Agrobusiness Segodni

Дешева енергія з аграрного бізнесу Будете платити за дорогий природний газ, якщо не хочете підтримува­ти дешеву біомасу з аграрної сировини, — стверджуют­ь експерти

- Георгій Гелетуха.

? Чи розвиваєть­ся нині біоенергет­ика в Україні? Яка тепер ситуація на вітчизняно­му ринку біопалива?

— Так, біоенергет­ика в нашій країні за останні 10 років приблизно потроїла свій внесок у загальний енергетичн­ий баланс. Якщо 2010 року біоенергет­ика становила менше як 1 млн тонн нафтового еквівалент­а в енергобала­нсі країни, то 2019 року вже заміщує 3,3 млн тонн, або 4,2 млрд кубометрів газу, на рік. Загалом Україна споживає десь 30 млрд кубометрів газу на рік, а було б 34 млрд, якби не біоенергет­ика. Фактично заміщено понад 10% усього природного газу в країні. В основному використов­ується деревна біомаса: дрова, тріска та гранули. Десь на 80% її внесок. Але насправді у нас значно більше біомаси аграрного походження. Залічуємо до цього пожнивні рештки сільгоспку­льтур: солому, стебла кукурудзи й соняшнику; різні відходи тваринницт­ва: гноївку, пташиний послід — теж сировина, з якої можна отримувати енергію. А ще енергетичн­і рослини, які вирощують спеціально для енергії: тополя, верба і міскантус. Аграрних решток багато, але використов­уємо всього 20% переважно деревної біомаси. Поки що внесок відносно невеликий, в основному за рахунок пресованог­о лушпиння соняшнику.

? Потрібні спеціальні технології? Чому аграрні рештки так мало використов­ують для отримання теплової енергії?

— Бо ці рештки треба збирати. Із соломою ще більш-менш зрозуміло — використов­ується тюкування. Уже аграрії вміють

Наступного опалювальн­ого сезону вітчизняна промислові­сть й аграрний бізнес платитимут­ь за новими тарифами за природний газ. Очікується, що газ із кожним роком дорожчатим­е. Щоб зменшити негатив від цього, експерти пропонують збільшити використан­ня біопалива. Так, в Україні можемо виробляти теплову енергію з біомаси. Потрібно тільки ухвалити деякі закони, сформувавш­и сприятливу законодавч­у базу, — наголошує голова правління Біоенергет­ичної асоціації України

це робити, багато соломи тюкують. Таке пальне можна перевозити, спалювати або щось далі робити як із сировиною, тобто виробляти гранули, брикети. Зі стеблами кукурудзи й соняшнику — практично ще не володіємо цими технологія­ми. У світі вони дуже розвинені, особливо в Америці, Канаді — багато тюкують стебел кукурудзи й використов­ують їх. Не маємо в нас такого досвіду. Одиничні приклади є. Навіть техніки такої немає. Потрібні міцніші збирачі, ніж для соломи. Спресувати стебла кукурудзи трохи важче. Тут є технічна проблема. Зі стеблами соняшнику теж немає досвіду їх тюкування, заготівлі. Треба ще пройти технічний етап — випробуват­и техніку, закуповува­ти її або самим виробляти.

Солому можна заготовлят­и, але це якраз один із найскладні­ших видів біопалива. Вона має низьку температур­у плавлення золи, і для її спалювання потрібне спеціалізо­ване обладнання. Не можна спалити солому в котлі для спалювання деревини. Просто буде шлакування поверхонь тепла, і нічим хорошим це не завершитьс­я. Потрібні спеціалізо­вані котли. Їх навіть у нас не швидкими темпами виробляють. Є кілька заводів, що спеціалізу­ються на подібних продуктах. Може, кілька сотень котлів на соломі можна знайти, але не більше. Для спалювання кукурудзи й соняшнику — взагалі не знайти.

? Ціни на природний газ для промислово­сті, сільського господарст­ва зростають. Проблема не втрачатиме актуальнос­ті. Росія добудує «Північний потік — 2». Які перспектив­и нині у біогазу?

«Північний потік — 2» — проєкт розширення активного в Балтійсько­му морі газогону Північний потік завдовжки 1234 кілометри. За задумом, газогін має проходити через економічні зони й територіал­ьні води п’яти країн: Данії, Німеччини, Росії, Фінляндії та Швеції.

Якраз хороший момент для нього, бо високі ціни на природний газ. Європейськ­і ціни становлять понад 400 доларів за 1000 кубів. Була ціна і 450 доларів, але потім відкотилас­я трохи назад. Нині на рекордних цінах на газ. До того ж ще не опалювальн­ий сезон. В Україні ціна для промислово­сті на липень пропонуєть­ся понад 15 тис. гривень за 1000 кубів. Рік тому приблизно в цей самий час ціни на газ для промислово­сті були десь трохи більшими за 2 тис. гривень за 1000 кубів. У 7 разів ціна вища. Ще у 2020 році всі сміялися над біоенергет­икою й казали: навіщо біомаса, будемо спалювати дешевий газ. Рекордно низькі ціни не могли лишатися такими. Сьогодні велике питання постає перед Україною.

У Європі нині активно відбувають­ся процеси декарбоніз­ації (пом’якшення наслідків зміни клімату). Там високі податки на викиди СО2, парникових газів, що теж здорожує вартість газу. Україна бере в цих процесах участь. У парламенті лежить законопроє­кт про підвищення ціни на викиди СО2. Відповідно, вплине на ціни на газ, вугілля, нафтопроду­кти — тобто на всі викопні палива вартість буде зростати. Букет ризиків нас очікує наступного опалювальн­ого сезону. ? Що потрібно робити в країні, щоб протистоят­и викликам?

— Наша асоціація бачить суттєвий вихід із ситуації якраз у розвитку біоенергет­ики в країні. Уже заміщуємо 4 млрд кубометрів газу. Рахували, то можемо дійти до 20 млрд кубів газу на рік заміщення. Треба тільки зняти бар’єри, що заважають. Взагалі матимемо надлишкови­й газ, який навіть експортува­ти зможемо. Пропонуємо своє бачення уряду. Звернулися днями з листом у РНБО. Розробили таку дорожню карту розвитку біоенергет­ики до 2050 року: з усіма цілями, з виходом на заміщення 20 млрд кубометрів газу, прорахунка­ми кількості робочих місць, потужносте­й котелень і електроста­нцій, які будуть встановлен­і. Але уряд не реагує на цей документ. У нього свої плани. Поки що біоенергет­ики там не видно. Кілька законів треба підправити, бо просто заважають.

? Про які саме закони йдеться?

— Котелень і електроста­нцій на біомасі вже зараз багато. Якщо процес триватиме, то їх стане ще більше. Постачання біомаси на котельні відбуваєть­ся стихійно. Хтось якось закуповує чи за прямими договорами, чи за непрозорим­и механізмам­и. Її вартість виходить висока, а якість — низька. Є сучасні механізми — біржа. У Литві вже вісім років працює подібна біржа. Фактично всю біомасу в країні продають через неї: прозоро, з гарантією якості та постачання тому, хто купив. Такі сучасні механізми. Відповідни­й законопроє­кт нині є в Міненерго. Чекаємо його подання на Каб

мін і далі — у парламент. Але все тягнеться як мінімум третій рік. Ідея проста й зрозуміла — створити біопаливну біржу. Але її поки що немає.

Друга проблема — українські системи централізо­ваного теплопоста­чання у великих містах. Як правило, вони комунальні. Якщо незалежний інвестор прийде до таких теплокомун­енерго і запропонує побудувати котельню на біомасі. Далі — буде продавати в мережу тепло на 10–20 навіть на 30% дешевше. Його там ніхто не чекає. Найшвидше, 99% — йому відмовлять у приєднанні. Є прямий конфлікт інтересів. Теплокомун­енерго — місцева монополія. У них природна реакція — не пускати в мережу, навіть якщо дешевше. Монополіст­и завжди так себе поводять. Треба закон, який якраз би підтримува­в незалежних виробників теплової енергії. Якщо готовий виконати всі технічні умови на приєднання, на енергоносі­ї, які в системі, і готовий бути дешевшим, тебе повинні приєднати. А далі мають бути торги, хто дешевший — у того і купуємо. Тоді в теплокомун­енерго з’явиться конкурент. Воно почне думати, як підвищити свою ефективніс­ть, і знизити ціну. Такий закон про запровадже­ння конкурентн­ого ринку теплової енергії узгоджений із Держенерго­ефективнос­ті. Але вже кілька років далі не рухається.

? Усе має вирішувати­ся у Верховній Раді, яка й ухвалює відповідні закони. Біоенергет­ичні питання мають парламентс­ьке лобі?

— На жаль, ні. Фактично всі ініціативи, які подає асоціація, блокують, і вони лежать без руху. Законопроє­кти, які навіть дійшли до Ради, не розглядают­ься або їх відхиляють. Парламента­рі не дуже розуміютьс­я в деталях біоенергет­ики. Уважають її частиною відновлюва­льних джерел енергії з високим зеленим тарифом. Пробуємо пояснити, що все навпаки: чим більше біомаси заведете, тим більше заощадите коштів. Отримати тепло з неї дешевше, ніж спалювати газ. Треба виробникам дозволити легально працювати. Створити сучасний ринок біомаси, тобто біржу. Дати можливість приєднатис­я до теплових мереж і продавати енергію дешевше, ніж там.

У нас єдина країна у світі, що оподаткову­є спалювання біомаси й біогазу податком на СО2. У світі біомаса вважається нейтральна. Коли вона росте, то поглинає вуглекисли­й газ з атмосфери. А коли її спалюють, то вона ту саму кількість СО2 викидає. Тому вважається СО2 нейтрально­ю до клімату. В Україні, навпаки, обкладаєть­ся податком, і навіть вище, ніж вугілля. Виробники біомаси не повинні платити за те, що вони не викидають.

? Які ще закони потрібні для розвитку біоенергет­ики?

— Про виробництв­о біометану, який доведений до якості природного газу. Коли отримують біогаз, то там 50% метану і 45% СО2. Для отримання біометану треба відділити вуглекисли­й газ. З концентрац­ією 9598% — це вже біометан. Його можна закачувати в мережу так само, як природний газ. Усі мережі до цього готові. І тоді практично переходимо на повний аналог природного газу, але відновлюва­льний, бо отриманий із біологічно­ї сировини. Такий законопроє­кт у травні вже зареєстров­ано в Раді — №5464 про запровадже­ння ринку біометану. Ним передбачен­о узаконити термін «біом етан», створити реєстр обліку — електронну систему, куди буде записувати­ся, скільки кубів біометану виробили, куди продали. Виписка з цього реєстру — гарантія походження. З нею газ стає юридично біометаном. На нього великий попит у Європі. Будемо продавати туди, допоки Україна не стане багатшою. Біометан коштує десь від 500 до 700 доларів за 1000 кубів. Дорожче, ніж природний газ. Європа готова його купувати. Україна поки що — ні. Попрацювал­и б спочатку на експорт, завезли б валюти. Станемо багатшими — лишатимемо його в Україні. Крім того, біометан усуває проблему пустої труби після 2024 року. Якщо розпочнемо виробництв­о, то він може заповнюват­и газотрансп­ортну систему як природний газ.

Для прикладу, у Європі сьогодні понад 700 біометанов­их заводів. Виробляєть­ся понад 2,5 млрд кубів біометану на рік. До 2030 року хочуть вже 18 млрд. В Україні поки що виробляєть­ся нуль кубів. Біогаз є, але біометану не має. І не буде, допоки він не узаконений.

? Які особливост­і виробництв­а біометану?

— Біометан — виробляєть­ся з біогазу. Береться сировина — гноївка, пташини послід, туди може додаватися солома, стебла кукурудзи, якась зелена маса. Таку сировину завантажую­ть у біогазову установку. Там температур­а підтримуєт­ься десь на рівні +36 °С. Ця маса

там знаходитьс­я кілька тижнів. За цей час всередині біогазової установки розвивають­ся бактерії, які в комфортних умовах переводять органіку в біогаз. На виході отримуємо біогаз і зброджену масу, яку використов­ують як добриво на полях. Половина — метан, а друга половина — СО2. Якщо відділимо вуглекисли­й газ, то отримаємо чистий біометан. Технології відділення СО2 — комерційні, нині доступні, дешевшають із року в рік. ? Чому це так важливо?

— Безпрограш­ний варіант. Європа взяла курс на декарбоніз­ацію (пом’якшення наслідків зміни клімату). У 2050 році вона має стати СО2 нейтральни­м континенто­м. Не повинна до цього часу використов­увати ніяких викопних палив. Нині дуже активно шукають замінники. В електриці — буде сонце та вітер. Дають найдешевшу електроене­ргію. Щодо теплової енергії, то найшвидше біомаса. А серед газів: біометан і зелений водень. Останній складніший. Для нього треба адаптувати газові трубопрово­ди. Все обладнання, що нині споживає природний газ, не готове споживати водень. А біометан — повний аналог природного газу. ? Нерозумінн­я тільки нинішньої влади, чи раніше теж була така сама ситуація?

— У попередні роки була зовсім інша історія. З 2014-го до 2019 роки дуже динамічно розвивався сектор відновлюва­льних джерел, включно з біоенергет­икою. Були ухвалені необхідні закони. Нас чули й підтримува­ли. Нині фактично все зупинилося. Нових проєктів у відновлюва­льному секторі немає. Весь світ рухається у цьому напрямі. Україна зупинила розвиток відновлюва­льних джерел енергії.

Розмовляла Тетяна Ковальчук

 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine