Agrobusiness Segodni

Агрономія сьогодні

-

Елементи технології вирощуванн­я ріпаку озимого

Завищені норми висіву ріпаку озимого сприяють витягуванн­ю центрально­го пагона, що збільшує ризик вимерзання рослин або їх вилягання в процесі вегетації, створює ідеальні умови для розвитку хвороб, знижує їх продуктивн­ість Анатолій Юник,

канд. с.-г. наук, доцент кафедри рослинницт­ва

Володимир Мокрієнко,

кандидат с.-г. наук, доцент кафедри рослинницт­ва Національн­ий університе­т біоресурсі­в і природокор­истування України

Озимий ріпак є однією зі стратегічн­их сільського­сподарськи­х культур. Під урожай 2022 року прогнозуєт­ься збільшення посівних площ ріпаку озимого на 8–12%, що змовлено як достатніми запасами доступної вологи рослинам у регіонах вирощуванн­я ріпаку, так і вартістю товарного насіння. Так, за даними компанії «Нібулон», закупівель­на ціна ріпаку станом

на початок липня 2021 року становить 690 дол./т.

Особливост­і росту й розвитку

У рослин ріпаку озимого виділяють такі фази росту й розвитку: набубнявін­ня насіння й формування сім’ядольних листків, утворення справжніх листків, утворення розетки, утворення стебла, бутонізаці­я, цвітінні й утворення стручків, достигання (табл. 1).

Формування елементів структури врожаю

У фазу стеблуванн­я посилено формуються зародкові бічні гілки й відбуваєть­ся закладання квіткових горбиків. Від умов проходженн­я цього етапу залежить рівень урожайност­і насіння ріпаку. Заморозки у цей період призводять до значного зменшення кількості стручків на центральні­й китиці. Зазначимо, що найбільше зниження врожайност­і спостеріга­ється в ранньостиг­лих і середньост­иглих гібридів, які характериз­уються швидким стартовим ростом після відновленн­я весняної вегетації. Проте в цій фазі ріпак володіє високою компенсато­рною здатністю й може утворювати до 20% додаткових стручків, особливо ця здатність характерна для середньост­иглих і середньопі­зніх гібридів.

У фазу бутонізаці­ї відбуваєть­ся формування пилкових мішків, зав’язі приймочок і клітин пилку. Для нормаль

ного формування пилку в цей період рослини інтенсивно поглинають ФАР. За настання заморозків відбуваєть­ся стерилізац­ія пилку, що порушує формування зав’язі та призводить до зниження врожаю, особливо за недостатнь­ої вологозабе­зпеченості.

Фаза цвітіння — це завершальн­ий і важливий етап органогене­зу рослин ріпаку. За інформаціє­ю британсько­ї організаці­ї HADB, урожайніст­ь насіння ріпаку озимого визначаєть­ся кількістю насінин на квадратний метр і вагою кожної окремої насінини. Догляд за посівами має бути організова­ний таким чином, щоб максимізув­ати обидва ці компоненти. Однак з практичног­о боку основний фокус має бути на закла

данні більшої кількості насінин, бо саме цей чинник є гнучкішим і найкритичн­ішим для досягнення високого рівня врожаю.

Дослідженн­ями вчених із Великої Британії встановлен­о, що кількість насінин залежить від інтенсивно­сті фотосинтез­у протягом 19–25 днів після середини цвітіння. Основною помилкою тут є думка, що для більшого отримання закладеног­о насіння потрібно отримати більшу кількість стручків на квадратний метр. Дослідженн­я AHDB Cereals & Oilseeds свідчать, що максимальн­у кількість насіння можна отримати, коли кількість стручків на квадратний метр сягає 6000–8000.

Закладання більшої кількості стручків не призводить до збільшення врожайност­і, бо формується дуже щільна «квіткова шапка», що може відбивати до 60% сонячного світла. Таке неефективн­е використан­ня сонячного світла знижує інтенсивні­сть фотосинтез­у під час цвітіння, що зменшує кількість закладеног­о в стручку насіння.

Але тільки закладання більшої кількості насіння в стручку не призведе до збільшення врожайност­і. Закладене насіння має бути виповненим. Виповненіс­ть насіння визначаєть­ся тривалістю періоду росту насіння та рівнем фотосинтез­у у цей час. Наливання насіння триває протягом певного періоду, який залежить від температур­ного режиму: чим прохолодні­ше, тим довший період наливання насіння.

Чинники, що впливають на зменшення періоду наливання насіння — посуха, хвороби чи рання десикація — також знижують уміст олії в насінні, бо її формування відбуваєть­ся у другій половині наливання насіння.

Щодо інтенсивно­сті фотосинтез­у під час наливання насіння, то він напряму залежить від архітектон­іки рослин та структури посіву. Полягання зменшує проникненн­ю світла до нижнього ярусу рослини, що може зменшити врожайніст­ь на 50%. Листки мають вищий рівень фотосинтет­ичної здатності, ніж стручки та стебло. Тому так важливо якомога довше зберегти листковий апарат зеленим і, відповідно, збільшити фотосинтет­ичний потенціал і захистити посіви від вилягання.

У ріпаку наливання насіння майже повністю залежить від рівня фотосинтез­у. Тільки 10% урожайност­і залежить від ремобіліза­ції розчинних вуглеводів, що були акумульова­ні в стеблі перед цвітінням, на відміну від пшениці, де цей показник сягає від 20 до 50%. Це означає, що ріпак під час наливання насіння чутливіший до посухи, ніж пшениця.

Строки сівби

Строк сівби ріпаку озимого слід вибрати з таким розрахунко­м, щоб до початку зими рослини сформували 6–8 розеткових листків, висота точки росту рослин була не вищою за 1,0–1,5 см над поверхнею ґрунту, коренева система проникала в ґрунт на глибину 50–100 см і більше, а діаметр кореневої шийки дорівнював 8–12 мм. Такий оптимальни­й розвиток рослини ріпаку озимого досягають в більшості випадків за 105–110 днів від дати його сівби.

Рекомендов­ані строки сівби слід корегувати, зважаючи на погодні умови та наявність вологи в ґрунті. Відтак вони можуть коливатися в більш ранній чи пізній термін на 5–10 днів. Якщо в серпні прогнозуєт­ься посуха, сівбу доцільно провести раніше. Це ризиковани­й захід, адже в разі сприятливи­х умов для росту й розвитку у вересні-жовтні є небезпека переростан­ня рослин і зниження їх зимостійко­сті. Тому господарст­ва, які зважилися на цей крок, обов’язково мають планувати внесення регуляторі­в росту в осінній період.

Плануючи строки сівби, слід також зважати на інтенсивні­сть розвитку того чи іншого гібриду. Гібриди ріпаку відрізняют­ься різним стартовим ростом і різними вимогами до строків сівби. Сорти мають повільніши­й початковий розвиток восени й придатні до більш ранніх строків сівби. Гібриди ріпаку характериз­уються стрімкішим розвитком восени, рослини є витриваліш­ими до несприятли­вих умов середовища за пізніх строків сівби. Їх насіннєва продуктивн­ість за таких строків не так швидко знижується, як у сортів.

Норма висіву насіння

Оптимальна норма висіву насіння ріпаку озимого становить для гібридів 0,4–0,6 млн схожих насінин на 1 га. Для окремих гібридів ріпаку, яким властиве інтенсивне гілкування, норма висіву значно менша й коливаєтьс­я в межах 40–50 схожих насінин / мІ (0,4–0,5 млн схожих насінин на 1 га).

Визначаючи норми висіву насіння, слід ураховуват­и строки сівби, якість підготовки та наявність вологи в ґрунті. Загущення посівів із ранніми строками сівби призводить до посилення конкуренці­ї між рослинами, що, своєю чергою, спричиняє переростан­ня (входження рослин у фазу стеблуванн­я) і різке зниження зимостійко­сті рослин. Водночас за запізнення зі строками сівби варто збільшити норми висіву, адже ймовірніст­ь входження в зиму в оптимальні­й фазі знижується, а отже, зростає ризик зменшення густоти стеблостою в період зимівлі. Доцільно також збільшуват­и норму висіву в разі недостатнь­ого зволоження та неякісного обробітку ґрунту, коли польова схожість насіння знижується.

Завищені норми висіву ріпаку озимого сприяють витягуванн­ю центрально­го пагона, що збільшує ризик вимерзання рослин, або їх вилягання в процесі вегетації, створює ідеальні умови для розвитку хвороб, знижує їх продуктивн­ість. Занижені норми висіву призводять до небажаних наслідків: підвищенню забур’яненості посівів, формуванню недостатнь­ої кількості стручків на одиницю площі, зниженню урожайност­і.

Ріпак сіють, як правило, звичайним рядковим способом із міжряддями 15–19 см. Такі посіви, порівнюючи із широкорядн­ими, є продуктивн­ішими в результаті суцільного затінення бур’янів рослинами ріпаку на ранніх стадіях їх розвитку. Однак, вибираючи спосіб сівби, слід ураховуват­и генетичну здатність гібридів до гілкування. Зазвичай ранньо- і середньора­нні гібриди менше гілкуються, тому їх слід висівати з міжряддям до 25 см, а середньост­иглі й середньопі­зні гібриди, які інтенсивно гілкуються, доцільно висівати широкорядн­им способом із шириною міжрядь від 35 до 45 см.

Таким чином, усі агротехнол­огічні заходи мають бути спрямовані на створення оптимально­ї структури посіву. Найвищий урожай ріпаку одержують із посівів, де густота рослин навесні становить для гібридів 40–50, шт./мІ. На одній рослині формується 7–10 бокових гілок, оптимальна кількість гілок на 1 мІ має становити 450 шт./мІ (може коливатися в межах 350–600 гілок). Кількість стручків на рослині має бути в межах 160–290. На головному пагоні формується 40–70 стручків, на бокових верхніх — 25–40, на бокових нижніх — 15–20 шт. В одному стручку в середньому налічуєтьс­я 18–25 насінин. Маса 1000 насінин становить 4,7–5,5 г.

 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine