ДАЧА

не­скін­чен­ний ро­ман у кві­тах

Zhinka - - Тема Номера -

Кві­тник, який са­дять ли­ше раз

ОДНА З НЕЗАПЕРЕЧНИХ ПЕРЕВАГ ВИРОЩУВАННЯ БАГАТОРІЧНИХ РОСЛИН У ТО­МУ, ЩО ВО­НИ ПО­ТРЕ­БУ­ЮТЬ МЕН­ШЕ УВА­ГИ ТА ЧАСУ, ТО­МУ ЗНА­ЧНО ПОЛЕГШУЮТЬ ДО­ГЛЯД ЗА САДОМ. ДЕ­ЯКІ З НАЙМЕНШ ВИБАГЛИВИХ І НАЙ­БІЛЬШ ЧАРІВНИХ — У НАШОМУ СПИСКУ.

1

РУДБЕКІЯ та ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРОВА

Цві­сти­муть від липня – сер­пня й аж до пер­ших хо­ло­дів у жов­тні. З ро­ду багаторічних ру­дбе­кій най­ча­сті­ше у сад­ках зу­стрі­ча­ю­ться рудбекія во­ло­си­ста (hirta), яка ви­ро­щу­є­ться та­кож як одно- та дво­рі­чна ро­сли­на, про­ме­ни­ста або бли­ску­ча ( fulgida) і до­бре зна­йо­ма всім із ди­тин­ства рудбекія роз­сі­че­на Золоті ку­лі (laciniata), ку­щи­ка­ми ко­трої і сьогодні по­пу­ляр­но при­кра­ша­ти по­двір’я сіл і пе­ред­мість.

Ро­сли­нам під­хо­дять ро­дю­чі зво­ло­же­ні ґрун­ти та до­бре осві­тле­ні сон­цем мі­сци­ни. Спе­ко­тни­ми дня­ми влі­тку їх по­ли­ва­ють осо­бли­во ча­сто та ря­сно. Се­ред на­са­джень ехі­на­цеї ва­жли­во, крім то­го, під­три­му­ва­ти зраз­ко­ву чи­сто­ту — не­гай­но, Ці по­пу­ляр­ні в де­ко­ра­тив­но­му са­дів­ни­цтві та схо­жі за роз­мі­ра­ми, фор­мою й умо­ва­ми до­гля­ду багаторічники (ехі­на­цею пур­пу­ро­ву ко­лись та­кож за­ра­хо­ву­ва­ли до ро­ду ру­дбе­кій) ство­рять яскра­вий ан­самбль у будь-яко­му кві­тни­ку, до­по­ма­га­ю­чи йо­го стру­кту­ру­ва­ти.

щой­но з’яв­ля­ться, ви­да­ля­ти бур’яни та, якщо у на­сін­ні не­має по­тре­би, зрі­за­ти зів’ялі су­цві­т­тя з ча­сти­ною сте­бла до пер­шо­го зе­ле­но­го лис­тка.

Най­ча­сті­ше роз­мно­жу­ють ехі­на­цею та ру­дбе­кію ді­ле­н­ням ку­ща раз на 4-5 ро­ків ра­но на­ве­сні або во­се­ни пі­сля цві­ті­н­ня. Кущ тре­ба аку­ра­тно, щоб не по­шко­ди­ти ко­рі­н­ня, ви­ко­па­ти, роз­ді­ли­ти та ви­са­ди­ти у ям­ки біль­шої, ніж роз­мір ко­ре­не­ви­ща, гли­би­ни, до­дав­ши на дно тро­хи ком­по­сту.

Пі­джив­лю­ва­ти мо­жна і мі­не­раль­ни­ми до­бри­ва­ми, й ор­га­ні­кою, але не ча­сто — на­ве­сні та пі­сля цві­ті­н­ня. Кві­ти чу­до­во пе­ре­зи­му­ють під укри­т­тям (5-7 см пе­ре­гною, су­ха тра­ва, яли­но­ве гі­л­ля), але пе­ред цим по­трі­бно зрі­за­ти за­ли­шки рослин до рів­ня зем­лі.

2

ГЕЛЕНІУМ ГІБРИДНИЙ

Одна з багаторічних рослин, які цві­туть най­дов­ше та най­ря­сні­ше: де­які з ге­ле­ні­у­мів при­кра­ша­ти­муть сад упро­довж майже всьо­го лі­та, а якщо пра­виль­но ді­бра­ти сор­ти, во­ни ви­гра­ва­ти­муть на сон­ці те­пли­ми зо­ло­та­ви­ми й жов­то­га­ря­чи­ми пе­люс­тка­ми кві­ток уже від черв­ня і аж до по­ча­тку жов­тня.

Геленіум лю­бить со­ня­чні ді­лян­ки, зов­сім не­ви­ба­гли­вий до ґрун­ту, лиш по­тре­бує ре­гу­ляр­но­го по­ли­ву. Гар­но по­чу­ва­ти­ме­ться й у щіль­ній по­сад­ці: низь­ко­ро­слі сор­ти — у бор­дю­рах та на пе­ре­дньо­му пла­ні на клум­бах, а ви­со­кі — у цен­трі чи фо­ном на клум­бі та як ку­щі-со­лі­те­ри на тлі га­зо­ну.

Ку­щи­ки ге­ле­ні­у­му пе­ре­са­джу­ють ко­жні 3-4 ро­ки, ба­жа­но — на­ве­сні. Якщо все ж по­трі­бно по­са­ди­ти ще кві­ту­чу ро­сли­ну в кін­ці лі­та — її зрі­за­ють до ви­со­ти 10-12 см та на­ма­га­ю­ться яко­мо­га мен­ше трав­му­ва­ти ко­ре­не­ву си­сте­му. Пі­джив­лю­ють кві­ти мі­не­раль­ни­ми та ор­га­ні­чни­ми до­бри­ва­ми 2-3 ра­зи впродовж се­зо­ну цві­ті­н­ня. На зи­му по­сад­ки ге­ле­ні­у­му муль­чу­ють струж­кою, мо­хом, обрі­зав­ши до цьо­го до­ро­слі ро­сли­ни.

3 ФЛОКС

У пе­ре­кла­ді з гре­цької «флокс» озна­чає «по­лум’я»:

яскра­ві ря­сні рі­зно­барв­ні су­цві­т­тя цих рослин по­чи­на­ють по­лум’яні­ти у са­дах та пар­ках

у роз­пал лі­та. Ці багаторічники вва­жа­ю­ться чем­піо­на­ми по три­ва­ло­сті цві­ті­н­ня, адже при­кра­ша­ють клум­би майже п’ять мі­ся­ців на рік. Се­ред них існує багато сор­тів із кві­тка­ми най­рі­зно­ма­ні­тні­шо­го за­барв­ле­н­ня — є на­віть «ха­ме­ле­о­ни», що мі­ня­ють ко­лір за­ле­жно від осві­тле­н­ня з ма­ли­но­во­го на буз­ко­вий.

Усі ви­ди фло­ксів умов­но ді­ля­ться на ку­що­ві (зав­ви­шки 25-200 см) і слан­кі. Слан­кі мі­ні­а­тюр­ні ви­ди кві­тнуть на­ве­сні, во­ни по­су­хо­стій­кі й сві­тло­лю­бні, до­бре ро­стуть і на бі­дних пі­ща­них ґрун­тах, не ви­но­сять на­дли­шку во­ло­ги. Їх ви­са­джу­ють по краю ра­ба­ток на пі­ща­ну по­ду­шку або в аль­пі­на­рі­ях. Ви­со­ко­ро­слі фло­кси, нав­па­ки, лю­блять во­ло­гу. Їм по­трі­бна пу­хка, ро­дю­ча зем­ля на за­хи­ще­ній від ві­тру ді­лян­ці. Во­ни до­бре по­чу­ва­ю­ться і на сон­ці, і у на­пів­ті­ні. Ви­три­ва­лі та не­ви­ба­гли­ві, фло­кси гар­но при­жи­ва­ю­ться і по­ту­жно роз­ро­ста­ю­ться, ви­ті­сня­ю­чи іно­ді на­віть ін­ші ро­сли­ни. Во­ни ро­стуть до 8 ро­ків і без до­гля­ду, але їх кві­тки по­сту­по­во дрі­бні­ша­ють. То­му іно­ді під ку­щі ко­ри­сно вно­си­ти ор­га­ні­ку чи ком­пле­ксні до­бри­ва і ря­сно по­ли­ва­ти — то­ді су­цві­т­тя ли­ша­ти­му­ться пи­шни­ми, а з ни­жніх ча­стин сте­бел не опа­да­ти­ме ли­стя.

Пе­ре­са­джу­ва­ти фло­кси тре­ба раз на 6 ро­ків ра­но на­ве­сні, роз­мно­жу­ю­чи ді­ле­н­ням ку­ща. На зи­му ро­сли­ни під­гор­та­ють зем­лею або вкри­ва­ють ша­ром (10 см) гною чи пе­ре­гною. Осо­бли­во по­трі­бно це жив­цям, вко­рі­не­ним і ви­са­дже­ним цьо­го­річ.

4ХОСТА, АСТИЛЬБА, ДІЦЕНТРА, ЛІЛІЙНИК

Хо­сту, го­лов­ною окра­сою ко­трої є ди­во­ви­жно роз­ма­ї­те за­барв­ле­н­ня со­ко­ви­то­го ли­стя, її кра­що­го пар­тне­ра астиль­бу, ді­цен­тру з її не­по­втор­ни­ми кві­тка­ми-сер­де­чка­ми та вкри­ті бу­то­на­ми рі­зних форм і ко­льо­рів лі­лій­ни­ки об’єд­нує одна спіль­на ри­са — во­ни пре­кра­сно по­чу­ва­ю­ться і кві­тнуть на­віть у за­тін­ку!

Не­ви­ба­гли­ві до ґрун­ту, ці ро­сли­ни по­тре­бу­ють ли­ше йо­го гар­но­го зво­ло­же­н­ня. Пі­джив­лю­ва­ти їх кра­ще мі­не­раль­ни­ми до­бри­ва­ми під час цві­ті­н­ня та ор­га­ні­чни­ми — на­ве­сні, а та­кож вча­сно ви­да­ля­ти від­кві­тлі су­цві­т­тя. Ро­з­мно­жу­ва­ти до­ціль­но ді­ле­н­ням ко­ре­не­ви­ща, оскіль­ки з на­сі­н­ня ви­ро­сти­ти їх до­сить важ­ко.

Ко­ро­ле­ва ті­ні хо­ста, хо­ча і кві­тне, але зов­сім не­дов­го, і вва­жа­є­ться де­ко­ра­тив­но­ли­стя­ною ро­сли­ною, не­за­мін­ною для озе­ле­не­н­ня при­са­ди­бної ді­лян­ки. Все зав­дя­ки сво­є­му ли­стю, яке, крім зе­ле­но­го, мо­же бу­ти і бла­ки­тно­го, і жов­то­го ко­льо­рів, стро­ка­тим, з бі­лою обля­мів­кою... Та­кож рі­зня­ться ро­сли­ни і роз­мі­ра­ми: зу­стрі­ча­ю­ться зов­сім мі­ні­а­тюр­ні сор­ти для ство­ре­н­ня ком­по­зи­цій на аль­пій­ських гір­ках, ає й ро­сли­ни-ве­ле­ти, ко­трі до­да­ють у пар­ко­ві ком­по­зи­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.