ВІЧНІ ЦІН­НО­СТІ

Іден­ти­фі­ка­то­ри укра­їн­ської

Zhinka - - Тема Номера -

З істо­рії на­ціо­наль­них сим­во­лів і атри­бу­тів дер­жа­ви

БЛАКИТНЕ НЕБО

НАД ПШЕНИЧНИМИ ЛАНАМИ

Ото­то­жню­ва­ти лю­дей одні­єї гру­пи, сво­їх під час бо­йо­вих дій чи се­ред су­ден на мо­рі — не тіль­ки дав­нє по­хо­дже­н­ня, а пе­ре­дов­сім ва­жли­ве зна­че­н­ня має прапор в істо­рії люд­ства.

По­я­ва, утвер­дже­н­ня та по­ши­ре­н­ня слов’ян­ських пра­по­рів, зокре­ма укра­їн­сько­го, пов’яза­ні з «Ве­сною на­ро­дів» — на­ймас­шта­бні­шою в істо­рії хви­лею ре­во­лю­цій єв­ро­пей­ців, які на той час бу­ли без­дер­жав­ни­ми або вхо­ди­ли до скла­ду ін­ших дер­жав, ім­пе­рій. До­ктор істо­ри­чних на­ук, голова Укра­їн­сько­го ге­раль­ди­чно­го то­ва­ри­ства, істо­рик Ан­дрій Гре­чи­ло роз­по­від­ає: «1848 ро­ку, під впли­вом ре­во­лю­цій­них по­дій, у Льво­ві бу­ла утво­ре­на Го­лов­на Ру­ська Ра­да, яка, вла­сне, впер­ше за­твер­ди­ла: лев — на­ціо­наль­ний знак, а си­ній і жов­тий ко­льо­ри — національні символи укра­їн­ців у Га­ли­чи­ні. Чле­ни Ра­ди апе­лю­ва­ли до тра­ди­ції Ру­сько­го ко­ро­лів­ства, герб яко­го (Зо­ло­тий лев на си­ньо­му фо­ні) фун­кціо­ну­вав у ХІІІ ст. Ці ко­льо­ри актив­но по­ши­ри­ли­ся і на Бу­ко­ви­ні, яка теж пе­ре­бу­ва­ла у скла­ді Ав­стрій­ської мо­нар­хії. У кін­ці ХІХ ст. з укра­їн­ця­ми, які мі­гру­ва­ли за оке­ан, прапор по­тра­пив до США та Ка­на­ди, де ма­со­во ви­ко­ри­сто­ву­вав­ся як на­ціо­наль­ний іден­ти­фі­ка­тор. На Над­дні­прян­щи­ні ци­ми ко­льо­ра­ми

пі­сля по­ча­ли лю­тне­вої по­слу­го­ву­ва­ти­ся революції 1905 тіль­ки ро­ку. Про укра­їн­ський прапор в Ро­сій­ській ім­пе­рії зна­ло обме­же­не ко­ло лю­дей, пе­ре­ва­жно на­ціо­наль­но орі­єн­то­ва­ні, які кон­та­кту­ва­ли з Га­ли­чи­ною. Ма­со­во під си­ньо-жов­ти­ми стя­га­ми на де­мон­стра­ції укра­їн­ці ви­йшли пі­сля лю­тне­во­го Все­на­ро­дне пе­ре­во­ро­ту ви­зна­н­ня 1917-го». на­ціо­наль­но­го пра­по­ра усі­ма, хто вва­жав се­бе па­трі­о­том по кро­ві та ду­ху, під­твер­ди­ли ма­со­ві ма­ні­фе­ста­ції у бе­ре­зні– кві­тні то­го ж ро­ку. То­ді у Ки­є­ві та рі­зних мі­стах Укра­ї­ни, а та­кож Том­ську, Ом­ську, Ха­ба­ров­ську, Вла­ди­во­сто­ці, у Тур­кме­ні­ста­ні та ін­ших мі­сцях ком­па­ктно­го про­жи­ва­н­ня укра­їн­ців за­ма­йо­рі­ли си­ньо-жов­ті зна­ме­на. До ре­чі, на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя ча­сто мо­жна бу­ло по­ба­чи­ти змі­ну ко­льо­рів, тоб­то звер­ху стяг міг бу­ти як си­ній, так і жов­тий. Ві­до­мі й рі­зні ін­тер­пре­та­ції у на­звах, на­при­клад, у Га­ли­чи­ні прапор на­зи­ва­ли си­ньо-жов­тим, а на Над­дні­прян­щи­ні — бла­ки­тно-жов­тим. «До за­ко­но­дав­чо­го вре­гу­лю­ва­н­ня лю­ди ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли рі­зні ва­рі­ан­ти, — по­яснює наш екс­перт. — У істо­рії пра­пор­ни­цтва ін­ших на­ро­дів Ві­дмін­ність та­ції Над­дні­прян­щи­ни ко­льо­рів є чи­ма­ло бу­ла і від­тін­ках та­ких тіль­ки си­ньо-жов­тий си­ньо­го. при­кла­дів. в ін­тер­пре- стяг Для ні­ко­ли гер­ба Ру­сько­го не асо­ці­ю­вав­ся Ко­ро­лів­ства, з ко­льо­ра­ми як для Га­ли­чи­ни, а спри­ймав­ся ві­зу­аль­но: блакитне небо над пше­ни­чним ла­ном. Це тра­кту­ва­н­ня ду­же швид­ко по­ши­ри­ло­ся і жо­дних за­пе­ре­чень не бу­ло».

Юри­ди­чне за­твер­дже­н­ня пра­по­ра від­бу­ло­ся 27 (14 — за ста­рим сти­лем) сі­чня 1918 ро­ку, ко­ли Цен­траль­на Ра­да ухва­ли­ла за­кон про флот, де фі­ксу­ва­ли­ся пра­по­ри тор­гі­вель­но­го (си­ньо-жов­тий) і вій­сько­во­го (си­ньо-жов­тий із зо­ло­тим три­зу­бом з хре­стом над се­ре­днім зу­бом у верх­ньо­му ку­ті) фло­тів.

З від­нов­ле­н­ням не­за­ле­жно­сті 28 сі­чня 1992 ро­ку Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни по­ста­но­ви­ла: «За­твер­ди­ти Дер­жав­ним пра­по­ром Укра­ї­ни на­ціо­наль­ний прапор». 28 черв­ня 1996 ро­ку «стяг із двох рів­но­ве­ли­ких го­ри­зон­таль­них смуг си­ньо­го і жов­то­го ко­льо­рів» ви­зна­ний чин­ною Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни (Ста­т­тя 20).

ПРАПОР, ГЕРБ І ГІМН... ЮРИДИЧНО ЗАКРІПЛЕНІ ТА ВСЕНАРОДНО ВИ­ЗНА­НІ — НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ ЯК АТРИБУТ ДЕР­ЖА­ВИ СФОРМУВАЛИСЬ ЛИ­ШЕ ПРО­ТЯ­ГОМ ОДНО­ГО-ДВОХ ОСТАН­НІХ СТОЛІТЬ, ПРО­ТЕ СВО­ЄЮ ІСТО­РІ­ЄЮ СЯГАЮТЬ ГЛИБИНИ ВІКІВ.

СПА­ДОК ДИНАСТІЇ РЮРИКОВИЧІВ

Істо­рія та зна­че­н­ня на­ціо­наль­но­го гер­ба — це пе­ре­дов­сім спад­ко­вість Ки­їв­ської Ру­сі та апе­ля­ція до тра­ди­ції со­бор­но­сті всіх етні­чних зе­мель в одній дер­жа­ві.

Про герб як дер­жав­ний сим­вол УНР за­го­во­ри­ли з прийня­т­тям Тре­тьо­го Уні­вер­са­лу Цен­траль­ної Ра­ди у 1917 ро­ці. Гро­мад­ські та по­лі­ти­чні ор­га­ні­за­ції то­го ча­су ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли рі­зні ва­рі­ан­ти гер­бів: Ру­сько­го ле­ва (він був не акту­аль­ний для УНР), герб з Ар­хан­ге­лом Ми­ха­ї­лом (герб Ки­їв­сько­го воє­вод­ства у XV ст.), герб Вій­ська За­по­розь­ко­го — ко­зак з му­шке­том то­що. «Та­кож роз­гля­да­ли ідеї по­єд­на­ти укра­їн­ські символи, — до­дає наш екс­перт. — У се­ре­до­ви­щі УСС в Га­ли­чи­ні на­пра­цьо­ву­ва­лись ва­рі­ан­ти із зо­бра­же­н­ням Ар­хан­ге­ла Ми­ха­ї­ла з під­ня­тим до­го­ри ме­чем або щи­том, на яко­му фі­гу­ру­вав лев. Ми­хай­ло Гру­шев­ський вва­жав,

що в Укра­ї­ни, як но­вої ре­спу­блі­ки, має бу­ти но­вий сим­вол. На­при­клад: сім зі­рок на си­ньо­му щи­ті (від кіль­ко­сті букв у сло­ві «Укра­ї­на»), зо­бра­же­н­ня абре­ві­а­ту­ри УНР або ж плу­га — сим­во­лу віль­ної пра­ці (як у Лі­бе­рії, пер­шої кра­ї­ни з ре­спу­блі­кан­ським устро­єм). Се­ред усіх був знак, який ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли у Ки­їв­ській Ру­сі, вла­сне, він став про­то­ти­пом для гер­ба УНР. У кін­ці 1917-го ви­пу­сти­ли пер­ші укра­їн­ські бан­кно­ти та кре­ди­тні бі­ле­ти (100 кар­бо­ван­ців) із зо­бра­же­н­ням три­зу­ба і хре­ста над йо­го се­ре­днім зу­бом. 25 (12 — за ста­рим сти­лем) лю­то­го 1918 ро­ку Цен­траль­на Ра­да ухва­лює За­кон «Про дер­жав­ний герб», у яко­му за­зна­ча­ють, що гер­бом УНР є герб Ки­їв­ської дер­жа­ви ча­сів Во­ло­ди­ми­ра Свя­то­го».

Ві­зу­а­лі­зу­ва­ти прийня­тий герб до­ру­чи­ли гра­фі­ку Ва­си­лю Кри­чев­сько­му. Зро­бле­ні ескі­зи Ми­хай­ло Гру­шев­ський ви­ніс на за­сі­да­н­ня ЦР 22 бе­ре­зня. «Оче­ви­дно, що обго­во­ре­н­ня не бу­ло, — ка­же Ан­дрій Гре­чи­ло, — бо за­пис у про­то­ко­лі обри­ва­є­ться. Ма­люн­ки Кри­чев­сько­го під­кла­ли у до­ку­мент за­ко­ну, який прийня­ли у лю­то­му. До­дам, що бу­ло два ва­рі­ан­ти гер­ба: їх Ми­хай­ло Гру­шев­ський на­дру­ку­вав у «Ілю­стро­ва­ній істо­рії Укра­ї­ни», під­пи­сав­ши ве­ли­ким та ма­лим. За­твер­дже­ний герб ви­кли­кав ве­ли­кий ін­те­рес у на­се­ле­н­ня. З’яви­ла­ся низ­ка пу­блі­ка­цій з рі­зни­ми ін­тер­пре­та­ці­я­ми зо­бра­же­н­ня, зокре­ма: під три­зу­бом ро­зумі­ли абре­ві­а­ту­ру або лі­тер­ну ком­по­зи­цію, на­при­клад, сло­ва «во­ля» чи по­єд­на­н­ня трьох лі­те­ри «Во­ло­ди­мир, Оль­га, Яро­слав». Але це ли­ше на­ро­дні гі­по­те­зи, які не під­твер­дже­ні жо­дни­ми на­у­ко­ви­ми фа­кта­ми».

У 1992-ому ВР за­твер­ди­ла су­ча­сний герб Укра­ї­ни — про­ект Ан­дрія Гре­чи­ла, Іва­на Ту­ре­цько­го та Оле­ксія Ко­ха­на. «У нас бу­ло зро­бле­но ва­рі­ант ве­ли­ко­го і ма­ло­го гер­ба, — зга­дує пан Ан­дрій. — Ко­ли ко­мі­сія го­ту­ва­ла до­ку­мен­ти на роз­гляд ВР, то ді­йшли зго­ди, щоб не бу­ло спе­ку­ля­цій,

ве­ли­ко­го гер­ба не по­трі­бно. У по­ста­но­ві про Дер­жав­ний герб Укра­ї­ни від 19 лю­то­го 1992 ро­ку за­фі­ксо­ва­но, що він ма­лий. У 1996 ро­ці з прийня­т­тям Кон­сти­ту­ції теж бу­ло чи­ма­ло дис­ку­сій. У Стат­ті 20 ве­ли­кий герб про­пи­са­ли, але йо­го ма­люн­ка до­сі не­має».

Ан­дрій ГРЕ­ЧИ­ЛО, до­ктор істо­ри­чних на­ук, голова Укра­їн­сько­го ге­раль­ди­чно­го то­ва­ри­ства,істо­рик.

Пи­шіть нам про мі­сце­ві тра­ди­ції і обря­ди, се­кре­ти ва­шо­го ро­ду та до­лі сво­їх пра­щу­рів — зби­рай­мо скар­бни­чку ві­чних цін­но­стей ра­зом.

Ве­ли­кий дер­жав­ний герб УНРМа­лий дер­жав­ний герб УНР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.