ЗІРКА

ВО­НА НЕВГАМОВНА. ТРОЄ ДІ­ТЕЙ, РО­БО­ТА, ЯКА ВИМАГАЄ НЕМАЛО ЧА­СУ, ЕНЕР­ГІЇ ТА СИЛ. І ДЕСЬ У ПЕРЕРВІ МІЖ УСІМ ЦИМ ВІ­ДО­МА ТЕЛЕВЕДУЧА ВСТИГАЄ… ПИСАТИ КНИ­ГИ.

Zhinka - - Жінка -

Ба­га­то­ді­тна ма­ма Оль­га Фрей­мут — про ви­со­кі ви­мо­ги до се­бе, ін­ших і життя за­га­лом

Оль­гу зна­ють як «го­лов­но­го ре­ві­зо­ра» кра­ї­ни — за одно­ймен­ною на­звою те­ле­про­е­кту, у яко­му во­на здій­сню­ва­ла «пе­ре­вір­ки на со­вість» за­кла­дів гро­мад­сько­го хар­чу­ва­н­ня, го­те­лів, су­пер­мар­ке­тів і на­віть ди­тя­чих са­до­чків. Ни­ні ж ба­га­то­ді­тна ма­ма очо­лює шко­лу па­ня­нок у ре­а­лі­ті Но­во­го ка­на­лу й го­ту­є­ться до стар­ту сво­го но­во­го шоу. І все це якось при­му­дря­є­ться по­єд­ну­ва­ти з не­о­дмін­ни­ми сі­мей­ни­ми кло­по­та­ми, які не го­то­ва до­ві­ри­ти ні­ко­му. Схо­же, ви­со­кі ви­мо­ги Оль­га ви­су­ває, у пер­шу чер­гу, до се­бе са­мої.

НА СТАРШУ І МОЛОДШУ ГРУПИ РОЗРАХУЙСЯ!

Ж.: Троє ді­тей у наш час — май­же по­двиг…

О. Ф.: За­раз це вва­жа­є­ться ге­ро­ї­змом, і на­ро­джу­ють стіль­ки, ма­буть, ча­сті­ше за­мо­жні лю­ди, ко­трі ма­ють фі­нан­со­ву мо­жли­вість за­без­пе­чу­ва­ти ве­ли­ку сім’ю. Ви­хо­дить, не все у ме­не так не­лег­ко в жит­ті, ко­ли мо­жу до­зво­ли­ти со­бі трьох (по­смі­ха­є­ться).

Як го­во­ри­ти про те, що усім трьом фі­зи­чно важ­ко да­ва­ти ра­ду, ме­ні зда­є­ться, з одні­єю ди­ти­ною на­ба­га­то скла­дні­ше впо­ра­ти­ся. При­найм­ні, так бу­ло в ме­не. У якийсь мо­мент з’яв­ля­ли­ся до­ко­ри сум­лі­н­ня: «Бо­же, це ж моє єди­не ди­тя, що зі Зла­тою бу­де, ко­ли я по­мру?» А за­раз я вже спо­кій­на, бо в ме­не ці­ла ко­ман­да (смі­є­ться). І тіль­ки те­пер зро­зумі­ла, що та­ке ві­чне життя: це про­дов­же­н­ня нас у на­щад­ках.

По­лег­шує си­ту­а­цію те, що між Ва­ле­рі­єм і Єв­до­кі­єю не­ве­ли­ка рі­зни­ця — тро­хи біль­ше ро­ку (си­но­ві — два, донь­ці — рік. — Прим. ред.), во­ни ро­стуть як два близь­ких то­ва­ри­ші: ра­зом гра­ю­ться, їдять, див­ля­ться одна­ко­ві муль­ти­ки.

Ж.: Але ж без­сон­ні но­чі ні­хто не від­мі­няв — ко­ли ди­ти­на всю ніч ве­ре­ду­ва­ла, а ма­мі по­трі­бно ра­но вста­ти і по­ка­за­ти у ка­дрі ви­гляд на всі сто?

О. Ф.: Тих, хто хо­че ма­ти ба­га­то ді­тей, му­шу по­пе­ре­ди­ти: ва­гі­тність і по­ло­ги не при­кра­ша­ють — усе це бре­хня. Пі­сля на­ро­дже­н­ня ма­ля­ти «амор­ти­за­ція» жін­ки і якість її фі­зи­чної обо­лон­ки по­гір­шу­ю­ться. На ща­стя, по­ня­т­тя про есте­ти­ку у сві­ті змі­ни­ло­ся, не обов’яз­ко­во бу­ти струн­кою й ху­день­кою — мо­жна за­ли­ша­ти­ся со­бою, і це на ко­ристь ба­га­то­ді­тній ма­мі. Але я, зно­ву ж та­ки, гір­ше спа­ла, ко­ли в ме­не бу­ла одна Зла­та. Но­ча­ми ду­ма­ла про свою важ­ку до­лю, про те, що ме­ні по­трі­бно ви­йти за­між, аби в жит­ті усе бу­ло уком­пле­кто­ва­но. А сьо­го­дні про­си­на­ю­ся, щоб да­ти ди­ти­ні лі­ки, якщо в неї рі­жу­ться зуб­чи­ки, чи пі­ді­грі­ти мо­ло­чко, — а на ду­ші у ме­не спо­кій­но.

Ж.: Ді­ти сплять ра­зом з ва­ми?

О. Ф.: Ва­ле­рія уже від­се­ли­ли в окре­му кім­на­ту, а Єв­до­кія по­ки зов­сім ма­ле­сень­ка, їй вно­чі по­трі­бна ма­ма. Ми з чо­ло­ві­ком прийня­ли рі­ше­н­ня не бра­ти ні­чних нянь — тіль­ки у тих рід­кі­сних ви­пад­ках, ко­ли їде­мо у від­ря­дже­н­ня чи у при­ва­тні ро­ман­ти­чні по­до­ро­жі. А на­ра­зі для зру­чно­сті роз­ді­ли­ли ма­лю­ків на дві групи: Ва­ле­рій — у стар­шій, з Во­ло­ди­ми­ром (Во­ло­ди­мир Ло­ко­тко — чо­ло­вік Оль­ги. — Прим. ред.), а Єв­до­кія — у мо­лод­шій, зі мною.

ЯК «МУХА-ЦОКОТУХА» ПІДВЕЛА СИНА

Ж.: Пі­сля ті­єї істо­рії із звіль­не­н­ням ня­ні, яка вда­ри­ла сина, важ­ко бу­ло пе­ре­бо­ро­ти пси­хо­ло­гі­чний бар’єр і зна­йти но­ву?

За­раз я спо­кій­на, бо в ме­не ці­ла ко­ман­да ді­ток».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.