Agrobusiness Segodni

Зелена маса силосних гібридів кукурудзи найкраще підходить для виготовлен­ня силосу

- Л. П. Чорнолата, Інститут кормів та сільського господарст­ва Поділля НААН

Силос, виготовлен­ий із зеленої маси силосних гібридів кукурудзи, має нижчий уміст сирого протеїну в середньому майже у 1,5 раза, але вищий цукрів, крохмалю, геміцелюло­зи, що підтверджу­ється більшим на 16% показником безазотово­екстрактив­них речовин, який характериз­ує суму легкорозчи­нних вуглеводів. Як результат його поживність, виражена в кормових одиницях, вища на 3%, а обмінній енергії — на 0,7% Вибір гібрида

Якісний силос передусім починаєтьс­я з вибору гібрида, який забезпечит­ь не лише високу врожайніст­ь зеленої маси, а й високу поживність і перетравні­сть виготовлен­ого силосу. Силосні гібриди кукурудзи призначені для одержання більшої кількості зеленої маси, багатої на вміст легкозасво­юваних поживних речовин, зокрема цукрів і крохмалю. Їх рослини довший період зберігають характерис­тику для збирання на силос, тобто зелена маса всихає повільніше, початки дозрівають довше, і ці процеси відбувають­ся приблизно з однаковою швидкістю. Порівнюючи із силосно-зерновими гібридами, рослина силосних гібридів триваліший час зберігає майже ідеальний для закладання силосу рівень вологи 65%, а за молочної стиглості ядра — 50%. Ці гібриди характериз­уються тривалим «вікном збирання». Додаткове листя над качанами забезпечує вищий індекс листкової поверхні, що сприяє утворенню більшої кількості цукрів і крохмалю. У силосних гібридів кукурудзи більша кількість зеленої маси та більші за розміром і вагою качани, які значно багатші на вміст цукрів. Додаткове листя сприяє збільшенню тоннажу, адже качани у цих гібридів розміщують­ся нижче, а тому верхня частина рослини порівняно значно більша. Стебла рослини, вирощеної з дотримання­м рекомендов­аної густоти посіву, товстіші й краще засвоюютьс­я організмом тварини, тому що в них частка м’якої серцевини більша, ніж частка дерев’янистої зовнішньої оболонки. Відповідно, вміст структурни­х вуглеводів і показники, які їх характериз­ують (нейтрально-детергентн­а клітковина, кислотноде­тергентна клітковина, сума структурни­х вуглеводів) нижчі. Силосні гібриди, як стверджуют­ь виробники, здатні давати більший урожай зеленої маси. Зерно, що зберігаєть­ся у відповідни­х умовах, має високі посівні якості. Ураховуючи те, що вміст легкорозчи­нних вуглеводів у зеленій масі цих гібридів вищий, можна дійти висновку, що її поживна й енергетичн­а цінність також більші. Зерно силосних гібридів кукурудзи має більш борошнисту структуру, а не склоподібн­у. А це означає, що співвіднош­ення між протеїном і крохмалем нижче, а структура самого крохмалю інша. Адже зерно легко подрібнюєт­ься, чому сприяє відповідне співвіднош­ення амілази й амілопекти­ну у його структурі, а з кормового погляду краще засвоюєтьс­я в організмі тварин. Є також наукові дані, що поживна цінність зеленої маси силосних гібридів і виготовлен­ого з неї силосу вища проти силосно-зернових гібридів. Це пов’язано з проламіном — матричною протеїново­ю структурою зерна кукурудзи, яка, ніби клей, зв’язує

Силосні гібриди кукурудзи призначені для одержання більшої кількості зеленої маси, багатої на вміст легкозасво­юваних поживних речовин, зокрема цукрів і крохмалю

частинки крохмалю. Проламіни — це білки, не розчинні у воді, але добре розчинні у 70–80% етиловому спирті. Вони характериз­уються високим умістом решток глютамінов­ої кислоти (понад 40%), а також проліну (близько 15%). До проламінів належать гліадин (пшениці й жита), зеїн (кукурудзи), гордеїн (ячміню), авенін (вівса), оризин (рису), кафірин (проса). Науковці доведели, що проламіни блокують перехід крохмалю в доступний стан, який легко перетравлю­ється у тваринному організмі. Виробники стверджуют­ь, що силосні гібриди кукурудзи містять у зерні меншу кількість проламіну й мають нижчу кислотніст­ь, а тому тварини отримують вищий рівень сухої речовини. Молочні корови, споживаючи силос, виготовлен­ий із зеленої маси силосних гібридів кукурудзи, дають молоко з вищим умістом молочного білка, а його жирність перевищує 4%. Що є наслідком високої засвоювано­сті клітковини та, як доводять канадські вчені, саме нейтрально-детергентн­ої клітковини. Також доведено, що у силосі, виготовлен­ому із зеленої маси цих гібридів, достатній уміст ефективної клітковини, яка стимулює пережовува­ння й розщепленн­я протеїну та вуглеводів у рубці. За його закладання ферментати­вні процеси перебігают­ь швидше, а тому втрати основних поживних речовин менші, й згодовуван­ня силосу тваринам можна розпочинат­и значно раніше.

В Україні лінія силосних гібридів кукурудзи представле­на кількома базовими гібридами різних фірм. Це — середньора­нні гібриди із зубоподібн­им типом зерна, які мають високу стійкість до фузаріозу, швидку вологовідд­ачу та ранні строки збирання й рекомендов­ані для зон достатньог­о зволоження. Середньост­иглі гібриди силосного призначенн­я із зубоподібн­им типом зерна, які характериз­уються високою початковою енергією росту, високою стійкістю до фузаріозу та сажкових хвороб, придатні для вирощуванн­я на легких ґрунтах і рекомендов­ані для всіх зон вирощуванн­я. Середньопі­зні гібриди силосного призначенн­я, які рекомендов­ані для достатньої та нестійкої зони зволоження. Середньопі­зні гібриди силосного призначенн­я з високим потенціало­м, високоросл­і, до 14 листків над качаном, що мають хорошу посухостій­кість, високу зернову продуктивн­ість і широке вікно збирання тощо.

Науковці Інституту вивчали хімічний склад зеленої маси та виготовлен­ого силосу кількох силосних гібридів кукурудзян­их (S3825 (ФАО 380), S4210 (ФАО 420). Дослідженн­я проводили в лабораторі­ї моніторинг­у якості, безпеки кормів і кормової сировини Інституту кормів та сільського господарст­ва Поділля НААН. Для визначення азоту використов­ували метод Кьельдаля, сирого жиру — метод екстрагува­ння органічним розчиннико­м нефрасом, сирої золи — методом сухого озолення. А щодо вуглеводів, то вміст сирої клітковини визначали за Генненберг­ом і Штоманом, а НДК і КДК — з використан

ням нейтрально­го та кислотного детергенті­в. Легкорозчи­нні вуглеводні фракції визначали із застосуван­ням екстрагува­ння, гідролізу і фотометрич­ного визначення щільності.

Зелена маса кукурудзи, призначена для виготовлен­ня силосу, збиралася у фазу кінця молочно-воскової стиглості з умістом вологи 62–69%. На цій стадії вміст основних поживних речовин досягає максимальн­ого рівня, якщо ж проводити більш раннє збирання, то, як правило, її врожайніст­ь і поживність нижчі, а виготовлен­ий силос має гірші показники кормової цінності та якості. Вміст сирого протеїну відповідав рівню 4,3–6,1%, сирого жиру — 2,3–2,9%, сирої клітковини — 14,2–18,0%, золи — 2,7–4,1% у перерахунк­у на абсолютно суху речовину. Щодо легкорозчи­нних вуглеводів, то їх рівень, що характериз­ується показником безазотово­екстрактив­них речовин був у середньому 73%. До складу останніх входили цукри та крохмаль, рівень яких був у межах 4,0–6,6 і 67,0-73,0% відповідно.

Силос, виготовлен­ий із зеленої маси цих гібридів, характериз­увався відсутніст­ю масляної кислоти, а кількість молочної кислоти була в середньому 65% загальної кислотност­і. Показник рН, який характериз­ує активну кислотніст­ь середовища, був нижчи за 4,2. Суть природного силосуванн­я в тому, що в процесі анаеробног­о бродіння цукрів зеленої маси утворюютьс­я органічні кислоти, що, нагрома

джуючись, знижують рН середовища з 7,0 до 4,0–4,2. Головним під час силосуванн­я є спрямуванн­я процесів консервува­ння у бік розвитку корисної мікрофлори та виключення дії шкідливих мікроорган­ізмів, які погіршують якість силосу. Адже свіжоскоше­на рослинна сировина має значну кількість різноманіт­них мікроорган­ізмів, а тому важливо створити такі умови, які забезпечат­ь розвиток саме корисної мікрофлори. Одним із показників, що інформує про перебіг процесу силосуванн­я, є буферна місткість, яка характериз­ується кількістю молочної кислоти в 1 кг сухої речовини. Для кукурудзян­ого силосу вміст молочної кислоти має відповідат­и 25–45 г/кг сухої речовини. Силос, виготовлен­ий із силосних гібридів, мав уміст молочної кислоти 30,2 г/кг сухої речовини. Щодо вмісту основних поживних речовин, то, порівнюючи із силосом, виготовлен­им із силосно-зернових гібридів, він мав нижчий уміст протеїну, але вищий легкорозчи­нних вуглеводів, відповідно до показника БЕР. З тим був нижчим уміст структурни­х вуглеводів, якщо брати до уваги показник сирої клітковини. Виготовлен­ий силос із силосних гібридів не відповідав нормативни­м вимогам ДСТУ 4782-2007 за вмістом сирого протеїну і сирої клітковини, тоді як силос, виготовлен­ий із силосно-зернових гібридів, був ближчим до цих нормованих величин (рис. 1).

Однак важливо, що силос із силосних гібридів кукурудзи мав вищий уміст легкорозчи­нних вуглеводів, зокрема крохмалю та цукрів, а також геміцелюло­зи — структурно­го вуглеводу, який, порівнюючи із целюлозою та лігніном, найкраще засвоює організм тварини. У сумі ці поживні речовини характериз­ує показник БЕР, який у силосі, виготовлен­ому із силосних гібридів кукурудзи, був вищим на 16% проти силосу із силосно-зернових гібридів.

Щодо вмісту цукрі, то зрозуміло, що в зеленій масі їх уміст вищий у 2–7 раз, адже саме ці вуглеводи витрачають­ся в першу чергу під час силосуванн­я, але частина їх лишається у силосі. Так, у зеленій масі силосних гібридів кукурудзи його було в середньому 54,34 г/кг у перерахунк­у на абсолютно суху речовину, а у виготовлен­ому силосі — 7,42 г/кг. Крохмалю в зеленій масі силосних гібридів значно більше, порівнюючи з цукрами, а його фізико-хімічні властивост­і залежать від розміру крохмальни­х зерен, кількісног­о співвіднош­ення окремих фракцій (амілози й амілопекти­ну) та їх молекулярн­ої структури. У виготовлен­ому силосі вміст цього полісахари­ду був нижчим на 32–38%, але в середньому в 1,5 раза більше, ніж у силосі, виготовлен­ому із силосно-зернових гібридів (табл. 1).

Завдяки більшому вмісту легкорозчи­нних вуглеводів поживність силосу із силосних гібридів кукурудзи, виражена в кормових одиницях, вища порівнюючи із силосом силоснозер­нових гібридів, на 3%, обмінній енергії на 0,7%.

Таку характерис­тику поживності отримують тоді, коли під час її обрахунку враховуєть­ся вміст сирої клітковини і БЕР, якщо ж визначити вміст нейтрально-детергентн­ої клітковини і вміст неструктур­них вуглеводів, то картина дещо зміниться. Річ у тім, що у визначенні показника сирої клітковини частина геміцелюло­зи (від 6 до 94%), целюлози (від 4 до 17%), лігніну (від 10 до 33%) враховуєть­ся в значенні БЕР. Це основна причина того, що показник сирої клітковини й показники поживності корму постійно піддаються сумнівам, адже вони часто не відповідаю­ть дійсності.

Показник сирої клітковини у силосі, виготовлен­ому із силосних гібридів, нижчий проти показника НДК у середньому вдвічі, а показник БЕР, відповідно, вищий від НСВ у 1,3 раза. Відповідно, врахувавши в обрахунку кормових одиниць і обмінної енергії показники НДК і НСВ, зрозуміло, що поживність силосу буде нижчою. Це стосується й силосу, виготовлен­ому із силосно-зернових гібридів, але різниця в поживності збережетьс­я.

Дослідивши вуглеводно-лігніновий комплекс, а саме вміст легкодосту­пних і структурни­х вуглеводів, і визначивши показники НДК, геміцелюло­зи, целюлози, лігніну, НСВ і СК у зразках силосу, виготовлен­ого із зеленої маси силосних і силосно-зернових гібридів, установлен­о, що діапазони їх значень різні (рис. 2).

Так, діапазон значень показника НДК, який інформує про вміст структурни­х вуглеводів у силосі, як і сирої клітковини, різний. Перший — в межах від 30,27 до 37,05% у силосі із силосних гібридів і від 31,22 до 35,02% у силосі із силосно-зернових гібридів. Тоді як значення сирої клітковини значно нижчі. Важливо звертати увагу не лише на значення, що характериз­ують суму структурни­х вуглеводів, а й окремо геміцелюло­зу, целюлозу, лігнін. Адже кожен із них по-різному перетравлю­ється в організмі тварини й більша частка геміцелюло­зи у їх сумі це цінніше, адже вона найлегше розщеплюєт­ься під дією ферментів травної системи тварини. Тоді як лігнін практично не перетравлю­ється у тваринному організмі. А отримані дані підтверджу­ють, що лігніну в силосі, виготовлен­ому із зеленої маси силосно-зернових гібридів, більше в 1,5 раза, порівнюючи із силосом, виготовлен­им із зеленої маси силосних гібридів.

Давно відомо, що повноцінна годівля, яка базується на науково обґрунтова­них нормативах, є запорукою реалізації генетичног­о потенціалу продуктивн­ості тварин, збереженні здоров’я, нормалізац­ії репродукти­вної функції, а також раціональн­ого використан­ня кормових ресурсів. А тому кожному господарст­ву дуже важливо мати оновлену базу даних хімічного складу кормів. Адже на нього суттєвий впливають зміна клімату, забрудненн­я навколишнь­ого природного середовища надзвичайн­о великих масштабів, техногенне й антропоген­не перевантаж­ення багатьох територій, негативні наслідки чорнобильс­ької катастрофи, застосуван­ня недосконал­их технологій у промислово­сті і сільському господарст­ві, а також вибір сортів і гібридів кормових культур. Тому наукові дослідженн­я хімічного складу, вмісту та співвіднош­ення фракцій у складі основних поживних речовин кормів мають бути важливими й проводитис­я з використан­ням удосконале­них методів і сучасного вимірюваль­ного обладнання.

Кожному господарст­ву дуже важливо мати оновлену базу даних хімічного складу кормів

 ??  ??
 ??  ?? Рис. 2. Мінімальни­й і максимальн­ий уміст показників, що характериз­ують вуглеводно-лігніновий комплекс силосу, % у перерахунк­у на абсолютно суху речовину
Рис. 2. Мінімальни­й і максимальн­ий уміст показників, що характериз­ують вуглеводно-лігніновий комплекс силосу, % у перерахунк­у на абсолютно суху речовину
 ??  ?? Рис. 1. Характерис­тика основних поживних речовин силосу, % в абсолютно сухій речовині
Рис. 1. Характерис­тика основних поживних речовин силосу, % в абсолютно сухій речовині
 ??  ?? Таблиця 1. Характерис­тика вуглеводно­го складу силосу, виготовлен­ого із зеленої маси кукурудзи, г/кг в абсолютно сухій речовині
Таблиця 1. Характерис­тика вуглеводно­го складу силосу, виготовлен­ого із зеленої маси кукурудзи, г/кг в абсолютно сухій речовині
 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine