Во­ло­ди­мир Вой­ні­ков: «Нам по­трі­бні іри­га­цій­ні ка­на­ли»

Agrobusiness Segodni - - Актуальна розмова -

На не­що­дав­ній кон­фе­рен­ції «На­сі­н­ня і агро­хі­мія 2018» ми по­зна­йо­ми­ли­ся із Во­ло­ди­ми­ром Вой­ні­ко­вим, ке­рів­ни­ком ком­па­нії «Вой­ні­ков і К°». Жи­ве він у Бер­дян­ську. За­кін­чив Бер­дян­ський пе­да­го­гі­чний ін­сти­тут. Пе­ред тим, як при­йти в сіль­сько­го­спо­дар­ський бі­знес, пра­цю­вав круп’є у ка­зи­но, бар­ме­ном, ме­не­дже­ром у ком­па­нії «Іве­ко», за­ку­по­ву­вав ово­чі і фру­кти та роз­во­зив їх по азов­ських ба­зах від­по­чин­ку. З ча­сом за до­по­мо­гою сво­єї ро­ди­ни Вой­ні­ков зу­мів по­бу­ду­ва­ти до­бре ди­вер­си­фі­ко­ва­не го­спо­дар­ство з ро­слин­ни­цтвом, на­сін­ни­цтвом, са­дів­ни­цтвом, па­сі­кою, тва­рин­ни­цтвом, ін­фра­стру­ктур­ни­ми по­слу­га­ми. Ни­ні йо­го гру­па ком­па­ній обро­бляє 15 тис. га у се­лах Бер­дян­сько­го і При­мор­сько­го ра­йо­нів За­по­різь­кої обла­сті, а та­кож на зем­лях збан­кру­ті­ло­го дер­жав­но­го агро­ком­бі­на­ту «Азов­ський». Ці­ка­ва жит­тє­ва де­таль: в юно­сті під­при­є­мець грав у фут­бол за мі­сце­ву ко­ман­ду «Енер­гія». Фер­мер Во­ло­ди­мир Вой­ні­ков чи ні?.. Ви­сту­пає із до­по­від­я­ми на кон­фе­рен­ці­ях, бе­ре участь у між­на­ро­дних ви­став­ках, за­про­ва­джує но­ві те­хно­ло­гії, екс­пе­ри­мен­тує з на­сі­н­ням… З на­шої роз­мо­ви ви­пли­ває: він — агро­бі­зне­смен. Як за яскра­вою ді­ло­вою біо­гра­фі­єю, так і за ін­но­ва­цій­ни­ми під­хо­да­ми до сіль­сько­го го­спо­дар­ства.

— Во­ло­ди­ми­ре Ми­ко­ла­йо­ви­чу, чо­му Ви, ко­рін­ний жи­тель мі­ста, ви­рі­ши­ли зай­ти у сіль­ське го­спо­дар­ство?

— Істо­рія мо­го під­при­єм­ни­цтва по­ча­ла­ся у 1999 ро­ці. Спо­ча­тку я за­ймав­ся за­ку­пів­лею зер­но­вих, пра­цю­вав че­рез мор­ський порт. А ча­сти­на зе­мель по­бли­зу Бер­дян­ська то­ді не обро­бля­ла­ся, пу­сту­ва­ли. Сіль­ське го­спо­дар­ство «ле­жа­ло». Ви­ни­кла ідея зайня­ти­ся са­ме агро­бі­зне­сом. Зі­брав па­йо­ви­ків і на по­ча­тку 2000-го ро­ку вже орен­ду­вав 500 га в При­мор­сько­му ра­йо­ні, то­ді це не бу­ло про­бле­мою. По су­ті, взяв зем­лі в чи­сто­му по­лі, там не бу­ло ні еле­ктри­ки, ні во­ди. У нас по­руч — чу­до­ве Азов­ське мо­ре, і клі­мат для від­по­чин­ку пре­кра­сний, ку­рор­тний. Але для сіль­сько­го го­спо­дар­ства — не ду­же… Спра­ва в то­му, що опа­дів у Бер­дян­сько­му та При­мор­сько­му ра­йо­нах За­по­різь­кої обла­сті ма­ло. Ви­па­да­ють во­ни ду­же не­рів­но­мір­но і во­се­ни, і на­ве­сні. За­те ду­ють силь­ні ві­три, які ви­ду­ва­ють ґрунт і во­ло­гу.

— І що вда­є­ться ро­би­ти в та­ких умо­вах?

— Офіс зна­хо­ди­ться у Бер­дян­ську. Однак раз на ти­ждень я обов’яз­ко­во об’їжджаю усі по­ля з дру­жи­ною або ін­ши­ми чле­на­ми сім’ї. На сьо­го­дні у нас в обро­бі­тку 15 тис. га. За- Во­ло­ди­мир Вой­ні­ков

ува­жу: всі ці угі­д­дя зна­хо­дя­ться у зо­ні ри­зи­ко­ва­но­го зем­ле­роб­ства. Ми ви­ро­щу­є­мо пше­ни­цю, ячмінь, го­рох, со­ня­шник, тро­хи про­бу­є­мо рі­пак. Це ті куль­ту­ри, які більш-менш рен­та­бель­ні в на­шо­му клі­ма­ті, та й то не що­ро­ку.

Го­рох, на­при­клад, ми лю­би­мо, по­сі­я­ли 550 га. Хо­ті­ли б і біль­ше, але ці­но­ва тен­ден­ція та­ка, що від ньо­го не отри­ма­єш ве­ли­ко­го при­бу­тку. У нас та­кож є сад — че­ре­шня, али­ча, яблу­ні, абри­ко­си. Та на на­сту­пний рік ви­рі­ши­ли за­ли­ши­ти тіль­ки че­ре­шню, ін­ші де­ре­ва ви­кор­чу­є­мо.

За­йма­є­мо­ся і тва­рин­ни­цтвом, ви­ро­щу­є­мо сви­ней, ба­ран­ців. Та­кож здій­сню­є­мо ван­та­жні пе­ре­ве­зе­н­ня, на­да­є­мо по­слу­ги збе­рі­га­н­ня аграр­ної про­ду­кції. Ви­ку­пи­ли ко­ли­шній за­вод­ський цех, ре­кон­стру­ю­ва­ли йо­го — те­пер там склад під­ло­го­во­го збе­рі­га­н­ня. До­бре, що мор­ський порт по­руч, на від­ста­ні усьо­го 2 км, і ми ма­є­мо зру­чну мо­жли­вість екс­пор­ту.

— Ма­буть, Бер­дян­ський порт по су­сід­ству — це кон­ку­рен­тна пе­ре­ва­га. Однак ми чу­ли про про­бле­ми із су­дно­плав­ством в Азов­сько­му мо­рі, які ство­рює Ро­сія.

— Так, те­пер не над­то охо­че кон­тр­аген­ти хо­чуть ро­би­ти бі­знес че­рез Ма­рі­у­поль­ський і Бер­дян­ський пор­ти. Фрахт по­до­рож­чав при­бли­зно на $10 за ко­жну тон­ну ван­та­жу.

— Яки­ми за­со­ба­ми ви­ро­бни­цтва Ви осна­ще­ні?

— Те­хні­ка у нас гар­на. Є й ма­лень­кі тра­кто­ри «МТЗ», а та­кож ве­ли­кі «Джон Дір» і «Нью Хол­ланд». Зби­раль­ні ком­бай­ни мар­ки «Нью Хол­ланд». При­чі­пні агре­га­ти теж від­мін­ні: куль­ти­ва­тор «Кейс Тай­гер», ди­ска­тор «Ка­рі­ер Ве­дер­штадт», ди­ско­ві бо­ро­ни «Джон Дір» і «Грейт Плейнс». Ко­жна опе­ра­ція з обро­бі­тку ґрун­ту у нас на­ці­ле­на на те, щоб яко­мо­га біль­ше збе­рег­ти во­ло­ги.

Ві­тчи­зня­ні агре­га­ти не зав­жди при­сто­со­ва­ні до жорс­тких умов ро­бо­ти. На­при­клад, ко­ли ба­га­то по­жнив­них за­ли­шків, то во­ни за­би­ва­ю­ться. Ім­порт­на ж те­хні­ка якось ра­ціо­наль­ні­ше про­ду­ма­на. Ска­жі­мо, у де­яких за­ру­бі­жних куль­ти­ва­то­рів ла­пи у п’ять ря­дів роз­став­ле­ні, а у ві­тчи­зня­них — тіль­ки у два. Сі­вал­ки ма­є­мо фір­ми «Джон Дір», але осо­бли­во по­лю­бля­є­мо «Хорш Прон­то». Чим во­на кра­ща? На­ве­сні нею мо­жна ви­хо­ди­ти в по­ле на 2–3 дні ра­ні­ше, ніж ін­ши­ми, так вда-

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.