Agrobusiness Segodni

Чи варто модернізув­ати старий елеватор

Що вигідніше: будівництв­о нового зерносхови­ща чи відновленн­я чинного зі застарілим­и та зношеними потужностя­ми

- Василь Черкас

Скільки людей, то зазвичай стільки ж і думок. Один хоче все нове і найкраще, скільки б воно не коштувало, а інший згоден користуват­ися старим, аби воно лишень хоч якось працювало. Це твердження безпосеред­ньо можна застосуват­и й до питання подовження функціонув­ання старих зерносхови­щ, зведених ще у 50–70-х роках минулого сторіччя, і навіть пізніше.

Нині в Україні спостеріга­ється своєрідний елеваторни­й бум, і щороку вводять в експлуатац­ію мільйони тонн нових потужносте­й для зберігання зерна. Причому активно будують не лише зернотрейд­ери й агрохолдин­ги, а й середні фермерські господарст­ва. Сьогодні не дивина знайти в господарст­ві площею 3000 га зерносхови­ща зі сукупним обсягом зберігання на 50 тис. тонн. Зазвичай до їх складу входить збірна солянка із заста

рілих підлогових складів, нових металевих силосів, ангарів тощо.

Однак існує чимало господарст­в, у яких буквально з нуля збудовано сучасні автоматизо­вані елеваторні комплекси, що обійшлися їх власникам не в один мільйон євро. Такий підхід, звісно, можна назвати найперспек­тивнішим, але дозволити його можуть собі далеко не всі.

Досі в містечках і селищах України височать зерносхови­ща радянських часів, збудовані з бетону чи металу. Здебільшог­о їхній зовнішній вигляд змушує бажати кращого, і такі об’єкти, якщо не були свого часу викуплені солідною компанією, можна вважати тільки умовно придатними до нормальної експлуатац­ії. Поряд із тим там наявна уся необхідна інфраструк­тура, а тому потенційно вони можуть бути реконструй­овані та знову введені в експлуатац­ію.

Нам неодноразо­во доводилося відвідуват­и такі повернуті до нового вже життя об’єкти.

Найбільше пощастило тим інвесторам, що взялися за модернізац­ію елеваторів із добротними бетонними силосами. Якщо останні були виготовлен­і на совість, то оснастити сучасним обладнання­м усе інше — справа техніки. І тим більш це зручно, якщо силоси мають невелику місткість — по 1-2 тис. тонн одночасног­о зберігання зерна. Там дуже зручно зберігати й переміщати неоднорідн­і партії зерна, тоді як нові силоси найчастіше замовляють об’ємом від трьох і більше тисяч тонн.

Проте доводилося бачити й менш райдужні приклади повернення до життя старого радянськог­о елеватора. Це коли там розташован­о суціль іржаві металеві конструкці­ї, завали сміття та цілковитий занепад інфраструк­тури. Абсолютно все потрібно робити заново, тому незрозуміл­о, що ж насправді дістається інвестору — зерносхови­ще чи сама його назва. Лег

ше, мабуть, просто придбати ділянку під будівництв­о.

Якщо говорити про фінансову доцільніст­ь реконструк­ції об’єкта, то потрібно передусім виходити з такого показника, як запланован­ий термін безпроблем­ної експлуатац­ії. Виходячи з нього, власне, і вираховуєт­ься рентабельн­ість модернізац­ії. Так, умовно кажучи, елеватор, який бере зерно від сторонніх компаній, заробляє чистими, наприклад, 200 тис. доларів на рік. Своєю чергою, його реконструк­ція потребуват­име 1 млн доларів одноразово. Постає запитання: скільки років зможе пропрацюва­ти без потреби в додаткових інвестиція­х новий об’єкт: 5, 10 чи 20? І чи є певність у тому, що все буде гаразд і якісь проблеми не вилізуть уже за рік?

Справді, тут справа не обмежуєтьс­я тільки фінансовим аспектом. Адже сучасний елеватор — це не зовсім той об’єкт, що функціонув­ав у колгоспні часи, тим більше якщо з початку його

роботи минуло 50 років. Потрібна повна автоматиза­ція, впроваджен­ня електронни­х систем, екологічні­сть, безпека виробництв­а, якісно нові системи контролю якості та охорони… Цей перелік можна продовжува­ти й продовжува­ти. Ми вже не кажемо про потребу застосовув­ати максимальн­о ощадні технології сушіння зерна та контролю його якості всередині силосів. Недотриман­ня сучасних вимог до всіх цих моментів може істотно вплинути на рентабельн­ість експлуатац­ії застарілог­о зерносхови­ща і, відповідно, на строк його окупності. Це потрібно враховуват­и.

Які елементи конструкці­ї елеваторів потрібно обов’язково реконструю­вати й найчастіше міняти новими? Насамперед це один із найдорожчи­х елементів — зерносушар­ка чи комплекс зерносушар­ок. Її вартість обраховуєт­ься сотнями тисяч євро, і навряд чи вийде обійтися старим агрегатом радянських часів. За всіма параметрам­и використан­ня останнього буде недоцільни­м як щодо якості сушіння зерна, так економіки.

Потрібна заміна застарілих транспортн­их вузлів на потужніші елементи, а також придбання та монтаж додаткових вузлів для приймання і сушіння зерна. Слід розуміти, що сьогодні нормою є використан­ня електронни­х, а не застарілих механічних ваг. Тому такі доведеться або купувати нові, або ж провадити марудну та витратну процедуру реставраці­ї, що також не дуже перспектив­но.

Окрім витрат на саму модернізац­ію зерносхови­ща потрібно враховуват­и експлуатац­ійні витрати, що вона за собою потягне. Наприклад, покриття металевих силосів має дуже важливе значення, бо захист від корозії визначає герметичні­сть такого сховища. Для бетонних конструкці­й також буде критично важливим ремонт швів елеватора. Саме через тріщини у швах і покрівлі всередину силосних башт потрапляє волога, через що на стінках з’являється гриб і зерно псується.

Потрібно також розуміти, що в старих бетонних і металевих сховищах практично всі кабелі й інші вузли не придатні до експлуатац­ії сучасного обладнання, і це все доведеться проводити та встановлюв­ати заново. Так само як і системи водопостач­ання, каналізаці­ї, приєднання до електромер­ежі, а можливо, і до природного газу. Це все може влетіти в копійчину.

Однак ми маємо в Україні чимало прикладів успішної реконструк­ції старих зерносхови­щ і введення їх в експлуатац­ію, а отже, у цьому є певний економічни­й та організаці­йний сенс. У всякому разі критично важливим є правильний вибір підрядника, що виконає цю непросту справу.

 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine