Тре­ну­є­мо­ся на «кі­шках»

Agrobusiness Segodni - - Механізація апк - Ігор Пав­люк

Що по­трі­бно вра­ху­ва­ти під час про­е­кту­ва­н­ня та спо­ру­дже­н­ня зер­но­схо­ви­ща, аби по­тім не шко­ду­ва­ти і не пе­ре­ро­бля­ти за­но­во.

Сьо­го­дні ке­рів­ни­цтво де­да­лі біль­шої кіль­ко­сті го­спо­дарств по­чи­нає мір­ку­ва­ти що­до то­го, аби на­ла­го­ди­ти са­мо­стій­не су­ші­н­ня та збе­рі­га­н­ня зі­бра­но­го зер­на. Па­ра­лель­но зро­стає чи­сель­ність від­но­сно не­ве­ли­ких ре­гіо­наль­них еле­ва­то­рів, зо­рі­єн­то­ва­них на на­да­н­ня по­слуг нав­ко­ли­шнім фер­ме­рам. То­му пи­та­н­ня пра­виль­но­го обла­шту­ва­н­ня зер­но­схо­ви­ща ви­хо­дить на пер­ший план се­ред прі­о­ри­те­тів сіль­го­спви­ро­бни­ків. Від­ра­зу зро­би­ти все так як слід вда­є­ться не всім, а то­му ми, грун­ту­ю­чись як на успі­шно­му, так і не зов­сім до­сві­ді окре­мих го­спо­дарств, про­по­ну­є­мо звер­ну­ти ува­гу на клю­чо­ві мо­мен­ти ор­га­ні­за­ції те­ри­то­рії май­бу­тньо­го еле­ва­то­ра.

Ви­бір мі­сця роз­та­шу­ва­н­ня зер­но­схо­ви­ща

Існує ціл­ком зро­зумі­ла та при­ро­дня спо­ку­са вста­но­ви­ти си­ло­си, ком­плекс для су­ші­н­ня зер­на та ін­ше обла­дна­н­ня яко­мо­га ближ­че до ін­ших ін­фра­стру­ктур­них та адмі­ні­стра­тив­них об’єктів у го­спо­дар­стві. Себ­то тік у нас тут — от­же, зер­но­схо­ви­ще та все ін­ше впи­су­є­мо дов­ко­ла ньо­го, або ж тут у нас сто­їть сіль­гос­пте­хні­ка і кон­то­ра — ста­ви­мо все на одно­му мі­сці, щоб бу­ло під на­гля­дом. Ясна річ, що так зру­чні­ше, однак пе­ре­д­усім слід від­по­ві­сти на за­пи­та­н­ня. Пер­ше — чи бу­де­мо ми ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти зер­но­схо­ви­ще ви­ня­тко­во для вла­сних по­треб, чи, мо­же, на­да­ва­ти­ме­мо по­слу­ги із су­ші­н­ня та збе­рі­га­н­ня су­сі­днім го­спо­дар­ствам? Дру­ге — чи бу­де зру­чно за­во­зи­ти та ви­во­зи­ти сю­ди ти­ся­чі тонн зер­на, і чи не ство­рю­ва­ти­ме це ва­ві­лон­ське стов­по­тво­рі­н­ня пе­ре­шкод для нор­маль­ної ро­бо­ти усіх від­ді­лів го­спо­дар­ства?

Річ у тім, що якщо ми пла­ну­є­мо при­йма­ти ча­сти­ну зер­на на збе­рі­га­н­ня від сто­рон­ніх ком­па­ній, то кон­ку­ру­ва­ти змо­же­мо ли­ше то­ді, ко­ли еле- ва­тор бу­де роз­мі­ще­но у ло­гі­сти­чно зру­чній для них то­чці. Більш-менш прийня­тна від­стань, під’їзд за­а­сфаль­то­ва­ною до­ро­гою, без­пе­чний за­їзд — це ті умо­ви, за яких клі­єнт по­ве­зе вла­сний уро­жай са­ме до нас. Якщо ж по­трі­бно бу­де тя­гну­ти­ся че­рез все се­ло, до­ла­ти ба­ю­ри та бор­са­ти­ся у гря­зю­ці, а бі­ля са­мо­го зер­но­схо­ви­ща ні­де бу­де роз­вер­ну­ти­ся, то утри­ма­ти клі­єн­та бу­де важ­ко, на­віть спри­я­тли­вою ці­но­вою про­по­зи­ці­єю.

Те ж са­ме сто­су­є­ться і по­во­дже­н­ня із вла­сним уро­жа­єм. На­ві­що йо­го зво­зи­ти по­льо­ви­ми до­ро­га­ми до бри­га­ди чи кон­то­ри, ко­ли кра­ще бу­ло б зве­сти зер­но­схо­ви­ще кі­ло­ме­трів на 15–20 ближ­че і до по­лів, і до дже­рел збу­ту, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи за­а­сфаль­то­ва­ні шля­хи.

Слід усві­дом­лю­ва­ти, що де­кіль­ка де­ся­тків ван­та­жі­вок із зер­ном во­дно­час на не­ве­ли­кій пло­щі ра­зом із шу­мом, пи­лом та ди­мом мо­жуть па- ра­лі­зу­ва­ти ро­бо­ту те­хні­чно­го пар­ку го­спо­дар­ства, в то­му ра­зі, ко­ли він бу­де роз­та­шо­ва­ний бі­ля зер­но­збе­рі­галь­но­го ком­пле­ксу.

Газ, во­да і струм

Не за­бу­ва­є­мо опти­маль­не з то­чки зо­ру ло­гі­сти­ки мі­сце роз­та­шу­ва­н­ня май­бу­тньо­го зер­но­схо­ви­ща прив’яза­ти до не­об­хі­дної ін­фра­стру­кту­ри: га­зо­го­нів, лі­ній еле­ктро­пе­ре­дач та на­яв­но­сті во­до­по­ста­ча­н­ня у не­об­хі­дних об­ся­гах. Пер­ші два мо­мен­ти — це ві­чний го­лов­ний біль тих агра­рі­їв, які хо­чуть збу­ду­ва­ти щось но­ве і пре­кра­сне. Спіл­ку­ва­н­ня з від­по­від­ни­ми кон­то­ра­ми та ін­ші ві­до­мі ма­ло­при­єм­ні мо­мен­ти зда­тні від­би­ти охо­ту до вті­ле­н­ня про­е­кту. То­му лі­пше орі­єн­ту­ва­ти­ся на мо­жли­во­сті ГРП і під­стан­цій пер­шою чер­гою — так бу­де спо­кій­ні­ше. Та при цьо­му не за­бу­ва­ти про те, що бу­де по­трі­бною і во­да, аби не бу­ри­ти то­ді свер­дло­ви­ни до цен­тру Зем­лі.

Все по ко­мір­ках!

Не­що­дав­но спіл­ку­вав­ся із ди­ре­кто­ром ме­ре­жі не­ве­ли­ких еле­ва­то­рів на схо­ді Укра­ї­ни. Мій спів­ро­змов­ник зга­ду­вав до­свід обла­шту­ва­н­ня пер­шо­го зер­но­схо­ви­ща як се­рію спроб та по­ми­лок, а усіх на­сту­пних — як об’єктів, де бу­ло вра­хо­ва­но усі слаб­кі мі­сця. Одним із клю­чо­вих зав­дань під час пла­ну­ва­н­ня ін­фра­стру­кту­ри май­бу­тньо­го зер­но­схо­ви­ща він вва­жає по­пе­ре­дньо про­ра­хо­ва­не чі­тке роз­мі­ще­н­ня рі­зних пар­тій зер­на рі­зни­ми міс­тко­стя­ми із су­во­рим кон­тро­лем то­го, що де ле­жить, ку­ди пе­ре­си­па­є­ться і ку­ди пе­ре­ван­та­жу­є­ться. Це все має бу­ти пов­ні­стю ав­то­ма­ти­зо­ва­но, та по­вин­на бу­ти роз­ро­бле­на ці­ла низ­ка ор­га­ні­за­цій­них за­по­бі­жни­ків, аби не допу­сти­ти змі­ша­н­ня рі­зних пар­тій зер­на. Річ у тім, що люд­ський фа­ктор зда­тен при­зве­сти до най­не­ймо­вір­ні­ших НП, вклю­ча­ю­чи змі­ша­н­ня вро­жаю рі­зних куль­тур чи до­бір­но­го на-

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.