧУ­ВА­ТИ ТА ЛІ­КУ­ВА­ТИ — НА­У­КОВ­ЦІВ І МЕ­ДИ­КІВ.

Zhinka - - Тема Номера - Оль­га Го­ло­ве­цька

Ди­ва, на які зда­тні дель­фі­ни

За плав­ни­ки та по­стій­не жи­т­тя у во­ді їх ча­сто на­зи­ва­ють ри­ба­ми, хо­ча це не так. Дав­ні гре­ки вва­жа­ли дель­фі­нів на­віть «свя­щен­ни­ми ри­ба­ми», то­му за по­лю­ва­н­ня на тва­рин при­су­джу­ва­ли най­су­во­рі­ше по­ка­ра­н­ня — стра­ту.

«РЯТУВАЛЬНИЙ ПА­ТРУЛЬ»

На­справ­ді, дель­фі­ни — це во­дні ссав­ці, спо­рі­дне­ні з ки­та­ми, їх ро­ди­на най­біль­ша з ро­ду ки­то­по­ді­бних. Ни­ні ві­до­мо близь­ко со­ро­ка ви­дів, най­роз­по­всю­дже­ні­ші — афа­лі­на та дель­фін звичайний (бі­ло­бо­кий, бі­ло­бо­чка). Аре­ал охо­плює усю зем­ну ку­лю, крім хо­ло­дних зон. За­зви­чай дель­фі­ни, або «зу­ба­ті ки­ти», як їх ще на­зи­ва­ють, жи­вуть у мо­рях та оке­а­нах, а де­які ви­ди — на­віть у ве­ли­ких рі­чках.

Дель­фі­ни — та­бун­ні тва­ри­ни, їх гру­пи на­лі­чу­ють від 10 до 150 осо­бин. Між со­бою во­ни спіл­ку­ю­ться зву­ка­ми рі­зної то­наль­но­сті та три­ва­ло­сті. У ко­жно­го дель­фі­на ін­ди­ві­ду­аль­ний тембр го­ло­су. Окре­мі си­гна­ли тва­рин спо­ві­ща­ють, при­мі­ром, про ба­жа­н­ня по­гра­ти­ся чи не­без­пе­ку, що на­су­ва­є­ться. Ви­сте­жу­ють і по­ві­дом­ля­ють один одно­го про здо­бич дель­фі­ни за до­по­мо­гою до­бре роз­ви­ну­тої ехо­ло­ка­ції: уль­тра­зву­ко­ві хви­лі ви­зна­ча­ють вид ри­би, роз­мі­ри, мі­сце пе­ре­бу­ва­н­ня, а та­кож швид­кість, з якою во­на ру­ха­є­ться.

На від­мі­ну від осе­лед­ця та сар­дин (це основ­на їжа дель­фі­нів), лю­дям во­ни не загрожують, а нав­па­ки, — до­по­ма­га­ють. Для мо­ря­ків — це «рятувальний па­труль», який з лег­кі­стю ви­штов­хує на по­верх­ню плав­ця, що то­не. Та­ка бла­го­ро­дність у тва­рин не на­бу­тий, а вро­дже­ний ін­стинкт.

Дель­фі­ни ро­зум­ні та дбай­ли­ві ссав­ці, во­ни до­гля­да­ють по­ра­не­них ро­ди­чів, до­по­ма­га­ють один одно­му під час по­ло­гів і за­хи­ща­ють сім’ю від хи­жа­ків. Це най­ве­се­лі­ші пред­став­ни­ки зі сві­ту тва­рин, які під час по­лю­ва­н­ня ще й за­люб­ки де­мон­стру­ють за­хо­плю­ю­чі акро­ба­ти­чні трю­ки.

АКВАТЕРАПЕВТИ

Дель­фі­но­те­ра­пію як не­тра­ди­цій­ний ме­тод лі­ку­ва­н­ня по­ча­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти у США в 70­х ро­ках ХХ сто­лі­т­тя. Ця ме­то­ди­ка на­бу­ла не­аби­якої по­пу­ляр­но­сті та по­ши­ри­ла­ся сві­том.

Тва­ри­ни до­по­ма­га­ють лю­дям з осо­бли­ви­ми ді­а­гно­за­ми: ди­тя­чий ау­тизм, син­дром де­фі­ци­ту ува­ги і гі­пе­р­актив­ність, ге­не­ти­чні па­то­ло­гії (син­дром Да­у­на), нев­ро­зи, ди­тя­чий це­ре­браль­ний па­ра­ліч, за­трим­ка пси­хо­ло­гі­чно­го роз­ви­тку, по­ве­дін­ко­ві й емо­цій­ні роз­ла­ди у до­ро­слих та ді­тей, пост­трав­ма­ти­чні стре­со­ві роз­ла­ди, де­пре­сія то­що.

Осо­бли­вих зу­силь під час те­ра­пії до­кла­да­ти не по­трі­бно — біо­ло­гі­чна уні­каль­ність і ко­му­ні­ка­бель­ність дель­фі­нів по­зи­тив­но впли­ва­ють на актив­ність моз­ку лю­ди­ни, ма­ють зне­бо­лю­ю­чий ефект, спри­я­ють нор­ма­лі­за­ції ро­бо­ти рі­зних ор­га­нів і си­стем ор­га­ні­зму лю­ди­ни — нер­во­вої, сер­це­во­су­дин­ної, імун­ної.

Спіл­ку­ва­н­ня з дель­фі­на­ми ре­ко­мен­ду­ють і здо­ро­вим лю­дям — це па­на­цея від уто­ми та стре­сів, яка по­кра­щує пам’ять, ко­ор­ди­на­цію ру­хів і до­дає сил. Але най­го­лов­ні­ше — це дже­ре­ло не­за­бу­тніх вра­жень і позитивних емо­цій.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.