КА­ТЕ­РИ­НА БУЛАТОВА, те­ле­ве­ду­ча («Свiдок», НТН):

Zhinka - - Тема Номера -

Пси­хо­ло­гі­чний ба­ласт є в ко­жно­го. Ія — не ви­ня­ток. Я ж зви­чай­на лю­ди­на. Ду­же дов­го ме­ні за­ва­жа­ла вкрай пе­ре­біль­ше­на «ди­пло­ма­ти­чність». При­найм­ні, це я так на­зи­ваю. Чо­мусь бра­ку­ва­ло сил від­кри­то від­сто­ю­ва­ти свою дум­ку чи ви­слов­лю­ва­ти свої ба­жа­н­ня. Зда­ва­ло­ся, кра­ще про­мов­ча­ти. Зав­жди се­бе кон­тро­лю­ва­ла, усі пе­ре­жи­ва­н­ня три­ма­ла у со­бі. По­ки не зро­зумі­ла, що де­лі­ка­тним став­ле­н­ням до ін­ших я, у пер­шу чер­гу, обра­жаю се­бе. Це і ста­ло основ­ним по­штов­хом змі­ни­ти­ся. Лю­ди не зна­ють мі­ри і не ма­ють «сто­пів». Ти до них щи­ро й обе­ре­жно, наче до пор­це­ля­но­во­го сер­ві­зу, а во­ни мо­жуть на го­ло­ву сі­сти. Ні, я не ка­жу, що не вар­то до­слу­ха­ти­ся чу­жої дум­ки чи по­до­бро­му ста­ви­ти­ся до лю­дей. Вар­то! Але ро­би­ти це тре­ба, ма­ю­чи го­ло­ву на пле­чах.

Був ще один ба­ласт. Хо­ре­о­гра­фія! Усе ди­тин­ство і юність я тан­цю­ва­ла. Про­фе­сій­но. До­по­ки не отри­ма­ла трав­му і не бу­ла зму­ше­на по­кін­чи­ти, як ме­ні то­ді зда­ва­ло­ся, із сен­сом всьо­го жи­т­тя. Від­то­ді ми­ну­ло біль­ше 10­ти ро­ків. Я так і не зму­си­ла се­бе за­йма­ти­ся спор­том. Фі­тнес чи тре­на­же­ри — не моє. Але повертатися до хо­ре­о­гра­фії бу­ло ду­же стра­шно. Бо­я­ла­ся не ви­прав­да­ти сво­їх очі­ку­вань і не до­сяг­ти ко­ли­шньої фор­ми. Але зре­штою, просто в один день при­йшла до ба­ле­тної за­ли. Зро­би­ла це че­рез си­лу (з остра­хом — га­даю, тіль­ки так і тре­ба)! І за­раз більш ніж за­до­во­ле­на. І сво­їм фі­зи­чним ста­ном, і пси­хо­ло­гі­чним. Ли­ше два ра­зи на ти­ждень бі­ля стан­ка — і всі стре­си та пе­ре­жи­ва­н­ня просто зни­ка­ють! Су­ціль­на гар­мо­нія.

Пі­дго­ту­ва­ла Лю­дми­ла Кра­ско

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.