ПРО САМОАКТУАЛІЗАЦІЮ

Zhinka - - Очевидне-неймовірне -

Ви­да­тний пси­хо­лог ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя Абра­хам Ма­слоу, що ми йо­го пам’ята­є­мо за ві­до­мою «пі­ра­мі­дою», роз­по­ді­лив по­тре­би лю­ди­ни на гру­пи. На ба­зо­во­му рів­ні — це фі­зіо­ло­гі­чні зна­до­би, по­тре­ба у без­пе­ці та фі­зи­чно­му ком­фор­ті. Да­лі — по­тре­би у лю­бо­ві й близь­ко­сті, по­тім — у за­лу­че­но­сті до со­ці­у­му й по­ва­зі, на­ре­шті, на вер­ши­ні — у са­мо­ви­ра­жен­ні.

Опи­су­ю­чи, як лю­ди­на про­хо­дить цей шлях, ре­а­лі­зу­ю­чи свої по­тре­би, Ма­слоу ви­ко­ри­сто­вує та­ке по­ня­т­тя як «са­мо­акту­а­лі­за­ція». Він вважає, що са­мо­акту­а­лі­зо­ва­ним лю­дям вла­сти­ве яскра­ве сприйня­т­тя ре­аль­но­сті, са­мо­по­ва­га і по­ва­га до ін­ших, ін­те­рес до нав­ко­ли­шньо­го сві­ту, прагнення ро­зі­бра­ти­ся в со­бі, по­чу­т­тя гу­мо­ру, кре­а­тив­ність і низ­ка ін­ших рис.

ЩО Ж МО­ЖЕ БУ­ТИ РЕСУРСАМИ ЛЮ­ДИ­НИ З ЦІ­ЄЇ ТО­ЧКИ ЗО­РУ? Зві­сно, ті опо­ри, які до­по­ма­га­ють їй за­без­пе­чи­ти всі ці по­тре­би — з «ни­жніх» до «верх­ніх» ща­блів пі­ра­мі­ди. Тоб­то пе­ред­усім, пси­хі­чний осо­би­сті­сний по­тен­ці­ал, характер і на­ви­чки. Що біль­ше по­ді­бно­го ко­ри­сно­го «ка­пі­та­лу» ми ма­є­мо все­ре­ди­ні — то кра­щою бу­де на­ша зда­тність чер­па­ти до­по­мо­гу ззов­ні.

ЯК ЦЕ ПРА­ЦЮЄ НА ПРАКТИЦІ? Ми під­клю­ча­є­мо­ся до зов­ні­шніх дже­рел енергії за до­по­мо­гою на­ших вну­трі­шніх «пор­тів». Це пе­ред­усім лю­бов, ці­ка­вість, зди­ву­ва­н­ня, пошук… Те, що ро­бить нав­ко­ли­шній світ при­ва­бли­вим і до­по­ма­гає кре­а­тив­но йо­го пе­ре­тво­рю­ва­ти. На­ко­пи­че­ний зав­дя­ки усві­дом­лен­ню, спіл­ку­ван­ню й твор­чо­сті вну­трі­шній ба­гаж ство­рює для нас пев­ний за­пас мі­цно­сті. Лю­ди­на, ко­тра во­ло­діє по­ту­жни­ми вну­трі­шні­ми ресурсами, у важ­ких си­ту­а­ці­ях мо­же якийсь час ді­я­ти на сво­є­му «па­ли­ві». На­віть усві­дом­лю­ю­чи ре­аль­ний стан справ, вона не ла­ма­є­ться, а ви­три­мує стрес. А лю­ди­на слаб­ка, яка «не має ні­чо­го за ду­шею», по­стій­но по­тре­бує зов­ні­шньо­го спри­я­н­ня та до­по­мо­ги. Вона за­зви­чай шу­кає опо­ри в ін­ших лю­дях — і над­то за­ле­жна від ці­єї під­трим­ки.

Зви­чай­но, не­мо­жли­во на­ко­пи­чи­ти цін­ні ресурси раз і на­зав­жди. До­во­ди­ться весь час по­пов­ню­ва­ти за­па­си — і зно­ву їх використовувати. Але, вла­сне, цей ви­клик ро­бить жи­т­тя дуже ці­ка­вим на­у­ко­вим екс­пе­ри­мен­том і ду­хов­ною пра­кти­кою во­дно­час!

Ве­ли­кий та­лант або ро­зум­ність — не те са­ме, що са­мо­акту­а­лі­за­ція. Багато обда­ро­ва­них лю­дей не змо­гли пов­ні­стю використовувати свої зді­бно­сті, а ін­ші, мо­же, із се­ре­днім та­лан­том, зро­би­ли над­зви­чай­но багато. Са­мо­акту­а­лі­за­ція — це не «річ», яку мо­жна ма­ти чи не ма­ти. Це про­цес, що не має кін­ця, по­ді­бний до буд­дій­сько­го Шля­ху про­сві­тле­н­ня. Це спо­сіб про­жи­ва­н­ня, ро­бо­ти й сто­сун­ків зі сві­том, а не оди­ни­чне до­ся­гне­н­ня».

Абра­хам Ма­слоу

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.