Від без­ла­ду — до по­ряд­ку: пра­ви­ла лег­ко­го при­би­ра­н­ня

СА­МЕ ДИТЯЧУ КІМ­НА­ТУ ІНО­ДІ ХО­ЧЕ­ТЬСЯ ПРО­СТО ЗАЧИНИТИ І НІ­КО­ЛИ БІЛЬ­ШЕ ТУДИ НЕ ЗАХОДИТИ. ЯК ПРИВЧИТИ ДИ­ТИ­НУ ПІД­ТРИ­МУ­ВА­ТИ ЧИ­СТО­ТУ І ПО­РЯ­ДОК НА ВЛАСНІЙ ТЕ­РИ­ТО­РІЇ ТА В ОСЕ­ЛІ ЗА­ГА­ЛОМ — ПО­РА­ДИ ПСИ­ХО­ЛО­ГА.

Zhinka - - Тема Номера -

Ста­ти­сти­ка свід­чить: 30-40% ба­тьків ре­гу­ляр­но сва­ря­ться з ді­тьми че­рез без­лад у до­мі та не­ба­жа­н­ня при­би­ра­ти на­віть у власній кім­на­ті. Але від­ра­зу за­пи­су­ва­ти ди­ти­ну в без­на­дій­ні не­че­пу­ри не вар­то: ді­лян­ка моз­ку, яка від­по­від­ає за роз­по­діл по­слі­дов­но­сті дій, ува­ги й ор­га­ні­зо­ва­но­сті, роз­ви­ва­є­ться до 18-19 ро­ків. І роз­ки­да­ні по кім­на­ті ре­чі син чи донь­ка мо­жуть про­сто... не по­мі­ча­ти. Про­бле­ма не ли­ше у то­му, що во­ни не хо­чуть при­би­ра­ти — во­ни не зна­ють, як зро­би­ти це пра­виль­но.

ЗАЛУЧАЙТЕ ЗМА­ЛЕ­ЧКУ

Ва­жли­во пра­цю­ва­ти ра­зом із ді­тьми, а не над ни­ми. Три­рі­чний ма­люк хо­че ро­би­ти все гур­том з до­ро­сли­ми, ко­пі­ю­ю­чи їх, то­му за­пов­зя­то бе­ре­ться до­по­ма­га­ти. Адже для ньо­го скла­да­н­ня ігра­шок на мі­сце — та са­ма гра! Якщо, до то­го ж, до­зво­ли­ти ма­лю­ку

ке­ру­ва­ти про­це­сом, він швид­ше на­вчи­ться роз­би­ра­ти­ся, яка річ і де має зна­хо­ди­ти­ся.

НЕ ВІДБИВАЙТЕ БА­ЖА­Н­НЯ

Ро­ків у сім-ві­сім у ді­тей з’яв­ля­ю­ться секрети, і во­ни по­чи­на­ють за­чи­ня­ти пе­ред ба­тька­ми двері сво­єї кім­на­ти. При­би­ра­ти у се­бе во­ни теж хо­чуть са­мо­стій­но. На цьо­му ета­пі ва­жли­во стри­ма­ти­ся і не втру­ча­ти­ся, на­віть якщо син або донь­ка ро­блять щось не так. Біль­ше то­го: спе­ці­а­лі­сти з ди­тя­чо­го роз­ви­тку за­сте­рі­га­ють, що ви­мо­ги три­ма­ти все на сво­їх мі­сцях (там, де ма­ма або та­то ска­за­ли) мо­же за­галь­му­ва­ти роз­ви­ток твор­чо­го по­тен­ці­а­лу ди­ти­ни, при­гні­чу­ю­чи її до­слі­дни­цьку актив­ність. Хай спо­ча­тку при­би­рає як ви­хо­дить. А під­ка­за­ти, що кра­ще, ви зав­жди всти­гне­те.

СФОРМУЙТЕ ЗВИЧКУ

Шко­ля­рам, ко­трих із са­мо­го ма­ле­чку вже вчи­ли при­би­ра­ти, час на це вар­то впи­са­ти у роз­по­ря­док дня, щоб про­це­ду­ра з обов’яз­ко­вої ста­ла та­кою ж зви­чною, як чи­ще­н­ня зу­бів чи ми­т­тя рук. При цьо­му спи­сок справ на день/ ти­ждень/мі­сяць кра­ще скла­да­ти ра­зом із ди­ти­ною. Якщо во­на са­мо­стій­но на­пи­ше або й на­ма­лює на ве­ли­ко­му ар­ку­ші па­пе­ру свої обов’яз­ки, се­ред яких бу­де і при­би­ра­н­ня у кім­на­ті, то набагато охо­чі­ше до­три­му­ва­ти­ме­ться ре­жи­му. Ба­тькам за­ли­ша­є­ться сте­жи­ти, аби ди­ти­на ста­ви­ла­ся до гра­фі­ка сер­йо­зно і вча­сно хва­ли­ти (обов’яз­ко­во!), якщо усе зро­бле­но пра­виль­но і у від­ве­де­ний для цьо­го час.

ВЧІТЬ ВЛАСНИМ ПРИКЛАДОМ

Зви­чай­но, ко­ли йде­ться про на­ве­де­н­ня ла­ду, гі­дний при­клад ві­ді­грає ду­же ва­жли­ву роль. Діти про­сто від­дзер­ка­лю­ють дії та по­ве­дін­ку до­ро­слих. То­му іно­ді вар­то по­гля­ну­ти на се­бе і від­вер­то со­бі зі­зна­ти­ся, чи про­бле­ма на­справ­ді не у то­му, що ди­ти­на ко­пі­ює ва­шу по­ве­дін­ку? Іно­ді для ма­лень­ко­го, але ду­же ді­є­во­го уро­ку до­ста­тньо на­віть дрі­бни­ці: са­мо­му не за­бу­ва­ти по­че­пи­ти сум­ку, клю­чі або ка­пе­люх на мі­сце.

Ган­на Терн

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.