ПСИХОЛОГІЯ

шко­дять сто­сун­кам

Zhinka - - Тема Номера -

Чо­му, за­хи­ща­ю­чи се­бе, ми ча­сто обра­жа­є­мо ін­ших

МЕХАНІЗМИ ЗА­ХИ­СТУ ПОКЛИКАНІ ВБЕРЕГТИ НАС ВІД НЕГАТИВНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ. АЛЕ ІНО­ДІ СА­МЕ ВО­НИ ПРОВОКУЮТЬ НАЙБОЛІСНІШІ ВІДЧУТТЯ, РУЙНУЮЧИ НАШІ

СТОСУНКИ З НАЙ­БЛИЖ­ЧИ­МИ ЛЮ­ДЬМИ.

Пси­хо­ло­гі­чний за­хист — це за­зви­чай не усві­дом­лю­ва­на на­ми ре­а­кція пси­хі­ки на не­га­тив­ні, трав­му­ю­чі або не­прийня­тні емо­цій­ні пе­ре­жи­ва­н­ня, а са­ме їх усу­не­н­ня чи по­сла­бле­н­ня. Ко­жен із нас ви­ко­ри­сто­вує механізми за­хи­сту і, за Зи­гмун­дом Фрой­дом, має це ро­би­ти, аби уни­кну­ти зі­ткнень зі сво­ї­ми най­гір­ши­ми по­бо­ю­ва­н­ня­ми. В осо­би­стих сто­сун­ках, де ча­сто ви­яв­ля­ю­ться наші най­глиб­ші емо­ції, імо­вір­ність то­го, що ми по­кла­да­ти­ме­мо­ся на пси­хо­ло­гі­чний за­хист, є най­ви­щою. Але де­які з цих ме­ха­ні­змів, нав­па­ки, ускла­дню­ють нам спіл­ку­ва­н­ня з рі­дни­ми, ста­ють при­чи­ною не­по­ро­зу­мінь і зре­штою уне­мо­жлив­лю­ють спіль­ний шлях до ща­стя.

ПРОСТИЙ СПО­СІБ УНИ­КНУ­ТИ РЕ­АЛЬ­НО­СТІ

Механізми за­хи­сту на­ле­жать до сфе­ри най­більш за­гад­ко­вих аспе­ктів вза­є­мо­дії осо­би з ін­ши­ми лю­дьми. Утім, на­справ­ді скла­дни­ми мо­жуть бу­ти при­чи­ни, що зму­шу­ють нас за­сто­со­ву­ва­ти пси­хо­ло­гі­чний за­хист, але самі механізми до­во­лі зро­зумі­лі й про­сті. Це уні­вер­саль­ні ма­не­ри по­ве­дін­ки: тоб­то на­віть за рі­зних си­ту­а­цій і по­чут­тів ми всі, схо­же, вда­є­мо­ся до одних і тих са­мих пси­хо­ло­гі­чних ма­нев­рів, аби уни­кну­ти не­при­єм­них ре­а­лій.

Пси­хо­ло­гі­чний за­хист по­ді­ля­є­ться на два основ­ні рі­зно­ви­ди:

1) кон­стру­ктив­ний — не ви­рі­шу­ю­чи про­бле­ми, хо­ча б не ускла­днює її;

2) де­стру­ктив­ний — ускла­дне­н­ня про­бле­ми, по­гір­ше­н­ня си­ту­а­ції для осо­би­сто­сті.

КОНСТРУКТИВНІ МЕХАНІЗМИ:

Ком­пен­са­ція — до­ся­гне­н­ня лю­ди­ною аль­тер­на­тив­них успі­хів у ін­шій сфе­рі для збе­ре­же­н­ня по­зи­тив­ної са­мо­оцін­ки («...Не ви­хо­дить у на­вчан­ні — по­ща­стить у ко­хан­ні»).

Су­блі­ма­ція — пе­ре­ве­де­н­ня не­прийня­тних емо­цій і енергії у прийня­тне ру­сло (на­пи­са­н­ня вір­шів че­рез не­ща­сли­ве ко­ха­н­ня, при­би­ра­н­ня квар­ти­ри при агре­сії).

ДЕСТРУКТИВНІ МЕХАНІЗМИ:

Ви­ті­сне­н­ня — шту­чне за­бу­ва­н­ня лю­ди­ною трав­му­ю­чих спо­га­дів че­рез їх пе­ре­хід у не­сві­до­ме.

Про­е­кція — при­пи­су­ва­н­ня сво­їх негативних яко­стей ін­шим лю­дям для са­мо­за­спо­ко­є­н­ня (якщо лю­ди­на пе­ре­ко­на­на, що всі дов­ко­ла бре­ху­ни, — зна­чить, вона са­ма ча­сто го­во­рить не­прав­ду).

За­мі­ще­н­ня — пе­ре­не­се­н­ня агре­сив­них ім­пуль­сів на менш за­гроз­ли­вий

об’єкт (на­чаль­ник роз­кри­ти­ку­вав під­ле­гло­го — той сва­рить вдо­ма дру­жи­ну, та — ді­тей…).

Ре­гре­сія — по­вер­не­н­ня до ди­тя­чих форм по­ве­дін­ки (обра­же­ні до­ро­слі «на­ди­ма­ю­ться» і не роз­мов­ля­ють, вда­ю­ться до пи­я­цтва чи азар­тних ігор, злов­жи­ва­ють їжею).

Фор­му­ва­н­ня реакції — дум­ки чи по­ве­дін­ка зво­ро­тно­го ха­ра­кте­ру (при на­дмір­ній люб’язно­сті лю­ди­на при­хо­вує не­при­язнь — і нав­па­ки).

Ра­ціо­на­лі­за­ція — ви­га­ду­ва­н­ня псев­до­ро­зум­ної ар­гу­мен­та­ції у ра­зі нев­да­чі (як у бай­ці про ли­си­цю, яка, не до­тя­гнув­ши­ся до ви­но­гра­ду, ви­рі­ши­ла, що він зе­ле­ний і не­сма­чний).

Вте­ча — уни­ка­н­ня не­при­єм­них си­ту­а­цій, що асо­ці­ю­ю­ться з по­пе­ре­дні­ми нев­да­ча­ми.

ШКО­ДА ІЗ ДОБРИМИ НАМІРАМИ

На­ша вну­трі­шня система пси­хо­ло­гі­чної без­пе­ки має зда­тність бу­кваль­но бло­ку­ва­ти емо­цій­но трав­ма­ти­чні по­дії ми­ну­ло­го у сві­до­мо­сті, ко­ли це не­об­хі­дно. Але за­зви­чай вона пра­цює як своє­рі­дна пі­ар-аген­ція, на­ма­га­ю­чись по­зи­тив­но впли­ну­ти на ін­тер­пре­та­цію на­ми тих по­дій, що якось мо­жуть по­ру­ши­ти наш спо­кій, рів­но­ва­гу чи упев­не­ність у со­бі.

Якщо ви ко­гось обра­зи­ли — вона по­ві­дом­ляє, що все га­разд, а то­го дня ви про­сто бу­ли у по­га­но­му гу­мо­рі. Ко­ли ви за­зі­ха­є­те на чу­же чи бе­ре­те по­над на­ле­жне, — вона ого­ло­сить, що, оскіль­ки у вас був важ­кий ти­ждень чи на­віть важ­ке жи­т­тя, ви, на­пев­но, за­слу­жи­ли біль­ше, ніж ін­ші. Ко­ли вам ро­блять за­ува­же­н­ня — вона ска­же, що ви ні­чо­го по­га­но­го не зро­би­ли, а лю­ди­на, ко­тра вас кри­ти­кує,

«Для то­го, щоб ви­бу­до­ву­ва­ти нор­маль­ні стосунки з ін­ши­ми лю­дьми, нам про­сто не­об­хі­дна вла­сти­вість по­чу­ва­ти­ся кеп­сько, ко­ли ми ко­гось обра­жа­є­мо».

ма­буть, про­сто ні­кче­ма. Ко­ли ви по­тра­пи­те у ха­ле­пу — вона пе­ре­ко­нає, що у то­му не­має ва­шої ціл­ко­ви­тої про­ви­ни і хтось зму­сив вас так зро­би­ти.

Фун­кція за­хи­сних ме­ха­ні­змів дуже ва­жли­ва, аби не до­зво­ли­ти нам ду­ма­ти по­га­но про са­мих се­бе. Але во­дно­час вона по­збав­ляє нас мо­жли­во­сті зба­гну­ти, що ми ро­би­мо не­пра­виль­но. А для то­го, щоб ви­бу­до­ву­ва­ти нор­маль­ні стосунки з ін­ши­ми лю­дьми, нам не­об­хі­дна вла­сти­вість по­чу­ва­ти­ся кеп­сько, ко­ли ми ко­гось обра­жа­є­мо. Осо­бли­во вра­зли­ві най­рі­дні­ші нам лю­ди, адже са­ме їм ми мо­же­мо зав­да­ти бо­лю чи ско­ри­ста­ти­ся ни­ми, на­віть не ро­зу­мі­ю­чи цьо­го.

Відчуття про­ви­ни за не­ко­ре­ктні вчин­ки мо­ти­вує нас ви­ба­чи­ти­ся або ви­пра­ви­ти си­ту­а­цію, яка ко­мусь за­шко­ди­ла. Зда­тність по­ка­за­ти ін­шим, що ми по­чу­ва­є­мо­ся по­га­но, ко­ли зро­би­ли щось не так, — це та скла­до­ва сто­сун­ків, без якої нам не впо­ра­ти­ся.

ТЕМНИЙ БІК ОБО­РО­НИ

Оскіль­ки, за­хи­ща­ю­чи нас, сві­до­мість пев­ною мі­рою ігно­рує ре­аль­ність, аби ми по­чу­ва­ли­ся ком­фор­тно, будь-яке по­ві­дом­ле­н­ня від ін­ших, що не вклю­чає це спо­тво­ре­н­ня, бу­де від­хи­ле­но. Це ро­бить стосунки з лю­дьми, які ре­гу­ляр­но ви­ко­ри­сто­ву­ють механізми за­хи­сту, у кра­що­му ра­зі ускла­дне­ни­ми і ча­сто до­сить бо­лі­сни­ми.

Ша­бло­ни по­ве­дін­ки, про які ми го­во­ри­ли ви­ще, ба­зу­ю­ться на до­сить м’якій фор­мі ме­ха­ні­змів за­хи­сту. Але

ко­ли на­ша сві­до­мість «пі­до­зрює», що спіл­ку­ва­н­ня з пев­ною лю­ди­ною мо­же нас при­ни­жу­ва­ти, вона «за­пу­скає» ці­лу кам­па­нію, спря­мо­ва­ну на втра­ту до­ві­ри цій лю­ди­ні. При­тім, «вну­трі­шній го­лос» на­бу­ва­ти­ме більш зло­ві­сно­го то­ну, на­ма­га­ю­чи­ся спро­во­ку­ва­ти пі­до­зри та сум­ні­ви що­до кон­кре­тної осо­би.

Че­рез страх «втра­ти­ти» си­на під­сві­до­мість ма­те­рі спо­ну­ка­ти­ме її по­ві­ри­ти, що не­віс­тка має ли­хі на­мі­ри. Якщо чо­ло­вік бо­ї­ться, ні­би вро­да й ро­зум йо­го дру­жи­ни ро­блять її при­ва­бли­вою для ін­ших, він під­сві­до­мо зму­сить її від­чу­ва­ти та­кий со­ром за свої кра­щі яко­сті, що вона нав­мис-

не при­хо­ву­ва­ти­ме їх. Так ко­ри­сні механізми пси­хо­ло­гі­чно­го за­хи­сту лег­ко пе­ре­тво­рю­ю­ться на зло­вжи­ва­н­ня.

Механізми за­хи­сту мо­жуть за­без­пе­чи­ти ко­ро­тко­стро­ко­ві рі­ше­н­ня у не­при­єм­них си­ту­а­ці­ях, аби до­по­мог­ти вам по­чу­ва­ти­ся кра­ще. Але зло­вжи­ва­н­ня ни­ми при­зво­дить до проблем у дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві, оскіль­ки ва­ше сприйня­т­тя се­бе і ва­ші вчин­ки ста­ють де­да­лі більш від­окрем­ле­ни­ми від ре­аль­но­сті. Крім то­го, ко­ли ви своєю по­ве­дін­кою від­штов­ху­ва­ти м е те лю­дей, це ли­ше по­си­лить ва­шу три­во­гу, не ка­жу­чи вже про втра­ту ва­жли­вих сто­сун­ків.

На­та­лія Ян­ко­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.