Не «ска­же­них» агро­но­мів не бу­ває

Agrobusiness Segodni - - Агрономія сьогодні -

Сьо­го­дні у нас в го­стях за­снов­ник про­е­кту «Ска­Же­ний Агро­ном» Сер­гій Ан­дрю­щен­ко. Ми по­спіл­ку­є­мось про про­фе­сій­ні гру­пи в со­ці­аль­них ме­ре­жах, яку во­ни ви­ко­ну­ють роль у су­ча­сних ко­му­ні­ка­ці­ях.

Сер­гію, перш ніж ми роз­по­чне­мо роз­мо­ву про Ваш про­ект, на­пев­не, бу­ло б пра­виль­ні­ше тро­хи по­го­во­ри­ти про Вас. Роз­ка­жіть про се­бе, де ви на­ро­ди­лись, де вчи­лись, ким пра­цю­ва­ли…

Я на­ро­див­ся у Льво­ві, там за­кін­чив ві­сім кла­сів у за­галь­но­осві­тній шко­лі. Зав­жди мрі­яв про по­до­ро­жі до да­ле­ких кра­їн, ба­га­то про­чи­тав книг про ге­ро­їв-пер­шо­від­кри­ва­чів. І до 15 ро­ків сфор­му­вав­ся як не­ви­прав­ний ро­ман­тик! По­трі­бно бу­ло з цим щось ро­би­ти, то­му по­їхав в Оде­су та всту­пив до мор­сько­го учи­ли­ща. Тут бу­ло не про­сто, мед­ко­мі­сію я не про­йшов, бо стра­ждав від за­хи­ту­вань. До­ве­лось по­про­си­ти то­ва­ри­ша прой­ти за ме­не тест на крі­слі, що кру­ти­ться. У 17 ро­ків я впер­ше по­тра­пив на тор­го­ве су­дно, на яко­му зі сво­ї­ми то­ва­ри­ша­ми по­вин­ні бу­ли про­хо­ди­ти лі­тню пра­кти­ку як юн­ги. На то­му рей­сі я по­ба­чив Бо­сфор, Се­ред­зем­не мо­ре, Атлан­ти­чний оке­ан, Ку­бу, Аме­ри­ку та Пор­ту­га­лію. Пі­сля за­кін­че­н­ня учи­ли­ща я ще де­який час пра­цю­вав у Чор­но­мор­сько­му мор­сько­му па­ро­плав­стві та по­ба­чив ба­га­то кра­їн і мо­рів.

По­тім був По­лі­те­хні­чний ін­сти­тут та на­прав­ле­н­ня на ро­бо­ту в Узбе­ки­стан. Див­ний, каз­ко­вий світ Се­ре­дньої Азії за­ча­ру­вав ме­не. Тут я ледь не став ди­ре­кто­ром тка­цької фа­бри­ки, на якій у той час пра­цю- ва­ло 1 000 пра­ців­ни­ків. Та в 90ті ро­ки по­чав за­сво­ю­ва­ти ази мар­ке­тин­го­вої ді­яль­но­сті, став сер­йо­зно за­йма­тись комп’юте­ра­ми.

В кін­ці 90-х по­вер­нув­ся в Укра­ї­ну. В цей час дру­зі за­про­по­ну­ва­ли ме­ні ці­ка­ву ро­бо­ту — очо­ли­ти ре­клам­не агент­ство на те­ле­ба­чен­ні. А в 2000 ро­ці я ке­ру­вав про­е­ктом із за­пу­ску но­вої те­ле­ра­діо­ком­па­нії «Ера». Це був ду­же ці­ка­вий та за­хо­плю­ю­чий час.

А ко­ли ви за­ці­ка­ви­лись те­мою сіль­сько­го го­спо­дар­ства?

Під час мо­єї ро­бо­ти в те­ле­ком­па­нії на Пер­шо­му На­ціо­наль­но­му ка­на­лі до ме­не звер­нув­ся ві­до­мий мо­ло­дий і ду­же та­ла­но­ви­тий те­ле­жур­на­ліст Сер­гій Си­во­лап із про­по­зи­ці­єю ство- ри­ти те­ле­ві­зій­ну про­гра­му про сіль­ське го­спо­дар­ство. І ми за­пу­сти­ли «Око­ли­цю». Ство­ре­н­ня про­гра­ми про сіль­ське го­спо­дар­ство і для сіль­сько­го го­спо­дар­ства зда­є­ться спра­вою ду­же про­стою в Укра­ї­ні. Але на­справ­ді ми з Сер­гі­єм зі­штов­хну­ли­ся з чи­ма­лою кіль­кі­стю про­блем — ве­ли­ких та дрі­бних. Са­ме то­ді я став глиб­ше зна­йо­ми­ти­ся з ці­єю те­мою, за­вів но­ві кон­та­кти.

Че­рез рік ми вже за­пу­сти­ли про­ект «Ма­га­зин на Око­ли­ці». У ньо­му з’явив­ся чу­до­вий ве­ду­чий, ар­тист На­ціо­наль­но­го Ака­де­мі­чно­го те­а­тру іме­ні Іва­на Фран­ка Єв­ген Шах — осо­би­стість ба­га­то­гран­на і твор­ча. Про­гра­ма швид­ко на­би­ра­ла по­пу­ляр­но­сті. Ве­ду­чо­го лю­би­ли та по­ва­жа­ли жи­те­лі сіль­ських міс- це­во­стей. Ми ба­га­то по­до­ро­жу­ва­ли кра­ї­ною, у на­шій сту­дії по­бу­ва­ли на­віть Мі­ністр сіль­сько­го го­спо­дар­ства та Прем’єр-мі­ністр Укра­ї­ни. В той час мо­ло­дій про­гра­мі ду­же до­по­міг Юрій Ша­пи­рен­ко — один із за­снов­ни­ків ни­ні ві­до­мої ком­па­нії «Тор­го­вий Дім «НА­СІ­Н­НЯ». Во­че­видь, ми пі­ді­йшли до пе­рі­о­ду ва­шої ро­бо­ти в ком­па­нії «Тор­го­вий Дім «НА­СІ­Н­НЯ»? Роз­ка­жіть тро­хи про цей до­свід.

Так, у 2002 ро­ці ке­рів­ни­цтво ТДН за­про­по­ну­ва­ло ме­ні пе­ре­йти на ро­бо­ту в ком­па­нію на по­са­ду ме­не­дже­ра з ре­кла­ми та PR. Я по­го­див­ся, і більш як 15 ро­ків бу­ли на­пов­не­ні яскра­ви­ми та не­зви­чай­ни­ми мар­ке­тин­го­ви­ми про­е­кта­ми, які ме­ні вда­лось ство­ри­ти до сьо­го­дні.

Ро­бо­та в ком­па­нії ста­ла для ме­не ве­ли­кою шко­лою пра­кти­чно­го по­льо­во­го мар­ке­тин­гу. Ри­нок ста­вив но­ві бі­знес-зав­да­н­ня пе­ред ком­па­ні­єю, і мар­ке­тинг опе­ра­тив­но ре­а­гу­вав на них. Са­ме у «Тор­го­во­му До­мі «НА­СІ­Н­НЯ» вда­лось ре­а­лі­зу­ва­ти аб­со­лю­тно но­ві для сіль­сько­го го­спо­дар­ства фор­ма­ти ко­му­ні­ка­цій, ті, які сьо­го­дні успі­шно за­сто­со­ву­ю­ться ін­ши­ми ком­па­ні­я­ми, та на той час во­ни бу­ли ре­во­лю­цій­ни­ми. На­при­клад, ни­ні ні­ко­го не ди­вує, що на су­ча­сних Днях по­ля, у по­льо­вих де­мон­стра­ці­ях по­ка­зу­ють одно­ча­сно кіль­ка де­ся­тків гі­бри­дів та сор­тів сіль­сько­го­спо­дар­ських ро­слин від рі­зних ком­па­ній-ви­ро­бни­ків. Але до 2004 ро­ку всі ком­па­нії-ви­ро­бни­ки на сво­їх де­мо-ді­лян­ках пре­зен­ту­ва­ли тіль­ки гі­бри­ди чи сор­ти вла­сно­го ви­ро­бни­цтва. Бу­ло не­зро­зумі­ло, як це — по­ряд на де­мон­стра­цій­них ді­лян­ках бу­дуть по­сі­я­ні гі­бри­ди Мон­сан­то, Ди­кма­на, Лі­ма­грейн, Штру­бе то­що? Ми — одні з пер­ших, ко­му вда­лось про­ве­сти спіль­ні по­льо­ві де­мон­стра­ції. Та­кож по­ча­ли пер­ши­ми во­зи­ти з со­бою екран і важ­кий про­е­ктор для про­ве­де­н­ня се­мі­на­рів. Ну і, зви­чай­но, осво­ю­ва­ли ци­фро­ві те­хно­ло­гії, адже зна­ли — за ни­ми май­бу­тнє. І ось ми пі­ді­йшли до го­лов­но­го пи­та­н­ня на­шої роз­мо­ви — ци­фро­ві те­хно­ло­гії у сіль­сько­му го­спо­дар­стві та

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.