«ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРА­Ї­НА, НІ СЛАВА, НІ ВО­ЛЯ»

Zhinka - - Вічні Цінності -

Упер­ше ці ряд­ки по­ба­чи­ли світ у 1863 (з но­та­ми — у 1865) ро­ці в ча­со­пи­сі «Ме­та». Сло­ва ста­ли на­стіль­ки по­пу­ляр­ни­ми, осо­бли­во на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя, що ча­сто їх ав­тор­ство при­пи­су­ва­ли Та­ра­су Шев­чен­ку.

В істо­рії укра­їн­ської дер­жав­ної сим­во­лі­ки гімн не був обов’яз­ко­вим нор­ма­тив­ним сим­во­лом, то­му йо­го не фі­ксу­ва­ли у за­ко­но­дав­чих актах. «Ви­клю­че­н­ням ста­ло 15 бе­ре­зня 1939 ро­ку, — за­зна­чає Ан­дрій Гре­чи­ло, — ко­ли текст пі­сні «Ще не вмерла Укра­ї­на» сейм Кар­пат­ської Укра­ї­ни за­твер­див офі­цій­но як гімн».

Ко­рі­н­ня укра­їн­сько­го гім­ну ся­гає осе­ні 1862 ро­ку, ко­ли під час по­си­де­ньок у квар­ти­рі етно­гра­фа, по­е­та, фоль­кло­ри­ста Пав­ла Чу­бин­сько­го сту­ден­ти із Сер­бії за­спі­ва­ли па­трі­о­ти­чну пі­сню. Про­слу­хав­ши до кін­ця, Чу­бин­ський ра­птом ви­йшов до ін­шої кім­на­ти, а че­рез пів­го­ди­ни з’явив­ся із текс­том «Ще не вмерла Укра­ї­на». Вірш ду­же швид­ко по­ши­рив­ся се­ред укра­ї­но­філь­ських гур­тків, а князь Дол­го­ру­ков ви­ма­гав на­віть ви­сла­ти йо­го ав­то­ра на про­жи­ва­н­ня в Ар­хан­гель­ську гу­бер­нію, мов­ляв «за шкі­дли­вий вплив на ро­зум про­сто­лю­ду».

Пі­сля пу­блі­ка­ції вір­шем за­хо­пив­ся ком­по­зи­тор Ми­хай­ло Вер­би­цький і на­пи­сав до йо­го слів му­зи­ку. Ан­дрій Гре­чи­ло про­дов­жує: «Су­ча­сний гімн має ці­ка­ве істо­ри­чне по­єд­на­н­ня: текст на­пи­сав Чу­бин­ський (уро­дже­нець Цен­траль­ної Укра­ї­ни), ду­же вда­ло на му­зи­ку по­клав Вер­би­цький (пред­став­ник За­хі­дної Укра­ї­ни), і ця стру­кту­ра са­ма пред­став­ля­ла ідею со­бор­но­сті. У ХІХ сто­літ­ті у Га­ли­чи­ні ча­сто спів­а­ли пі­сню «Мир вам, бра­т­тя, всі при­но­сим...», але во­на бу­ла більш ло­яль­ною і не за­кли­ка­ла до бо­роть­би.

Пі­сля революції 1905 ро­ку і в Га­ли­чи­ні, і на Над­дні­прян­щи­ні ви­да­ва­ли збір­ни­ки па­трі­о­ти­чних пі­сень з на­звою «Ще не вмерла Укра­ї­на», а сам вірш у них пу­блі­ку­ва­ли пер­шим. Так по­сту­по­во скла­ло­ся, що цей твір ви­зна­ли за на­ціо­наль­ний гімн на всій те­ри­то­рії Укра­ї­ни і за її ме­жа­ми. Пі­сля про­го­ло­ше­н­ня Че­твер­тим Уні­вер­са­лом Цен­траль­ної Ра­ди не­за­ле­жно­сті УНР, був по­пу­ляр­ний ва­рі­ант зі змі­не­ним ряд­ком: «Ще не вмерла Укра­ї­на» на «Вже во­скре­сла Укра­ї­на».

Пер­ший ря­док гім­ну змі­ни­ли 6 бе­ре­зня 2003 ро­ку, але вже на офі­цій­но­му рів­ні. У Стат­ті 1 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про Дер­жав­ний Гімн Укра­ї­ни» йде­ться: «Дер­жав­ним Гім­ном Укра­ї­ни є на­ціо­наль­ний гімн на му­зи­ку М. Вер­би­цько­го зі сло­ва­ми пер­шо­го ку­пле­ту та при­спі­ву тво­ру П. Чу­бин­сько­го в та­кій ре­да­кції: «Ще не вмерла Укра­ї­ни і слава, і во­ля…». До то­го ча­су ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли: «Ще не вмерла Укра­ї­на, і слава, і во­ля…».

Ан­дрій Гре­чи­ло по­яснює: «Прийня­тий за­кон на­ре­шті фі­ксує текст гім­ну, і це вар­то бу­ло зро­би­ти ще в 90-их. Так мо­жна бу­ло б уни­кну­ти рі­зних спе­ку­ля­цій на цю те­му. Ого­ло­шу­ва­ли кон­курс на но­вий гімн, але оче­ви­дно, що кра­що­го текс­ту ні­хто не на­пи­сав, то­му й за­мі­ни­ли пер­ший ря­док, але фор­ма і роз­мір за­ли­ши­ли­ся. Ча­сто ви­ни­ка­ли дис­ку­сії, що текст гім­ну має не­га­тив­не зна­че­н­ня, але це шту­чне ство­ре­н­ня про­бле­ми там, де не слід. Символи у нас ви­зна­ні істо­ри­чно та юридично, тож жо­дних за­ува­жень бу­ти не мо­же».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.