ЦІ­КА­ВІ ФАКТИ

Zhinka - - Очевидне-неймовірне -

Со­ня­чна ко­лі­сни­ця зу­стрі­ча­є­ться в мі­фах ба­га­тьох ін­до­єв­ро­пей­ських на­ро­дів (со­ня­чна ко­лі­сни­ця Сур’ї, ко­лі­сни­ця Ге­лі­о­са, ко­лі­сни­ця Аху­ра-Ма­зди, ін­дій­ська ві­ма­на). Са­ме зі шля­хом сон­ця пов’язу­ють па­ра­ди ко­лі­сниць на єв­ро­пей­ських кар­на­ва­лах.

У біль­шо­сті мов спо­сте­рі­га­є­мо звер­та­н­ня до Сон­ця як до істо­ти чо­ло­ві­чо­го ро­ду. Один із не­ба­га­тьох ви­ня­тків — скан­ди­нав­ська Суль.

Сонце най­ча­сті­ше асо­ці­ю­ва­ли з та­ки­ми яви­ща­ми та істо­та­ми: во­гонь, що мо­же зі­грі­ти або зни­щи­ти; птах, ко­трий мо­же зле­ті­ти у ви­со­чінь (одне з най­дав­ні­ших зо­бра­жень ці­єї істо­ти — ма­лю­нок Го­ра); го­ра, яка ся­гає не­ба; ко­ле­со, що ко­ти­ться. Один із сим­во­лів сон­ця — фе­нікс, ча­рів­ний птах, який зго­ряє, але від­ро­джу­є­ться: дав­ні єгиптяни вважали йо­го ду­шею бо­га Ра, у рим­лян він сим­во­лі­зу­вав «ві­чність» ім­пе­рії, а у ран­ньо­му хри­сти­ян­стві — во­скре­сі­н­ня й ві­чне життя.

У Пе­ру на честь ден­но­го сві­ти­ла на­зва­но гро­шо­ву оди­ни­цю — соль.

Крим­ські та­та­ри по­е­ти­чно ві­та­ли сонце, що схо­ди­ло, по­рів­ню­ю­чи йо­го із силь­ним юна­ком: «Ви­йшов у по­ле бо­га­тир Алі».

Со­ня­чна ко­лі­сни­ця з Трунд­холь­ма (Да­нія).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.