НО­ВА ГЕНЕРАЦІЯ

юних укра­їн­ців

Zhinka - - Тема Номера -

Ви­на­хо­ди юних укра­їн­ців, які змі­нять на­ше май­бу­тнє

ВЧОРАШНІ Й СЬОГОДНІШНІ ШКОЛЯРІ ПОДЕКОЛИ СТВОРЮЮТЬ ТЕ, НА ЧО­МУ СТОЯТИМЕ НА­ШЕ МАЙ­БУ­ТНЄ.

Мо­лодь уміє вми­ка­ти не­стан­дар­тне та твор­че ми­сле­н­ня — і на­ро­джу­ва­ти про­е­кти, яки­ми мо­же пи­ша­ти­ся кра­ї­на. По­ка­зо­во, що ве­ли­ка ча­сти­на ви­на­хо­дів ни­ні­шніх укра­їн­ських вун­дер­кін­дів спря­мо­ва­на на те, щоб спри­я­ти ви­рі­шен­ню еко­ло­гі­чних про­блем. Двад­цять пер­ше сто­лі­т­тя отри­ма­ло у спа­док від двад­ця­то­го (та ще й при­мно­жи­ло) не­спри­я­тли­ві для всьо­го жи­во­го змі­ни у дов­кіл­лі. Але во­но та­кож ви­ро­сти­ло покоління, яке на­ма­га­є­ться ми­сли­ти еко­ло­гі­чно сві­до­мо. І крім то­го — ді­я­ти!

ВІД­ХО­ДИ НА КО­РИСТЬ

Якось на­при­кін­ці лі­та 2016 ро­ку ки­їв­ський шко­ляр Ні­кі­та Шуль­га, роз­мов­ля­ю­чи з ма­мою про еко­ло­гію, за­ми­слив­ся над тим, скіль­ки за­ли­шків їжі ви­ки­да­є­ться пі­сля ко­жно­го обі­ду у шкіль­ній сто­ло­вій. І — по­пов­ню­ють зва­ли­ща… Але ж усі ті реш­тки ка­ші та ово­че­вих са­ла­тів — ор­га­ні­чні від­хо­ди, які мо­жна бу­ло б ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти, нав­па­ки, за­для збе­ре­же­н­ня чи­сто­ти довкілля!.. Так ви­ни­кла ідея спро­бу­ва­ти ці від­хо­ди ком­по­сту­ва­ти. Ко­ли по­чав­ся на­вчаль­ний рік, Ні­кі­та роз­по­вів про свою ідею шкіль­ній при­я­тель­ці. Со­фія-Хри­сти­на Бо­ри­сюк теж нею за­хо­пи­ла­ся, і во­ни ви­рі­ши­ли ра­зом ство­ри­ти про­ект. Обго­во­рю­ва­ли план пі­сля уро­ків, зби­ра­ли гро­ші — і, на­ре­шті, вста­но­ви­ли пер­ший ком­по­стер на те­ри­то­рії сво­єї шко­ли.

Що для ньо­го бу­ло по­трі­бно? Ве­ли­кий кон­тей­нер із тов­сто­го пла­сти­ку, до­да­тко­ві від­ра з кри­шка­ми для пе­ре­не­се­н­ня від­хо­дів і черв’яки. Не зви­чай­ні, а спе­ці­аль­ні, пра­цьо­ви­ті — ко­жен із них зда­тен за до­бу з’їсти стіль­ки, скіль­ки ва­жать, а всі­єю ро­ди­ною во­ни мо­жуть пе­ре­ро­би­ти до двох кі­ло­гра­мів від­хо­дів що­дня. «Ми по­чи­на­ли взим­ку, і на­ші черв’яки теж по­чи­на­ли пра­цю­ва­ти взим­ку. Ми бо­я­лись, що во­ни за­мер­знуть. Але во­ни ви­жи­ли, во­ни мо­лод­ці!» — зга­дує Со­фія-Хри­сти­на.

«Ком­по­лів­ці» на­вчи­ли­ся зби­ра­ти одно­дум­ців та ко­шти — і ста­ли актив­но впро­ва­джу­ва­ти свою ідею в ін­ших шко­лах. І у сво­є­му пра­гнен­ні «до­сту­ка­лись» до мі­ні­стрів: її під­три­ма­ли Мі­ні­стер­ство еко­ло­гії та при­ро­дних ре­сур­сів Укра­ї­ни та Мі­ні­стер­ство осві­ти і на­у­ки Укра­ї­ни. Те­пер про­ект «Ком­по­ла» впро­ва­джу­є­ться на дер­жав­но­му рів­ні: за ре­зуль­та­та­ми кон­кур­су ком­по­сте­ри до ве­ре­сня отри­ма­ють 200 шкіл-пе­ре­мож­ців з усіх ку­то­чків Укра­ї­ни.

«Я мрію про те, щоб ко­жна укра­їн­ська шко­ла ком­по­сту­ва­ла! — ка­же Ні­кі­та. — Так ви­рі­ши­ться ба­га­то про­блем, і це бу­де кру­то».

ДО­ПО­МОГ­ТИ РІЧЦІ

За­раз Ру­сла­ну Ко­птє­ву із Кро­пив­ни­цько­го ві­сім­над­цять, а сво­го су­пер­ко­ри­сно­го ро­бо­та він роз­ро­бив ми­ну­ло­го ро­ку. Пе­ред тим кіль­ка ро­ків за­ймав­ся про­гра­му­ва­н­ням. Спо­ча­тку вдо­ма ди­вив­ся пі­зна­валь­ні ма­те­рі­а­ли на Youtube, по­тім за­пи­сав­ся до шко­ли про­гра­му­ва­н­ня. І за­ці­ка­вив­ся всер­йоз іде­єю, за­про­по­но­ва­ною на­став­ни­ком шко­ли. Во­на по­ля­га­ла у то­му, щоб до­ру­чи­ти очи­ще­н­ня за­бру­дне­них во­дойм ав­то­ном­но­му еле­ктрон­но­му «ро­бі­тни­ко­ві». І та­кий ро­бот-очи­щу­вач був роз­ро­бле­ний, по­бу­до­ва­ний із під­ру­чних ма­те­рі­а­лів (пла­сти­ко­вих пля­шок, ста­рих бо­бін, ри­баль­ських сі­тей…) та на­зва­ний Riveroni.

Все­ре­ди­ні «са­ні­та­ра рі­чок» — пу­стий про­стір із на­тя­гну­ти­ми сі­тка­ми, ку­ди зби­ра­є­ться смі­т­тя з по­верх­ні во­ди. Зов­ні — два гре­бних гвин­ти, що до­по­ма­га­ють йо­му ру­ха­ти­ся. У пла­сти­ко­во­му «моз­ку» — сен­со­ри, GPS, мо­біль­ний зв’язок. Він на­віть еле­ктри­ку спо­жи­ває ро­зум­но — має со­ня­чні па­не­лі, а вно­чі мо­же пра­цю­ва­ти на на­ко­пи­че­ній в аку­му­ля­то­рах енер­гії. За­пу­ски в рі­чку Ін­гул по­ка­за-

ли, що Riveroni зда­тний за один рейд зі­бра­ти до 20 кі­ло­гра­мів пля­шок, па­ке­тів та всі­ля­ко­го ін­шо­го не­по­тре­бу (а одно­го ра­зу він на­віть впо­лю­вав ча­сти­ну ма­не­ке­на).

Це не пер­ший ро­бот, по­бу­до­ва­ний Ру­сла­ном, — але най­більш ко­ри­сний. На­сту­пний етап — ви­ве­сти Riveroni на рі­вень про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва.

ПА­ПІР БЕЗ ДЕРЕВИНИ

«Одно­го дня йдеш по гри­би і, див­ля­чись на де­ре­ва й ли­стя, ду­ма­єш: з деревини ви­го­тов­ля­ють па­пір, а чо­му не мо­жна з ли­стя? — з усмі­шкою роз­по­від­ає Ва­лен­тин Фре­чка. — Чо­му йо­го так ба­га­то про­сто ва­ля­є­ться під но­га­ми, а у мі­стах і се­лах — ще й спа­лю­ють? І я за­ми­слив­ся над іде­єю пе­ре­роб­ки опа­ло­го ли­стя на па­пір. Ме­не від­ра­джу­ва­ли: мов­ляв, ні­чо­го у те­бе не ви­йде! Але я ка­жу: да­вай­те я спро­бую». І оди­над­ця­ти­кла­сник із се­ла Со­кир­ни­ці За­кар­пат­ської обла­сті став ко­жно­го дня пі­сля уро­ків за­ли­ша­ти­ся у шкіль­ній ла­бо­ра­то­рії — іно­ді до пі­зньої но­чі, «ча­клу­ю­чи» над ма­те­рі­а­ла­ми, зі­бра­ни­ми на по­двір’ї.

На від­мі­ну від тра­ди­цій­но­го ме­то­ду ви­го­тов­ле­н­ня па­пе­ру, де по­яві бі­ло­го ар­ку­ша пе­ре­дує аж 81 крок, Ва­лен­ти­но­ва схе­ма ду­же про­ста. Він

на­віть по­чи­нав ре­а­лі­зо­ву­ва­ти її у се­бе вдо­ма. Во­ло­кна ли­стя по­дрі­бню­вав зви­чай­ним ку­хон­ним блен­де­ром. Ва­рив це­лю­ло­зу у роз­чи­ні на пли­ті, ре­тель­но сте­жа­чи, щоб не «пе­ре­ва­ри­ти». Про­ці­джу­вав і фор­му­вав ар­ку­ші за до­по­мо­гою са­мо­ро­бно­го при­строю з єм­но­сті та рам­ки. Ек­спе­ри­мен­ту­вав і спо­сте­рі­гав. Те­пер за своє ноу-хау юнак отри­мав уже дві зо­ло­ті ме­да­лі — на олім­пі­а­ді в Ту­ні­сі, де зма­га­ли­ся мо­ло­ді на­у­ков­ці з 86 кра­їн сві­ту, а по­тім на між­на­ро­дній еко­ло­гі­чній олім­пі­а­ді у Ке­нії.

З ма­те­рі­а­лу, що на­да­ли Ва­лен­ти­но­ві мі­сце­ві ду­би та кле­ни, ви­хо­дять сим­па­ти­чні й до­во­лі мі­цні па­ке­ти й кон­вер­ти. На та­ких ар­ку­шах мо­жна

та­кож пи­са­ти, ма­лю­ва­ти олів­цем, фло­ма­сте­ром або фар­бою та дру­ку­ва­ти на прин­те­рі. До ре­чі, шля­хом пе­ре­роб­ки ли­стя мо­жна отри­ма­ти не тіль­ки еко­па­пір, а й еко­па­ли­во, а та­кож мі­не­раль­ні ки­сло­ти. А си­ро­ви­на, що ле­жить у нас під но­га­ми в бу­кваль­но­му сен­сі (і спа­лю­ва­ти яку — не­пра­виль­но, бо це шкі­дли­ві ви­ки­ди у по­ві­тря), до­по­мо­же збе­рег­ти сво­їх «ба­тьків» — до­ро­слі де­ре­ва, що їх на па­пе­ро­ві по­тре­би що­ро­ку ни­щи­ться 125 міль­йо­нів.

Не­дав­но Ва­лен­тин Фре­чка здо­був зо­ло­то на «Олім­пі­а­ді ге­ні­їв» у США — зма­ган­ні між учня­ми з рі­зних кра­їн, у яко­му цьо­го­річ бра­ли участь по­над 1300 уча­сни­ків.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.