ЛЕЙН БРАЙАНТ: одяг для справ­жніх

Zhinka - - ПОСТАТІ -

Ра­но втра­тив­ши ба­тьків, Лі­на Хім­мель­штейн за­ли­ши­ла­ся з ба­бу­сею та ді­ду­сем. Які пер­спе­кти­ви у Ли­тві від­кри­ва­ли­ся си­ро­ті з єв­рей­сько­го мі­сте­чка, котра ма­ла змо­гу опа­ну­ва­ти тіль­ки осно­ви гра­мо­ти? Ко­ли 1895 ро­ку 18-рі­чній дів­чи­ні ви­па­ла на­го­да ви­ру­ши­ти до се­стри в Аме­ри­ку, то був справ­ді ща­сли­вий кви­ток. Хо­ча й у кра­ї­ні ве­ли­ких мо­жли­во­стей їй до­ве­ло­ся по­чи­на­ти «із са­мо­го ни­зу»: ши­ти на за­мов­ле­н­ня, одер­жу­ю­чи до­лар на ти­ждень. Умо­ви та­кої ро­бо­ти бу­ли то­ді не лег­ши­ми, ніж у ша­хта­рів. Ли­ше пі­сля жа­хли­вої по­же­жі на фа­бри­ці «Трайангл» 1911 ро­ку, у якій за­ги­ну­ло пів­то­ра­ста осіб, гро­мад­ськість до­мо­гла­ся без­пе­чні­ших умов пра­ці та гі­дної опла­ти для ро­бі­тни­ків май­сте­рень і фа­брик.

Від­чу­ва­ти під­трим­ку силь­но­го пле­ча Лі­ні су­ди­ло­ся не­дов­го: юве­лір Да­вид Брайант, з яким во­на по­бра­ла­ся, по­мер пі­сля на­ро­дже­н­ня їхньо­го си­на. Му­си­ла пра­цю­ва­ти ще біль­ше… По­сту­по­во на­по­ле­гли­ва жін­ка ста­ва­ла на но­ги, і 1904 ро­ку, по­зи­чив­ши у се­стри­но­го чо­ло­ві­ка 300 до­ла­рів у борг, змо­гла орен­ду­ва­ти по­верх на цен­траль­ній П’ятій аве­ню — і від­кри­ти вла­сну спра­ву. При ре­є­стра­ції чи­нов­ник по­мил­ко­во за­пи­сав її ім’я як Лейн, але во­на ви­рі­ши­ла зеко­но­ми­ти на ви­прав­лен­ні до­ку­мен­тів. І під цим ім’ям уві­йшла до істо­рії.

Вдру­ге ви­йшов­ши за­між, мо­де­льєр­ка на­ро­ди­ла ще двох си­нів і донь­ку. Жін­ка з вла­сно­го до­сві­ду зна­ла, як не­ком­фор­тно по­чу­ва­є­ться ва­гі­тна, ко­ли ви­му­ше­на яко­мо­га мен­ше по­ка­зу­ва­ти­ся на лю­дях, бо де­мон­стру­ва­ти окру­глий жи­віт чо­мусь вва­жа­ло­ся не над­то при­стой­ним. І от — смі­ли­вий екс­пе­ри­мент: у сво­їй крам­ни­ці Лейн Брайант по­ча­ла про­по­ну­ва­ти одяг для жі­нок при на­дії — плі­со­ва­ні то­пи, ела­сти­чні під­три­му­ю­чі стрі­чки. «Ка­му­фляж по­трі­бен не ли­ше вій­сько­вим!» — та­кою бу­ла пер­ша ре­кла­ма ці­єї не­тра­ди­цій­ної лі­нії.

Це ста­ло її «фі­шкою» — кра­си­ві та мо­дні су­кні як для ва­гі­тних, так і для жі­нок з пи­шни­ми фор­ма­ми. Пе­ред Пер­шою сві­то­вою вій­ною но­ва­тор­ка від­кри­ла ма­га­зин одя­гу ве­ли­ких роз­мі­рів. При­йшов успіх, і з ним міль­йон­ні при­бу­тки. Лейн актив­но взя­ла­ся до бла­го­дій­ни­цтва. На­ма­га­ла­ся дба­ти про пен­сії, стра­хов­ки і со­ці­аль­ний за­хист сво­їх ро­бі­тни­ків, пам’ята­ю­чи, як їй са­мій ве­ло­ся на по­ча­тку кар’єри.

Спра­ву про­дов­жи­ли на­щад­ки. І те­пер мар­ка Lane Bryant так са­мо ви­сту­пає про­ти упе­ре­джень що­до «іде­аль­но­го ті­ла»: з її ре­кла­ми мо­де­лі plus-size усмі­ха­ю­ться, ствер­джу­ю­чи за­до­во­ле­н­ня жи­т­тям і впев­не­ність у со­бі: «Так, я не ян­гол!»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.