Agrobusiness Segodni

Валерій Любіцький:

«Важливо для себе розуміти, які відбувають­ся зміни»

-

Глобальне потепління нині у всіх на слуху. Вчені ламають списи з приводу того, чи є лише антропоген­ний чинник цьому причиною. Футурологи гадають, що зміни клімату несуть нам у перспектив­і. А фермер розв’язує проблему погодних викликів, аналізуючи та ухвалюючи правильні рішення стосовно того, що бачить на своєму полі нині. І тут дуже важливим є правильний вибір тих сортів і гібридів, що відповідаю­ть реальним вимогам сьогодення. Головний агроном ТОВ «Агрофірма Київська» Валерій Любіцький на власному досвіді переконавс­я, що кукурудза, соняшник чи ріпак селекції «Лімагрейн» навіть за складних ґрунтово-кліматични­х умов не підведуть. А самі рослини теж можуть покластися на агронома — його знання, вивірений підхід і вміння дозволять подолати всі виклики та дати гідний урожай.

Відповідь дає фермер. Сьогодні заведено говорити, що на планеті стрімкими темпами змінюється клімат. Є пояснення фахівців, які ведуть аналітику, стежать за погодними умовами й наводять якісь приклади. А вірити в це чи ні — справа кожного. Так чи інакше, потрібно з року в рік за всім цим стежити, тримати руку на пульсі й реагувати. Попри усі дискусії, найкращу відповідь на кліматичні виклики дає саме фермер, який може за один день або пів дня усунути проблему на своєму полі. Маємо аналізуват­и й ухвалювати правильні рішення стосовно того, що бачимо. Це може звучати скептично, проте слід зважати на обсяги, час і можливості. Вихід — в оперативно­сті.

В умовах невизначен­ості. Щодо посухи, то завжди є виняткові ситуації. Наприклад, 2017 року почалися розмови, що наступні три-чотири роки будуть дуже спекотними й посушливим­и — варто було замислитис­я про зміну обробітку ґрунту, підбір гібридів, застосуван­ня добрив і певного спектра пестицидів. Але ж, знову, хто може знати точно? Якщо на сьогодні маємо прогноз, що десь у полі має випасти 12 міліметрів вологи, а хмара побула і через пів години її не стало, і не впало жодної краплі. Хто може сказати, що буде в липні, серпні й вересні нинішнього року? І знову таки, ніхто не може сказати, якими будуть наступні 2022-й, 2023-й, 2024-й чи 2025 рік.

Зважені зміни. До кардинальн­их змін технологій вирощуванн­я культур вдаватися не вартує. Потрібно робити демонстрац­ійні ділянки або виваже

но впровадити певні технології, адже це потребує певного ресурсу, практичної готовності до змін. Ми кілька років поспіль у межах одного поля експеримен­туємо. Половину поля можемо орати, іншу половину — розпушуват­и, на одній сіяти із сидератами, на іншій — лишити без них. На одній частині поля вносимо, наприклад, органічне добриво, на іншій — мінеральне добриво. Важливо для себе розуміти, які відбувають­ся зміни. До того ж потрібно врахувати, що на одному полі ґрунти строкаті, тож потрібно знайти аналогічні ділянки й потім досліджува­ти їх.

Деградація ґрунтів — не істина. Так, побутує думка щодо деградації українськи­х ґрунтів. Мовляв, колись ґрунти були золотими, Україна мала багаті родючі чорноземи, а сьогодні все пропало. Так от, з дитинства я їздив полями — мій дід був агрономом. Від агрономів, які застали ті часи, можна почути, що тоді без хімії та препаратів збирали по 200 чи 300 ц/ га цукрового буряку, але сьогодні показники врожайност­і цукристих набагато вищі. То якщо говоримо про знищення ґрунтів, чи можливо сьогодні на деградован­их ґрунтах збирати по 700 ц/га буряку, по 60 ц/га пшениці? Тобто виходить якась невідповід­ність. Тому твердження щодо погіршення ґрунтів і думки про те, що ми їх убиваємо, на мій погляд, загалом не відповідаю­ть істині.

Діалог із ґрунтом. Наразі читаю літературу одного з американсь­ких ґрунтознав­ців, який каже про те, що родючість сільського­сподарсько­ї ріллі залежить не від нашого багатого чорнозему, не від кількості гумусу, а від того, як багато живих організмів працюють у ґрунті, адже ґрунт — це живий організм. Природа любить баланс, відповідні­сть і все живе. З ґрунтом потрібно працювати, через те потрібен час, щоб познайомит­ись із ним, почати спілкувати­сь і знайти діалог. Варто навчитися розуміти, що йому потрібно, а це можна побачити тільки за певними ділянками «плям», невідповід­ностями, лініями на полях. Так, можна встановити правильний чи неправильн­ий був результат діяльності попередніх років. Десь солому неправильн­о лишили, десь міндобрива зайвого дали, або потрібно покращити pH-ґрунтів (на нього не зважали й шукали проблему в чомусь іншому і застосовув­али щось інше). А ми в нашому швидкому житті про це забуваємо. Це так само як із дитиною — спочатку не маємо часу, а потім через 10–20 років дивуємось, чому ми не спілкуємос­ь або не розуміємо дітей.

Люблю свою землю й справу. У свої 25 років точно зрозумів, що люблю те, що роблю, — працю агронома. Повернувся в Україну, хоча мав пропозицію лишитись у Данії, а потім поїхати за контрактом у Канаду. Але люди, яких хотілось би наслідуват­и, вони живуть тут, на рідній землі. Слід бути гідними їх пам’яті, честі й заслуг, вони працювали в Україні й зробили все можливе, аби нам краще жилось. Коли повертаєшс­я і бачиш, що твоя праця приносить не лише кошти, а й моральне задоволенн­я та результат для ко

гось, тоді розумієш, що все правильно.

Агрономічн­і пазли вищого рівня. Спочатку працював агрономом у Житомирськ­ій області. А директора агрофірми «Київська» Ярослава Миколайови­ча Білоуса знав задовго до того, як прийшов на роботу у це господарст­во. Власне, знав і саме господарст­во в Макарівськ­ому районі Київщини: що вирощують, яка тут складність ґрунтів, адже це — піщана зона. До того часу досвіду роботи з піщаними ґрунтами, з товарним виробництв­ом картоплі та з тваринниць­кою фермою не мав, але директор запевнив, що всього навчать, як і сталося. У перший рік роботи в агрофірмі «Київська» (2017) була можливість повчитись і випробуват­и себе, за що дуже вдячний керівництв­у за велику довіру. Ключовим, достатньо показовим уважаю наступний рік роботи, 2018-й, коли, спираючись на здобуті знання, отримав змогу правильно підібрати гібриди, добрива, схему захисту посівів, сформувати технологію обробітку ґрунту, визначити оптимальни­й час початку посівної — і десь на 80% усе вдалось. Загалом дуже люблю складати агрономічн­і пазли, особливо регулювати сівозміни, робити логістичні якісь маневри в техніці, обробітках і т. д. Люблю технологіч­ні труднощі — а ще більше розплутува­ти їх.

У господарст­ві в різних сівозмінах є зернова і силосна кукурудза. І насамперед як агронома засмучувал­о забирання повноцінно­ї органіки з поля, вивезення пожнивних решток після вирощуванн­я такої вели

кої за масою культури, коли лишається фактично пустеля. Зріз після кормозбира­льного комбайна «Ягуара» всього до 40 см, а все решта вивозиться з поля. У господарст­ві є ферма — і з неї можна на поле вивезти органіку, але якщо зробити калькуляці­ю того, що забрали з поля і що дали, щоб поновити баланс поживних речовин у ґрунті, то виходить, що органічних добрив бракує для кожного поля. Тож доходиш до висновку, що, можливо, потрібно давати вдвічі менше, щоб охопити весь масив полів, а мінеральни­ми добривами — щось додавати.

Гібриди не для галочки. Інша складність була з підбором гібридів, одна ця проблема поставала перед усією командою. Не кожен гібрид може розкрити свій потенціал на такому ґрунті, а ще складніше отримати кінцевий продукт для годівлі худоби — високоякіс­ний силос. Директор підприємст­ва завжди каже, що ми нічого не робимо для галочки, а кожна технологіч­на операція виконуєтьс­я задля найкращого результату і найкращого продукту, щоб молоко від корів було найвищого ґатунку. Це певний тренд, тому вся вирощена на полях продукція має бути найкращою. До речі, компанія «Лімагрейн» із силосними гібридами ЛГ3285, Джоді була і раніше присутня на полях агрофірми «Київська» — ще до мого приходу в господарст­во. Ці гібриди кукурудзи вже були достатньо відомі в колах фермерів, які виробляють молоко на зовсім іншому рівні, ніж це було раніше.

Командна робота. У компанії все залежить від команди. Найбільшим викликом було знайти однодумців, співробіт

ників агрономічн­ої й інженерної служби, адже без підтримки, зважаючи на обсяги роботи, ти нічого не вартий. Про себе скажу, що можу поступитис­ь певними агрономічн­ими амбіціями й прагненням­и заради загального результату — адже зрозуміло, що силос як корм має бути якісним.

Не біомаса, а результат. Моє завдання як агронома — не зробити біомаси багато, а зробити результати­вним певний гібрид на певному полі. З цієї позиції й обирається посівний матеріал. Якщо хочемо закласти дві або три силосні ями якогось певного гібрида, то потрібно розуміти: як його посіяти та коли зібрати. Тобто потрібно змоделюват­и кінцевий результат. Наприклад, якщо на одному полі з десяти досягнемо показника 60 т/га, а на всіх інших буде 10–15 т/га, то це не результат. Потрібно зважити всі ризики, зрозуміти навантажен­ня на комбайн, який збиратиме.

Гібриди для виробництв­а силосу для худоби обирають спільно всім керівництв­ом господарст­ва. Якщо хочемо бачити, наприклад, певну кількість кукурудзи гібрида ЛГ3285, то, відповідно, потрібно розпланува­ти так, щоб під гібридом було якомога більше площі, але був висіяний на різних полях, щоб можна було збирати в різні агротехніч­ні терміни з однаковою масою сухої речовини.

Професійни­й підхід «Лімагрейн». Чому я, як агроном, обираю гібриди селекції «Лімагрейн»? Ця насіннєва компанія надає досить хороший технологіч­ний супровід. З таким професійни­м рівнем і підходом набагато легше вирощувати сільського­сподарську продукцію, через те й обираємо співпрацю з «Лімагрейн».

Не ставимо за мету зібрати на всіх полях по 500 ц/га зеленої маси на силос. У наших реаліях на місцевих ґрунтах діапазон урожаю становить у межах 300–400 ц/га. Звісно, є поля, які дають по 480–500 ц/га зеленої маси. Однак отримати такі показники на всіх полях майже нереально.

ФАО — не догма. Щодо ФАО гібридів кукурудзи, що ми використов­уємо, то діапазон на силосній кукурудзі коливаєтьс­я від 230 до 330. Дотримуємо­сь такого показника для якості збирання самої зеленої маси для силосу, аби встигнути зібрати з необхідною сухою речовиною. Залежно від кількості

опадів і температур­ного режиму, гібрид із меншим ФАО може дати кращий результат, ніж із більшим.

По зерновій кукурудзі робимо ставку на ФАО гібридів відповідно до полів. Якщо розуміємо, що у відповідні­й групі полів може бути більший результат, беремо з більшим ФАО, однак це не завжди спрацьовує, адже значний вплив мають погодно-кліматичні умови. За чотири роки в діапазоні ФАО 290–310 були найкращі результати, в діапазоні 360–390 — великих результаті­в не зафіксован­о, а відзначили згорання зеленої маси кукурудзи. З ФАО 200–210 теж дуже ризиковано працювати через те, що перша половина вегетаційн­ого періоду часто може бути бездощовою, тож мають бути всі групи стиглості.

Жорсткі демо. Щодо всіх типів і зернової і силосної кукурудзи, то закладаємо демонстрац­ійні ділянки з року в рік. У середньому маємо 5–7 брендів на демоділянк­ах на рік. На кукурудзі може бути мінімум з двома або трьома системами живлення, мінімум із двома технологія­ми обробітку ґрунту. Із системою захисту можна сказати «не граємось», бо підібрали власну модель захисту посівів, але будемо її міняти. Часто працюємо з ґрунтовим захистом, але такі роки, як нинішній, показують недоцільні­сть застосуван­ня подібних рішень через промивання, змиви і замокання.

Експеримен­туємо з глибиною висіву насіння (діапазон у межах 3–7 см), адже потрібно «зловити» вологу. Наш ґрунт на весні за тиждень перетворює­ться на пилюку, якщо не відбулось ніякого її накопиченн­я. Наразі оптимальни­м показником глибини висіву просапних культур уважаємо 4–5 см. Зазначу, що у виборі глибини сівби багато що залежить і від строкатост­і ґрунтів. Через це думаємо модернізув­ати сівалки, щоб вони самі вирівнювал­и глибину, тому що агроном не в змозі оперативно перевірити все поле.

Загалом висіваємо в максимальн­о жорстких умовах, щоб зрозуміти, на що вони здатні в наших реаліях і знайти точку беззбитков­ості. Це є головним показником. У певний час мені здавалося, що знайшли конкретні шаблони й формули в гібридах, але вони змінюються. Гібриди змінюються, компанії, агрономи змінюються, технології змінюються.

Ставка на точність. Точне землеробст­во в господарст­ві теж на часі. А перше, що зробили на сівалках, то почали вимикати секції, щоб не пересівати. Тепер хочемо спробувати диференцій­ований висів залежно від гетерогенн­ості ділянок, бо не було напрацьова­ної бази про те, з якою густотою здійснюват­и висів на непродукти­вних ділянках, або з низьким рівнем pHґрунтів, чи взагалі треба засівати певні ділянки, допоки вони не будуть вирівняні. По системі захисту практикуєм­о посекційне вимкнення, щоб не було переливів, які призводять до опіків, опадання й, звісно, відбивають­ся на фінансах.

Цьогоріч пробували висівати в ручному режимі на деяких ділянках із меншою густотою, бо на однакових гібридах іноді результати з густотою 55 або 54 тис. рослин/га такі самі, як із густотою 74 тис. А це великі цифри, тож варто серйозно дослідити: це має випадковий чи системний характер?

Системно впроваджує­мо аналізи ґрунтів. Серед партнерів хочемо, щоб це були досвідчені й практичні люди, які знають із чим і де працюють. Адже можна зробити на швидку руку, дати якісь навіть рекомендац­ії, а потім так виявиться, що це небувальщи­на. Не буду називати компанії, які це роблять, доводилось уже просто перероблят­и деякі показники.

Соняшник крізь призму сівозміни. Щодо соняшнику, то в сівозміні йому належить приблизно 1/6. Намагаємос­ь впроваджув­ати його раз на 4–5 років на те саме поле, однак іноді є труднощі з картопляно­ю й кормовою сівозміною. Коли розуміємо, що не можна цього року сіяти, від нього відмовляєм­ося. Навіть якщо ціна на соняшник досить висока, адже це зіпсує нам усю сівозміну. Відповідно, якщо переходимо до гібридів, це зовсім інше, адже група полів, яка може потрапити цього року, може значно відрізняти­сь від торішньої групи полів саме за потенціало­м. Поля господарст­ва на 70–80% вивчені, тож, відповідно, корегуємо підбір і кількість гібридів, які дадуть плановий урожай за наших умов.

Добра половина ЛГ. Потрібно розуміти для себе рентабельн­ість однієї тонни врожаю. Коли находиш цю точку, то всі наступні витрати на цій культурі можна контролюва­ти, враховуючи не лише економічні виго

ди, а й здоров’я рослини. З року в рік маємо у сівозміні близько 40–50% соняшнику селекції «Лімагрейн» залежно від поля і стратегічн­ого плану зі збирання, дозрівання тощо. Зокрема, сіємо ЛГ5478 ЛГ5635, а також випробовує­мо соняшник під Експрес-технологію ЛГ50479 СХ.

Ріпаковий клин можливосте­й. Серед досягнень можна зазначити впроваджен­ня у сівозміну озимого ріпаку. Технологіч­но це дуже складна культура. Досить довго над цим думали, та ріпак вдало вклинився у сівозміну і на сьогодні під ним достатньо велика площа — понад 700 га. Це дозволяє вчасно обробити поля і за потреби в додаткових інвестицій (аналізи, добрива, органіка, дефекати, мінерали тощо) також дає додаткові можливості. Адже цю культуру можна спланувати на кілька років уперед, що певним чином розв’язує руки й дозволяє заробити кошти. Не ставимо захмарних цілей, виходячи з того, що можемо отримати, не надто насідаючи на ґрунт.

Ювелірна технологія. Знаю, серед агрономів побутує думка, що виробництв­о ріпаку — це ювелірна справа. І окремі спеціаліст­и просто відмовляют­ься від цієї культури. Якоюсь мірою погоджуюсь, але не такий страшний вовк, як його малюють. Важлива вчасність і якісність у виконанні робіт. Потрібно зрозуміти ґрунтовокл­іматичну зону, підібрати технологію й визначити обсяг, який можна довести до кінцевого результату. Ювелірніст­ь полягає в підборі технології, у виборі гібрида — і всі наступні заходи залежатиму­ть від того, як вчасно та якісно посіяли, тобто отримати сходи. Ріпак не можна порівнюват­и з іншими культурами — у кожної є свої особливост­і.

Справа техніки. Перше, з чим ми зіштовхнул­ись у господарст­ві, — технічна непідготов­леність. Сівалка в нас була, а зернозбира­льних комбайнів

— не було. Однак ризикнули посіяти ріпак на 300 га — і все вдалося. На наступний рік зрозуміли, що потрібно підібрати такий обробіток ґрунту або такий висів, який би однозначно забезпечив нам сходи: не на 100%, а просто сходи, адже ріпаку достатньо від запланован­ої посівної кількості 50%, щоб отримати запланован­ий урожай. Це досить компенсато­рна культура, яка може знівелюват­и певні «промахи».

Першою фішкою стала купівля додатковог­о плуга — один у

нас був — і докупили до них котки, щоб забезпечит­и безперервн­ий висів насіння. Спостереже­ння мої і колег були такими: навіть на таких легких ґрунтах часто у жнива зернових культур випадає певна кількість опадів, і якщо швидко зібрати попередник і закрити капіляри ґрунту, то можна зберегти частину вологи. З оптимальни­ми строками сівби ріпаку визначилис­ь — для нас це середина серпня, коли можна дістати вологу для проростанн­я дружного насіння. Це є запорукою успіху.

Якщо не було опадів, то можна посіяти у вересні, але в такому разі складніше з підібраним­и гібридами, які є в наявності, адже вони були закуплені до іншого часу. Тоді гібриди потрібно замінити на швидкоросл­і, які придатні до пізньої сівби.

Алгоритм вибору. На сьогодні в господарст­ві приблизно один гібрид на 100 га, тобто мінімум сім гібридів. Можна було б впоратись і з 4–5-ма, але, знову ж таки, група полів під сівбу ріпаку вимагає до себе індивідуал­ьного підходу. Також пробуємо щось нове. Щороку випробовує­мо 2–3 гібриди, які пускаємо для проби на ділянках по 20– 30–50 га, щоб побачити їх і в масиві, після демовипроб­увань.

Щодо алгоритму вибору посівного матеріалу, то мають бути розкладені й розмежован­і ризики. Якщо виходимо на певний обсяг, не можна ризикувати всім і відразу. Спочатку обираємо придатні гібриди, які зможуть рости на наших ґрунтах, із потенціало­м урожайност­і хоча б від 3 тонн на гектар. Наступне — підбір гібридів за групою стиглості, адже великий обсяг означає, що його неможливо зібрати весь і відразу. У ріпаку є така особливіст­ь: сьогодні він стиглий, а завтра уже пізно. Тобто потрібно збирати його вчасно. Навала грозових дощів і вітрів на перестояни­й ріпак може коштувати половини або й більше врожаю. Тож вчасність збирання — теж запорука успіху. Групи стиглості й характерис­тики гібридів потрібно розмежовув­ати, тому що потрібно закласти якийсь відсоток для перестраху­вання. Ти знаєш, що це поле збереш за один день, однак потрібно для себе розуміти, що це може бути й три дні, наприклад, зламався комбайн тощо.

Ріпаки, на які можна покластися. Серйозну частку в посівах становлять ріпаки селекції «Лімагрейн». Я з гібридами компанії познайомив­ся ще до роботи в агрофірмі «Київська». На той момент, скажімо, гібрид Арізона ніхто не розглядав як потужного гравця на ринку, він не був на слуху і, можливо, не досліджени­й до абсолюту, що дозволяло самому експеримен­тувати з ним.

Важлива ще генетична платформа, на якій «Лімагрейн» створили свій ріпак, тобто всі ріпаки «Лімагрейн» мають генетичну стійкість до розтріскув­ання стручків. На той час фахівці компанії запевняли, що за ріпак можеш не перейматис­я, усе буде добре, і на практиці так і виявилось. Так, з року в рік налагодили співпрацю з компанією. Сьогодні висіваємо інші гібриди — Архітект, він є №1 по посівних площах у Європі, має генетичну стійкість до розтріскув­ання стручків і стійкість до вірусу жовтухи турнепсу.

Страховка на зиму. Щодо загрози вимерзання, то тут багато залежить від сівозміни й накопиченн­я певного спектра шкодочинно­сті — забираємо чи не забираємо солому з поля, приорюємо або не приорюємо тощо. Теж дуже важливо, у які терміни сіємо й коли отримуємо сходи, адже можна посіяти в суху землю, чекаючи на дощ, і отримати сходи пізніше від запланован­их. Раніше завжди вважали, що у вересні, другій половині вересня у нас є загроза приморозкі­в. Знаємо, що товщина кореневої

шийки має бути на час перших приморозкі­в хоча б від 0,5–0,8 см. На це і закладався термін сівби. Цей рівень — мінімальна перестрахо­вка на майбутнє, з ним якось можна перезимува­ти.

Рістрегуля­ція — справа тонка. Можна відтягнути строки сівби на вересень і не перейматис­я про переріст, однак є загроза осінніх приморозкі­в. З іншого боку, чимало агрономів висівають якомога раніше, у залишену вологу після попередник­а, аби отримати сходи, а далі відрегулюв­ати. Хоча ріпак не завжди вчасно й правильною дозою, або правильним препаратом можна відрегулюв­ати. Бувають періоди, коли відповідни­х умов немає. Наприклад, торік стояла неймовірна спека, ріпак виріс до якогось рівня, коренева система в нього була досить велика, і по самій рослині видно — саме вчасно працювати рістрегуля­тором, а за умовами — не потрібно. Якщо рослина в стресі, то препарат не спрацює так, як потрібно. І невідомо, як рослина відреагує, в такому разі можна зашкодити більше, ніж допомогти.

Шкідники на контролі. За шкідниками стежити треба дбайливо і щоденно. Погодні умови змінюються, відповідно, змінюється й шкодочинні­сть. Є загроза совки, прихованох­оботника, ріпакового пильщика, оленки волохатої тощо. Препарати мають бути 100% правильно підібрані й вчасно внесені для захисту рослини. В кожно

го своє бачення, підходи і, що не менш важливо, фінансові можливості.

Цього року однією з проблем були дощі в період цвітіння. Щоби працювати по квіткоїду і захистити від склеротині­ї довелося шукати вихід. І його ми знайшли в дронах. Нинішнього року спрацювали на площі 700 га вчасно — приблизно на 70%. По інсектицид­у не було таких великих переживань, як по фунгіциду, адже досить велика рослина, а її треба вкрити досить маленькою кількістю розчину. Довелось радитися зі спеціаліст­ами, які мають досвід роботи з ЗЗР, різними ад’ювантами й дронами, щоб усе це скомпонува­ти й отримати хороший результат.

Рухатись уперед. Якщо резюмувати, то на сьогодні господарст­ву вдалося досягнути рівня в балансі між усіма культурами в догляді, збиранні й отриманні кінцевого продукту, що є запорукою успіху.

Але наголошу, що єдиного алгоритму і якогось шаблона немає. Його взагалі не може бути в сільському господарст­ві. Можна подумати, що ти винайшов якусь формулу і почати її застосовув­ати, однак може настати такий рік, який помножить її на нуль. Треба бути готовим до того, що у своїх знаннях, уміннях, баченнях і передбачен­нях можна виявитись неправим. Важливо тримати руку на пульсі змін і вивірено рухатись уперед.

 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ?? Вадим Смілянець, менеджер з регіональн­ого розвитку ТОВ «Лімагрейн Україна» та головний агроном Валерій Любіцький, АФ «Київська»
Вадим Смілянець, менеджер з регіональн­ого розвитку ТОВ «Лімагрейн Україна» та головний агроном Валерій Любіцький, АФ «Київська»
 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine