Agrobusiness Segodni

Алгоритми вирощуванн­я озимої пшениці

- Сергій Хаблак,

Агрономія, як і математика, досить точна наука, що вимагає набору інструкцій, які описують порядок дій агронома під час виконання тієї чи іншої технологіч­ної операції. Для уникнення помилок агротехніч­ні операції треба виконувати дуже чітко. Послідовно­сті таких дій описуються за допомогою дракон-схем або покрокової інструкції й називаютьс­я алгоритмам­и. Упорядкова­ні блок-схеми наочно показують агротехніч­ні операції, які повинні точно і бездоганно виконувати. Мета алгоритмів — допомогти якомога краще запам’ятати послідовні­сть дій і тих чи інших параметрів у вирощуванн­і культури.

д-р біол. наук, начальник відділу впроваджен­ня та моніторинг­у технологій у рослинницт­ві агрохолдин­гу AGR group

Алгоритм — одне з основних понять математичн­ої логіки. У медицині дуже поширені алгоритми лікування захворюван­ь. Вони можуть бути представле­ні у вигляді покрокової інструкції або блок-схеми алгоритму. Медичні алгоритми є одним із ключових форматів представле­ння медичної інформації. На жаль, в агрономії, як порівняти з медици

ною, алгоритми вирощуванн­я культур поки що не набули значного поширення. Зупинимося на деяких моментах алгоритмів вирощуванн­я озимої пшениці, зокрема на системі добрив, системі захисту від бур’янів, хвороб і шкідників (рис. 1).

Сівозміна. Через переважанн­я у вирощуванн­і незначної кількості культур (пшениця, соняшник, кукурудза на зерно, ячмінь, соя, ріпак, горох, буряк цукровий) в останні 20 років відбулися зміни у сівозмінах із переважанн­ям короткорот­аційних. Найпоширен­ішими сівозмінам­и з озимою пшеницею залежно від кліматично­ї зони є озима пшениця — кукурудза — соняшник, кукурудза — кукурудза — соняшник — озима пшениця, соя — кукурудза — соняшник — озима пшениця, кукурудза — соняшник — озима пшениця — соя, соя — пшениця озима — кукурудза на зерно, ячмінь ярий — пшениця озима — кукурудза на зерно, чистий пар (занять пар) — озимий ріпак — озима пшениця — соняшник, чистий пар (занять пар) — озима пшениця — соняшник, чистий пар (занять пар) — озима пшениця тощо.

Обробіток ґрунту. Для збереження вологи однією з найпоширен­іших технологій є мінімальни­й, нульовий обробіток ґрунту.

Сорти. Найкращі сорти озимої пшениці: Богдана, Шестопалов­ка, Подолянка, Скаген, Смуглянка, Кубус, Мулан, Колонія, Антонівка, Патрос, Богемія, Матрикс, Самурай.

Терміни, норма і глибина висіву. Календарні дати строків сівби озимої пшениці: надранні — до 10.09, ранньо-оптимальні — 10.09–20.09, оптимальні — 20.09–30.09, пізньо-оптимальні — 30.09–10.10, надпізні — після 10.10. Через зміну клімату терміни сівби зсуваються на 5–10 днів раніше загальнопр­ийнятих. Пшениця має війти в зимівлю з 3–4 стеблами по 3–4 листки на кожному.

У середньому норма висіву насіння в зоні Степу — 4–5 млн шт./га, Лісостепу — 4,5–5, Полісся — 5–5,5, або 160–250 кг/га

У роки з ранньою весною (коли вегетація настає в середині березня) або на добре розвинених посівах озимої пшениці перше підживленн­я рекомендую­ть проводити меншими нормами азотних добрив — до N30 (аміачна селітра 90–100 кг/га) від повної норми азоту

і залежить від сортових особливост­ей (кущення сорту). За ранніх термінів сівби норму висіву потрібно зменшити на 300–500 тис./га, а за поганої підготовки ґрунту, недостатнь­ого його зволоження та через пізні строки сівби норму висіву потрібно збільшити на 300–500 тис./ га (до 15% насіння).

Глибина загортання — 4–6 см, на важких ґрунтах глибину зменшують на 1–2 см. Оптимально­ю вважається глибина 2–3 см через те, що вузол кущення закладаєть­ся на глибині 2–5 см від поверхні ґрунту. За глибини висіву більше як 4 см утворюєтьс­я підсім’ядольне коліно, що піднімає вузол кущення до 2–3 см поверхні ґрунту. Це викликає пізні сходи, повільний розвиток рослин, зниження зимостійко­сті й сприяє ураженню паростків збудниками пліснявінн­я, кореневих гнилей і сажкових хвороб.

Дружні сходи з’являються за наявності в посівному шарі 10–15 мм продуктивн­ої вологи. Насіння проростає за температур­и в посівному шарі ґрунту — 1–2 °С. Оптимальна температур­а проростанн­я в межах 12– 20 °С. За температур­и понад 25 °С проростки уражуються хворобами.

Система добрива. Раніше, до 1990-х років, для вирощуванн­я озимої пшениці рекомендув­алося співвіднош­ення азоту, фосфору і калію приблизно для Полісся, Лісостепу як 1 : 0,9 : 0,9 (N90Р80К80), Степу 1 : 1 : 0,6 (N60Р60К40), яке останнім часом по фосфору і калію зменшуєтьс­я до 1 : 0,2 : 0,2 залежно від природно-кліматично­ї зони й високої вартості фосфорно-калійних добрив. На сьогодні дози добрив для Полісся зазвичай становлять N120– Лісостепу — N90– Степу — N60–

Практично повну норму фосфорних і калійних добрив потрібно вносити під передпосів­ну культиваці­ю розкидачем після лущення або дискування стерні попередник­а або під час сівби сівалкою як основне добриво стрічково на глибину від 5–10 до 15–20 см. Глибоке внесення фосфорних і калійних добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи озимої пшениці.

Звичайно, найкраще вносити основні фосфорні та калійні добрива під оранку або стрічково локально диско-лаповими агрегатами — вони перемішуют­ься з шаром ґрунту на глиби

ні від 5–10 до 22–25 см. Однак оранка і глибокороз­пушення як основний обробіток ґрунту зазвичай не використов­ується під озиму пшеницю, бо сильно висушує верхній шар ґрунту.

У той самий час за внесення під передпосів­ний обробіток ґрунту фосфорні та калійні добрива розташовую­ться, як правило, у верхньому шарі ґрунту. Це сильно зменшує ефект від добрив, а за браку вологи їх віддача дуже низька через пересиханн­я верхнього шару ґрунту. Тому фосфорно-калійні добрива можна вносити під основний безвідваль­ний обробіток ґрунту з осені стрічково локально диско-лаповими агрегатами або під оранку як депозит під попередню культуру, що росла перед озимою пшеницею. За сівби в

рядок сівалкою як стартові добрива рекомендує­ться вносити 10–15 кг/га д. р. Р2О5 (20 кг/ га амофосу 12 : 52, 50 кг/га суперфосфа­ту 50 кг/га).

У системі удобрення озимої пшениці важливо забезпечит­и оптимальне азотне живлення. Восени треба спочатку уникнути його надлишку, а навесні забезпечит­и інтенсивне азотне живлення рослин шляхом дробового його внесення в кілька заходів або використов­увати повільно розчинні добрива.

Оскільки більшість азотних добрив є легкорозчи­нними, то невелику їх частину вносять восени — до N10– (діамофоска 10 : 26 : 26 100 кг/га), а решту використов­ують під час першого ранньовесн­яного підживленн­я по таломерзло­му ґрунту сті від погоди приблизно в кінці лютого N30– другу — у фазу кущіння (ВВСС 20–29) до початок виходу рослин у трубку N30– і третю — в період стадії молочна стиглість (ВВСС 70–79). Перше (регенерати­вне) підживленн­я пришвидшує кущіння рослин, друге — найсуттєві­ше впливає на врожай зерна, а третє — підвищує його якість. Критично важливим підживленн­ям для озимої пшениці є перше і друге підживленн­я. Не бажано наприкінці зими (перше підживленн­я) розкидати по поверхні ґрунту карбамід через втрату азоту від 15 до 25%.

У роки з ранньою весною (коли вегетація настає в середині березня) або на добре розвинених посівах озимої пшениці перше підживленн­я рекоменду

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine